Іменем України
29 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3062/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
13 серпня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії від 24 липня 2020 року;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з урахуванням стажу роботи для призначення пенсії ОСОБА_1 періоди роботи:
з 21.07.1978 по 01.09.1980 року у Таганрозькому Тресті їдалень на посаді повара 4 розряду;
з 03.08.2005 по 29.05.2006 року у Приватного підприємця ОСОБА_2 на посаді прибиральниці.
Підставою подання позовної заяви є незгода позивача з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії позивачу від 24.07.2020.
Зазначена відмова мотивована тим, що загальний стаж позивача становить 24 роки, 3 місяці та 14 днів.
У розрахунок стажу не взято період роботи: із 21.07.1978 по 01.09.1980 Таганрозькому Тресті їдалень, у зв'язку з нечітким відтиском печатки підприємства (неможливо прочитати текст не печаті); 18.11.2019 року рішенням Сватівського районного суду Луганської області було встановлено факт належності мені трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.09.1980 року, яка видана на ім'я (мовою оригіналу) « ОСОБА_1 ».
З часу заповнення трудової книжки НОМЕР_2 від 15.09.1980 року пройшло майже 39 років та підприємство, на якому позивач працювала вже не існує.
Також не був зарахований період роботи з 03.08.2005 по 29.05.2006 у приватного підприємства ОСОБА_2 , у зв'язку з відсутністю звітності.
Трудова книжка містить записи про роботу з 03.08.2005 року по 29.05.2006 рік.
З урахуванням викладеного позивач вважає, що відповідач неправомірно відмовив їй своїм рішенням від 24.07.2020 у зарахуванні стажу роботи та призначенні пенсії
Ухвалою суду від 18.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що подав відзив на позовну заяву (арк. спр. 66-69), в якому зазначив, що позивач звернулася 21.07.2020 до управління із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до наданих позивачкою документів для призначення пенсії за віком встановлено, що її' загальний стаж становить 24 роки, 3 місяці та 14 днів .
До стажу не було зараховано: період роботи з 21.07.1978 по 01.09.1980р. у Таганрогському тресті , їдалень, у зв'язку з нечіткістю віттиску печатки підприємства, що унеможливлює прочитання данних зазначених на ній, що суперечить Інструкції №162; - період роботи з 03.08.2005 по 29.05.2006 рр. у Приватного підприємця ОСОБА_2 , у зв'язку з відсутністю будь-яких звітних даних за відпрацьований період.
На підставі вищевикладеного, за результатами розгляду заяви про призначення їй пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», управлінням прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, через відсутність достатнього стажу роботи, необхідного для призначення зазначеного виду пенсії.
Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними.
Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, причини неприбуття суду не повідомив.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
З копії паспорта громадянина України, картки фізичної особи-платника податків та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (арк. спр. 4).
Позивач 21.07.2020 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, що підтверджено копією цієї заяви (арк. спр. 82).
Рішенням відповідача від 24.07.2020 № 1237-0123-8/1245 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.ст. 26-28 Закону № 1058-ІУ. Прийняте рішення обґрунтовано відсутністю необхідного страхового стажу в призначенні пенсії позивачу, оскільки до стажу не було зараховано: період роботи з 21.07.1978 по 01.09.1980р. у Таганрогському тресті , їдалень, у зв'язку з нечіткістю віттиску печатки підприємства, що унеможливлює прочитання даних зазначених на ній, що суперечить Інструкції №162; - період роботи з 03.08.2005 по 29.05.2006 рр. у Приватного підприємця ОСОБА_2 , у зв'язку з відсутністю будь-яких звітних даних за відпрацьований період (а.с. 77-78).
Згідно із записами у трудовій книжці (а. с. 8-19) позивач, зокрема, за спірний період:
- з 18.07.1978 по 01.09.1980 - працювала на посаді повару 4 розряду;
- з 03.08.2005 по 29.05.2006 - прибиральницею за трудовим договором від 03.08.2005 № 224.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.
Стаття 46 Конституції України проголошує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій (далі - Закон № 1788).
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положенням частини першої статті 9 Закону № 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 4 Закону № 1058 зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частинами першою, другою та четвертою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.
При цьому даний порядок підтвердження трудового стажу є обов'язковим в разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу, але в трудовій книжці позивача є необхідні записи за спірний період, які завірені печаткою підприємства. Даний порядок не вимагає будь-який інших підтверджень.
Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 надання уточнюючих довідок передбачено лише у випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу.
Копія трудової книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах. Вищенаведені записи трудової книжки про роботу позивача за вищевказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день.
Головним документом, який підтверджує стаж та характер роботи є трудова книжка, з якої можливо встановити, що позивач має необхідний стаж.
Щодо посилань відповідача на те, що, печатка, якою завірений записи в трудовій книжці № 3 про звільнення з роботи, має нечіткий віддтиск, судом відхиляються з огляду на наступне.
Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом Міністерства праці України N 58 від 29.07.1993, передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, обов'язок з належного оформлення трудової книжки законом покладено на страхувальника.
Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періодів роботи до страхового стажу за порушення, вчинені підприємствами, на яких він працював.
Суд зазначає, що внаслідок неналежного виконання обов'язку з оформлення трудової книжки позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи період з 21.07.1978 по 01.09.1980 в Таганрозькому Тресті їдалень, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Щодо посилань відповідача на те, що період роботи з 03.08.2005 до 29.05.2006 не враховано як до загального стажу з огляду на відсутність звітності, судом відхиляються з наступних підстав.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону № 1058-IV, відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до положень статті 106 Закону № 1058-IV (в редакції, яка діяла до 01 січня 2011 року) відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи з 03.08.2005 до 29.05.2006 до страхового стажу за порушення, вчинені фізичною собою-підприємцем ОСОБА_2 , оскільки згідно з Законом № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Суд зазначає, що внаслідок невиконання фізичною собою-підприємцем ОСОБА_2 обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві з 03.08.2005 до 29.05.2006, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Отже, період роботи позивача у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з 03.08.2005 до 29.05.2006, протиправно не зараховано відповідачем до страхового стажу.
Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття свого рішення щодо відмови в зарахуванні до трудового стажу деяких періодів роботи, у зв'язку з чим, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та необхідністю задоволення позову.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок винесення відповідачем протиправного рішення, тому ефективним та достатнім способом захисту є визнання протиправним та скасувати рішення відповідача від 24.07.2020 № 1237-0123-8/1245 про відмову позивачу в призначенні пенсії; зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком, період роботи з 21.07.1978 по 01.09.1980 в Таганрозькому Тресті їдалень та з 03.08.2005 до 29.05.2006 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , а також зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 21.07.2020 про призначення пенсії за віком.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, суд вважає за судовий збір у розмірі 840,80 грн стягнути в дохід Державного бюджету України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 2, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (код ЄДРПОУ 41246789, місце знаходження: 92200, Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Історична, буд. 81) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 24.07.2020 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов'язати Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи з 21.07.1978 по 01.09.1980 в Таганрозькому Тресті їдалень та з 03.08.2005 до 29.05.2006 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .
Зобов'язати Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.07.2020 про призначення пенсії за віком.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Тихонов