Справа № 316/2803/20
Провадження № 2/316/847/20
"25" вересня 2020 р. м.Енергодар
Енергодарський міський суд Запорізької області
у складі головуючого судді Бульби О.М.
за участю секретаря судового засідання Черкашиної О.О.
розглянувши відкритому судовому засіданні в залі суду м.Енергодара, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу 316/8803/20 за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
21.08.2020 р. Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - позивач, АТ КБ «ПриватБанк»), в особі свого представника Гребенюк Олександра Сергійовича, звернувся до Енергодарського міського суду Запорізької області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач) в якій зазначає наступне.
ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву б/н від12.05.2006 р.Відповідач, при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між нею та Банком - Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.Заявою відповідач підтвердила той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були наданій їй для ознайомлення в письмовій формі. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», копія яких додаються до позовної заяви. Підписавши заяву, між сторонами, у відповідності до ст.634 ЦК України, був укладений Договір про надання банківських послуг. на підставі Договору про надання банківських послуг було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, який зазначено в довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, а відповідачу надано у користування кредитну картку, номери та строк дії зазначено у довідці про отримання картки, яка додається. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 14000 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позовної заяви.
Банк свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, однак своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями Банку не надавав, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку, таким чином не виконавши зобов'язання за Договором.
Редакцією п.2.1.1.2.12. Умов та Правил, яка почала діяти з 01.03.2019 р. встановлено, що із 181-го дня з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту, а також процентів від суми неповернутого у строк кредиту, у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлені за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% для картки «Універсальна» та 84,0% - для картки «Універсальна голд».
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 15.07.2020 р. має заборгованість в сумі 27993,98 грн., яка складається з наступного: 18660,63 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 000,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 18660,63 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 000,00 грн. - заборгованість по нарахованими відсотками; 9334,35 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 000,00 - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 0,00 - нарахована пеня; 0,00 - нарахована комісія.
Відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг.
Також зазначає, що викладені в позовній заяві обставини підтверджуються такими доказами як: Розрахунком заборгованості; Випискою по рахунку; Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку; Довідкою про видачу картки; Копією заяви позичальника; Копією примірнику «Умов та Правил надання банківських послуг»; Копією наказу банку щодо затвердження «Умов та Правил надання банківських послуг» у редакції, що діяла на момент підписання заяви; Копією документу, що посвідчує особу відповідача.
Просить суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 12.05.2006 р. в розмірі 27994,98 грн. станом на 15.07.2020 р. та судові витрати у розмірі 2102 грн. судового збору.
Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 25.08.2020 р. (а.с.77), з урахуванням клопотання представника позивача (а.с.7), справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідачу запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз'яснено сторонам, у тому числі, право подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, право відповідача на подання відзову на позов, а позивача відповіді на відзив, а також подання відповідачем заперечень та зустрічного позову.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Копія ухвали суду разом з копією позовної заяви та доданими до неї матеріалами була направлена відповідачу рекомендованим повідомленням через відділення поштового зв'язку «Укрпошта» (а.с.78) на адресуїї зареєстрованого місця проживання/перебування, відповідно до даних інформаційної довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні (а.с.76), яка співпадає з адресою місця проживання відповідача зазначеною позивачем у позовній заяві (а.с.2) та даних копії паспорта відповідача (а.с.67зворот). Судове поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.80).
Відповідачем не надано до суду заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження,клопотань або заяв про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін або про відкладення слухання справи, а також відзиву чи заперечень на позовну заяву, зустрічного позову.
Позивач АТ КБ «ПриватБанк» про розгляд справи судом повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення через відділення поштового зв'язка «Укрпошта» (а.с.79). Представник позивача, в окремому письмовому клопотанні, яке було подано разом з позовною заявою, підтримує позовні вимоги в повному обсязі з зазначенням про наявність усіх необхідних доказів в матеріалах справи, просить розглянути справу без участі представника позивача та не заперечує проти заочного розгляду справи і винесення заочного рішення у разі виникнення обставин викладених в ч.1 ст.280 ЦПК України (а.с.5). Клопотань або заяв про скасування розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, позивачем до суду не надавалось.
Враховуючи зазначене, відсутність підстав для відкладення розгляду справи чи розгляду справи у заочному провадженні, суд вважає можливим розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження визначеного ухвалою суду, на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у відповідності до вимог ст.89 ЦПК України, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.ст.13, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, поданих учасниками справи і витребуваних судом, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до положень ч.3 ст.83 ЦПК України, сторони повинні надати суду докази.
Відповідно до положення пунктів 1, 2, 4 частини 1 статті 264 ЦПК України,під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справ застосовує, як джерело права, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 статті 509 ЦК України, передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу, якими, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до статті 1049 ЦПК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуютьсяположення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 03.08.2006 р., а ні як заявлено представником позивача - 12.05.2006 р., підписала Заяву б/н(а.с.56-56зворот) (далі - Заява від 03.08.2006 р.), у розділі «Банківські послуги», якої, також зазначено: Кредитна картка, тип карти: 414960533, сума кредитного ліміту: 500 грн., базова процентна ставка: 36 процентів із розрахунку 360 днів у році, строк дії кредитного ліміту: відповідає строку дії карти, порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості. А також зазначено, що вона ознайомлена та згодна з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і тарифами банку, виявляє свою згоду з тим, що ця заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами, складає між нею та банком договір надання банківських послуг.
При цьому, вказана Заява від 03.08.2006 р., не містить посилань на те, що умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк» були надані відповідачу в письмовій формі та ним у письмовій формі отримані як «Умови та правила надання банківських послуг» так і «Тарифи банку», як про це зазначає представник позивача у змісті позову (а.с.2зворот), а також, що відповідачем були отримані зазначені в заяві «Умови надання банківських послуг» , «Правила користування платіжною карткою» і «Тарифи банку».
Заява від 03.08.2006 р., не містить і посилань на те, що зазначені в ній Умови надання банківських послуг та Тарифи були затверджені Наказом банку, на який вказує представник позивача у позові та який додає до матеріалів (а.с.63-65).Доданий же представником позивача до матеріалів позову примірник «Умов та Правил надання банківських послуг», не містить посилань на те, яким наказом та за якою датою їх було затверджено, а отже неможливим є встановлення того, що умови зазначені в доданому примірнику діяли на дату підписання відповідачем Заяви 03.08.2006 р. Крім того, вказаний примірник «Умов та Правил надання банківських послуг» не містять та не передбачає підпису відповідача, дати підписання та інших даних які б ідентифікували особу відповідача,її згоду із зазначеними в цьому документі умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі і визначених ними обов'язків та відповідальності. Крім того, з примірнику «Умов та Правил надання банківських послуг»не можливо встановити і того, що вони відносяться до грошових зобов'язань відповідача перед позивачем які виникли як 03.08.2006 р. (дати підписання заяви) так і 12.05.2006 р., як зазначає представник позивача.
Не містить Заява від 03.08.2006 р. і посилань на те, що «Умови та правила надання банківських послуг» так «Тарифи банку» про які зазначає позивач та надає до позовної заяви, чи будь-які інші, є складовою цієї Заяви.
Крім того, ні додані представником позивача до матеріалів позову, такі документи як: Розрахунки заборгованості за договором б/н від 12.05.2006 р., укладеного між Приватбанком та клієнтом - ОСОБА_3 , станом на 31.05.2015 р. (а.с.8-17зворот), станом на 30.09.2019 р. (а.с.18-31зворот) та станом на 15.07.2020 р. (а.с.32-32зворот) (далі - Розрахунок заборгованості), ні Банківська виписка в період з 03.08.2006 р. по 01.05.2020 р. (а.с.33-53зворот), ні Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_3 (а.с.55), ні Довідка про видачу кредитних карток (а.с.54), ні копія паспорта на ім'я відповідача (а.с.67-67зворот) - не містять Умов, Правил та Тарифів обслуговування кредитного рахунку, як ті, що надані до позовної заяви так і ті про які зазначає сторона позивача у змісті позову, які б, при цьому, були узгоджені обома сторонами. Крім того, зазначені документи не містять і посилань на те, що їх складовою є Умови та правила надання банківських послуг про які зазначає представник позивача у позові та/або які додає до позовної заяви.
Разом з цим,відповідно до положень статей 626, 628, 638, 640, 1066, 1071 ЦК України, договір повинен містити реквізити, в даному випадку, кредитногодоговору, однак зазначені вище матеріали, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви, не містять та не передбачають і реквізитів кредитного договору.
Відповідно до правового висновку викладеного Великою Палатою Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), Умови та Правила надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
У вказаній постанові, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, зробила і висновок про те, що згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений, при цьому умови договору повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Враховуючи зазначене вище, є безпідставними, як посилання представника позивача так і долучення до матеріалів позову, будь-яких Умов, Правил та Тарифів, за якими обслуговуються кредитні рахунки в разі відсутності погодження з усіма їх складовими зі сторони позичальника (відповідача по справі), а отже безпідставним є посилання позивача і на те, що при укладанні кредитного договору сторони керувались правилами встановленими частиною 1 статті 634 ЦК України, оскільки, в даному випадку, їх застосування є неможливим.
Доказів наявності заяви чи анкети-заяви датованої 12.05.2006 р. та підписаної відповідачем, про яку зазначає позивач у змісті позову та вважає, що вона є складовою кредитного договору б/н укладеного 12.05.2006 р. - судом не встановлено.
Разом з тим, судом, з «Банківської виписки» (а.с.33-53зворот), яка є первинним документом,оскільки в ній зафіксовано факт виконання господарських операцій за особовим рахунком відкритим в Банку позивача, у сукупності із даними Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на відповідача (а.с.55) та Довідки про кредитні картки (а.с.54), з'ясовано, що позивачем було відкрито в Банку позивача на ім'я відповідача картковий рахунок номером: НОМЕР_1 , по якому було встановлено 03.08.2006 р. кредитний ліміт в розмірі 500 грн.(а.с.53зворот) та в подальшому, за яким, розмір кредитного ліміту змінювався позивачем та з 04.10.2019 р. становив 0,00 гривень. Отже встановлено, що відповідачу було відкрито кредитний рахунок для здійснення відповідачем операцій за яким, позивачем видавались відповідачу кредитні картки, номера яких зазначено у вказаній Довідці про кредитні картки (а.с.54).Зазначена «Банківська виписка» достовірно підтверджує як надання відповідачу позивачем так і користування відповідачем наданими грошовими коштами позивача, а отже і виникнення та існування грошових (кредитних) зобов'язань відповідача перед позивачем.
При цьому, враховуючи вищезазначені висновки суду та зміст Заяви б/н від 03.08.2006 р., встановлено, що єдиними умовами за якими обслуговувався зазначений кредитний рахунокномером: НОМЕР_1 та на які відповідач, як позичальник, надала свою згодуі які узгоджені обома сторонами, оскільки Заява від 03.08.2006 р. містить погодженнязазначених в ній умов представником Банку (а.с.56зворот), є ті умови які зазначено у змісті самої Заяви від 03.08.2006 р., що містяться в розділі «Кредитна картка» «Банківських послуг», оскільки у інших розділах умови кредитування відсутні. Так, у вказаному розділі «Кредитна картка» вказано наступні умови: Кредитна картка, тип карти: 414960533, сума кредитного ліміту: 500 грн., базова процентна ставка: 36 процентів із розрахунку 360 днів у році, строк дії кредитного ліміту: відповідає строку дії карти, порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості. Інші умови кредитування, у тому числі можливість нарахування будь-яких видів пені, іншого розміру процентів, можливості нарахування пені, комісій, процентів та автоматичного списання з інших рахунків відповідача відкритих в установі позивача -поза межами строку дії картки (карткового рахунку) - відсутні.
Відповідно до даних Довідки по кредитних картках, за вказаним у Банківській виписці кредитному рахунку, строк дії останньої кредитної карти виданої позивачем відповідачу становив - до 03/19 (а.с.54).
У своєму правовому висновку викладеному Великою Палатою Верховного суду від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), зазначено, що відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1054 ЦК України,кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Представником позивача надано «Банківську виписку» по особовому рахунку на ім'я відповідача за період з 03.08.2006 р. по 01.05.2020 р., з якої встановлено наступне:
Відповідач фактично користувалася грошовими коштами наявними на даному рахунку, шляхом їх зняття у готівковій формі та здійснення операцій з їх використання на свої різноманітні потреби у безготівковій формі в період з 11.08.2006 р. по 25.10.2017 р. (включно), тобто у строк дії карток, в загальній сумі 51543 грн. 36 коп. (а.с.53зворот-34зворот).
При цьому, за період дії картки, останній є: до 03/19, про що зазначено вище, а фактично, в період з 11.09.2006 р. по 19.03.2019 р. (включно), відповідачем шляхом поповнення грошовими коштами у готівковій формі та безготівковій, у тому числі, шляхом переказу з інших рахунків, автоматичного списання коштів Банком позивача з інших рахунків відповідача, було зараховано загальну суму грошових коштів в розмірі 64476 грн. 13 коп. (а.с.53зворот-33зворот).
Отже, відповідач не лише повернула фактично використану суму грошових коштів у період дії строку картки, тобто у строк дії кредитного договору, сплатила грошових коштів на 9932 грн. 77 коп. більше ніж використала у вказаний вище період: з 11.08.2006 р. по 25.10.2017 р. (включно).
Після 03/19, тобто, після 01.04.2019 р., відповідачем самостійно було внесено 03.04.2019 р., через термінал поповнення, готівкових грошових в розмірі 500 грн. (а.с.33зворот).
У період після закінчення строку дії картки, тобто фактично з 12.04.2019 р. по 01.02.2020 р. (включно), за відсутності доказів наявності розпорядження позичальника (ч.1 ст.1071 ЦК України) та наявності письмових договорів між позивачем та відповідачем, позивачем було здійснено автоматичне списання з інших рахунків відповідача на даний кредитний рахунок, грошових коштів у загальній сумі 6296 грн. 67 коп.
Тобто, фактично, відповідачем також було сплачено на користь позивача на зазначений кредитний рахунок у період після закінчення строку дії картки, а фактично з 03.04.2019 по 01.02.2020 р. (включно), грошових коштів у загальному розмірі 6796 грн. 67 коп.
Отже, фактично, у період з 11.08.2006 р. по 01.02.2020 р. (включно) відповідачем було здійснено поповнення кредитного рахунку грошовими коштами на загальну суму 71272 грн. 80 коп., що на 19729 грн. 44 коп. більше розміру грошових коштів фактично використаних відповідачем.
Належних доказів здійснення операцій за зазначеним рахунком в період після 01.05.2020 р. по 15.07.2020 р. - позивачем суду не надано.
У своїй постанові від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), Велика Палата Верховного Суду зазначила, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Однак, судом встановлена не лише відсутність у відповідача заборгованості за поточним тілом кредиту в розмірі 18660 грн. 63 коп., яку позивач зазначив складовою тіла кредиту, вказавши при цьому, що заборгованість за поточним тілом кредиту становить нульові показники, а і переплата за тілом кредиту в загальній сумі 19729 грн. 44 коп.
Окрім того, суд зауважує, що Банком не наведено чітких, однозначних та зрозумілих норм закону, на підставі яких ним було пред'явлено вимогу про стягнення заборгованості за «простроченим тілом кредиту», та які б слугували достатньою правовою підставою для її задоволення, а судом наявності визначеного законодавством такого терміну як «заборгованість за простроченим тілом кредиту» - не встановлено, умовами Заяви від 03.08.2006 р. - стягнення такого виду заборгованості з тіла кредиту - не передбачено, що також позбавляє суд можливості покладати на споживача банківських послуг (відповідача по справі) відповідальність по сплаті такого виду заборгованості, оскільки при цьому буде порушуватись принцип юридичної (правової) визначеності, який визначає якість законодавства, однозначність та точність формулювання правових норм.
Слід також зазначити, що за відсутності погодження з відповідачем умов щодо стягнення такого виду пені, як зазначено у Банківській виписці, як «пеня за прострочку за кредитом на суму понад 100 грн.», позивачем було нараховано відповідачу та здійснено списання з карткового рахунку у період строку дії картки, тобто до 01.04.2019 р. (включно) - в розмірі 850 грн., а в період після строку дії картки, тобто фактично з 01.05.2019 р. по 01.05.2020 р. - в розмірі 250 грн.Проте, позивачем не заявляється до стягнення сума пені.
Однак, слід зауважити, що за змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як встановлено, Заявою від 03.08.2006 р. не передбачено нарахування відповідачу такого виду пені як як «пеня за прострочку за кредитом на суму понад 100 грн.», судом не встановлено законодавчо передбаченої можливості нарахування такого виду пені як у строк дії карткового рахунку (кредитного договору) так і після закінчення строку дії кредиту, а отже як нарахування так і списання з кредитного рахунку відповідача зазначеного виду пені, загальна сума якої становить 1100 грн. є безпідставним.
Щодо стягнення з відповідача заявленого позивачем такої складової заявленої суми заборгованості як: «заборгованість за простроченими відсотками» в сумі 9334 грн. 35 коп., суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
З Банківської виписки встановлено, що позивачем, було здійснено нарахування та списання з кредитного рахунку відповідача, фактично у період з 29.09.2006 по 01.05.2020 р. (включно) загальний розмір процентів в сумі 46835 грн. 56 коп., при цьому, в період до 31.08.2014 р. за процентною ставкою 2,5 відсотка, в подальшому - до 31.03.2015 р. за процентною ставкою 2,9 відсотка, та в подальшому до 01.05.2020 р. за процентною ставкою 3,6 відсотка, що свідчить на самостійну зміну позивачем умов визначених Заявою від 03.08.2020 р. щодо розміру процентної ставки, а також нарахування процентів за ставкою 3,6 поза межами строку дії картки (кредитного договору) - в період після 01.04.2019 р., за відсутності погодження з відповідачем нарахування такого розміру процентів (ст.1048, 1054, 1056-1 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦПК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Відповідно до положень ст.1048 ЦК України, якщо розмір і порядок одержання процентів договором не встановлений, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України та у разі відсутності домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Разом з тим, судом не встановлено наявності розрахунку заборгованості та пред'явлення до стягнення з відповідача на користь позивача розміру процентів нарахованих позивачем як в період так і поза межами строку дії кредиту за ставкою визначеноюч.2 ст.625 ЦК України чи ставкою визначеною ст.1048 ЦК України.
Посилання сторони позивача, що клієнт зобов'язується сплатити на користь банку проценти у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України які встановлені за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% для картки «Універсальна» та 84,0% - для картки «Універсальна голд», суд вважає безпідставним, враховуючи також і те, що ч.2 ст.265 ЦК України не передбачає такого розміру процентів.
Слід також зазначити, що Банківська виписка надана у період до 01.05.2020 р., позивачем заявляється стягнення процентів у період до 01.07.2020 р., позивачем проценти нараховуються без визначення конкретних сум за конкретною процентною ставкою у конкретні строки дії карток, у тому числі у строк до 01.04.2019 р. - строку дії останньої картки наданої відповідачу за кредитним рахунком, що позбавляє можливості суду самостійного здійснення перевірки проведених позивачем розрахунків процентів, враховуючи, як неузгодженість самого розміру процентів за якими позивач здійснює їх нарахування та періоду нарахування, так і положення законодавства, якими передбачено порядок та розмір нарахування процентів, враховуючи і те, що в довідці про зміну умов кредитування зазначено тіло кредиту станом на 10.04.2019 р. було нульовим, проте розмір тіла кредиту на 01.04.2019 р. -не зазначено, а самостійного його визначення судом є неможливим з наявних у суду матеріалів, враховуючи також і нарахування процентів позивачем поза межами строку кредитування за неузгодженими тарифами та за недотриманням зазначених вище положень законодавства. Клопотань про призначення по справі відповідних експертиз з метою доведення обґрунтованості проведених позивачем розрахунків - від позивача до суду не надходило.
Враховуючи вищевикладене, відсутність заборгованості з тіла кредиту, не доведення стороною позивача належними та допустими доказами нарахування відповідачу «заборгованості за простроченими відсотками», суд вважає, що заявлений позивачем розмір «заборгованість за простроченими відсотками» в сумі 9334 грн. - задоволенню не підлягає.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Відповідно до приписівп.6ч.1ст.264, п.2ч.5ст.265 ЦПК України, при ухваленні рішення, суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, про що зазначає у резолютивній частині рішення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно частин 1 та 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2102 грн. (а.с.1)
Проте, враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати розподілу та стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 76-82, 83, 89, 95, 131, 141, 223, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 273, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду (з урахуванням положень ч.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» та п.п.15.5 п.5ч.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О. М. Бульба