Справа № 333/551/20
Провадження № 2/333/1128/20
09 вересня 2020 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Михайлової А.В., за участю секретаря судового засідання Уляницької Д.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування, який діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відібрання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та від матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без позбавлення їх батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей,
встановив:
Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування, яка діє в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відібрання малолітніх дітей від батька та від матері без позбавлення їх батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на профілактичному обліку служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради перебувають малолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підставою для взяття на облік було чергове повідомлення від КНП «ЦПМСД №6» від 15.10.2019 року №01-10/421, в якому зазначалося, що мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ухиляються від виконання батьківських обов'язків щодо виховання своїх малолітніх дітей (зловживають алкоголем, не належним чином виконують обов'язки щодо медичного огляду дітей). Дідусь дітей - ОСОБА_6 , 1955 року народження, та бабуся ОСОБА_7 , 1956 року народження, звернулися до відділу служби, із проханням прийняти міри щодо матері та батька малолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , у зв'язку з тим, що батьки систематично зловживають спиртними напоями, батько ОСОБА_3 , ніде не працює та не забезпечує свою родину. Також у поясненні дідусь зазначає, що ОСОБА_3 , поводить себе агресивно, б'є ОСОБА_2 , про що свідчить довідка з травмпункту від 20.01.2020 року. Відповідно до наданої інформації КВП ДВП ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_10 протягом 2018-2019 роках притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.127 КУпАП; ч.2 ст. 178 КУпАП; ст. 185 КУпАП; ст. 173-2 КУпАП. ОСОБА_2 протягом 2018-2019 роках до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягалася. Відповідно до повідомлення Запорізького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, акту оцінки потреб сім'ї/особи та висновку ЗМЦСССДМ, мати ОСОБА_2 має ознаки вживання алкоголю та девіантної поведінки. Від соціального супроводу мати дітей ОСОБА_2 відмовилась. Родину взято на облік ЗМЦСССДМ. Відповідно до інформації ДНЗ №293, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , відвідує дошкільний навчальний заклад з 03.09.2019 року по теперішній час. Дитину приводить та забирає бабуся, батьки хлопчика - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 участі у вихованні дитини не приймають. З цих підстав, позивач змушений звернутись до суду з зазначеним позовом та просить суд, у разі задоволення позовних вимог, стягнути з відповідачів аліменти у розмірі не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення старшою дитиною повноліття, починаючи стягнення з дати звернення з позовом до суду.
В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила суд їх задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, відповідач ОСОБА_2 надала відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти позбавлення її батьківських прав по відношенню до її малолітніх дітей. Зазначила, що два повідомлення КЗНП "ЦПМСД № 6" від 07.06.2019 року та від 15.10.2019 року не відповідають дійсності, оскільки вона завжди доглядала і старшу, і молодшу дитину, приїжджала з ними в лікарню на огляд та слідкувала за їх одужанням. Також заперечила щодо повідомлення з дитячого садочка та зазначила, що вона не забирала старшу дитину з садочку у випадках, коли знаходилася на стаціонарному лікуванні з молодшим сином в лікарні. Окрім того, вона бажає розлучитися з чоловіком, який в стані алкогольного сп'яніння проявляє щодо неї агресію, не платить аліменти на першу дитину та подала до суду позов про стягнення аліментів на другу дитину та на своє утримання.
В судовому засіданні в якості свідка був допитаний ОСОБА_6 , який є батьком відповідачки ОСОБА_2 , оскільки його дочка - ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями разом зі своїм чоловіком - відповідачем по справі - ОСОБА_3 . Діти знаходяться на утриманні ОСОБА_6 та його дружини, матері відповідачки. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дітей не доглядають, ОСОБА_11 б'є ОСОБА_2 . Останній раз її підібрала на вулиці швидка та забрала до 5 лікарні з переломами ребер. Коли у ОСОБА_2 з'являються дитячі гроші, завжди появляється ОСОБА_3 і вони разом їх пропивають, вважає за доцільне відібрати дітей у відповідачів.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідачів, свідка, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
У пункті 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1). Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами (ч. 2).
Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини (ч. 1). Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2). Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч. 3).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є матір'ю малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 05.05.2017 року серії НОМЕР_1 , актовий запис № 220 (а.с. 6).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є матір'ю малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 16.05.2019 року серії НОМЕР_2 , актовий запис № 143 (а.с. 6).
Частиною 1 ст. 170 СК України визначено, що суд може постановити рішення про відібрання дитинивід батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
Із змісту позовної заяви позивача слідує, що позов про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав пред'явлено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України - ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року № 3, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Зазначені факти як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції. Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.
Європейський суд у своєму рішенні у справі «Мамчур проти України» зазначив, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
З матеріалів справи слідує, що на профілактичному обліку служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради перебувають малолітні діти - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такі, що проживають у сім'ї, в якій батьки ухиляються від виконання батьківських обов'язків. Підставою для взяття на облік було повідомлення від КНП «ЦПМСД №6» від 15.10.2019 року №01-10/421, в якому зазначалося, що мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та батько - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ухиляються від виконання батьківських обов'язків щодо виховання своїх малолітніх дітей (батьки дітей зловживають алкоголем, батько неодноразово з'являвся на прийом до дільничного педіатра в нетверезому стані, молодша дитина частко хворіє, призначене дільничним педіатром лікування не має можливості проконтролювати, батьки не завжди своєчасно з'являються на призначений огляд дітей, на телефонні дзвінки часто не відповідають, іноді батько дітей в нетверезому стані лається в слухавку в грубій , нецензурній формі та вимагає «відчепитися від них», 11.10.2019 року в 19 год 00 хв. за допомогою дідуся та бабусі (батьки були п'яні), меншу дитину госпіталізували на стаціонарне лікування з діагнозом : гострий обструктивний бронхіт, але батьки вранці 12.11.2019 року самовільно забрали хлопчика, перервавши лікування) (а.с. 11).
Малолітні діти - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані разом із матір'ю ОСОБА_2 , 1988 року народження, за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично мешкають за адресою: АДРЕСА_1 . Батько дітей - ОСОБА_3 , 1986 року народження, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно з актом обстеження умов проживання від 17.10.2019 року та 10.01.2020 року, складеного комісією відділу по Комунарському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради за результатами обстеження умов проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , умови проживання родини відповідають нормам. Для дітей створені належні умови для розвитку та виховання, у ОСОБА_9 є окреме дитяче ліжко, одяг, іграшки та коляска. ОСОБА_8 перебував у бабусі та дідуся за адресою: АДРЕСА_1 . Мати дітей - ОСОБА_2 під час виходу була з присутнім запахом після вживання алкоголю та синцями на обличчі. Стосунки в сім'ї доброзичливі до дітей, але батьки зловживають спиртними напоями, батькам наголошено на підтриманні порядку вдома, виконання належним чином батьківських обов'язків (а.с. 17).
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 21.01.2020 року, складеного комісією відділу по Комунарському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради за результатами обстеження умов проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання задовільні та відповідають санітарним нормам, косметичний ремонт, є необхідні меблі та техніка, світло, вода, газ та опалення. У ОСОБА_8 наявне окреме ліжко, діти забезпечені сезонним одягом. Стосунки у сім'ї доброзичливі, теплі між дітьим та бабусею з дідусем. Під час візиту за вищевказаною адресою мати - ОСОБА_2 буда вдома з молодшою дитиною ОСОБА_12 , вона повідомила, що діти разом із нею дейкий час, будуть мешкати разом з бабусею та дідусем, які вже тривалий час займаються вихованням ОСОБА_8 (а.с. 18).
Відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України «Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» від 24.09.2008 р. № 866, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють.
Частиною 2 ст. 170 СК України визначено, що у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків . У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.
З матеріалів справи слідує, що 20.01.2020 року звернувся до відділу служби дідусь дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , із проханням прийняти міри щодо матері та батька малолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , у зв'язку з тим, що батьки систематично зловживають спиртними напоями, батько ОСОБА_3 ніде не працює та не забезпечує свою родину. Також у поясненні дідусь зазначає, що ОСОБА_3 , поводить себе агресивно, б'є ОСОБА_2 , про що свідчить довідка з травмпункту від 20.01.2020 року (а.с. 15, 24).
Відповідно до наданої інформації КВП ДВП ГУНП України в Запорізькій області від 22.01.2020 року №684/45/03/04-2020 ОСОБА_3 , 1986р.н., протягом 2018-2019 роках притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.127 КУпАП; ч.2 ст.178 КУпАП; ст.185 КУпАП; ст.173-2 КУпАП. ОСОБА_2 , 1988 року народження, протягом 2018-2019 роках до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягалася (а.с.13).
Відповідно до повідомлення Запорізького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, акту оцінки потреб сім'ї/особи та висновку ЗМЦСССДМ, мати ОСОБА_2 має ознаки вживання алкоголю та девіантної поведінки. Від соціального супроводу мати дітей ОСОБА_2 відмовилась. Родину взято на облік ЗМЦСССДМ (а.с.19-22).
21.01.2020 року спеціалістами відділу служби здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що на даний час малолітні ОСОБА_13 та ОСОБА_14 мешкають разом з дідусем та бабусею за вище зазначеною адресою (а.с.18).
Відповідно до інформації ДНЗ №293 від 21.01.2020 року №01-20/008, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , відвідує дошкільний навчальний заклад з 03.09.2019р. по теперішній час. Дитину приводить та забирає бабуся, батьки хлопчика - ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , участі у вихованні дитини не приймають (а.с.14).
Відповідно до висновку про доцільність відібрання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та від матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без позбавлення їх батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей від 10.02.2020 року № 05/01-32/0159 Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району вважає за доцільне відібрати малолітніх дітей від батьків та стягнути аліменти на утримання (а.с. 26-27).
Європейський суд з прав людини у п.52 рішення у справі «Савіни проти України» зазначив, що у будь-якому разі передання дитини під державну опіку слід зазвичай розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого має одразу припинятися, коли це дозволяють обставини. Отже, такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і має оцінюватися в контексті позитивного обов'язку держави вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз'єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачі - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в порушення ст.ст.150, 152, 155, 180 СК України, ухиляються від виконання обов'язків матері по вихованню та утриманню своїх малолітніх дітей, а тому вважає за можливе задовольнити позовні вимоги та відібрати малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та від матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без позбавлення їх батьківських прав.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідачів на користь на користь особи чи дитячого закладу у разі влаштування до нього цих дітей, аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку і до досягнення старшою дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня звернення до суду.
Частиною 4 ст. 170 СК України передбачено, що при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.
Статтею 180 СК України врегульовано, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до положень ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 1 ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно п. 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-Х1І від 27.02.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави - учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до ст.18 Конвенції, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Встановлюючи розмір аліментів, які необхідно стягнути з відповідачів, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, дітей віком до 6 років з 1 січня складає 1 779 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачів маютьт нормальний стан здоров'я та є працездатними особами, доказів того, що їх матеріальний стан не дозволяє виконати рішення суду, ними надано не було.
З огляду на викладене, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, враховуючи інтереси дитини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь особи чи дитячого закладу у разі влаштування до нього цих дітей, аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку і до досягнення старшою дитиною повноліття, починаючи з моменту звернення до суду з позовною заявою, оскільки, на підставі ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Також, згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, судовий збір в розмірі судом покладається на відповідачів.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позов Районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування, який діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відібрання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та від матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без позбавлення їх батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей, - задовольнити.
Відібрати малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та від матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без позбавлення їх батьківських прав строком на один рік та передати хлопчиків органу опіки та піклування для подальшого влаштування.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь особи чи дитячого закладу у разі влаштування до нього цих дітей, аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку і до досягнення старшою дитиною повноліття, починаючи з моменту звернення до суду з позовною заявою.
Рішення в частині стягнення місячного платежу аліментів підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір по 1051,00 грн. з кожного за немайнову вимогу про відібрання малолітніх дітей.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір по 1051,00 грн. з кожного за майнову вимогу про стягнення аліментів.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 18.09.2020 року.
Суддя Комунарського районного
суду м. Запоріжжя А.В.Михайлова