номер провадження справи 18/114/20
23.09.2020 справа № 908/1816/20
м. Запоріжжя Запорізької області
за позовом Керівника Запорізької місцевої прокуратури №3 Запорізької області (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 14) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, вул. Перемоги, буд. 14) в особі Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (69083, м. Запоріжжя, вул. Музична, 2-а)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Доррем Технології” (69060, м. Запоріжжя, с. Креміно, буд. 8-А)
про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 12677,84 грн., що еквівалентно 467,40 Євро
господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.
при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.
учасники справи:
прокурор: Стешенко В.Є., посвідчення № 038186 від 30.12.2015
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
До господарського суду Запорізької області звернувсу Керівник Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області в інтересах держави, в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Доррем Технології” про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 12677,84 грн., що еквівалентно 467,40 Євро відповідно до офіційного курсу, вставленого НБУ на день проведення розрахунку 10.10.2019.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2020 справу № 908/1816/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 21.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі №908/1816/20, присвоєно справі номер провадження 18/114/20, розгляд справи по суті призначено на 12.08.2020; розгляд справи відкладався до 23.09.2020.
В судовому засіданні 23.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Присутній у судовому засіданні 23.09.2020 прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Державна служба України з безпеки на транспорті виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу. Законодавством не передбачено механізму стягнення Державною службою України з безпеки на транспорті та її територіальними підрозділами плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у випадку несплати у добровільному порядку, або звернення до суду з позовом про таке стягнення, а несплата коштів тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, в результаті чого порушуються інтереси держави. Отже, прокурор вважає, що у нього наявні підстави для звернення до суду з позовом, спрямованим на захист інтересів держави. Прокурор зазначив, що відповідачем надавалися послуги з внутрішніх вантажних перевезень товару з перевищенням параметрів, без оформлення документів, передбачених ст. Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: за відсутності дозволу, який надає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням великовагових параметрів, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, про що складено акт № 0016327 від 10.10.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів з розрахунком плати за проїзд, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0009827 від 10.10.2019. Також, прокурор посилався на те, що визначена контролюючим органом плата за проїзд відповідачем у добровільному порядку і у встановлені чинним законодавством строки несплачена, тому набула статусу заборгованості перед державним бюджетом України та підлягає стягненню з відповідача. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається ст.ст. 19, 131-1 Конституції України, ст. 29 Бюджетного кодексу України, ст. 29 Закону України “Про дорожній рух”, ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" та встановлені актом перевірки обставини.
Позивач представника у судове засідання 23.09.2020 не направив, про причини неявки не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином у судовому засіданні 12.08.2020.
Представник відповідача у судове засідання 23.09.2020 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 21.07.2020, що направлялася на адресу відповідача, отримана його повноважним представником 31.07.2020.
Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи.
Як свідчить розписка представника відповідача на заяві, з матеріалами справи він ознайомився 18.09.2020, проте відзиву на позов не надав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Провадження у даній справі відкрито 21.07.2020. Отже, суд мав розпочати розгляд справи по суті після 22.07.2020 та закінчити 21.09.2020.
Разом з тим, Законом України № 540-IХ від 30.03.2020 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)” доповнено розділ Х “Прикінцеві положення” ГПК України пунктом 4, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду справи по суті продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 №211” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом COVID-19 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася (востаннє по 01.10.2020) та наразі не припинена.
З урахуванням викладеного, процесуальні строки є продовженими на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019).
З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”, яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
За період дії карантину та протягом 20-денного строку з дня набрання чинності Законом України №731-ІХ звернень щодо необхідності реалізації своїх прав від учасників справи не надходило.
Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, зважаючи на належне повідомлення всіх учасників справи про розгляд справи, суд дійшов висновку про прийняття рішення у справі у судовому засіданні 23.09.2020 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представників позивача та відповідача.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, суд
На підставі затвердженого в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області щотижневого графіку проведення рейдових перевірок від 07.10.2019 та направлення на рейдову перевірку від 09.10.2019 № 007453 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області 10.10.2019 на 474 км а/д Н-08 проведено перевірку транспортного засобу марки MAN модель TGA 26 480 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , спеціалізований напівпричеп н/пр-самоскид-Е марки CARNEHL, модель CHKS-HH державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час якої здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.
Встановлено, що транспортний засіб марки MAN модель TGA 26 480 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , спеціалізований напівпричеп н/пр-самоскид-Е марки CARNEHL, модель CHKS-HH державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , відповідно до договорів оренди перебувають у користуванні товариства з обмеженою відповідальністю “Доррем Технології” (відповідача у справі).
За результатами зважування транспортного засобу посадовими особами позивача встановлено факт надання ТОВ “Доррем Технології” послуг із перевезення вантажу (маршрут м. Запоріжжя - ПГВК - Дніпропетровська обл.. с. Пашена Балка (95 км) від вантажовідправника ТОВ «МКК № 3» до вантажоодержувача ТОВ «Шляховик-97», замовник перевезення ТОВ «ДБУ № 57», з порушенням вагових обмежень, а саме: надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, передбачених ст. 48 ЗУ “Про автомобільній дороги” а саме - відсутній документ про внесення плати за проїзд дорогами України з перевищенням вагових обмежень, які нормативно встановлені п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306, перевантаження на зтроєну вісь становить 7,24 тони (нормативно допустиме 22 тони, фактичне навантаження 29,24 тони).
За даним фактом посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області складено довідку № 0009827 від 10.10.2019 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, Акт № 0016327 від 10.10.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, Акт № 185010 від 10.10.2019 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Про факт порушення перевізником законодавства про автомобільний транспорт та складання відповідних актів посадовими особами було ознайомлено водія ОСОБА_3 . Від підпису акта водій відмовився, про що свідчить відмітка на акті.
Згідно постанови Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 127966 від 05.11.2019 до відповідача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 34000,00 грн.
На підставі складених в ході здійснення габаритно-вагового контролю матеріалів посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області складено розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу (додаток до Акту № 0016327 від 10.10.2019) у розмірі 467,40 євро, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 10.10.2019 дорівнює 12677,84 грн.
В даному розрахунку зазначено, що плату необхідно провести протягом 30 календарних днів в гривнях відповідно до офіційного курсу НБУ на день проведення розрахунку. Про сплату повідомити Територіальний орган Укртрансбезпеки.
Управлінням 24.10.2019 на адресу ТОВ «Доррем Технології» направлено повідомлення від 17.10.2019 за № 61055/26/24-19 про заборгованість та необхідність сплати коштів в сумі 467,40 євро, з копіями акту № 0016327 від 10.10.2019 та розрахунку плати за проїзд.
Відповідно до відомостей, розміщених на офіційному сайті Укрпошти, повідомлення вручене 06.11.2019 представнику відповідача.
За даними Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області відповідач у визначений вище термін кошти добровільно не сплатив.
Відповідачем у судовому порядку рішення посадових осіб Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області з вказаного приводу, а саме: складення Акту № 185010 від 10.10.2019 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 127966 від 05.11.2019 не оскаржувались.
Несплата відповідачем нарахованої за результатами перевірки плати за проїзд автомобільним дорогами загального користування великоваговим транспортом стало підставою для звернення Керівника Запорізької місцевої прокуратури №3 Запорізької області в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області до суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до змісту ч. ч. 1, 3, 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України “Про дорожній рух” з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ст. 1 Закону України “Про автомобільний транспорт” автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Також статтею 48 цього Закону встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Статтею 33 Закону України “Про автомобільні дороги” передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека).
Відповідно до п. 1 даного Положення Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Згідно пп. 1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Пунктом 8 Положення передбачено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Відповідно до пп. 15, 27 п. 5 Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879.
Пунктом 3 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з ч. 3 п. 2 вищезазначеного Порядку великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні -24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Відповідно до п. 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, у тому числі:
- здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422;
- видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю;
- складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.
Згідно з п. 30 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В х К, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.
Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.
Відповідно п. 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі;більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Станом на 10.10.2019, день проведення розрахунку, сума 467,40 Євро за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України, складає 12677,84 грн.
Відповідно до п. 26 Порядку № 879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
Таким чином, відповідач повинен сплатити плату за проїзд у розмірі 12677,84 грн. (467,40 євро х 27,124169).
Відповідач доказів добровільної оплати нарахованої йому плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу у зв'язку з перевищенням вагових нормативів та наявності дозволу на право руху автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень суду не надав. Контрозрахунок заявленої до стягнення суми суду також не надано.
У постанові від 06.06.2018 у справі №820/1203/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що категорія спорів про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, яка нарахована управлінням Укртрансбезпеки та її територіальними органами не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, в тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом спору, віднесеної до адміністративної юрисдикції та мають вирішуватись в порядку господарського або цивільного судочинства.
Так, за своєюправовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розміні.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Також, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складання відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд, посадові особи управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області діяли на підставі та у спосіб, встановлений чинним законодавством. Матеріали справи містять належні та допустимі докази протиправної поведінки відповідача, докази порушення приписів чинного законодавства та правомірність нарахування та стягнення плати за перевищення загальної маси транспортного засобу, що належить відповідачу на праві оренди.
Враховуючи вищевикладене, вимога про стягнення з відповідача 467,40 Євро, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 10.10.2019 становить 12677,84 грн., плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, позовні вимоги не спростував, доказів добровільної оплати нарахованої йому плати не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Доррем Технології” (69060, м. Запоріжжя, с. Креміно, буд. 8-А; ідентифікаційний код 41179608) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, ідентифікаційний код 39816845) до державного бюджету України (УК у Олекс. р-ні, м. Зап./Олекс./22160100, ЄДРПОУ р-ну 38025440. Банк: Казначейство України (ЕАП) № UА528999980313151216000008003) плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у загальному розмірі 12677,84 грн. (дванадцять тисяч шістсот сімдесят сім грн. 84 коп.), що еквівалентно 467,40 Євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку 10.10.2019. Видати наказ.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Доррем Технології” (69060, м. Запоріжжя, с. Креміно, буд. 8-А; ідентифікаційний код 41179608) на користь прокуратури Запорізької області в особі Запорізької місцевої прокуратури №3 Запорізької області (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 14, ідентифікаційний код 02909973, р/р UА438201720343180001000000271, банк отримувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн.00 коп.), судовий збір сплачено прокуратурою Запорізької області у 2020 році, код класифікації видатків бюджету - 2800. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 28.09.2020.
Суддя В.В. Левкут