28 вересня 2020 року (12 год. 00 хв.)Справа № 280/3958/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546) про скасування постанови,
15.06.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви (вх. № 29900 від 26.06.2020) просить скасувати постанову про накладення штрафу від 21.05.2020 №ЗП7761/1988/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на незаконність прийняття постанови про накладення штрафу від 21.05.2020 №ЗП7761/1988/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, згідно якої до позивача на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України застосовано штраф у розмірі 47 230,00 грн. Так, оскаржуване рішення винесено на підставі акту інспекційного відвідування №ЗП7761/1988/АВ від 25.02.2020. Разом з цим, на підставі зазначеного акту, відповідачем також складено Протокол №ЗП7761/1988/АВ від 25.02.2020 про адміністративне правопорушення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 41 КУпАП України - фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Так, постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19.05.2020 по справі №337/801/20, яка набрала законної сили 30.05.2020, закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст.41 КУпАП, оскільки ОСОБА_2 виконувала роботу на підставі цивільно-правового договору і не перебувала з ФОП ОСОБА_1 в трудових правовідносинах, а відтак у діях ФОП ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 41 КУАП. Таким чином, в постанові суду про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, встановлено, що позивачем не вчинялося фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) та не вчинялося порушення ч. 1 та 3 ст. 24 КЗпП України, зафіксоване в акті інспекційного відвідування №ЗП7761/1988/АВ від 25.02.2020. Окрім того, позивач зазначає, що складання відповідачем постанови про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП7761/1988/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 21.05.2020 після складання протоколу №ЗП7761/1988/АВ від 25.02.2020 про адміністративне правопорушення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 41 КУпАП України є протиправним, оскільки суперечить ст. 61 Конституції України та правовій позиції Верховного Суду, викладеній в Постанові від 22 квітня 2019 року по справі №806/2143/18.
З огляду на зазначене, вважає оскаржувану постанову не правомірною та просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 06.07.2020 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 28.07.2020.
23.07.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №33788), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 інспектором відповідача встановлено, що один працівник у ФОП ОСОБА_1 допущений до роботи без укладання трудового договору, що є порушенням ч. 1 ст.21 КЗпП України, ч.1 та 3 ст.24 КЗпП України. Так, за результатами інспекційного відвідування відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень від 25.02.2020 № ЗП7761/1988/АВ/П. Одночасно із винесенням припису, відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення № ЗП7761/1988/АВ щодо позивача, оскільки останній під час виконання посадових обов'язків, маючі організаційно-розпорядчі функції, допустив порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 41 КУпАП України. Так, постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19.05.2020 по справі №337/801/20, яка набрала законної сили 30.05.2020, закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст.41 КУпАП. 21.05.2020 відповідачем на підставі акту інспекційного відвідування № ЗП7761/1988/АВ від 25.02.2020. Крім того, доводи позивача, що фізичну особу-підприємця не можна притягувати до відповідальності за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору одночасно за нормами КЗпП України та КУпАП України відповідач вважає безпідставними, оскільки: по-перше, чинне законодавство таких застережень не містить; по-друге, висновки Верховного Суду, що правопорушення, передбачені у частині 2 статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частині 3 статті 41 КУпАП, належать до адміністративної відповідальності, прямо суперечить положенням частини 3 статті 265 КЗпП України, де зазначено, що штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями. У чинному законодавстві України відсутні норми, які б ототожнювали чи відносили фінансові санкції до адміністративної відповідальності. Оскільки постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2020 року у справі № 337/801/20 (провадження № 3/337/325/2020) позивача до відповідальності не притягнуто за порушення частини 3 статті 41 КУпАП України, натомість 21.05.2020 його притягнуто до відповідальності постановою ГУ Держпраці у Запорізькій області на підставі частини 2 статті 265 КЗпП України, то подвійне притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення в даному випадку відсутнє. Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність оскаржуваної постанови, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
28.07.2020 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 03.09.2020.
Протокольною ухвалою суду від 03.09.2020 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 03.09.2020.
03.09.2020 у судовому засіданні, за клопотанням представника позивача та з урахуванням згоди представника відповідача, судом ухвалено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Суд, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
07.02.2020 відповідачем винесено наказ № 248 про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань додержання законодавства про працю у термін до 05.03.2020 (а.с.48).
На підставі наказу оформлено направлення від 13.02.2020 № 317 на здійснення заходу державного нагляду у формі інспекційного відвідування, предметом якого визначено: оформлення трудових відносин. Дата початку та дата закінчення заходу державного нагляду (контролю) з 19.02.2020 по 01.03.2020. Направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) було вручено 20.02.2020 ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується відміткою про отримання та особистим підписом із зазначенням дати вручення, про що міститься відмітка на другому примірнику направлення, який залишився у інспектора праці (а.с.48, зворотній бік).
14.02.2020 інспекторами праці відповідача у присутності ФОП ОСОБА_1 здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 823 від 21.08.2019, ФОП ОСОБА_1 зобов'язано у строк до 13 год. 00 хв. 21.02.2020 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування. На підставі вищевикладеного інспекторами праці складено Вимогу про надання документів від 20.02.2020 № ЗП7761/1988/НД, копію якої вручено 20.02.2020 ФОП ОСОБА_1 , про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі «Один примірник отримав» (а.с.49).
Так, в період з 20.02.2020 по 25.02.2020 інспекторами праці проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 25.02.2020 № ЗП7761/1988/АВ, яким встановлено порушення позивачем вимог, зокрема: частин 1, 3 статті 24 КЗпП України та частини 1 статті 21 КЗпП України (а.с.5-7).
В акті інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 25.02.2020 № ЗП7761/1988/АВ зазначено, що під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 встановлено, що 1 особа, а саме: ОСОБА_3 (прізвище особою не назване) була допущена до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушені вимоги частин 1, 3 статті 24 КЗпП України, ПКМУ № 413 та частини 1 статті 21 КЗпП України.
Так, відповідно до направлення від 13.02.2020 №317 на здійснення заходу державного контролю ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) 19.02.2020 здійснений вихід за адресою: АДРЕСА_2 . магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з метою проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) та встановлено і зафіксовано засобами відеотехніки. що: ОСОБА_3 (прізвище не назвала) повідомила, що фактично виконує роботу продавця ФОП ОСОБА_1 не надано документів, що підтверджують факт оформлення трудових відносин з вищезазначеною особою.
Таким чином, у ФОП ОСОБА_1 мало місце фактичного допуску до роботи 1 працівника, без належного оформлення трудових відносин.
25.02.2020, відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень № ЗП/7761/1988/АВ/П, яким позивача зобов'язано усунути порушення, встановлені у акті інспекційного відвідування від 25.02.2020 № ЗП7761/1988/АВ до 25.03.2020 (а.с.81).
Крім того, за результатами інспекційного відвідування інспектором праці ГУ Держпраці у Запорізькій області за цим фактом складений протокол про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.41 КУпАП України № ЗП 7761/1988/АВ від 25.02.2020, яким направлений для розгляду по суті до Хортицького районного суду м.Запоріжжя (а.с.10-12).
Так, постановою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 19.05.2020 у справі № 337/801/20 (провадження № 3/337/325/2020), яка набрала законної сили 30.05.2020, закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП (а.с.13-15).
21.05.2020, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування № ЗП 7761/1988/АВ від 25.02.2020, заступником начальника прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП7761/1988/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою до позивача відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 47230,00 грн. за порушення вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України (а.с.8-9).
Вважаючи прийняту відповідачем постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернулася до суду із даним позовом про її скасування.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
У відповідності до ч. 5 ст. 2 Закону №877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи (в тому числі, органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу Законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 № 1986-IV, та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає Порядок №823, затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 21.08.2019 (далі - Порядок №823).
Згідно вимог Порядку №823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до п. 16-18 Порядку №823, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Згідно з ч.8 ст.7 Закону №877-V, припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Пунктом 20 Порядку №823 встановлено, що припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Відповідно до п.24 Порядку №823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об'єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування (п.25 Порядку №823).
В ході проведеного інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області виявлено порушення вимог ч.1, ч.3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з чим постановою №ЗП7761/1988/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 21.05.2020 позивача притягнуто до відповідальності на підставі абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України у вигляді штрафу на суму 47 230,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Кодексу законів про працю України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
У відповідності до ч. 1 ст. 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 ст. 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
За змістом ч.3-4 ст. 265 Кодексу законів про працю України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як свідчать матеріали справи, 25.02.2020 протоколом про адміністративне правопорушення №ЗП 7761/1988/АВ ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 19.05.2020 у справі № 337/801/20 (провадження № 3/337/325/2020), яка набрала законної сили 30.05.2020, закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП (а.с.13-15).
Отже, зафіксовані актом інспекційного відвідування від 25.02.2020 № ЗП7761/1988/АВ та приписом № ЗП/7761/1988/АВ/П від 25.02.2020 порушення ОСОБА_1 норм трудового законодавства спростовані рішенням суду, що набрало законної сили.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, суд вважає також звернути увагу і на наступні обставини.
Як свідчить аналіз вищенаведених норм законодавства, ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України і ч.3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Штраф за ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за ч.3 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Суд звертає увагу, що і ст. 265 Кодексу законів про працю України, і ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення були викладені в такій редакції Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28.12.2014.
Вищезазначений закон передбачав введення ст. 265 Кодексу законів про працю України фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.
Натомість ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв'язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.
Тобто ключової відмінністю цих двох статей є суб'єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 Кодексу законів про працю України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин
Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абз. 2 ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України і ч.3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повністю збігаються суб'єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).
Оскільки в обох нормах йдеться про юридичну відповідальність та одне й те саме правопорушення, необхідно з'ясувати чи належить відповідальність, передбачена ст. 265 Кодексу законів про працю України і ч.3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення до одного виду.
Закон не визначає, до якого саме виду юридичної відповідальності належать заходи впливу за правопорушення, передбачені у частині другій ст. 265 Кодексу законів про працю України.
Кваліфікуючи вид цієї відповідальності, суд бере до уваги:
(а) мету відповідальності - покарання роботодавців за порушення законодавства про працю та легалізація фонду оплати праці;
(б) характер шкоди - шкоду заподіяно суспільству, а не працівнику;
(в) вид стягнення - фінансова санкція у виді штрафу;
(г) суб'єкт, який притягує до відповідальності - державний орган;
(д) джерело сплати - штраф зараховується до державного бюджету.
Водночас положення абз. 2 ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України і ч.3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні: "фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)", а обставини, що послугували підставою їх встановлення для позивача - ідентичні.
Враховуючи вищенаведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам суб'єкта приватного права, суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у частині другій ст. 265 Кодексу законів про працю України так само, як і правопорушення, передбачене у і ч.3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, належить за своєю природою (основними ознаками) до такого виду юридичної відповідальності як адміністративна відповідальність.
Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 22.04.2019 по справі № 806/2143/18.
У справі, що розглядається, судом встановлено, що за фактом допуску осіб до роботи без оформлення з ними трудових відносин, в порушення ч.1 ст.21, ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю, до ОСОБА_1 одночасно застосовувались штрафні санкції як за ст. 265 Кодексу законів про працю України так і за ч.3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Тож, винесення відповідачем оскаржуваної постанови від 21.05.2020, при наявності протоколу про адміністративне правопорушення від 25.02.2020 є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням ст. 61 Конституції України.
Наведене, безумовно, також свідчить про протиправність оскаржуваної постанови від 21.05.2020 №ЗП7761/1988/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.
Беручи до уваги викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 21.05.2020 №ЗП7761/1988/АВ/П/ПТ/ТД-ФС є обґрунтованими, підтверджується наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було Головне управління Держпраці у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546) про скасування постанови, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 21.05.2020 №ЗП7761/1988/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 28.09.2020.
Суддя Ю.В. Калашник