ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" вересня 2020 р. справа № 300/1971/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 18 289,88 гривень, -
Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - позивач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) 10.08.2020 звернулося в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі по тексту також - відповідач, платник податків) про стягнення податкового боргу у розмірі 18 289,88 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, пункту 57.1, 57.3 статті 57, пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України не погашено самостійно визначені податкові зобов'язання (авансового внеску) по єдиному податку за спрощеною системою оподаткування за березень-вересень 2019 року в розмірі 5 168,58 гривень. Крім того за відповідачем числиться заборгованість з єдиного податку, яка виникла у зв'язку з несплатою штрафних санкцій, визначених податковими повідомленнями-рішеннями №0437225033 від 13.11.2019 і №0016595013 від 24.01.2019 в загальному розмірі 13 121,30 гривень. Вказане грошове зобов'язання є податковим боргом відповідача, який станом на день звернення до адміністративного суду в загальному становить 18 289,88 гривень, і несплачений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до місцевого бюджету.
Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 14.08.2020, на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін за наявними матеріалами (а.с.23-24).
На виконання вимог ухвали суду від 14.08.2020, позивачем 26.08.2020 надано суду додаткові пояснення та детальний розрахунок податкового зобов'язання відповідача зі сплати єдиного податку (а.с.27, 28).
Відповідач 21.08.2020 отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі (а.с.30). ФОП ОСОБА_1 не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений пунктом 3 ухвали про відкриття провадження від 14.08.2020.
В силу вимог частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, на підставі положення частин 2, 8 статті 262 КАС України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Встановлено, що ОСОБА_1 28.05.1997 зареєстрований як фізична особа-підприємець, на підтвердження чого в матеріалах міститься Витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.07.2020 та взятий на облік Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області (Долинське управління, Рожнятівська ДПІ) як платник податків і зборів (а.с.19-20).
Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.
Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту також - ПК України, Кодекс), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пунктів 8.1, 8.2, 8.3 статті 8 коментованого Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Єдиний податок, який є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 10.1.2. пункту 10.1 статті 10 ПК України належить до місцевих податків і зборів (обов'язкові платежі).
Досліджуючи обставини про наявність податкового зобов'язання з єдиного податку, суд зазначає наступне.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (пункт 291.2 статті 291 ПК України).
Згідно пункту 291.3 статті 291, підпункту 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 вказаного Кодексу юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.
Приписами підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України встановлено, що до суб'єктів господарювання другої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності відносяться, зокрема, фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1 500 000 гривень.
За змістом пунктів 293.1, 293.2 статті 293 згаданого Кодексу ставки єдиного податку для платників другої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно із поданою 25.01.2012 відповідачем заявою про застосування спрощеної системи оподаткування, з 01.01.2012 останнього переведено на спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку - 2-га група (а.с.12-13). Відповідно до обраного виду діяльності (45.19 торгівля іншими автотранспортними засобами) для фізичних осіб-підприємців платників єдиного податку для здійснюваного відповідачем вказаного виду діяльності, встановлено ставку єдиного податку у розмірі 20% до розміру мінімальної заробітної плати.
Дана обставина підтверджуються заявою відповідача про застосування спрощеної системи оподаткування від 25.01.2012 (а.с.12-13).
Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця (пункт 295.1 статті 295 ПК України).
Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", у спірний період нарахування єдиного податку визначено розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі: з 1 січня - 4 173,00 гривень.
Як вже зазначено судом, згідно поданої заяви відповідача про застосування спрощеної системи оподаткування від 25.01.2012 обрана ставка єдиного податку - 20% до розміру мінімальної заробітної плати. Виходячи із вимог статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" розмір єдиного податку з березня по вересень 2019 року становив 834,60 гривень на місяць (20% від 4 173,00 гривень).
Відповідно до пункту 295.2 статті 295 ПК України, нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
На час розгляду справи нарахований єдиний податок (авансових внесків) за березень-вересень 2019 року відповідачем до бюджету сплачено частково у розмірі 673,62 гривень, що зараховано за березень 2019 року. Вказана обставина підтверджується витягом із облікової картки платника єдиного податку за період з березня 2019 року по квітень 2020 року, а також довідкою-розрахунком суми заборгованості від 25.08.2020 (а.с.15-18, 28).
Таким чином станом на час розгляду справи податковий борг зі сплати єдиного податку за основним платежем становить 5 168,58 гривень.
Щодо правомірності застосування позивачем до відповідача штрафних (фінансових) санкцій, суд зазначає наступне.
Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).
Контролюючі органи мають право згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За приписами підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Відповідно до абзацу 2 пункту 76.1 статті 76 Кодексу (в редакції на момент здійснення перевірки) камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згідно пунктів 86.2, 86.8 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Судом встановлено, що посадовими особами Долинського управління Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, 24.01.2019 і 13.11.2019 проведено камеральну перевірку своєчасності сплати фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 грошових зобов'язань по єдиному податку з фізичних осіб, якими встановлено порушення відповідачем термінів сплати самостійно визначених зобов'язань з єдиного податку протягом строків, визначених пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України. Вказані порушення зафіксовані в актах перевірки за №73/09-19-50-13/ НОМЕР_1 від 24.01.2019 та за №003045/09-19-50-33/ НОМЕР_1 від 13.11.2019 (а.с.7, 10).
На підставі вищевказаних актів перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0016595013 від 24.01.2019 та податкове повідомлення-рішення за №0437225033 від 13.11.2019, якими застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за несвоєчасну сплату самостійно визначених податкових зобов'язань з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 9 782,90 гривень і 3 338,40 гривень відповідно (а.с.8, 11).
В силу вимог пункту 122.1 статті 122 Податкового кодексу України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.
Як слідує із актів перевірки за №73/09-19-50-13/ НОМЕР_1 від 24.01.2019 та за №003045/09-19-50-33/ НОМЕР_1 від 13.11.2019 сума несплаченого відповідачем єдиного податку за період з 2016 по 2018 рік становила 19 565,80 гривень і за 2019 рік - 6 676,80 гривень, в результаті контролюючим органом правомірно застосовано до відповідача штрафні (фінансові) санкції в загальному розмірі 13 121,30 гривень, виходячи із 50 відсотків несплачених сум єдиного податку, що становила 19 565,80 гривень і 6 676,80 гривень відповідно (а.с.7, 10).
Податкові повідомлення-рішення №0016595013 від 24.01.2019 і №0437225033 від 13.11.2019, отримані відповідачем 01.02.2019 і 26.11.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи (зворотній бік а.с.9, 11).
На час розгляду справи штрафні санкції, застосовані податковими повідомлення-рішеннями за №0016595013 від 24.01.2019 і №0437225033 від 13.11.2019, відповідачем до бюджету не сплачені і заборгованість по них в загальному становить 13 121,30 гривень.
За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання, визначеного податковими повідомлення-рішеннями за №0016595013 від 24.01.2019 і №0437225033 від 13.11.2019, суд приходить до переконання, що застосовані позивачем штрафні санкції в загальному розмірі 13 121,30 гривень, є узгодженими та являється податковим боргом.
Згідно вимог підпункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Як слідує з матеріалів справи, Долинським управлінням ГУ ДФС в Івано-Франківській області надіслано відповідачу поштовим зв'язком податкову вимогу форми "Ф" за №4977-50 від 16.04.2019, яка отримана останнім 08.05.2019, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 77601 0102447 4, наявне в матеріалах справи (а.с.14).
Відповідач податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений законом.
Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Податковий борг відповідача підтверджується заявою відповідача про застосування спрощеної системи оподаткування від 25.01.2012, актами камеральної перевірки за №73/09-19-50-13/ НОМЕР_1 від 24.01.2019 та за №003045/09-19-50-33/ НОМЕР_1 від 13.11.2019, податковими повідомлення-рішеннями за №0016595013 від 24.01.2019 і №0437225033 від 13.11.2019, витягом із облікової картки платника єдиного податку з фізичних осіб за період з березня 2019 року по квітень 2020 року, довідкою-розрахунком суми заборгованості від 25.08.2020, а також податковою вимогою форми "Ф" за №4977-50 від 16.04.2019, які містяться в матеріалах справи (а.с.7, 8-9, 10, 11, 12-13, 14, 15-18, 28).
Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове зобов'язання по єдиному податку в загальному розмірі 18 289,88 гривень, являється податковим боргом відповідача.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.
Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючих органів звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1. статті 95 ПК України).
Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 ПК України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 18 289,88 гривень, у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.
На переконання суду відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, вказаний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Положеннями підпункту 10.1.2. пункту 10.1 статті 10 ПК України визначено, що єдиний податок відноситься до місцевих податків і зборів.
Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (пункт 10.5 статті 10 ПК України).
Згідно частини 5 статті 78 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування відповідно на єдиний казначейський рахунок та рахунки, відкриті в установах банків державного сектору згідно з частиною другою цієї статті, і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевих бюджетів податків і зборів та інших доходів місцевих бюджетів відповідно до законодавства.
З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу в загальній сумі 18 289,88 гривень є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1 ) в дохід місцевого бюджету податковий борг зі сплати єдиного податку в сумі 18 289,88 гривень (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень вісімдесят вісім копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43142559), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.
Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 .
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.