22 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.000173 пров. № А/857/8669/20
головуючого судді Кузьмича С. М.,
суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.,
за участю секретаря Мельничук Б.Б.,
апелянта ОСОБА_1 ,
представника відповідача Кожухар І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року (постановлену головуючим - суддею Качур Р.П. у м. Львові) з питань визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень - відповідача на виконання рішення суду у справі № 1.380.2019.000173 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 в частині відмови в задоволенні позову щодо виплати пенсії без обмежень скасовано та прийнято в цій частині нове, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплачувати ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року пенсію без застосування будь-яких обмежень.
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява (вх. № 33123 від 03.07.2020) у порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у якій просить:
- визнати протиправними та такими, що наносять матеріальну шкоду заявнику дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ігнорування вимог рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 у справі № 1.380.2019.000173 та обмеження з 01.04.2019 розміру виплати призначеної ОСОБА_1 пенсії десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відновити з 01.04.2019 порушені права ОСОБА_1 шляхом скасування протиправно застосованого до розміру виплати його пенсії обмеження десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили надати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення.
В обґрунтування поданої заяви зазначив, що після завершення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1.380.2019.000173 на підставі фактичного виконання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило перерахунок пенсії заявника з 01.04.2019, встановивши обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами. Про встановлене обмеження заявник дізнався 23.06.2020. Вважає такі дії відповідача вчиненими з ігноруванням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 у цій справі, відтак звернувся до суду із цією заявою про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду та встановлення судового контролю за виконання судового рішення.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст. 383 КАС України, про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання судового рішення від 25.06.2019 у справі № 1.380.2019.000173 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії залишено без задоволення.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідно до порядку примусового виконання рішень, встановленого Законом України «Про виконавче провадження», скористався своїм правом та звернув рішення суду до примусового виконання, виконавчий лист повернуто на адресу суду у зв'язку з фактичним виконанням, суд не бачить підстав для визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача щодо невиконання судового рішення від 25.06.2019 у справі № 1.380.2019.000173. Крім цього суд зазначив, що погоджується із запереченнями відповідача з приводу того, що питання проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 16.04.2019, яке порушено у поданій заяві, було предметом розгляду в іншій адміністративній справі (справа № 1.380.2019.002042). Відтак оцінка дій відповідача, вчинених на виконання рішення суду у справі № 1.380.2019.002042, не може надаватися судом у межах справи № 1.380.2019.000173, що узгоджується із нормою статті 383 КАС України.
Також суд першої інстанції зазначив, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом суду. Зважаючи на те, що рішення суду у справі № 1.380.2019.000173 виконано, підтвердженням чого є постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП № 60018098 від 19.11.2019, вимога позивача про встановлення судового контролю задоволенню не підлягає.
Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги заявлених ним у заяві від 02.07.2020 подано в порядку ст. 383 КАС України.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 в частині відмови в задоволенні позову щодо виплати пенсії без обмежень скасовано та прийнято в цій частині нове, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплачувати ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року пенсію без застосування будь-яких обмежень. При цьому зазначає, що заборона застосування зазначеного обмеження стосується пенсії позивача на весь час її виплати, то може бути переглянутою лише при скасуванні рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду або при внесені відповідних змін до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вказує, що на сьогоднішній день згадані судове рішення та Закон є діючими і 25.06.2019 не зазнали жодних змін, а тому підлягають безумовному виконанню.
Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому покликається на те, що фактичне виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 у справі № 1.380.2019.000173 підтверджено постановою про закінчення виконавчого провадження ВП № 60018098 від 19.11.2019. У зв'язку з цим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивач в свою чергу подав відповідь на відзив і спростовуючи доводи відповідача покликався на доводи викладенні в апеляційній скарзі.
Апелянт в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити вимоги заявлених ним у заяві від 02.07.2020 подано в порядку ст. 383 КАС України.
В судовому засіданні представник відповідача заперечила щодо задоволення апеляційної скарги та надала пояснення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянта та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 зазначив, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 у справі «Бурдов проти Росії» визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі «Класс та інші проти Німеччини» «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури».
Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Положеннями ст. 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.
Крім цього, приписами ч. 1 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відтак, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Як слідує з матеріалів справи, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 у цій справі зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2018 пенсію без застосування будь-яких обмежень. Вказана постанова набрала законної сили 25.06.2019
Із постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 60018098, винесеної 19.11.2019 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Пушкар І.Є., видно, що виконавче провадження закінчено на підставі фактичного виконання. У постанові зазначено, що згідно з листами Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 26074/03,29-15 від 01.10.2019 та № 28907/03.29-15 від 25.10.2019 останнім здійснюється виплата пенсії ОСОБА_1 без застосування будь-яких обмежень, про що свідчать долучені копії розпоряджень про перерахунок пенсії з 01.07.2018 та з 24.06.2019.
Заявник про ці обставини також зазначає у своїй заяві.
Судом першої інстанції встановлено та таке підтверджується матеріалами справи, що виконавчий лист, виданий Львівським окружним адміністративним судом 23.08.2019 у справі № 1.380.2019.000173, повернуто на адресу суду у зв'язку із фактичним виконанням рішення.
Так відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
З огляду на зазначене вище, враховуючи факт виконання боржником - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області постанови апеляційного суду, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача щодо невиконання судового рішення від 25.06.2019 у справі № 1.380.2019.000173.
Також на переконання колегії суддів є обгрунтованими пояснення представник відповідача, як під час судового засідання в суді першої інстанції, так і в під час апеляційного розгляду справи, що питання проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 16.04.2019, яке порушено у поданій заяві, було предметом розгляду в іншій адміністративній справі (справа № 1.380.2019.002042). Відтак оцінка дій відповідача, вчинених на виконання рішення суду у справі № 1.380.2019.002042, не може надаватися судом у межах справи № 1.380.2019.000173, що узгоджується із нормою статті 383 КАС України.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відновити з 01.04.2019 порушені права ОСОБА_1 шляхом скасування протиправно застосованого до розміру виплати його пенсії обмеження десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, суд також погоджується з висновком суду першої інстанції, що така носить зобов'язальний характер, тому не може розглядатися у порядку ст. 383 КАС України, а може бути підставою іншого адміністративного позову.
Щодо вимоги подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення то колегія суддів зазначає наступне.
Порядок виконання судових рішень в адміністративних справах регламентовано ст. 372 КАС України, відповідно до якої спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому рішенні. При цьому, визначення порядку виконання рішень не є тотожним поняттю встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ст. 382 КАС України не містить жодних застережень стосовно неможливості суду встановлювати судовий контроль після ухвалення рішення у справі.
В свою чергу, з аналізу норм статті 382 КАС України слідує, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.
Таким чином, процесуальні дії, визначені ст. 382 КАС України, є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Вказана позиція підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 31.07.2018 року у справі № 235/7638/16-а.
Також, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) зазначив, що правові норми КАС України, які регламентують порядок судового контролю, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача.
Оскільки, як згадувалось вище, рішення суду у справі № 1.380.2019.000173 виконано, що підтверджується постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП № 60018098 від 19.11.2019, відсутні об'єктивні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі шляхом подання звіту про виконання судового рішення в порядку ст. 382 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.
Відтак враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання судового рішення від 25.06.2019 у справі № 1.380.2019.000173.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року з питань визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень - відповідача на виконання рішення суду у справі № 1.380.2019.000173 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді В. З. Улицький
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 28 вересня 2020 року