справа №380/2452/20
23 вересня 2020 року зал судових засідань № 11
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Кушика Й.-Д. М.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії, -
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України код ЄДРПОУ 33158337, місцезнаходження: 80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Промислова, 3 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною відмову військової частини Т-0200 Міністерства оборони України у виплаті ОСОБА_1 відповідно до довідки № 24/4 від 31.10.2019 суми грошової компенсації за неотримане речове майно, що належить до видачі;
- зобов'язати військову частину Т-0200 Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 суму грошової компенсації за неотримане речове майно відповідно до довідки №24/4 від 31.10.2019, що належить до видачі у розмірі 29736,11 грн.
Ухвалою від 31.03.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 07.05.2020 суд перейшов з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без (виклику) повідомлення сторін до розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно при звільненні в запас не виплатив грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Відповідач не вправі посилатися на відсутність коштів для такої виплати.
21.04.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що для військовослужбовців, які звільнені з військової служби після 27.08.2019 заборгованість за неотримане речове майно нараховується за наявності календарної вислуги років більше ніж 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, яке не отримане під час проходження служби. Крім цього, позивач не оскаржував наказ про виключення його зі списків особового складу військової частини.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд задовольнити позов повністю.
У судове засідання відповідач явку представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без участі його представника до суду не надходило.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Адміністрацією Державної спеціальної служби правопорядку 27.04.2016.
Наказом голови Адміністрації Держспецтрансслужби від 25.10.2019 № 22/РС позивача звільнено у запас відповідно до підпункту “а” пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Згідно з довідкою від 31.10.2019 №24/4 вартість речового майна, що належить до видачі позивачу становить 29736,11 грн.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.11.2019 №71 позивача виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення. Направлено для зарахування на військовий облік до Червоноградського МВК Львівської області.
У вказаному наказі не зазначено про виплату позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно.
Позивач звертався до відповідача із рапортом від 15.10.2019 та заявою від 11.12.2019 щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.
Листом від 16.12.2019 № 5/188 відповідач повідомив позивача про те, що компенсація буде виплачена коли надійдуть кошти.
Позивач 05.02.2020 вкотре звернувся до відповідача із заявою щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.
Листом від 21.02.2020 № 5/29 відповідач повідомив позивача про те, що кошторисом на 2020 рік у військовій частині НОМЕР_1 на виплату військовослужбовцям грошової компенсації за речове майно затверджено у червні-липні 2020 року.
Вважаючи відмову відповідача у виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначаються Законом України № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 (далі - Закон України № 2011-ХІІ).
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до статті 9-1 Закону України №2011-ХІІ продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178), який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 3-5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 (далі - Інструкція № 232), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Суд встановив, що згідно з довідкою від 31.10.2019 №24/4 вартість речового майна, що належить до видачі позивачу становить 29736,11 грн з урахуванням податку з доходів фізичних осіб.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.11.2019 №71 позивача виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.
Як вбачається із зазначеного наказу, відповідач не нарахував та не виплатив грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно позивачу.
Щодо посилання відповідача на те, що виплата позивачу вказаної компенсації не здійснювалась, оскільки грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в межах асигнувань, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Сук проти України" від 10.03.2011 Суд вказав, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним
Отже, як вказав Європейський Суд з прав людини, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.
Ураховуючи наведене, суд констатує, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, а тому доводи відповідача у цій частині є необґрунтованими.
Надаючи оцінку аргументам відповідача про те, що для військовослужбовців, які звільнені з військової служби після 27.08.2019 заборгованість за неотримане речове майно нараховується за наявності календарної вислуги років більше ніж 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, яке не отримане під час проходження служби, суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу сьомого пункту 4 розділу ІІІ Інструкції №232 особам офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, нарахування заборгованості здійснюється, зокрема, під час звільнення в запас або у відставку військовослужбовців, які прийняті на військову службу за контрактом із запасу, нараховується заборгованість за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі.
Як встановив суд, позивача наказом голови Адміністрації Держспецтрансслужби від 25.10.2019 № 22/РС звільнено з військової служби у запас зв'язку із закінченням строку дії контракту від 17.07.2014 (набрав чинності 01.11.2014).
З витягу з послужного списку позивача вбачається, що він зарахований на службу до Збройних Сил України 19.06.1996 і з цього часу проходив військову службу на різних посадах.
Суд зауважує, що відповідач не надав доказів перебування позивача у запасі перед прийняттям на військову службу за контрактом.
Таким чином, суд вважає безпідставним застосування відповідачем вказаного положення пункту 4 розділу ІІІ Інструкції №232 до спірних правовідносин.
З огляду на викладене, суд вважає протиправною відмову відповідача у виплаті позивачу відповідно до довідки від 31.10.2019 № 24/4 грошової компенсації за неотримане речове майно, що належить до видачі.
З метою повного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно відповідно до довідки від 31.10.2019 №24/4, що належить до видачі у розмірі 29736,11 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Щодо судового збору, то суд зазначає, що позивач звільнений від його сплати як учасник бойових дій.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову військової частини Т-0200 Міністерства оборони України у виплаті ОСОБА_1 відповідно до довідки від 31.10.2019 № 24/4 грошової компенсації за неотримане речове майно, що належить до видачі.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно відповідно до довідки від 31.10.2019 №24/4, що належить до видачі у розмірі 29736 (двадцять дев'ять тисяч сімсот тридцять шість) грн 11 коп.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 28 вересня 2020 року.
Суддя А.Г. Гулик