справа №380/5834/20
25 вересня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернула ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення 28.07.2019 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2013-2019 роки;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2013 - 2019 роки із розрахунку одноденного розміру грошового забезпечення 372,6 грн.;
- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача в частині виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у лютому 2016 року та у вересні 2017 року передбаченої п. 1 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у лютому 2016 року та у вересні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що після видання наказу від 27.06.2019 №168-ос про звільнення відповідач зобов'язаний був провести всі розрахунки із позивачем до виключення її зі списків частини та всіх видів забезпечення.
Із особистих карток грошового забезпечення позивача за 2016-2017 роки з'ясовано, що до складу грошового забезпечення, з якого їй обчислено допомогу на оздоровлення у лютому 2016 року та у вересні 2017 року не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 „Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”, яку позивач отримувала щомісячно з 01.01.2016 по 01.03.2018. Вказані дії відповідача є протиправними. Вказане зумовило до виплати належних ОСОБА_1 коштів у меншому розмірі, ніж належало, згідно з чинним законодавством.
Крім цього, виходячи із послужного списку позивача вона впродовж 2013-2019 років проходила військову службу на посадах, які відповідно до п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 надають право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.
Однак при звільненні компенсації за невикористані позивачем календарні дні такої відпустки відповідач не виплатив.
Вказане порушує права позивача, а тому вона звернулася до суду за зихистом її прав.
Ухвалою суду від 27.07.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
19.08.2020 за вх. №41031 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Стосовно компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки відповідач зазначив, що оскільки відповідно до п.п. 17-19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період надання деяких додаткових оплачуваних відпусток припинено, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно виплати без врахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 відповідач зазначив, що на виконання п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» та з метою впорядкування виплати щомісячної грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України наказом Міністерства внутрішніх справ №73 від 02.02.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за №217/28347 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України. Пунктом 8 Інструкції встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Відповідна щомісячна додаткова грошова винагорода немає фіксованого розміру та залежить від видатків на грошове забезпечення, а Інструкцією визначено лише її граничний розмір (підп. 2 п. 2).
З позиції відповідача, за аналізом чинного законодавства з відповідного питання винагорода не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зазначив, що винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, оскільки виплачується тільки тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у Постанові і тоді коли наявні грошові ресурси для її виплати, є доповненням до грошового забезпечення та не має конкретного розміру.
Просив у задоволенні позову відмовити.
18.09.2020 за вх. №47076 від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначив, що вимоги позовної заяви стосовно протиправної виплати одноразових видів грошового забезпечення без врахування щомісячної винагороди то такі ґрунтуються на висновках щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду. Чинним законодавством передбачене єдине поняття грошового забезпечення військовослужбовців, відповідно до якого враховуються і пенсійні виплати і розмір одноразової грошової допомоги при звільненні (одноразові виплати військовослужбовцям - аналогічно і допомога на оздоровлення, підйомна допомога).
Застосування до спірних правовідносин Інструкції №73, якою визначено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразової грошової допомоги не можуть братися до уваги, оскільки звужують обсяг встановлених законом прав військовослужбовців, оскільки Законами України чи Постановою №889 не міститься відповідних обмежень.
Також позивач вказав, що відповідач у своєму відзиві не заперечує факту невикористання ОСОБА_1 спірної додаткової відпустки, тому і вимога ставиться про компенсацію за 2013-2019 роки. Оскільки позивач таку відпустку не використовувала, відповідач при звільненні зобов'язаний був таку компенсувати.
23.09.2020 за вх. №47905 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.
Відповідач, зокрема, вказав, що позивач не зверталася до відповідача із проханням надати їй додаткову відпустку.
Зауважив, що ЛПЗ ( НОМЕР_2 ) діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вважає позов таким, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів, -
Позивач ОСОБА_1 відповідно до витягу з наказу начальника 7 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 27.06.2019 №168-ос «По особовому складу» припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби прапорщика ОСОБА_1 , техніка-інспектора прикордонної служби 3 категорії відділу прикордонної служби «Амбуків» І (тип Б), в запас на підставі підпункту «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) п. 2 с. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 28.07.2019.
Згідно з витягом з наказу начальника 7 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 26.07.2019 №200-ос «По особовому складу» виключено зі списку особового складу загону та всіх видів забезпечення прапорщика ОСОБА_1 , техніка-інспектора прикордонної служби 3 категорії відділу прикордонної служби «Амбуків» І (тип Б), в запас на підставі підпункту «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) п. 2 с. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», без права носіння військової форми одягу. Визнано такою, що справу та посаду техніка-інспектора прикордонної служби 3 категорії відділення зв'язку відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » І категорії (тип Б) здала 25.07.2019.
У вказаному наказі відомості про компенсацію додаткової відпустки відсутні.
Оскільки відповідач при виплаті позивачу допомоги на оздоровлення у лютому 2016 році та у вересні 2017 року не включав до їх розміру щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 та при звільненні не виплатив компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, позивач вважаючи, що її права порушено, звернулася до суду із цим позовом.
Вирішуючи справу, суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 №661-IV, в редакції чинній на час звільнення позивача із служби, встановлено, що держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Пенсійне забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з ч. 3 ст. 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Відповідно до пункту 1 ст. 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
При переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується: 1) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби (п. 3 ст. 9-1 Закону №2011-XII).
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч. 3 ст. 9 Закону №2011-XII).
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема, військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 №73 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність з 09.11.2018), затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, (далі - Інструкція №73) відповідно до п.2 якої виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям: 1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби; 2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Згідно з п. 5 Інструкції №73 виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами (але не раніше дня видання наказу про призначення), і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних начальників (командирів)).
Відповідно до п. 6 Інструкції №73 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників.
Пунктом 8 Інструкції №73 передбачено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Таким чином, враховуючи положення Інструкції №73 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), суд дійшов висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовцям Державної прикордонної служби України не включається до складу місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення грошової допомоги на оздоровлення.
З огляду на викладене, вимоги про визнання протиправними дій Львівського прикордонного загону в частині виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у лютому 2016 року та у вересні 2017 року передбаченої п. 1 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 не підлягають задоволенню.
Така правова позиція відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 01.03.2018 у справі №761/17387/17 (К/9901/2181/17).
З огляду на викладене не підлягає задоволенню і похідна позовна вимога щодо зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у лютому 2016 року та у вересні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
Щодо виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 затверджено Перелік військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служб, Державної спеціальної служби транспорту - згідно з додатками 2-5. Вказаною постановою Уряду затверджено Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що додається.
Відповідно до додатку 4 Переліку військових посад Держприкордонслужби, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та Інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, затвердженою постановою КМ України №702 військовослужбовцям, які проходять службу у підрозділах, що виконують завдання з охорони державного кордону органів Держприкордонслужби на посадах інспектора прикордонної служби 1, 2 та 3 категорії встановлено додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.
Відповідно до п. І Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов'язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.
Відповідно до п. 11 вказаного Порядку в інших випадках щорічна додаткова відпустка надасться в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
Виходячи із послужного списку ОСОБА_1 вона у 2013-2019 років проходила військову службу на посадах, як відповідно до п. 4 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ та Постанови №702 надають право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 7 календарних дні.
Відповідач вказаних обставин не заперечував..
Відповідач повідомив, що згідно з п. 17-19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період надання деяких додаткових оплачуваних відпусток припинено, виплата грошової компенсації не передбачена.
Відповідно до п. 8, 14, 17-19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об'єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.
Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Посилання відповідача на п. 19 ст. 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка на його думку виключає можливість надання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 ст. 10-1 Закону, суд вважає необґрунтованими.
Так, норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Тобто на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.202 № 702 з 2013 по 2017 роки.
Припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 16.05.2019 у зразковій справі № 620/4218/18 (щодо прав учасників бойових дій на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки), яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 від 16.05.2019 залишено без змін.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2013 - 2019 роки, у зв'язку із чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Враховуючи задоволення вказано вимоги задоволенню підлягає і вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2013 - 2019 роки.
Своєю чергою суд зауважує, що вимога про обчислення відповідної компенсації, виходячи із розрахунку одноденного розміру грошового забезпечення 372,60 грн. є передчасною, оскільки визначення такої належить до компетенції відповідача саме при нарахуванні відповідних сум компенсації, а тому доводи позивача в цій частині є передчасними, оскільки таку ще не нараховано.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Оскільки позивач, відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору, такий ним не сплачувався, а отже не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення 28.07.2019 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2013-2019 роки.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2013 - 2019 роки.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
5. Судовий збір з відповідача не стягувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складене та підписане 25.09.2020.
Суддя Кравців О.Р.