Справа № 620/887/20 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.Є.
28 вересня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року (м. Чернігів, дата складання повного тексту - 15.05.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій та стягнення суми індексації грошового забезпечення,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить:
- визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова з застосування базового місяця січень 2016 року при розрахунку суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 16.09.2016;
- стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова суму індексації грошового забезпечення в розмірі 9857,93 грн за період з 01.01.2016 по 16.09.2016;
- визнати протиправними дії Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з застосування базового місяця січень 2016 року при розрахунку суми індексації грошового забезпечення за період з 17.09.2016 по 24.06.2017;
- стягнути з Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки суму індексації грошового забезпечення в розмірі 14193,92 грн за період з 17.09.2016 по 24.06.2017.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в ході виконання відповідачами рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 по справі 620/339/19 виявилось, що при розрахунку суми індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 16.09.2016 та 17.09.2016 по 24.06.2017 відповідачі використовували базовий місяць січень 2016 року, а не січень 2014 року як повинно було бути. В січні 2016 року відбулось підвищення грошового забезпечення за рахунок підвищення преміювання, без зміни посадового окладу. Таким чином базовим місяцем для нарахування суми індексації грошового забезпечення є січень 2014 року, оскільки з січня 2014 року розмір посадового окладу не змінювався.
Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки у відзиві на позовну заяви заперечував проти задоволення позову, зазначив, що базовим місяцем для нарахування індексації визначено місяць зарахування позивача на нову посаду до списків особового складу Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту, а саме вересень 2016 року. Тобто порушень з боку Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки не було, виплата відбулася згідно вимог нормативних документів.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова щодо застосування базового місяця січень 2016 року при розрахунку суми індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 16.09.2016. Визнано протиправними дії Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо застосування базового місяця січень 2016 року при розрахунку суми індексації грошового забезпечення позивача за період з 17.09.2016 по 24.06.2017. Зобов'язано Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 16.09.2016. Зобов'язано Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 17.09.2016 по 24.06.2017. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційні скарги обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Наголошують, що базовим місяцем для нарахування індексації було визначено місяць зарахування позивача на нову посаду до списків особового складу Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту, а саме вересень 2016 року, тому порушень з боку відповідачів не було, виплата індексації відбулася згідно вимог законодавства та рішення суду.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 в період з 01.01.2016 по 24.06.2017 проходив військову службу у військових формуваннях Міністерства оборони України.
З 01.01.2016 по 16.09.2016 проходив військову службу у Західному територіальному управлінні внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України.
Під час проходження позивачем військової служби у Західному територіальному управлінні внутрішнього аудиту і до цього часу зазначене управління перебуває на фінансовому забезпеченні у Квартирно-експлуатаційному відділі міста Львова.
В подальшому позивача переведено до іншого військового формування та з 17.09.2016 по 24.06.2017 останній проходив військову службу у Північно-Східному територіальному управлінні внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України.
Після звільнення з військової служби 24.06.2017, під час спілкування з діючими військовослужбовцями позивач дізнався, що нарахування грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 24.06.2017 проводилося не в повному обсязі, а саме не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення за вказаний період.
Позивачем на адресу КЕВ міста Львова та Чернігівського ОТЦК та СП було подано інформаційні запити щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження мною військової служби.
У відповідь на запити позивач отримав довідки від 11.01.2019 № 25 та від 14.01.2019 № 181, в яких зазначено, що індексація грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 24.06.2017 не нараховувалась та не виплачувалась відповідно до телеграми директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2 та листа Міністерства соціальної політики України від 04.07.2017 № 220/5140, а також відсутністю фінансування на проведення індексації.
З такими рішеннями відповідачів позивач не погодився та звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дії Відповідачів щодо відмови у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 16.09.2016 та 17.09.2016 по 24.06.2017 та зобов'язання здійснити нарахування та виплату індексації за вказаний період.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 по справі №620/339/19, яке набрало законної сили, позов задоволено в повному обсязі.
В ході виконання відповідачами вказаного рішення суду з'ясувалось, що при розрахунку суми індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 16.09.2016 та з 17.09.2016 по 24.06.2017 відповідачі використовували базовий місяць січень 2016 року, а не січень 2014 року.
Позивач, не погоджуючись з вказаними діями відповідачів, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходи з того, що базовим місяцем для нарахування суми індексації грошового забезпечення позивача для періодів військової служби з 01.01.2016 по 16.09.2016 та 17.09.2016 по 24.06.2017 є січень 2014 року, оскільки з січня 2014 року розмір посадового окладу не змінювався. При цьому, зазначив, що суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
В силу прямої дії ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Функціями соціальної держави є забезпечення й захист соціальних прав людини; соціальний захист населення; вирівнювання соціального стану суб'єктів суспільних відносин.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
При цьому, держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
У свою чергу, спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ).
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (частина 2 статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ).
Частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році - 103 відсотка, у 2017 році -103 відсотка).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
При цьому, відповідно до абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.
Суд першої інстанції вірно вказав, що згідно довідки №437 від 07.10.2019 року в січні 2016 року відбулось підвищення грошового забезпечення за рахунок підвищення преміювання, без зміни посадового окладу (а.с. 10).
Таким чином, базовим місяцем для нарахування суми індексації грошового забезпечення Позивача для періодів військової служби з 01.01.2016 по 16.09.2016 та 17.09.2016 по 24.06.2017 є січень 2014 року, оскільки з січня 2014 року розмір посадового окладу не змінювався.
Крім того, застосування саме січня 2014 року як базового для розрахунку суми індексації за попередні періоди служби підтверджується довідкою №25 від 11.01.2019, виданою КЕВ міста Львова (а.с. 9).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані дії були вчинені в процесі виконання судового рішення, а спосіб захисту визначений судом не призвів до відновлення порушеного права, тому належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій з застосування базового місця січня 2016 при розрахунку суми індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 16.09.2016 та 17.09.2016 по 24.06.2017.
Разом з тим, судом першої інстанції вірно вказано, що не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з КЕВ міста Львова суму індексації грошового забезпечення в розмірі 9857,93 грн за період з 01.01.2016 по 16.09.2016 та стягнення з Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки суму індексації грошового забезпечення в розмірі 14193,92 грн за період з 17.09.2016 по 24.06.2017, оскільки суд не може підміняти інший орган державної влади або місцевого самоврядування та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.
З огляду на те, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями, то суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Разом із тим, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина друга статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню також шляхом зобов'язання Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 16.09.2016 із застосуванням базового місяця січень 2014 року та зобов'язання Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 17.09.2016 по 24.06.2017 із застосуванням базового місяця січень 2014 року.
Колегія суддів вказує, що відповідачами не було спростовано позиції суду першої інстанції щодо необхідності застосування базового місяця січень 2014 року при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення, як і не спростовано зміст довідки №25 від 11.01.2019, де таке застосування мало місце, однак відповідні кошти не були виплачені.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційні скарги Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року - без змін
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 28.09.2020.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Н.В. Безименна