24 вересня 2020 року
м. Рівне
Справа № 569/6067/19
Провадження № 22-ц/4815/486/20
Головуючий суддя в суді 1 інстанції : Харечко С.П.
Рішення ухвалене в м. Рівне Рівненської області
Дата ухвалення повного тексту рішення 31 січня 2020 року
Рівненський апеляційний суд:
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий : Боймиструк С.В.,
судді : Шимків С.С., Гордійчук С.О.,
секретар судового засідання: Тхоревський С.О.,
за участю: ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, зміну формулювання причин звільнення і видачу належним чином оформленої трудової книжки, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
У березні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» (далі - РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал») про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення; зміну формулювання причини звільнення і видачу належним чином оформленої трудової книжки; стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позов мотивує тим, що наказом №219-к від 07.09.2017 вона була звільнена з посади начальника абонентської служби РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» у зв'язку із скороченням штату працівників, згідно з п.1 ст.40 КЗпП України. Рішенням від 18.12.2018 по справі 569/15473/17 Рівненський міський суд поновив її на посаді начальника служби обліку та реалізації води РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» та стягнув на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Наказом № 365-к від 19.12.2018р, РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» «Про поновлення на роботі працівника», ОСОБА_2 було поновлено на посаді начальника служби обліку і реалізації води з 20.12.2018.
Зазначає, що 22 грудня 2018 року позивачка подала заяву про надання щорічної основної відпустки тривалістю 24 дні за робочий рік з дня незаконного звільнення, обґрунтувавши в заяві законні підстави права на таку відпустку, однак на цю заяву позивач отримала відмову. Також вказує, що 27 грудня 2018 року отримала від відповідача лише частину належних коштів, а не повний розрахунок. 29 грудня 2018 року після закриття лікарняного вона вийшла на роботу. Після виходу з лікарняного, позивачка стверджує, що на робочому місці начальника служби обліку і реалізації води, окрім телефонів, було зафіксовано повну відсутність засобів для роботи: комп'ютера, принтера, будь-якого офісного приладдя, які були там на момент звільнення ОСОБА_2 . Вважає, що такі дії адміністрації відповідача є порушенням п. 3 ст. 29 КЗпП України, яка передбачає, що до початку роботи власник або уповноважений ним орган зобов'язаний визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами. Розцінює усе вищенаведене як неправомірний тиск на працівника і враховуючи порушення трудових прав, гарантованих законодавством про працю (ненадання щорічної відпустки та невиплата середньої заробітної плати), позивач прийняла рішення про звільнення з роботи за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 29 грудня 2018 року. Причиною звільнення, позивач вказала порушення працедавцем законодавства про працю: ненадання щорічної основної відпустки та невиплати середньої заробітної плати згідно з рішенням Рівненського міської суду від 18.12.2018 по справі 569/15473/17.
У зв'язку із наведеним, ОСОБА_2 просить суд визнати незаконним і скасувати наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) №61-к-ВД-000525 від 26.02.2019, змінити формулювання причини звільнення із «прогул без поважних причин на підставі п.4 ст.40 КЗпП України» на звільнення «за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, видати належним чином оформлену трудову книжку; стягнути вихідну допомогу у розмірі трьохмісячного середнього заробітку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, зміну формування причин звільнення і видачу належним чином оформленої трудової книжки, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено.
У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_2 не погоджується з ухваленим рішенням, вважає його незаконним та не обґрунтованим, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи.
Вважає, що місцевий суд всупереч наявним у справі доказам недостовірно зазначив в оскаржуваному рішенні, що наказ (розпорядження) РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» про припинення трудового договору (контракту) № 61-к-ВД-000525 з ОСОБА_2 було видано 29.12.2018. В дійсності цей наказ було видано 26.02.2019 зі звільненням позивача «заднім числом» з 29.12.2018.
Також вважає, що місцевий суд недостовірно встановив факт, що на момент поновлення на роботі у відповідача ОСОБА_2 приховувала факт свого працевлаштування після звільнення на ТОВ «Рівнетеплоенерго». Це не відповідає дійсності, оскільки ще в ході розгляду справи про поновлення на роботі було встановлено (та стало відомо як суду, так і відповідачу), що позивач була працевлаштована. Факт вручення позивачу для ознайомлення наказу про поновлення за місцезнаходженням ТОВ «Рівнетеплоенерго» підтверджує той факт, що позивач нічого не приховувала.
Зазначає, що суд першої інстанції недостовірно встановив що «як вбачається зі штампу суду, поставленого на позовній заяві, поданій позивачкою, при прийомі документів, позовна заява про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, зміну формулювання причин звільнення і видачу належним чином оформленої трудової книжки, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивачкою була подана до суду 26.03.2019. В цей же день, а саме 26.03.2019 Рівненським апеляційним судом було винесено постанову (у справі №569/15473/17) про скасування рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18.12.2018 та відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позову до РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» про визнання незаконним і скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу». В дійсності, як вбачається із штампу суду, поставленого на позовній заяві, позивач подала вищевказану позовну заяву за п'ять днів до вирішення справи № 569/15473/17 Рівненським апеляційним судом, а саме 21.03.2019. не знаючи, яким буде рішення апеляційного суду. Оскільки встановлені судом обставини справи в цивільній справі носять преюдиційний характер для тих же сторін, то неправильне встановлення обставини справи також може бути перешкодою для правильного вирішення справи у разі повторного розгляду за нововиявленими обставинами (наприклад, у разі скасування одного з попередніх судових рішень у справі №569/15473/17 касаційним судом). Зазначене порушує права позивача.
З цих міркувань просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В поданому на апеляційну скаргу відзиві, РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» вважає, що вимоги скарги є безпідставними, надуманими та необґрунтованими, а рішення Рівненського міського суду законне та обґрунтоване.
Вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 пропрацювала на РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» лише один неповний робочий день 29.12.2018. Разом з тим, ОСОБА_2 на момент поновлення на РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Рівнетеплоенерго», що підтверджується відповідним листом від даного підприємства, копія якого є у матеріалах справи. ОСОБА_2 приховала даний факт від відділу кадрів підприємства під час повторного прийняття на роботу, а тому і надала чистий бланк трудової книжки для заповнення. Враховуючи факт одночасного перебування у трудових відносинах на повному робочому дні з двома підприємствами одночасно, свідомого приховування фактів, зловживання довірою шляхом обману з корисливих мотивів Рівненським міським відділом ГУНП у Рівненській області навіть було зареєстровано відповідну заяву (ЄО № 1357 від 11.01.2019 року) щодо порушення ОСОБА_2 законодавства про працю.
Зазначає, що ОСОБА_2 свідомо ухилялась від виконання своїх посадових обов'язків керівника служби обліку і реалізації води (а дана посада відноситься до керівних посад), не з'являючись на робоче місце та написанням різного роду заяв щодо порушення її прав як працівника, на що звісно було надано відповіді, як було встановлено судом, дослідивши додані листи як з боку позивача, так і з боку відповідача.
У зв'язку з тривалою відсутністю на робочому місці ОСОБА_2 , останню було звільнено з РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин) дотримавшись усієї передбаченої законом процедури звільнення та отримавши згоду профспілкового комітету.
Вважаючи, що РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» вкотре було порушено права ОСОБА_2 як працівника, вона звертається до суду з позовом про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, зміну формулювання причин звільнення і видачу належним чином оформленої трудової книжки, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Водночас 26.03.2020 Постановою Рівненського апеляційного суду у справі № 569/15473/17 було задоволено апеляційну скаргу РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/15473/17 від 18.12.2018 та скасовано дане рішення (на підставі якого ОСОБА_2 і було поновлено).
Крім усього, позивач вказує на те, що судом неправильно було встановлено обставини справи в частині отримання судом позовної заяви. В рішенні зазначено, що позовна заява надійшла до суду 26.03.2020 року , відповідно до штампу суду про отримання, а позивач чомусь стверджує що момент отримання судом позовної заяви, відповідно до штампу суду, - 21.03.2019 року. Дані твердження позивача взагалі не зрозумілі та з невідомих причин позивач вважає, що місцевий суд недостовірно встановив дану обставину, і вона якимось невідомим чином порушує її права.
Вказує, що судом першої інстанції було правильно встановлено, що оскільки, рішення про поновлення позивачки на роботі скасовано 26.03.2019. Рівненським апеляційним судом, то вважається, що позивачка була правомірно звільнена ще з 07.09.2017 на підставі п.1 ст.40 КЗпП і України, а тому всі подальші дії відповідача по звільненню позивачки після 07.09.2017 не можуть братися судом до уваги, а отже й відсутні правові підстави для скасування і наказу №61-к-ВД -000525 про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_2 , відсутні підстави для зміни формулювання причини звільнення та стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Таким чином, вважає аргументи апеляційної скарги є аналогічними доводам, викладеним у позовній заяві та поясненнях, та не спростовують висновків суду першої інстанції, і обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди позивача з висновками суду щодо їх оцінки.
З огляду на наведене просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник ОСОБА_2 ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Щодо мотивів скарги стосовно дати подання позову в даній справі 26 березня 2019 року, то представник зазначив, що на даний час ця обставина не є суттєвою та не настоює на її досліджені.
Представник РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» в судове засідання не з'явився.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення про поновлення позивачки на роботі скасовано 26.03.2019 Рівненським апеляційним судом, тому вважається, що позивачка була правомірно звільнена ще з 07.09.2017 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, а тому всі подальші дії відповідача по звільненню позивачки після 07.09.2017 не можуть братися судом до уваги, а отже й відсутні правові підстави для скасування наказу №61-к-ВД-000525 про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_2 , відсутні підстави для зміни формулювання причини звільнення та стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом установлено, що наказом №219-к від 07.09.2017 РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал», ОСОБА_2 була звільнена з посади начальника абонентської служби у зв'язку із скороченням штату працівників, згідно п.1 ст.40 КЗпП України.
Рішенням від 18.12.2018 по справі 569/15473/17 Рівненський міський суд поновив ОСОБА_2 на посаді начальника служби обліку та реалізації води РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» та стягнув на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішення Рівненського міського суду від 18.12.2018, допущено до негайного виконання: в частині поновлення на роботі ОСОБА_2 на посаді начальника служби обліку та реалізації води РОВКІІ ВКГ «Рівнеоблводоканал», та в частині стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць (а.с.12-21).
Відповідно до наказу № 365-к від 19.12.2018р., РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» «Про поновлення на роботі працівника», ОСОБА_2 було поновлено на посаді начальника служби обліку і реалізації води з 20.12.2018, а в подальшому внесено зміни наказом № 28 від 23 січня 2019 року щодо зміни дати поновлення на роботі з 08 вересня 2017 року (а.с.22,43,76).
Згідно акту про ознайомлення, ОСОБА_2 з наказом про поновлення на роботі в РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» від 20.12.2018, ознайомлено 20.12.2018 року о 9 год. 15 хв. в адміністративному приміщенні ТзОВ «Рівнетеплоенерго», за адресою: Д. Галицького, буд. 27, в м. Рівне, де позивачка працювала, та повідомлено її про необхідність подачі у відділ кадрів трудової книжки для внесення відповідного запису і реквізитів банківського рахунку для виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць (а.с.97).
Із актів від 26.12.2018 про відсутність на робочому місці ОСОБА_2 , та від 28.12.2018. про надання для оформлення трудової книжки ОСОБА_2 слідує, що остання повідомила, що згубила трудову книжку, та надала відповідачу дублікат (чистий бланк) (а.с.98,99).
Також у матеріалах справи наявний лист директора ТзОВ «Рівнетепленерго» Корчинського О.С. №03-04/3264/3267 від 29.12.2018, з якого слідує, що ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Рівнетеплоенерго» та станом на 29.12.2018 перебуває у відпустці без збереження заробітної плати з 20.12.2018 по 29.12.2018 (а.с.103).
Як зазначено вище (а.с.97), 20.12.2018 року ОСОБА_2 перебувала на робочому місці в ТОВ «Рівнетеплоенерго», з яким перебувала в трудових відносинах, де вона й була в її ж службовому кабінеті ознайомлена з наказом про поновлення її на роботі.
26.02.2019 року РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» видало наказ №61-к-ВД-000525 про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_2 за прогул без поважних причин згідно п.4.ст.40 КЗпП України. Зазначений наказ позивачка отримала поштою 11.03.2019 та ознайомилася із цим наказом 04.04.2019 (а.с.23,83)
Із долученого до матеріалів справи табелю обліку використання робочого часу, ОСОБА_2 у грудні 2018 з моменту поновлення її наказом на роботі, пропрацювала у відповідача лише один день - 7 годин 29.12.2018 у день звільнення (а.с.107).
26 березня 2019 року Рівненським апеляційним судом було винесено постанову про скасування рішення Рівненського міського суду від 18 грудня 2018 року та відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позову до РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» про визнання незаконним і скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.44-48).
Отже, оскільки рішення місцевого суду про поновлення ОСОБА_2 на роботі було скасоване вже на час подання позову в даній справі (26 березня 2019 року) та його розгляду по суті, то з самого початку була відсутня правова підстава для задоволення заявлених нею до РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» вимог, які є тісно пов'язаними зі скасованим рішенням від 18 грудня 2018 року, є похідними та випливали з його суті.
Якщо в період від ухвалення рішення місцевого суду від 18 грудня 2018 року про поновлення ОСОБА_2 на роботі до його скасування постановою апеляційного суду від 26 березня 2019 року, скасоване рішення виконане не було відповідачем в частині чи повністю, то після його скасування ця обставина не може бути підставою для стягнення невиплачених сум, які підлягали до стягнення, скасування наказів роботодавця, зміни причин і формулювань звільнення, внесення записів до трудової книжки тощо.
Тобто, трудові права ОСОБА_2 при звільненні 07 вересня 2017 року порушені не були, тому вони й не можуть захищатись в спосіб обраний позивачкою в даній справі.
Якщо при поновленні ОСОБА_2 на роботі з 20.12.2018 року, на її думку відповідачем були порушені норми трудового законодавства щодо до неї, то з огляду на наведене вище це не мало правового значення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 січня 2020 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складений 25 вересня 2020 року.
Головуючий: С.В. Боймиструк
Судді: С.О. Гордійчук
С.С. Шимків