Справа № 524/4611/17 Номер провадження 22-ц/814/1727/20Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
22 вересня 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі:
головуючого судді : Одринської Т.В.
суддів: Карпушина Г.Л., Пікуля В.П
за участю секретаря судових засідань - Ряднини І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 04 червня 2020 року, -
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про розстрочку виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 жовтня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, строком на три роки.
В обґрунтування заяви посилається на те, що з червня 2017 року по лютий 2020 року вона добровільно виконувала рішення суду про стягнення з неї аліментів на утримання сина. 10 лютого 2020 року її було направлено на амбулаторний стаціонарний режим через вагітність та ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила доньку. Статус матері одиначки вона не має можливості отримати через запроваджений в країні карантин.
На даний час вона не має можливості сплачувати аліменти на сина, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, - задоволено частково.
Відстрочено виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, в частині стягнення аліментів строком на 1 місяць. В іншій частині вимог - відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявницею не надано достатніх доказів неможливості виконання рішення суду про стягнення аліментів, та з врахуванням принципу рівності батьків щодо участі у вихованні та утриманні дитини, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви.
Не погодившись з зазначеною ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заяви у повному обсязі.
У доводах апеляційної скарги заявниця посилається на те, що суд не врахував належним чином її матеріального та сімейного стану як платника аліментів. Зазначає, що з 10.07.2020 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та не матиме іншого джерела доходу окрім соціальної допомоги, а отже суд першої інстанції безпідставно задовольнив заяву частково, відстрочивши виконання рішення суду про стягнення аліментів лише на один місяць.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26.10.2017 по справі № 524/4611/17 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини було задоволено. Визначено місце проживання малолітнього сина сторін, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 червня 2017 року до 07.07.2017 включно.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.07.2017 до досягнення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття.
12 травня 2020 року ОСОБА_2 отримано виконавчий лист, який направлено на примусове виконання, про що свідчить копія постанови про відкриття виконавчого провадження.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у заявника ОСОБА_1 народилась донька ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Частково задовольняючи заяву про розстрочення виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається заявниця, як на підставу для відстрочення виконання рішення суду, не є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення суду. Заявницею не доведено наявність жодних виняткових обставин, що виникли в ході виконання рішення суду та мають особливий характер і ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, з наявністю яких ст. 435 ЦПК України пов'язує можливість здійснити відстрочення виконання судового рішення. На даний час рішення набрало законної сили та підлягає обов'язковому виконанню.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно із ст. 435 ЦПК України зазаявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Згідно із роз'ясненнями у п. 10Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
З наведених норм вбачається, що суд може відстрочити чи розстрочити виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Звертаючись до суду як на підставу своїх вимог заявниця вказувала на її матеріальне становище, а саме - те, що вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною, тому позбавлена можливості працювати та отримувати дохід, окрім визначеної соціальної допомоги при народженні дитини.
Проте, вказані доводи не заслуговують на увагу суду, оскільки перебування заявниці у відпустці по догляду за дитиною та відсутність у неї доходу, окрім соціальної допомоги при народженні дитини, є тими обставинами, які можуть бути враховані при розгляді питання про зменшення розміру стягуваних аліментів, і не є підставою для розстрочення виконання рішення суду у розумінні ст. 435 ЦПК України та ч. 1 ст. 197 СК України.
Постановляючи ухвалу у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про часткове задоволенні заяви, а тому, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а саме вказує, що на першому судовому засіданні суддя не повідомила про недостатність доказів.
Колегія суддів вважає вказані доводи необґрунтованими, оскільки з огляду на положення ст. 81 ЦПК України, кожна із сторін зобов'язана довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу заявлених вимог та наданих заперечень.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04 червня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови буде складено протягом двох робочих днів .
головуючий суддя: _______________ Т.В. Одринська
судді: ___________________Г.Л. Карпушин ______________ В.П.Пікуль