Дата документу 26.08.2020
Справа № 937/3096/20
26 серпня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Купавської Н.М.
за участю секретаря Бєгушевої Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Солоняньського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Топчія Івана Сергійовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ДП 18 №299999 від 25.04.2020, винесену відповідачем про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Позивач вважає, що при накладенні адміністративного стягнення відповідач не врахував усі обставини справи, оскільки тріщина на вітровому склі виникла через потрапляння камінця з вантажівки, що їхала попереду нього, а сама тріщина пішла після того, як він вийшов до поліцейського і хлопнув дверима. Він пообіцяв інспектору усунути ці недоліки в найближчому СТО.
Позивач в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи в його відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи в його відсутність та письмові заперечення, в яких він зазначає, що постанова винесена правомірно, оскільки водієм ОСОБА_2 порушено вимоги національних стандартів п.6.8.5, 6.8.6 ДСТУ 3649-2010, що є порушенням п.31.1 ПДР України, за яке передбачена відповідальність ч.1 ст.121 КУпАП.
У відповідності до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 №299999, від 25 квітня 2020 року ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Ford Tranzit», державний номерний знак НОМЕР_1 , о 07 годині 50 хвилин 25 квітня 2020 року на 437 км автодороги Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя, у якого на вітровому склі знаходились сколи і тріщини в зоні роботи склоочисників, чим порушив п.31.1 ПДР України, п.6.8.5 ДСТУ-3649-2010. У зв'язку з цим його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн /а.с.9,22/.
Так, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ПДР стало виявлення факту керування позивачем транспортним засобом 25 квітня 2020 року, у якого на вітровому склі знаходились сколи та тріщини в зоні роботи склоочисників.
Відповідно до пункту 31.1 ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Підпунктом 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 визначено вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання колісних транспортних засобів та встановлено, що на вітровому склі КТЗ не дозволено мати сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.
Відповідальність за порушення п.31.1 ПДР України, пп. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 водіями передбачена частиною 2 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно якої керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У даному випадку обставини скоєння позивачем адміністративного правопорушення зафіксовані постановою про накладення адміністративного стягнення та підтверджені відповідними поясненнями суб'єкта владних повноважень.
При цьому, з огляду на доводи заявленого позову, позивач не заперечує скоєння ним адміністративного правопорушення, обставини якого викладені в оскарженій постанові про накладення адміністративного стягнення, а протиправність вказаного рішення відповідача позивач пов'язує виключно з неврахуванням усіх обставин справи, що пом'якшують відповідальність та малозначність скоєного.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача було ознайомлено з правами, передбаченими ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, і не було ніде зазначено, що він під час складання постанови оспорював допущене порушення і адміністративне стягнення, що на нього накладається.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, встановлені по справі обставини та досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про обґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, оскаржувана постанова є такою, що відповідає закону, оскільки в судовому засіданні наявність події та складу адміністративного правопорушення була підтверджена, встановлено з яких саме міркувань виходив відповідач, яким чином давав оцінку та досліджував обставини, на підставі яких прийшов до висновку та виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, притягнувши позивача до адміністративної відповідальності.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 11,17, 71, 86, 159, 161, 163, 171-2 КАС України, ст.ст. 33, 126, 252, 280, 287, 293 КУпАП, суд
В позові ОСОБА_1 до поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Солоняньського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Топчія Івана Сергійовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду