справа №380/4669/20
23 вересня 2020 року зал судових засідань № 11
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Кушика Й.-Д. М.,
представника відповідача Круглія Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання призначити пенсію за віком, -
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за наявності спеціального стажу, викладені у листі від 28.12.2019 № 6093/02.04-09;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком за наявності спеціального стажу.
Ухвалою від 22.06.2020 суддя прийняв позову заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має понад 25 років спеціального стажу, що є достатньою підставою для призначення пенсії за вислугу років. Відповідач безпідставно застосовує положення статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», які визнані неконституційними.
22.07.2020 представник відповідача подала до суду відзив на позову заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що у позивача спеціальний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» станом на 11.10.2017 становить 25 років 2 місяці 10 днів, що є недостатнім для призначення такого виду пенсії.
У судове засідання позивач не з'явилася, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі.
У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі. Просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно із записами у трудовій книжці № НОМЕР_2 позивач у період з 01.08.1992 по 20.09.2019 працювала на посаді сестри медичної зі стоматології відділення терапевтичної стоматології КНП «Дрогобицька міська стоматологічна поліклініка».
В грудні 2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії.
Відповідач листом від 28.12.2019 № 6093/02.04-09 повідомив позивача про прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з тим, що стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» станом на 11.10.2017 становить 25 років 2 місяці 10 днів, що є недостатнім для призначення такого виду пенсії.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за наявності спеціального стажу протиправними, позивач звернулася з відповідним позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон України № 1058).
Пунктом 2-1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України № 1058 передбачено, що особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII (далі - Закон України № 2148) набрав чинності 11.10.2017.
Абзацами першим та другим пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України № 1058, в редакції Закону України № 2148, встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII в редакції Законів України від 02.03.2015 № 213-VIII та від 24.12.2015 № 911-VIII, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема в період з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців, в період з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.
04.06.2019 Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 55 Закону України № 1788 зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII. Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788 зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного Рішення.
За змістом рішення Конституційного суду України положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України № 1788 зі змінами, внесеними Законом України № 911-VIII у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті "а" статті 54 Закону України № 1788, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону України № 1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.
В абзацах другому, четвертому пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 08.12.2004 № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) від 30.09.2010 № 20-рп/2010, Конституційний Суд України зазначив, "…що визнання неконституційним Закону України № 2222 у зв'язку з порушенням процедури його розгляду та ухвалення означає відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені, доповнені та виключені Законом України № 2222. Це забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство, як Основного Закону держави на всій території України".
З 04.06.2019 положення пункту "е" частини першої статті 55 Закону № 1788 діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, а саме: "право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку".
Враховуючи наведене, посилання відповідача на положення пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції Закону України № 213-VIII) щодо обмеження права на пільгову пенсію за вислугу років наявністю спеціального стажу у 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017 є безпідставними.
Згідно зі статею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, за наявності відповідних записів про роботу у трудовій книжці трудовий стаж вважається підтвердженим належним чином.
Як встановив суд, згідно із записами у трудовій книжці № 7773011 позивач у період з 01.08.1992 по 20.09.2019 працювала по посаді сестри медичної зі стоматології відділення терапевтичної стоматології КНП «Дрогобицька міська стоматологічна поліклініка».
Станом на 11.10.2017 спеціальний стаж позивача становив 25 років 2 місяці 10 днів, що, відповідно до пункту "е" частини першої статті 55 Закону України № 1788 у первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, є достатнім для призначення пенсії за вислугою років.
Суд зазначає, що визнання положень статті 55 Закону України № 1788 зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, неконституційними та застосування з 04.06.2019 положення пункту "е" частини першої статті 55 Закону України № 1788 в первісній редакції, не повинно впливати на обрахунок спеціального стажу позивача, оскільки позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення такого виду пенсії на час, коли нею набуте відповідне право на призначення пенсії за вислугу року.
Отже на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії у позивача було право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Враховуючи викладені висновки, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за наявності спеціального стажу, викладені у листі від 28.12.2019 № 6093/02.04-09 є протиправними.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень вказаної Конвенції.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" ЄСПЛ зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Суд вказав, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Разом з цим, у рішенні ЄСПЛ "Салах Шейх проти Нідерландів" визначено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, з метою повного та ефективного захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком за наявності спеціального стажу.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача необхідно стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 840,80 грн, сплачений згідно з квитанцією від 12.06.2020 №31527287-1.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за наявності спеціального стажу, викладені у листі від 28.12.2019 № 6093/02.04-09.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком за наявності спеціального стажу.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській областікод ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 28 вересня 2020 року.
Суддя А.Г. Гулик