вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.09.2020м. ДніпроСправа № 904/3705/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро
до Комунального підприємства "Комунальне некомерційне підприємство "Центральна лікарня" Криничанської селищної ради", смт. Кринички Криничанського району Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості в сумі 43 441 грн. 79 коп. за договором постачання природного газу від 23.03.2020 № 41АВ497-687-20 в редакції додаткових угод
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 09.07.2020 № 497007.2-Ск-4970-0720, в якому просить стягнути з Комунального підприємства "Комунальне некомерційне підприємство "Центральна лікарня" Криничанської селищної ради" заборгованість у загальній сумі 43 441 грн. 79 коп., з яких: 42 274 грн. 66 коп. - основний борг, 203 грн. 25 коп. - 3% річних, 963 грн. 88 коп. - пеня, відповідно до умов договору постачання природного газу від 23.03.2020 № 41АВ497-687-20 в редакції додаткових угод.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу.
Ухвалою господарського суду від 15.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Господарський суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, на усій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 установлено карантин.
Крім того, згідно із п. 11 Закону України №540-ІХ від 30.03.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набув чинності 02.04.2020, розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 такого змісту, зокрема, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки судового розгляду справи продовжуються на строк дії такого карантину, а строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (редакція п. 4 розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України до 17.07.2020).
У подальшому строк дії карантину продовжувався з 03.04.2020 до 24.04.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239), з 24.04.2020 до 11.05.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291), з 11.05.2020 до 22.05.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343), з 22.05.2020 до 22.06.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392), з 22.06.2020 по 31.07.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500), з 31.07.2020 до 31.08.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641), з 31.08.2020 до 31.10.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760).
Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.
Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 15.07.2020 завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
Відповідно до поштового повідомлення № 4930012301857, що повернулося до суду 14.08.2020, відповідачем ухвалу суду від 15.07.2020 отримано 21.07.2020.
Господарський суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ, який набув чинності 17.07.2020, п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в наступній редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином».
Відповідно до п. 2 розділу ІІ вказаного Закону від 18.06.2020 № 731-ІХ процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Господарський суд зазначає, що відзив на позовну заяву або клопотання відповідача про продовження строку на надання відзиву відповідно до п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ, до суду не надходили.
За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи, але останній не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк.
Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв'язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв'язку з поведінкою заявників.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
23.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (постачальник) та Комунальним підприємством "Комунальне некомерційне підприємство "Центральна лікарня" Криничанської селищної ради (споживач) укладено договір постачання природного газу № 41АB497-687-20 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2020 році природний газ (згідно з державним класифікатором продукції та послуг ДК 021:2015 - 09120000-6 Газове паливо (природний газ) (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
За змістом п. 1.2 договору річний плановий обсяг постачання газу - до 250 364,00 куб. м.
Планові обсяги постачання газу по місяцях протягом 2020 року у межах встановленого пунктом 1.2 договору обсягу визначені сторонами у пункті 1.3 договору, а саме: березень - 30 000; квітень - 10 000; травень - 10 000; червень 10 000; липень - 10 000; серпень - 10 000; вересень - 10 000; жовтень - 30 000; листопад - 40 000; грудень - 160 364.
Відповідно до пункту 3.2 договору ціна за 1 куб. метр природного газу з урахуванням вартості послуги доступу до потужності складає 3,450 000 грн. без урахуванням податку на додану вартість. Податок на додану вартість становить 0,690 000 грн. Всього ціна газу за 1 куб. метр становить 4,140 000 грн.
Ціна, зазначена в пункті 3.2 договору, може змінюватися протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.
Відповідно до п 3.3 договору сторони домовилися, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.
Очікувана сума договору становить 1 036 506,96, у тому числі ПДВ - 20%. (п. 3.4. договору).
Згідно з п. 4.1 договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць.
За умовами п. 4.2 договору оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку:
4.2.1 оплата природного газу постачальнику здійснюється споживачем на підстав акту приймання-передачі природнього газу та рахунку.
4.2.2 остаточний розрахунок з оплати місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Підпунктом 6.2.1 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.
Відповідно до п. 9.1 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» в інформаційній платформі Оператора ГТС, а саме з 23 березня 2020 року до 31 грудня 2020 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Додатковою угодою № 1 від 24.03.2020 сторони, керуючись положеннями пп. 1 п. 4 ст. 36 Закону України “Про публічні закупівлі”, дійшли згоди зменшити суму договору № 41АВ497-687-20 від 23.03.2020 на 463 856,93 грн. Пункт 3.4 договору вкласти у наступній редакції: «Очікувана сума договору становить 572 650,03, у тому числі ПДВ - 20%.»
Додатковою угодою № 2 від 30.04.2020 до договору сторони виклали пункти 1.2, 1.3, 3.2 договору у новій редакції, передбачивши з 01.01.2020 у пункті 1.2 річний плановий обсяг постачання газу - до 189 821,142 куб. м, у пункті 1.3 - плановий обсяг постачання газу у березні 18906,6; у грудні - 40 912,542; у п. 3.2 ціну газу за 1 куб. м. - 5,51034 грн.
На виконання умов договору позивач у квітні та травні 2020 поставив, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 7 586,76 куб. м на суму 41 805,62 грн. та в обсязі 85,12 куб. м. на суму 469,04 грн. відповідно, що підтверджується підписаним і скріпленим печатками сторін актами № ДОЗ800011891 від 30.04.2020 та № ДОЗ80014899 від 31.05.2020 (а.с. 18, 19).
У визначений пунктом 4.2 договору строк, а саме до 10.05.2020 та 10.06.2020 відповідач за отриманий у спірному періоді природний газ не розрахувався, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у загальній сумі 42 274 грн. 66 коп.
На підставі пп. 6.2.1 договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 963 грн. 88 коп. за загальний період з 10.05.2020 по 07.07.2020.
Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 203 грн. 25 коп. за загальний період з 10.05.2020 по 07.07.2020.
Докази оплати відповідачем спірної заборгованості сторонами до матеріалів справи не надано.
Предметом доказування по справі є обставини, пов'язані з виникненням між сторонами та виконанням ними зобов'язань щодо поставки й оплати природного газу у квітні та травні 2020 в межах спірного договору.
Відповідач не скористався правом на надання заперечень, докази на спростування позовних вимог не надав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За нормами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до умов підпункту 4.2.2 пункту 4.2 договору отриманий відповідачем природний газ за актом № ДОЗ800011891 від 30.04.2020 на суму 41 805 грн. 62 коп. мав бути сплачений до 10.05.2020, за актом № ДОЗ80014899 від 31.05.2020 на суму 469 грн. 04 коп. - до 10.06.2020.
За нормами ст.. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відтак підстави для звільнення відповідача від сплати заборгованості за договором відсутні, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за природний газ на суму 42 274 грн. 66 коп. є законними й обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За приписами ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За змістом ст.. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені та 3% річних судом порушень умов договору та чинного законодавства не встановлено.
При цьому господарський суд зазначає, що визначення початку прострочки виконання зобов'язання з 10 числа у випадку передбаченого у договорі кінцевого строку з використанням словосполучення “до 10 числа” збігається з правовою позицією, викладеною у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 904/1603/19, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 27.11.2019.
Аналогічний висновок міститься також у постанові Вищого господарського суду України від 13.12.2016 у справі № 910/21225/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 910/23359/15.
Так, зокрема, Суд у зазначених судових рішеннях звернув увагу на те, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено “по 1 серпня 2014 року” або “включно до 1 серпня 2014 року”, то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 42 274 грн. 66 коп. основного боргу, 203 грн. 25 коп. 3% річних, 963 грн. 88 пені - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства "Комунальне некомерційне підприємство "Центральна лікарня" Криничанської селищної ради" (52300, Дніпропетровська область, Криничанський район, смт. Кринички, вул.. Героїв Чорнобиля, буд. 22, код ЄДРПОУ 01988226) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2, код ЄДРПОУ 39572642) 42 274 грн. 66 коп. (сорок дві тисячі двісті сімдесят чотири грн. 66 коп.) основного боргу, 203 грн. 25 коп. (двісті три грн. 25 коп.) 3% річних, 963 грн. 88 коп. (дев'ятсот шістдесят три грн. 88 коп.) пені, 2 102 грн. 00 коп. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 28.09.2020
Суддя І.А. Рудь