Справа № 522/14056/20
Провадження № 2/522/5879/20
28 вересня 2020 року м.Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Кузнецової В.В.
за участю секретаря судового засідання - Довгань Ж.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Житлове управління «Ренесанс - 92» про визнання дій неправомірними, -
25 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до дочірнього підприємства «Житлове управління «Ренесанс - 92» про визнання дій неправомірними. Як вбачається з позовної заяви позивач просить визнати дії відповідача в частині нарахування суми боргу станом на 01.08.2020 року у розмірі 10054,80 грн. неправомірними; зобов'язати відповідача провести перерахунок заборгованості за надані послуги щодо нежилих приміщень підвалу № 507, що складається 1,2 - підвал, площею 31,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до діючого законодавства; зобов'язати відповідача проводити нарахування за послуги щодо нежилих приміщень підвалу № 507, що складається 1,2 - підвал, площею 31, 5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з квітня 2020 року; стягнути моральну шкоду у розмірі 5000 грн. та судові витрати у розмірі 3000 грн..
При цьому позивач посилається на те, що він 29.12.2004 року придбав майно комунальної власності у вигляді нежилих приміщень підвалу № 507, що складається 1,2 - підвал, площею 31, 5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . Дані приміщення використовуються, як нежитлові підсобні. Будинок за адресою: АДРЕСА_1 перебуває на обслуговуванні відповідача.
Довгий час придбане ним підвальні приміщення були у занедбаному стані, декілька разів їх затоплювало ливнями, наслідки усувалися самостійно, без будь-якої допомоги відповідача.
У квітні 2020 року він отримав рахунок на оплату боргу за підсобне жиле приміщення у розмірі 9904, 75 грн.
Вважає, що відповідач неправомірно нараховує плату за нежитлове приміщення підвал № 507, площею 31,5 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 , безпідставно завищує суми нарахувань в квитанціях відповідно до тарифу, виставляє вигадані, нічим необґрунтовані суми боргу, крім того, у рахунку від 05.08.2020 року зазначено статус приміщення - підсобка житлова, замість - нежитлове приміщення.
У зв'язку з чим просить визнати дії неправомірними та зобов'язати відповідача провести перерахунок заборгованості у відповідності до діючого законодавства.
Враховуючи те, що протиправна поведінка відповідача призвела до моральних страждань, просить стягнути на його користь 5 000 грн., у рахунок завданої моральної шкоди.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 28.08.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Житлове управління «Ренесанс - 92» про визнання дій неправомірними.
Позивач та його представник звернулися до суду із заявою про розгляд справи без їх участі за наявними в справі матеріалами.
Представник відповідача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та просив відмовити у задоволенні позову.
Крім того, 21.09.2020 року до суду надійшов відзив ДП «ЖУ «Ренесанс-92», в якому відповідач просить відмовити у задоволенні заяви.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення № 507, що складається: 1,2 -підвал, площею 31.5 кв.м. розташованих по АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі - продажу від 29.12.2004 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В. , зареєстрованого в реєстрі за № 6189 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 08.02.2005р..
З матеріалів справи встановлено, що ДП «Житлове Управління «Ренесанс-92» є обслуговуючою компанією яка здійснює забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 . Послуга з управління включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.
В квітні 2020 року ОСОБА_1 подав до обслуговуючої компанії ДП «ЖУ «Ренесанс-92» копію договору купівлі - продажу нежитлового приміщення від 29.12.2004р.
В зв'язку з ненаданням позивачем своєчасно відповідних документів щодо права власності, йому не було нараховано плату за придбане нежитлове приміщення, в результаті створилась заборгованість за період з 01 січня 2005 року по серпень 2020 року, яка складає 10 284.12 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості за наданні житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ст.322 Цивільного Кодексу України, на власника покладається тягар утримання майна.
Згідно ст. 162 Житлового Кодексу України плата за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Отже, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, як передбачено пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Пунктом 5 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначаються терміни, де зазначено, що житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Згідно із ч. 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.
Хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг, на який посилається ОСОБА_1 у позовній заяві, сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначені висновки узгоджується з практикою Верховного Суду України викладеною у постанові від 20.04.2016 року у справі №6-2951цс15.
Також суд не погоджується з посиланнями ОСОБА_1 на те, що відповідач неправомірно здійснює нарахування за свої послуги щодо нежилих приміщень підвалу № 507, що складається 1,2 - підвал, площею 31,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .,
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-УІІІ від 9.11.2017р., ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Як вбачається з наданого відповідачем розрахунку заборгованості за нежитлові приміщення №507, загальною площею 31,50 кв.м., які належать на праві власності відповідачу ОСОБА_1 плата за надані житлово-комунальні послуги разом складає 10284,12 грн., а помісячно нарахований тариф у такому розмірі: з 2004 p. пo 2018 р. (з 01.01.2018 р. по 01.06.2018 р.) - 1.58 грн./м.кв., 2018 р. - 2,10 грн.кв.м. (з 01.06.2018 року по 01.01.2019 р.), в 2019р. (з 01.01.2019 р. по 01.10.2019 р.) складала - 2.1 грн./м.кв., а з 01.10.2019р. складає - 3.50грн./м.кв., що також підтверджується розпорядженнями ставки повернення експлуатаційних витрат за нежитлові приміщення складала та калькуляцією.
На підставі ч. 2 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком. Рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75% загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім деяких рішень, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50% загальної площі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», яка передбачає, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
Отже, законодавством не передбачено можливості поділу тарифів на послуги в розрізі категорії споживачів, тобто, окремо для власників квартир та власників нежитлових приміщень. Одиницею для проведення розрахунку вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є один квадратний метр площі, що перебуває у власності, незалежно від її характеристик. Частка участі співвласників в загальному обсязі витрат на утримання будинку визначається пропорційно площі приміщень, що їм належать, а не в залежності від цільового призначення таких приміщень.
Всі власники нежитлових приміщень повинні брати участь у витратах по їх утриманню (повернення експлуатаційних витрат), тобто, з часу придбання власності власник нежитлового приміщення зобов'язаний укласти договір та проводити щомісячну оплату за надані житлово- комунальні послуги.
Тому, нарахована відповідачем сума заборгованості є правомірною та такою шо відповідає дійсності, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про визнання дій відповідача в частині нарахування суми боргу станом на 01.08.2020 року у розмірі 10054,80 грн. неправомірними, зобов'язання відповідача провести перерахунок заборгованості за надані послуги щодо нежилих приміщень підвалу № 507, що складається 1,2 - підвал, площею 31,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до діючого законодавства, зобов'язання відповідача проводити нарахування за послуги щодо нежилих приміщень підвалу № 507, що складається 1,2 - підвал, площею 31, 5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з квітня 2020 року, задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.3. ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем не надано суду жодного доказу у розумінні ст.ст. 76, 77, 78 Ц1ПК України, на підтвердження завдання шкоди його здоров'ю та сильних душевних хвилювань, у зв'язку з чим в цій частині вимоги позивача також не підлягають задоволенню.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з нормами статті 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з того, що позивачем не надано жодних доказів того, що його права порушені з боку відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. З, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 258-259, 263-268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Житлове управління «Ренесанс - 92» про визнання дій неправомірними - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: В.В. Кузнецова