61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
28.09.2020 Справа № 905/1030/20
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В. при секретарі судового засідання Шакуровій І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Максима Метал Сервіс”, м. Дніпро
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Корум Дружківський машинобудівний завод”, м. Дружківка Донецької області
про стягнення заборгованості у розмірі 121 002,17 грн., з яких 93 436,98 грн. - основного боргу, 11 622,02 грн. - пеня та 15 943,16 грн. - 3% річних, -
та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Корум Дружківський машинобудівний завод”, м. Дружківка Донецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Максима Метал Сервіс”, м. Дніпро
про стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки продукції у розмірі 9791,01 грн.,-
За участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом: не з'явився
від відповідача за первісним позовом: не з'явився
Відповідно до ч.3 ст.177 ГПК України - 29.07.2020 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів до 31.08.2020 року.
У судовому засіданні 09.09.2020 оголошено перерву до 28.09.2020 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Максима Метал Сервіс”, м. Дніпро звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Корум Дружківський машинобудівний завод”, м. Дружківка Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 121 002,17 грн., з яких 93 436,98 грн. - основного боргу, 11 622,02 грн. - пеня та 15 943,16 грн. - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором постачання №17/09/19 від 14.08.2019 у розмірі 93 436,98 грн., в наслідок чого виникли підстави для нарахування пені та 3% річних.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 191, 193, 216 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України.
З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1030/20 визначено суддю Чернову О.В.
Ухвалою судді господарського суду Донецької області від 02.06.2020 позов прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі №905/1030/20.
24 червня 2020 року через канцелярію господарського суду Донецької області від відповідача за первісним позовом надійшов відзив №03/2-111 від 23.06.2020, в якому останній заперечив проти позовних вимог в частині стягнення 36% річних у розмірі 15 943,16 грн., зазначивши, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер, отже заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
25 червня 2020 року через канцелярію господарського суду Донецької області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Корум Дружківський машинобудівний завод”, м. Дружківка Донецької області надійшла зустрічна позовна заява №03/2-110 від 23.06.2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Максима Метал Сервіс”, м. Дніпро про стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки продукції у розмірі 9 791,01 грн.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач посилається на недопоставку продукції згідно специфікації №1 від 24.09.2019 до договору постачання №17/09/19 від 14.08.2019 понад 10 днів, внаслідок чого виникли підстави для нарахування неустойки за період з 12.10.2019 по 12.04.2020.
Нормативно свої зустрічні вимоги відповідач обґрунтовує ст.ст. 193, 216, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 633, 655, 663, 664 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 27, 162, 180 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.06.2020 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Корум Дружківський машинобудівний завод”, м. Дружківка Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Максима Метал Сервіс”, м. Дніпро про стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки продукції у розмірі 9 791,01 грн. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
18 липня 2020 на адресу господарського суду Донецької області від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив №23/07-2020 від 23.07.2020 на зустрічну позовну заяву, в який останній заперечив проти зустрічних позовних вимог, вказавши, що недопоставка продукції покупцеві виникла внаслідок прохання відповідача відвантажити швелер у кількості до 5-ти тон, що і було здійснено позивачем, отже відсутність вини позивача позбавляє відповідача права нарахування штрафних санкцій за недопоставку. Крім того, відповідач за зустрічним позовом зазначив про надмірність розміру неустойки 1% від вартості недопоставленої продукції, враховуючи тривале невиконання покупцем зобов'язання з оплати поставленої продукції, що стало підставою для звернення постачальника з первісним позовом.
Разом з цим, від позивача за первісним позовом надійшла відповідь №23/07-2020/ВВ від 23.07.2020 на відзив, в якій позивач зазначає про відсутність підстав для зменшення розмірі 36% річних, оскільки проценти річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу позивача, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів. Крім того, зазначений розмір річних процентів узгоджений сторонами умовами спірного договору, що відповідає приписами ст.625 ЦК України.
10.08.2020 року від відповідача за первісним позовом до господарського суду Донецької області надійшла відповідь 03/2-141 від 06.08.2020 на відзив на зустрічний позов, в якій відповідач зазначає про ненадання позивачем за первісним позовом доказів в підтвердження повідомлення про готовність продукції до відвантаження саме у розмірі, передбаченому специфікацією №1 від 24.09.2019, крім того, ним не надано належних доказів узгодження умов щодо відвантаження продукції у меншій кількості за прохання покупця. Разом з цим, відповідачем зазначено про правомірність нарахування неустойки у розмірі 1% за кожен день прострочення поставки продукції згідно умов п.6.2.2 спірного договору, а також про відсутність підстав для її зменшення.
У підготовчому судовому засіданні 12.08.2020 судом закрито підготовче провадження та призначено справу №905/1030/20 до розгляду по суті на 09.09.2020 року.
У судове засідання 28.09.2020 представник позивача не з'явився, про дату та час розгляду справи по суті повідомлений належним чином.
Представник відповідача за первісним позовом у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи по суті повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
14 серпня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максима Метал Сервіс» (далі - Постачальник) укладено договір поставки №17/09/19 (далі - договір), за умовами п.1.1. якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення металевий прокат та вироби з металу (далі - Продукція) в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими Сторонами в цьому договорі і Специфікаціях, що є невід'ємними частинами до цього договору. Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Продукцію, що поставляється у власність, відповідно до умов цього договору (п.1.2. договору).
Відповідно до п.2.2. договору приймання Продукції здійснюється на підставі фактичних даних про її якість і кількість відповідно до звичаїв ділового обороту. Під звичаями ділового обороту Сторони розуміють перевірку дотримання Постачальником умов цього договору відносно кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та/або упаковки Продукції відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6 (із змінами і доповненнями) та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7 (із змінами і доповненнями) в частині, що не суперечить умовам цього договору.
За приписами п.2.6. договору Продукція приймається Покупцем на підставі даних, зокрема, за кількістю - у відповідності з фактичною кількістю Продукції, що поставляється в узгоджене місце призначення поставки.
Якщо за результатами проведеного вхідного контролю при прийманні Продукції по кількості, якості, асортименту, комплектності Покупцем виявлено невідповідності даним, вказаним в товаросупровідних документах, сертифікатах якості заводу-виробника, паспортах або додаткових вимогах до Продукції, обумовлених Сторонами у відповідній Специфікації до договору, чи іншій документації, що встановлює вимоги до Продукції, Покупець зобов'язується викликати Постачальника телеграмою або технічними засобами зв'язку (електронним листом) для спільного приймання Продукції (п.2.8.).
Згідно п.2.10 договору в Акті невідповідності зазначаються, зокрема, але не виключно опис виявлених невідповідностей по кількості.
Постачальник зобов'язується за свій рахунок здійснити допоставку непоставленої та/або некомплектної Продукції впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту складання/підписання Акту невідповідності, якщо інший термін не визначений Сторонами в Акті невідповідності (п.2.13. договору).
Умовами п.4.1. в редакції протоколу розбіжностей від 26.08.2019 до договору поставка Продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, якісними характеристиками і в терміни, погоджені Сторонами в Специфікаціях до договору. Під партією Продукції Сторони розуміють будь-яку кількість Продукції, яка супроводжується одним товаросупровідним документом (накладною та/або товарно-транспортною накладною, та/або залізничною накладною).
Умови поставки Продукції - DDP, згідно «Інкотермс - 2010», з урахуванням умов і обмовок, що містяться у цьому договорі і/або відповідних Специфікаціях до договору. Погоджене місце призначення поставки вказується Сторонами у відповідних Специфікаціях до договору. Постачальник несе усі витрати та ризики, пов'язані з поставкою Продукції, до моменту її поставки в погоджене місце призначення (п.4.2. договору).
Пунктами 4.7. в редакції протоколу розбіжностей від 26.08.2019 до договору датою поставки Продукції вважається дата її передачі Покупцеві, вказана у відповідних товаросупровідних документах, наданих Постачальником. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата її передачі Покупцеві, вказана у видатковій накладній. При поставці залізничним транспортом датою поставки вважається дата прибуття Продукції, на залізничну станцію призначення (у погоджене місце поставки), що вказана в залізничній накладній.
Згідно п.4.8. договору зобов'язання Постачальника вважаються виконаними з моменту передачі Продукції в розпорядження Покупця в погоджене місце призначення поставки в належній кількості, якості, комплектності, асортименті та в строки, погоджені Сторонами в договорі і Специфікаціях до договору. Зобов'язання Покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої Продукції.
Відповідно до п.4.10. договору Постачальник зобов'язаний письмово за 3 (три) календарні дні до фактичної поставки, сповістити Покупця про дату і час поступлення Продукції в погоджене місце призначення поставки і дані про вантажоперевізника, а також надати інші відомості, потрібні Покупцеві для здійснення необхідних заходів з приймання Продукції.
Умовами п.5.1. договору визначено, що загальна сума договору визначається загальною сумою вартості продукції по усіх Специфікацій, що є невід'ємною частиною цього договору. У разі відхилення кількості фактично поставленої Продукції від погодженої до поставки кількості, загальна вартість договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленої Продукції з розрахунку її ціни, вказаної у відповідних Специфікаціях до договору. Толеранс (відхилення по кількості) поставленої продукції складає 10% якщо інше не обумовлене Сторонами у відповідних Специфікаціях до договору.
Розрахунки за Продукцію, поставлену за цим договором здійснюється Покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати поставки Продукції. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (п.5.4. в редакції протоколу розбіжностей від 26.08.2019).
За приписами п.6.2.2. договору у разі прострочення поставки (не поставки, недопоставки) Продукції понад 10 (десять) календарних днів, Постачальник, починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня прострочення, додатково до штрафу передбаченому у п.6.2.1. сплачує Покупцеві неустойку у розмірі 0,1% від вартості не поставленої (недопоставленої) Продукції або Продукції, поставленої з порушенням строків, за кожен день прострочення.
За приписами п.6.8. договору в редакції протоколу розбіжностей від 26.08.2019 у разі несвоєчасної оплати Продукції, Покупець, на письмову вимогу Постачальника сплачує Постачальникові неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а починаючи з 11 дня прострочення додатково сплачує Постачальнику 36 відсотків річних від суми невиконаного зобов'язання за весь час прострочення.
Відповідно до п.8.1. цей договір може бути скріплений печатками Сторін, ступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків, - до повного виконання Сторонами грошових зобов'язань.
Договір підписаний Сторонами з урахування протоколу розбіжностей від 26.08.2019 до договору у встановленому чинним законодавством порядку.
На виконання умов договору постачання №17/09/19 від 14.08.2019 сторонами складено та підписано Специфікацію №1 від 24.09.2019, за умовами якої позивач зобов'язався поставити на користь покупця швелер 20П ст.09Г2С у кількості 7 т. загальною вартістю 146 649,97 грн. з ПДВ.
Пунктом 2 Специфікації сторони визначили умови поставки, місце призначення поставки: EXW - склад Постачальника м. Дніпро.
Згідно п.3 Специфікації кількість Товару/Продукції, що поставляється може бути змінена в межах (толеранс): + - 10%. Розрахунки за цією Специфікацією здійснюються в порядку та терміни, передбачені договором (п.5 Специфікації).
Після, позивачем виставлено рахунок на оплату №МС000002875 від 17.09.2019 на суму 146 659,97 грн. (а.с.16).
Так, позивачем здійснено на користь відповідача поставку швелеру 20П ст.09Г2С у кількості 4,46 т. на загальну суму 93 436,98 грн., що підтверджується видатковою накладною №МС000002662 від 30.09.2019, підписаною відповідачем без зауважень, належним чином засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.17).
Крім того, факт здійснення позивачем поставки продукції відповідачу у кількості 4,46т. підтверджується товарно-транспортною накладною №11796 від 30.09.2019 (а.с.59).
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги первісного позивача та зустрічного позивача такими, що підлягають задоволенню частково.
Сутність первісного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань з оплати поставленої продукції за договором постачання №17/09/19 від 14.08.2019, а також застосуванні наслідків порушення зобов'язання у вигляді стягнення пені та 36% річних.
Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм §1,3 Глави 54 ЦК України та статті 264 ГК України.
Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 264 ГК).
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, укладений між Позивачем та Відповідачем договір поставки №17/09/19 від 14.08.2019 є належною підставою для виникнення у останнього зобов'язань з оплати поставленого товару у строк, визначений його умовами, а саме п5.4. договору. Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судом, позивач свої зобов'язання з поставки товару на користь відповідача виконав 30.09.2019 на загальну суму 93 436,98 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною №МС000002662 від 30.09.2019 та товарно-транспортною накладною від 30.09.2019.
Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку з оплати поставленого товару у строк згідно умов спірного договору, тобто протягом 30 календарних днів від дати поставки.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем, всупереч ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ч.1 ст. 76 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надано, внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за договором поставки №17/09/19 від 17.09.2019 утворилась та має місце заборгованість останнього в сумі 93 436,98 грн.
Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як порушення згідно ст.610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення основного боргу у розмірі 93 436,98 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст.550 Цивільного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
При цьому, ч.4 ст.231 Господарського кодексу України передбачає можливість встановлення договором розміру штрафних санкцій у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Так, за змістом п.6.8 договору у разі несвоєчасної оплати Продукції, Покупець, на письмову вимогу Постачальника сплачує Постачальникові неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Враховуючи, що домовленість сторін про застосування пені та порушенням термінів оплати поставленої продукції визначено у п.6.8. спірного договору, вимоги ст.547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
Перевіривши розрахунок пені за період з 31.10.2019 по 29.04.2020, суд дійшов висновку, що її розмір є арифметично невірним через допущення арифметичної помилки, з огляду на що, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 11 547,58 грн.
За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних і інфляційної індексації за весь період прострочення.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.
При цьому, сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.
Так, п.6.8. спірного договору, сторони визначили, що починаючи з 11 дня прострочення додатково сплачує Постачальнику 36 відсотків річних від суми невиконаного зобов'язання за весь час прострочення.
Таким чином, враховуючи встановлення факту прострочення відповідачем за первісним позовом зобов'язання з оплати поставленої продукції понад 11 днів, позивачем правомірно нараховані 36% річних за період з 10.11.2019 по 30.04.2020.
Проте, перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог щодо 36% річних за період з 10.11.2019 по 30.04.2020, суд дійшов висновку, що їх розмір є арифметично невірним через допущення арифметичної помилки, з огляду на що, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 15 912,70 грн.
Щодо заяви відповідача за первісним позовом про зменшення штрафних санкцій шляхом відмови позивачу у задоволенні вимог в частині стягнення 36% річних, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви, оскільки плата річних від простроченої суми, розмір яких встановлений договором поставки №17/09/19 від 17.09.2019 не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Що стосується зустрічних позовних вимог відповідача про стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки продукції у розмірі 9791,01 грн., суд зазначає наступне.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За приписами ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Так, Специфікацією №1 від 24.09.2019 до договору №17/09/19 від 14.08.2019, сторони узгодили обов'язок відповідача за зустрічним позовом здійснити поставку продукції на користь позивача за зустрічним позовом у кількості 7 т. на загальну суму 146 649,97 грн. у строк до 01.10.2019 року.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1, 2 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Проте, як встановлено судом, відповідачем за зустрічним позовом здійснено поставку продукції на користь позивача за зустрічним позовом лише у кількості 4,46 т. на загальну суму 93 436,98 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною №МС000002662 від 30.09.2019 та товарно-транспортною накладною від 30.09.2019.
Між тим, доказів до поставки відповідачем за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом продукції у кількості 2,54 т. за Специфікацією №1 від 24.09.2019 у строк до 01.10.2019 матеріали справи не містять.
Таке невиконання зобов'язань кваліфікується судом як порушення згідно ст. 610 Цивільного кодексу України.
За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, порушення зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ст.549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як встановлено судом, у п.6.2.2 спірного договору Сторонами визначено, що у разі прострочення поставки (не поставки, недопоставки) Продукції понад 10 (десять) календарних днів, Постачальник, починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня прострочення, додатково до штрафу передбаченому у п.6.2.1. сплачує Покупцеві неустойку у розмірі 0,1% від вартості не поставленої (недопоставленої) Продукції або Продукції, поставленої з порушенням строків, за кожен день прострочення.
Тому, внаслідок нездійснення поставки відповідачем за зустрічним позовом товару у кількості та строк, узгоджений сторонами у Специфікації №1 від 24.09.2019 до спірного договору, а саме у кількості 7 т. у строк до 01.10.2019, позивачем за зустрічним позовом правомірно нарахована неустойка відповідно до п.6.2.2. договору.
Проте, перевіривши розрахунок неустойки від вартості не поставленої (недопоставленої) продукції, що складає 53 212,99 грн. за період з 12.10.2019 по 12.04.2020, суд дійшов висновку, що її розмір є невірним, оскільки позивачем за зустрічним позовом не враховано, що згідно умов п.5.4. спірного договору та п.3 Специфікації №1 від 24.09.2019 сторони домовились, що кількість продукції, що поставляється може бути змінена в межах (толеранс): + - 10%.
Таким чином належна вартість недопоставленої продукції має складати 38 547,99 грн., враховуючи толеранс + - 10%, що узгоджується з умовами п.5.4. договору та п.3 спірної специфікації.
Отже, здійснивши перерахунок неустойки від вартості недопоставленої продукції, що складає 38 547,99 грн. за період з 12.10.2019 по 12.04.2020, суд зазначає, що її розмір складає 7092,83 грн., з огляду на що, зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 7 092,83 грн.
Посилання відповідача за зустрічним позовом на здійснення поставки продукції у меншій кількості, ніж це встановлено Специфікацією №1 від 24.09.2019 через прохання покупця відвантажити швелери у кількості до 5-ти т. судом не приймається до уваги, оскільки належних, у розумінні ст.76 ГПК України, доказів наявності такої домовленості між сторонами до суду не надано.
Щодо зменшення розміру неустойки згідно з п.6.2.2 спірного договору, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд звертає увагу, що визначена позивачем сума штрафних санкцій не є надмірно великою, враховуючи причини виникнення заборгованості, ступінь виконання зобов'язання, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача за зустрічним позовом у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави.
Крім того, відповідачем зустрічним позовом не доведено належними доказами винятковості випадку порушення своїх зобов'язань, вжиття ним негайних заходів до виконання останніх як підстав для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій а відтак, наявності підстав до зменшення розміру неустойки.
Отже, суд, враховуючи вищенаведені обставини, дійшов до висновку, що неустойка у розмірі 7 092,83 грн. є виправданою для застосування в даних правовідносинах.
У відповідності до вимог п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом стягуються з відповідача на користь позивача, а також за зустрічним позовом стягуються з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Максима Метал Сервіс”, м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю “Корум Дружківський машинобудівний завод”, м. Дружківка Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 121 002,17 грн., з яких 93 436,98 грн. - основного боргу, 11 622,02 грн. - пеня та 15 943,16 грн. - 36% річних - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Корум Дружківський машинобудівний завод” (84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Соборна, буд.7; код ЄДРПОУ 37295825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Максима Метал Сервіс” (49000, м. Дніпро, Криворізьке шосе, 21Д; код ЄДРПОУ 41312400) заборгованість у розмірі 120 897,26 грн., з яких 93 436,98 грн. - основного боргу, 11 547,58 грн. - пеня та 15 912,70 грн. - 36% річних, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2100,11 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти первісних позовних вимог - відмовити.
Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Корум Дружківський машинобудівний завод”, м. Дружківка Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Максима Метал Сервіс”, м. Дніпро про стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки продукції у розмірі 9 791,01 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Максима Метал Сервіс” (49000, м. Дніпро, Криворізьке шосе, 21Д; код ЄДРПОУ 41312400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Корум Дружківський машинобудівний завод” (84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Соборна, буд.7; код ЄДРПОУ 37295825) штрафні санкції за прострочення поставки продукції у розмірі 7 092,83 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 522,69 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти зустрічних позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через Господарський суд Донецької області в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.В. Чернова
Повний текст рішення складено та підписано 28.09.2020 року.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/