21 вересня 2020 року (15 год. 20 хв.)Справа № 280/5134/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Калашник Ю.В.,
секретар судового засідання Лузан К.Ю.,
за участю представників: позивача - Грицай Д.Ю., відповідача - Скорженка А.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» (69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84, код ЄДРПОУ 14313866) до Офісу великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 Г, код ЄДРПОУ 43141471) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
22.10.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Казенного підприємства «Науково - виробничий комплекс «Іскра» (далі - позивач) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі відокремленого підрозділу: Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 01.07.2019 № № 0002254712, 0002244712.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 квітня 2019 року позивачем отримано від Офісу великих платників податків ДФС запит щодо недостовірного визначення КП «НВК «Іскра» даних бухгалтерського обліку за період 2014-2015 роки, сформованого по взаємовідносинам з ДГЗП «Спецтехноекспорт» за договором комісії від 13 червня 2014 року №STE-3-115-Д/К-14, а саме: відшкодування витрат Комісіонера ДГЗП «Спецтехноекспорт» по контракту про надання агентських послуг фірмою «FG TECHCAPITAL LTD», Кіпр. Позивач вважає, що запит не відповідає вимогам п. 73.3. ст. 73 Податкового кодексу України. На вказаний запит позивач надіслав до Офісу великих платників податків ДФС України відповідь з обґрунтуванням невідповідності запиту вимогам закону та неможливості надання інформації та її документального підтвердження на запит що не відповідає вимогам законодавства та звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування та визнання незаконним наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України №1022 від 11.05.2019. Зазначає, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/2342/19 позов КП «Науково-виробничий комплекс «Іскра» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування Наказу від 11.05.2019 за №1022 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки КП "НВК "Іскра" задоволений. Також позивач зазначає, що під час проведення було надано доступ до всіх документів, що підтверджують зазначені в запиті господарські операції. В акті перевірки від 25 липня 2017 року не відображено жодних порушень податкового, валютного або будь-якого іншого законодавства в даних бухгалтерського обліку за період 2014-2015 роки по взаємовідносинам з ДГЗП «Спецтсхноекспорт» за договором комісії від 13.06.2014 щодо відшкодування витрат Комісіонера ДГЗП «Спецтехноекспорт» по контракту про надання агентських послуг фірмою «FG ТЕСНСАРІТAL LTD». Зазначає, що наказ №1022 від 11.05.2019 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки суперечить Податковому кодексу України. Також позивач зазначає, що податкова інформація, отримана від компетентного органу Ізраїлю не є доказом наявності порушень вимог податкового законодавства. Компанія FG TECHCAPITAL LTD діяла як агент (повірений) контрагента ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт», тому твердження про те, що дана компанія не приймала участі у переговорах є необґрунтованим, оскільки повірений діє від імені та за дорученням довірителя. У свою чергу, контролюючим органом не заперечується факту проведення переговорів, та належного виконання робіт, пов'язаних з виконання контракту від 26.06.2014 з метою виконання якого контрагентом і було укладено Агентську угоду. Належне надання послуг агентом підтверджується Актами виконаних робіт, що досліджувались під час планової перевірки в липні 2017 року. На підставі викладеного вважає, що податкові повідомлення-рішення є такими, то винесені з порушенням норм податкового законодавства. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 28.10.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 25.11.2019.
Відповідачем суду надано відзив, у якому зазначає, що за результатами перевірки дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ДГЗП "Спецтехноекспорт" по відшкодуванню агентських послуг, що надані та використані за межами митної території України фірмою «FG TECHCAPITAL LTD» (Кіпр) позивачем завищено витрати на суму агентських послуг, які фактично не були надані за межами митної території України фірмою «FG TECHCAPITAL LTD» (Кіпр), за договором, укладеним з комісіонером ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт». Зазначає, що Міністерство фінансів Податкового управління Ізраїлю направлено до ДФС України податкову інформацію, відповідно до якої керівник компанії зв'язувався безпосередньо з постачальником і працював з агентами. Просить відмовити у задоволенні позову.
У підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 16.12.2019.
Ухвалою суду від 16.12.2019 провадження у справі зупинено до 20.01.2020.
Ухвалою суду від 20.01.2020 провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 20.01.2020 провадження у справі зупинено до 25.02.2020.
Ухвалою суду від 25.02.2020 провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 25.02.2020 провадження у справі зупинено до 24.03.2020.
Ухвалою суду від 24.03.2020 провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 24.03.2020 підготовче засідання відкладено до 15.04.2020.
Також у зв'язку із карантинними заходами розгляд справи відкладався до 25.05.2020.
Протокольною ухвалою суду 25.05.2020 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 25.05.2020. У судовому засіданні 25.05.2020 оголошувалась перерва до 23.06.2020.
23.06.2020 провадження у справі зупинялось до 27.07.2020.
27.07.2020 провадження у справі поновлено та ухвалою суду від 27.07.2020 провадження у справі зупинено до 03.09.2020.
03.09.2020 провадження у справі поновлено.
Протокольною ухвалою суду здійснено заміну відповідача на Офіс великих платників ДПС та у судовому засіданні оголошено перерву до 21.09.2020.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача проти позову заперечив та надав пояснення, аналогічні до змісту відзиву на позовну заяву.
Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.
Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 21.09.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
У період з 15.05.2019 по 21.05.2020, на підставі наказу від 11.05.2019 відповідно до пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, фахівцями відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ДГЗП "Спецтехноекспорт" по відшкодуванню агентських послуг, що надані та використані за межами митної території України фірмою «FG TECHCAPITAL LTD» (Кіпр) за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.
За наслідками проведеної перевірки складено Акт №59/28-10-47-13/14313866 від 28.05.2019.
Під час перевірки встановлені порушення позивачем вимог, зокрема: п.138.1, п.138.2, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а саме, КП "НВК "Іскра" завищено витрати на суму агентських послуг, які фактично не були надані за межами митної території України фірмою «FG TECHCAPITAL LTD" (Кіпр), за договором, укладеним з комісіонером ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у перевіряємому періоді на 6 232 042,00 грн., та занижено частину чистого прибутку, що відраховується до державного бюджету на суму 1 890 279,00 грн.
За наслідками проведеної перевірки відповідачем 01.07.2019 прийняті податкові повідомлення-рішення:
№0002244712, відповідно до якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на розмірі 6 232 042,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 866 445,00 грн.;
№0002254712, відповідно до якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем: частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону у розмірі 1 890 279,00 грн.
Не погоджуючись із указаними рішеннями, позивач звернувся до суду із позовними вимогами про їх скасування.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Суд зазначає, що серед іншого, як на підставу подання позовної заяви, позивач посилається на невідповідність прийняття відповідачем наказу від 11.05.2019 №1022 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки КП «НВК «ІСКРА».
Відповідно до рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2019 у справі № 280/2342/19 позов КП «НВК «ІСКРА» задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ Офісу великих платників податків ДФС від 11.05.2019 №1022 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки КП «НВК «ІСКРА».
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2019 в адміністративній справі №280/2342/19 - скасовано та прийняти нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «ІСКРА».
Відтак, твердженням позивача про протиправність наказу від 11.05.2019 року №1022 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки КП «НВК «ІСКРА» вже надана оцінка постановою суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, твердження позивача про відсутність підстав для проведення перевірки та незаконність наказу від 11.05.2019 є необґрунтованими, з огляду на рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність визначена як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно підпункту 44.1 статті 44 цього Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Положеннями Податкового кодексу України (пп. 134.1.1) закріплено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до п.138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно із пп.138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:
в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;
з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Відповідно до пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 138 ПК України, не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Суд зазначає, що визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з податку на прибуток є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.
Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) у частині першій встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
За визначеннями, що містяться у статті 1 вказаного Закон, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Зазначене підтверджує висновок про те, що необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів (послуг) до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.
Відображення у даних податкового обліку господарської операції, в ході якої відбулась лише імітація купівлі товарів чи послуг, не являється підставою для отримання податкової вигоди за рахунок зменшення об'єкта оподаткування.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Разом з тим, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
У той же час, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Відтак, при вирішенні справи слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним сформовані дані податкового обліку. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 90 КАС України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно договору комісії від 13.06.2014 №STE-3-l15-Д/К-14 між позивачем (комітент) та ДЗГП «Спецтсхноекспорт» укладено договір комісії, предметом якого є:
Комітент доручає Комісіонеру, а Комісіонер бере на себе зобов'язання за комісійну плату вчинити від свого імені, в інтересах та за рахунок Комітента зовнішньоекономічний Контракт з інопартнером, в подальшому «Покупець», на постачання на експорт Комітентом виробів спеціального призначення, в подальшому «Вироби» та надання Послуг з підготовки спеціалістів інозамовника, за номенклатурою, у кількості, по ціні, строкам та умовам постачання у відповідності з умовами даного Договору (а.с. 86-100).
Пунктом 3.2 договору встановлено, що комісіонеру доручається та відповідно Комісіонер зобов'язаний:
за дорученням Комітента та за його рахунок укласти контракт (агентську угоду) з посередником - нерезидентом щодо надання ним агентських послуг на території Покупця, пов'язаних з виконанням даного Договору;
самостійно знайти Покупця на Товар, виконати переддоговірну роботу, укласти з Покупцем Контракт на умовах, які не суперечать даному Договору. У разі необхідності вчинити інші правочини, спрямовані на забезпечення виконання наданого Комітентом доручення;
отримати дозвіл на експорт Виробів, Послуг (за рахунок комітента);
організувати експортну поставку Виробів в межах даною Договору. Право власності на Вироби від Комітента до Комісіонера не переходить;
за рахунок Комітента організувати тимчасове ввезення обладнання, що буде встановлене на Вироби згідно з п.1.2 Договору;
здійснити митне оформлення Виробів та обладнання, що вказане в п.1.2. Договору за рахунок Комітента;
перерахувати у відповідності до п 6.1. Договору належну Комітенту частину валютних коштів, що надходять на розподільчий рахунок Комісіонера від Покупця, згідно порядку та строків, обумовлених даним Договором і умовами зовнішньоекономічного Коїггракту.
інформувати Комітента та направляти по факсу попередні звіти Комісіонера до 5 числа наступного місяця при здійсненні протягом місяця витрат Комісіонера за рахунок Комітента. Протягом 10-ти днів після виконання доручення направити Комітенту остаточний звіт з наданням завірених копій всіх первинних бухгалтерських документів. У звіті Комісіонера вказати дату переходу права власності на Продукцію до Покупця.
Відповідно до додаткової угоди №1 від 23.07.2014 до Договору комісії від 13.06.2014 №STE-3-l15-Д/К-14 пункт 3.2.1 договору викладено у новій редакції: «3.2.1. Самостійно знайти Покупця на Товар, виконати переддоговірну роботу, укласти з Покупцем Контракт на умовах, які не суперечать даному Договору.
У разі неможливості виконання доручення самостійно, залучити третіх осіб шляхом укладання контрактів (агентських угод) з посередником-нерезидентом щодо надання агентських послуг на території Покупця, пов'язаних з виконанням даного доручення. Умови укладання агентських узгодити з Комітентом. Про залучення третіх осіб та укладання агентських угод з метою виконання доручення, повідомити Комітента. У разі необхідності вчинити інші правочини, спрямовані на забезпечення виконання наданого Комітентом доручення (а.с.101).
Також до Договору комісії укладені додаткові угоди №1А від 29.08.2014, №2 від 29.09.2014, №3 від 02.02.2015 (а.с.107-113).
На підтвердження виконання наданих послуг позивач надав суду акти прийому-здачі наданих послуг від 11.02.2015, від 06.03.2015, від 23.10.2014, які підписані між дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт», Україна, в особі директора Барбула П.О. та компанією «FG TECHCAPITAL LTD» (агент), Кіпр, в особі директора Романа Луцишина (а.с. 65-71).
Відповідно до актів прийому-здачі наданих послуг від 11.02.2015, агент надав за межами митної території України послуги:
проведення переговорів з Замовником щодо узгодження умов та строків поставок, умов транспортування, умов оплати, виходячи з інтересів компанії;
супроводження та контроль за виконанням умов контракту, забезпечення щодо виконання Замовником покладених зобов'язань;
забезпечення організації та участь у проведення переговорів щодо внесення змін до умов контракту;
організація та сприяння проведення технічної інспекції 2-ої партії виробів;
сприяння узгодженню умов транспортування виробів другої партії до країни замовника;
переклад документів Компанії, пов'язаних із виконанням Контракту;
забезпечення своєчасності отримання платежів від замовника за вироби.
За надання вищезазначених послуг агент отримав 372 529,87 дол.США.
Відповідно до актів прийому-здачі наданих послуг від 06.03.2015, агент надав за межами митної території України послуги:
забезпечення юридичної та правової підтримки на території замовника умов виконання контракту;
участь у проведення технічної інспекції 2-го виробу, узгодження із замовником строків поставки та умов транспортування 2-ого виробу до країни кінцевого споживача;
організація виконання робіт з прийому-передачі 1-ого та 2-ого виробів в країні кінцевого споживача;
супроводження та контроль за виконанням умов контракту, забезпечення щодо виконання Замовником покладених зобов'язань;
переклад документів Компанії, пов'язаних із виконанням Контракту;
забезпечення своєчасності отримання платежів від замовника за вироби.
За надання вищезазначених послуг агент отримав 264796,20 дол.США.
Відповідно до актів прийому-здачі наданих послуг від 23.10.2014, агент надав за межами митної території України послуги:
проведення презентації технічних можливостей виробів перед замовником;
забезпечення юридичної та правової підтримки на території замовника умов виконання контракту;
проведення переговорів з Замовником щодо узгодження умов та строків поставок, умов транспортування, умов оплати, виходячи з інтересів компанії;
супроводження та контроль за виконанням умов контракту, забезпечення щодо виконання Замовником покладених зобов'язань;
забезпечення організації та участь у проведення переговорів щодо внесення змін до умов контракту;
організація та сприяння проведення технічної інспекції 1-ої партії виробів;
сприяння узгодженню умов транспортування виробів другої партії до країни замовника;
переклад документів Компанії, пов'язаних із виконанням Контракту;
забезпечення своєчасності отримання платежів від замовника за вироби.
За надання вищезазначених послуг агент отримав 1 001 308,35 дол.США.
Згідно представлених Комітенту (позивач) звітів Комісіонера (ДГЗП «Спецтехноекспорт») до витрат комісіонера за рахунок позивача віднесені агентські послуги, за надані та використані за межами митної території України фірмою «FG TECHCAPITAL LTD», Кіпр, всього на суму 34 622 453,22грн., про що зазначено в акті перевірки (а.с.126-127).
Офіс великих платників ДФС направив до компетентного органу Ізраїлю запит щодо отримання податкової інформації стосовно взаємовідносин між позивачем та компанією «Galint LTD».
Міністерство фінансів Податкового управління Ізраїлю направлено до ДФС України податкову інформацію під 04.01.2018 №UKR-2017-285, у якій зазначено, що «Glaint Ltd» була заснована у 1998 році з метою сприяння продажам в галузі зв'язку, систем, інтелектуальних систем, асиміляції, систем установки, навчання та технічної підтримки для різних клієнтів в Африці. Компанія спеціалізується на наданні обладнання та комплексних технологічних рішень для різних операційних потреб. Під час перевірки компанії, керівник компанії відмовився передавати угоди, оскільки заяви були конфіденційними перед своїми клієнтами, але дозволив розглянути угоди у його присутності, також було знайдено договір з постачальником ДГЗП «Спецтехноекспорт» - український платник. За словами керівника компанії, він зв'язувався безпосередньо з постачальником і взагалі не працює з агентами, але для створення і супроводження проекту існує договір з багатьма субпідрядниками для цілей: транспортування, складання, навчання, асиміляції.
Суд зазначає, що агентські послуги, надані агентом - компанією «FG TECHCAPITAL LTD».
Відповідно до акту здачі-приймання наданих агентом послуг, чітко не зазначено, які саме послуги надавались, не наведений детальний опис виконаних робіт.
Судом досліджені акти прийому-здачі наданих послуг від 11.02.2015, від 06.03.2015, від 23.10.2014, які підписані між дочірнім підприємством ДГЗП «Спецтехноекспорт» (комісіонер) та компанією «FG TECHCAPITAL LTD» (агент).
Суд зазначає, що зазначені послуги, такі як: юридична підтримка, забезпечення своєчасності отримання платежів від замовника, супроводження та контроль за виконанням умов контракту, забезпечення щодо виконання Замовником покладених зобов'язань та інші, послуги, зазначені у цих актах жодним чином не деталізовані, носять загальний характер, не обґрунтовано їх необхідність.
Суд зазначає, що наявність агентської угоди, актів здачі-приймання послуг та звітів комісіонера (ДГЗП «Спецтехноекспорт») не є достатніми для включення витрат на агентські послуги до витрат позивача.
При цьому суд зазначає про високу ринкову вартість агентських послуг та недоведеність позивачем наявності економічної доцільності та ділової мети для залучення «FG TECHCAPITAL LTD» у якості агента.
Відповідно до сталої судової практики (зокрема, постанови Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 19 листопада 2019 року у справі №826/487/16) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.
Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не відповідно до їх дійсного економічного змісту чи враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
За правилами пп. 14.1.231 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
На думку суду, мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності.
Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою у межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені у межах господарської діяльності. А отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а також створення умов для такого приросту (збереження) у майбутньому.
Вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника та інших учасників у сфері економіки, у зв'язку з чим презюмується економічна виправданість дій платника, спрямованих на одержання податкової вигоди, та достовірність відомостей його податкової і бухгалтерської звітності.
Натомість у разі надання податковою інспекцією достатньо переконливих доводів та доказів відносно того, що насправді господарські операції контрагентами не здійснювалися, а схема взаємодії учасників господарської операції свідчить про їх недобросовісність, суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником документів вимогам податкового законодавства.
Докази у справі оцінюються у сукупності та взаємозв'язку з ціллю виключення внутрішніх протиріч та суперечностей між ними у процесі перевірки реального руху активів між заявленими учасниками операції.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 №813/1066/16.
Суд вважає, що у даному випадку відсутній факт економічної доцільності та економії витрат, а позивачем зворотнього не доведено. На думку суду відбулося лише формальне декларування витрат, що є підставою для застосування податковим органом податкових нарахувань.
Також, Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 у справі № 816/4226/13-а зазначив, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди. Окрім того, Верховний Суд додав, що здійснення позивачем як суб'єктом господарювання дій, які є нетиповими для певного виду діяльності або можуть не у повній мірі відповідати цільовому призначенню отриманих кредитних ресурсів, не може однозначно свідчити про невідповідність таких дій цілям господарської діяльності.
Тобто, здійснення реальних господарських операцій - не єдина передумова отримання податкового ефекту від здійснення господарської операції.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -
У задоволенні позовний вимог Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» (69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84, код ЄДРПОУ 14313866) до Офісу великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 Г, код ЄДРПОУ 43141471) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень, - рішень відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 28.09.2020.
Суддя Ю.В. Калашник