28 вересня 2020 рокуСправа № 280/6495/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калашник Ю.В., розглянувши заяву Головного управління ДПС у Запорізькій області про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 43143945) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) (69107, м. Запоріжжя пр. Соборний, 164, код ЄДРПОУ 43314918) про скасування постанови,
16.09.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
1) зупинити виконання постанови про накладення штрафу від 04.09.2020 № 61461513;
2) скасувати постанову про накладення штрафу від 04.09.2020 № 61461513.
25.09.2020 позивачем до суду надано заяву (вх. №44818) про забезпечення позову, у якій позивач просить зупинити постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) про накладення штрафу від 04.09.2020 №61461513 з примусового виконання виконавчого листа по справі №808/2405/18.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач зазначає, що до нього застосовано не справедливу та не обґрунтовану відповідальність у вигляді накладення штрафу, чим порушено його права та інтереси. Станом на дату звернення з позовною заявою штраф сплачений не був. Відповідно ефективний захист порушених прав та інтересів позивача не можливий без зупинення дії постанови про накладення штрафу, оскільки для позивача є реальною загроза примусового стягнення коштів на сплату штрафу з бюджетних рахунків, а у подальшому застосування повторного штрафу у подвійному розмірі та звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. З огляду на вказане вище, ГУ ДПС у Запорізькій області вважає, що накладення штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду, за оскаржуваною постановою від 04.09.2020 не є обґрунтованим та вмотивованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а також не відповідає принципу пропорційності, тобто прийняте без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
За правилами ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
За приписами частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).
Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, обов'язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
В той же час, позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Також, суд не вважає наведені позивачем обставини щодо очевидності протиправності оскаржуваної постанови достатніми, безспірними та доведеними. Оцінити вказані підстави суд може під час розгляду справи.
Суд зазначає, що Принципами Рекомендації № К (89) 8 стосовно тимчасового судового захисту в адміністративних справах, що прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1998, визначено наступне:
приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта;
заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правоможний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов'язку на адміністративний орган влади;
заходи тимчасового захисту жодним чином не можуть наперед визначати рішення, що його має прийняти суд у певній справі проти адміністративного акта;
провадження в суді має здійснюватися без зволікання.
Отже, тимчасовий судовий захист є гарантією і заходом «очікування». Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Адміністративний акт, як правило, підлягає негайному виконанню, і тому будь-яке клопотання стосовно відстрочення його виконання, обмеження або зміни його дії щодо особи має бути розглянуто в невідкладному порядку.
Суд вказує, що позивач обґрунтовує свою заяву тим, що оскаржувана постанова має очевидні ознаки протиправності.
Проте, за наведеними позивачем підставами протиправності рішення (постанови) відповідача може бути перевірена тільки під час судового розгляду справи по суті.
Також, позивач зазначає, що існує реальна загроза примусового стягнення коштів у примусовому порядку.
В той же час, суду не надано жодних доказів, якими б позивач обґрунтував, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відтак, судом підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову не встановлено. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241, 243, 248, 295 КАС України, суд -
У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області про забезпечення позову, - відмовити.
Копію даної ухвали направити заявнику.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.5 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю.В.Калашник