вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.09.2020м. ДніпроСправа № 904/3951/20
За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця", Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Львів
до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення неустойки за неправильно зазначену у накладній масу вантажу у розмірі 151 380 грн. 00 коп.
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця", Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 16.07.2020 № ДН-3-06/146, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" неустойку за невірно зазначену масу вантажу у накладній у загальному розмірі 151 380 грн. 00 коп., відповідно до норм § 3 ст. 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.
До позовної заяви позивачем додане клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою господарського суду від 27.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Господарський суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, на усій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 установлено карантин.
Крім того, згідно із п. 11 Закону України №540-ІХ від 30.03.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набув чинності 02.04.2020, розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 такого змісту, зокрема, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки судового розгляду справи продовжуються на строк дії такого карантину, а строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (редакція п. 4 розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України до 17.07.2020).
У подальшому строк дії карантину продовжувався з 03.04.2020 до 24.04.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239), з 24.04.2020 до 11.05.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291), з 11.05.2020 до 22.05.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343), з 22.05.2020 до 22.06.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392), з 22.06.2020 по 31.07.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500), з 31.07.2020 до 31.08.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641), з 31.08.2020 до 31.10.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760).
Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.
Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 27.07.2020 завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
Відповідно до поштового повідомлення № 4930012387727, що повернулося до суду 18.08.2020, відповідачем ухвалу суду від 27.07.2020 отримано 06.08.2020.
Господарський суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ, який набув чинності 17.07.2020, п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в наступній редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином».
Відповідно до п. 2 розділу ІІ вказаного Закону від 18.06.2020 № 731-ІХ процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Господарський суд зазначає, що відзив на позовну заяву або клопотання відповідача про продовження строку на надання відзиву відповідно до п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ, до суду не надходили.
За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи, але останній не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк.
23.09.2020 на адресу суду надійшла заява відповідача про зменшення штрафу від 21.09.2020. В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що матеріали справи № 904/3951/20 не містять доказів, що позивач поніс збитки внаслідок навантаження вагонів № № 61516605, 63685382, 61759320 понад норму. Просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50% до розміру 75 690 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
27.01.2020 за залізничною накладною № 45096567 Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" відправило зі станції Терни Придніпровської залізниці до станції призначення PKP LHS Slawkow, code 51074286 (Польща), одержувач - "ArcelorMittal Poland S.A." Oddzial w Dobrowa Gorniza, вантаж - руда та концентрат залізорудний, крім обпаленого піриту агломерованого ЕТСНГ - 141114 (а.с. 11-13).
Під час проходження вантажу через станцію Ковель Львівської залізниці за підозрою у завантаженні вагона понад його вантажопідйомність здійснено контрольне зважування вагонів № № 61516605, 6340071, 61759320 на 150 т. електронних тензометричних вагонних вагах, за результатом якого виявлено:
- у вагоні № 61516605: маса нетто 69 650 кг, тара 23 400 кг, маса брутто не вказано, вантажопідйомність загону - 70 тн.; у дійсності виявлено: маса нетто 74 300 кг, тара 23 500 кг, маса брутто 97 700 кг, більше проти документа 4 650 кг, більше вантажопідйомності на 4300 кг;
- у вагоні № 6340071: маса нетто 69 650 кг, тара 23 500 кг, маса брутто не вказано, вантажопідйомність вагону - 70 тн.; у дійсності виявлено: маса нетто 76 500 кг., тара 23 500 кг, маса брутто 100 000 кг, більше проти документа 6 850 кг, більше вантажопідйомності на 6 500 кг.
- у вагоні № 61759320: маса нетто 69 750 кг., тара 23 600 кг, маса брутто не вказано, вантажопідйомність вагону - 70 тн.; у дійсності виявлено: маса нетто 72 200 кг., тара 23 600 кг, маса брутто 95 800 кг, більше проти документа 2450 кг, більше вантажопідйомності на 2200 кг.
Результати зважування зафіксовані в актах загальної форми ГУ-23 (а.с. 23-25).
На підставі актів загальної форми № 317-319 від 30.01.2020 на ст. Ковель Львівської залізниці за участю заступника начальника станції Кацевич Р.Є., комерційного агента ОСОБА_1 , ВОХР - ОСОБА_2 , проведене комісійне переважування вагонів № № 61516605, 63685382, 61759320 на 150 т статичних вагонних вагах, клеймо 2019, повірених 14.11.2019, а також складено та підписано комерційні акти № №354003/1, 354003/2, 354003/3 від 31.01.2020.
За наслідком контрольного зважування встановлено таке.
Вагон № 61516605, комерційний акт № 354003/1 від 31.01.2020.
У перевізному документі (ПД) зазначено: вантаж руди та концентрати залізні, крім обпаленого піриту агломерованого, насипом, не упакований, брутто не зазначено, тара 23400, нетто 69650. Фактично з'ясувалося: вантаж руди та концентрати залізні, крім обпаленого піриту агломерованого, насипом, не упакований, брутто - 97700, тара 23400 з ПД, нетто 74300, що більше ПД на 4650 кг. Вантажопідйомність даного вагону 70 тн, тобто вагон завантажений понад вантажопідйомність на 4300 кг. Навантаження у вагоні холмоподібне нижче бортів на 700-1300 мм. При повторному зважуванні надлишок вантажу проти ПД 4650 кг та вантажопідйомності вагону 4300 кг підтвердився, що загрожує безпеці руху поїздів та є порушенням вимог п. 4.1 розд. 4 глави 1 Додатку 3 до СМГС.
Вагон № 6340071, комерційний акт № 354003/2 від 31.01.2020
У перевізному документі (ПД) зазначено: вантаж руди та концентрати залізні, крім обпаленого піриту агломерованого, насипом, не упакований, брутто не зазначено, тара 23500, нетто 69650. Фактично з'ясувалося: вантаж руди та концентрати залізні, крім обпаленого піриту агломерованого, насипом, не упакований, брутто - 100 000, тара 23500 з ПД, нетто 76500, що більше ПД на 6850 кг. Вантажопідйомність даного вагону 70 тн, тобто вагон завантажений понад вантажопідйомність на 6500 кг. Навантаження у вагоні холмоподібне нижче бортів на 700-1300 мм. При повторному зважуванні надлишок вантажу проти ПД 6850 кг та вантажопідйомності вагону 6500 кг підтвердився, що загрожує безпеці руху поїздів та є порушенням вимог п. 4.1 розд. 4 глави 1 Додатку 3 до СМГС.
Вагон № 61759320, комерційний акт № 354003/3 від 31.01.2020.
У перевізному документі (ПД) зазначено: вантаж руди та концентрати залізні, крім обпаленого піриту агломерованого, насипом, не упакований, брутто не зазначено, тара 23600, нетто 69750. Фактично з'ясувалося: вантаж руди та концентрати залізні, крім обпаленого піриту агломерованого, насипом, не упакований, брутто - 95800, тара 23600 з ПД, нетто 72200, що більше ПД на 2450 кг. Вантажопідйомність даного вагону 70 тн, тобто вагон завантажений понад вантажопідйомність на 2200 кг. Навантаження у вагоні холмоподібне нижче бортів на 700-1300 мм. При повторному зважуванні надлишок вантажу проти ПД 4200 кг та вантажопідйомності вагону 2200 кг підтвердився, що загрожує безпеці руху поїздів та є порушенням вимог п. 4.1 розд. 4 глави 1 Додатку 3 до СМГС.
Результати контрольного зважування занесені до Книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагоні форми ГУ-78 (а.с. 30).
Лишок вантажу відвантажено засобами відправника і вивезено за межі станції автотранспортом (а.с. 37, 38).
Маса вантажу у вагонах № № 61516605, 6340071, 61759320 приведена до зазначеної у перевізних документах, що підтверджується актом загальної форми № 403 від 05.02.2020 та за досильними залізничними накладними відправлено зі станції Ковель Львівської залізниці до станції Славкув ЛХС (Польща) (а.с. 14-16, 26).
Причиною виникнення спору є неправильно зазначена у залізничній накладній № 45096567 маса вантажу у вагонах № № 61516605, 6340071, 61759320.
Предметом доказування у даній справі є наявність чи відсутність порушення відповідачем при оформленні накладної та неправильного зазначення в ній маси вантажу, обґрунтованість нарахування штрафу, наявність підстав для зменшення розміру штрафу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлює, що нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (із змінами та доповненнями) (далі - Статут залізниць України), визначає обов'язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до частини першої статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини перша - третя статті 909 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до пункту 4 статті 1 Статуту залізниць України перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
З огляду на викладене, враховуючи вимоги Закону України "Про приєднання України до Протоколу від 3 червня 1999 року, що стосується змін Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 травня 1980 року" та те, що Україна приєдналася 05.06.1992 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 при вирішенні спорів, пов'язаних із перевезенням вантажів у міжнародному залізничному сполученні, слід застосовувати приписи Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - Угода).
За змістом §§ 1, 2 статті 2 Угоди на її умовах здійснюється перевезення вантажів в прямому міжнародному вантажному сполученні між станціями, які відкриті для виконання вантажних операцій відповідно до національного законодавства Сторін цієї Угоди та за накладними, передбаченими цією Угодою, і тільки по мережі доріг - учасників цієї Угоди.
Ця Угода має обов'язкову силу для залізниць, відправників та отримувачів вантажів і діє незалежно від державної належності Сторін договору перевезення.
Договірні відносини виникли у залізниці з резидентом України - Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" відносно міжнародного сполучення, у зв'язку з чим норми цієї Угоди мають обов'язкову силу для обох учасників спору.
За відсутності відповідних положень у цій Угоді застосовується національне законодавство тієї Сторони, в якій повноважна особа реалізує свої права (стаття 5 Угоди).
Згідно з § 2 статті 19 Угоди національним законодавством країни відправлення визначається, ким повинно здійснюватися завантаження вантажу у вагон - перевізником чи відправником.
Отже, у цих питаннях, у тому числі й щодо визначення маси вантажу, слід керуватися Статутом залізниць України та Правилами приймання вантажів до перевезень, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082.
За § 3 статті 14 Угоди укладення договору перевезення підтверджується накладною єдиного зразка, зміст якої визначений статтею 15 цієї Угоди.
Відтак залізнична накладна № 45096567 від 27.01.2020 є договором на перевезення вантажів залізничним транспортом у міжнародному сполученні.
Відповідно до статті 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
За статтею 15 Угоди в залізничній накладній, серед іншого, зазначається маса вантажу.
Згідно з § 1 статті 16 Угоди правильність відомостей і заяв у накладній забезпечує відправник. Саме він несе відповідальність за всі наслідки від неправильного, неточного або неповного зазначення відомостей чи заяв, а також від того, що вони внесені у невідповідну графу накладної.
Аналогічний нормативний припис міститься також і в статті 37 Статуту залізниць України, згідно з якою під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; маса вантажів визначається відправником.
Приписами § 1 статті 23 Угоди передбачено, що перевізник має право перевіряти дотримання відправником умов перевезення та чи відповідає відправка відомостям, зазначеним відправником у накладній. Перевірка проводиться в порядку, встановленому національним законодавством.
Згідно з абзацом четвертим пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Пунктом 1 § 1 статті 29 Угоди встановлено, що перевізник складає комерційний акт, якщо при перевірці вантажу під час його перевезення або видачі констатує невідповідність маси вантажу відомостям, зазначеним у накладній.
Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України, що кореспондується з пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000. № 644, обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини, або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, у розумінні частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
Порядок складання комерційних актів визначено Правилами складання актів, які затверджено наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002.
Правильність складення позивачем комерційних актів № №354003/1, 354003/2, 354003/3 від 31.01.2020 відповідачем не оспорюється.
З огляду на викладене зазначені комерційні акти є належним й допустимим доказом порушення відповідачем порядку складення залізничної накладної № 45096567 в частині зазначення правильної маси вантажу у вагонах № № 61516605, 6340071, 61759320.
В силу приписів частин першої та другої статті 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
За змістом пункту 3 § 3 статті 16 та § 2 статті 23 Угоди відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення перевізник виявить неправильність, неточність або неповноту вказаних відправником в накладній даних і при цьому встановлює, що при завантаженні вантажу відправником було допущено перевантаження вагона поза його вантажопідйомність.
При цьому неустойка стягується відповідно до приписів статті 31 “Сплата провізних платежів і неустойок” в п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу, що належить перевізнику, який виявив цей надлишок.
Відповідно до § 1 статті 31 Угоди якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов'язком:
1) відправника, який бере участь у перевезенні вантажу, за винятком перевізника, який видає вантаж, за перевезення, яке їм здійснюється;
2) отримувача - перевізнику, який видає вантаж, за перевезення, яке їм здійснюється.
Відносно неустойки діє такий же порядок.
Згідно з § 5 статті 31 Угоди провізні платежі та неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якій здійснюється оплата.
Абзацом першим статті 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (стаття 122 Статуту залізниць України).
За перевезення надлишку вантажу, виявленого у вагонах № № 61516605, 6340071, 61759320, позивачем здійснений розрахунок провізної плати у точній відповідності до Тарифного керівництва № 1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 26.03.2009 № 317 (зареєстр. в МЮ України 15.04.2009 р. за № 340/16356).
Провізна плата становить 10092,00 грн., відтак неустойка у п'ятикратному її розмірі за пунктом 3 § 3 частини першої та частини третьої статті 16 Угоди становить 50460,00 грн (10092,00 х 5 = 50460,00). Отже, загальна сума неустойки складає 151 380,00 грн.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку неустойки судом порушень чинного законодавства та положень Угоди не встановлено.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки за неправильно зазначену у накладній масу вантажу у розмірі 151 380 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафу господарський суд зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У відповідності до приписів статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Таким чином, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Слід зазначити, що зменшення розміру санкцій за ст. 233 Господарського кодексу України є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізоване при наявності сукупності передбачених в контексті коментованої норми обставин. Відсутність завданих позивачу збитків сама по собі не може слугувати підставою зменшення розміру санкцій.
Крім того, до заяви про зменшення розміру штрафу відповідачем не додано жодного доказу в підтвердження наявності виняткових обставин, які є достатніми для зменшення розміру штрафу у розумінні ст. 233 Господарського кодексу України. Відповідач лише посилається на відсутність завдання збитків позивачу.
Стаття 233 ГК України визначає складові аналізу наявності підстав для зменшення неустойки, серед яких зокрема майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. Суд звертає увагу, що до клопотання про зменшення штрафу не додано жодного доказу, який би свідчив про майновий стан відповідача. Збитковість, навіть якщо вона і наявна (доказів на підтвердження не надано), сама по собі не є винятковим випадком та достатньою обставиною для зменшення штрафу. Відмовляючи у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафу, господарський суд враховує також обставини того, що сторони знаходяться у рівних економічних умовах.
Також суд звертає увагу на наступне. Навантаження вагонів з перевищенням їх вантажопідйомності (що має місце у даному випадку) загрожує безпеці руху поїздів. З урахуванням цього, штраф за неправильно зазначену масу вантажу у випадку перевищення вантажопідйомності дисциплінує учасників даних відносин та має кінцеву мету забезпечення безпеки на транспорті.
Враховуючи викладене, господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ ВП: 40081195) 151 380 грн. 00 коп. (сто п'ятдесят одну тисячу триста вісімдесят грн. 00 коп.) неустойки з неправильно зазначену у накладній масу вантажу, 2 270 грн. 70 коп. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 70 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 28.09.2020
Суддя І.А. Рудь