Справа № 320/4823/19 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.
28 вересня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 11.02.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача в перерахунку пенсії позивачу;
- зобов'язати відповідача, починаючи з 25.04.2019 провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії позивачу з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року (5*4173,00=20865,00 грн), у відповідності до положення ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019 у справі № 3-14/20II (402/19, 1737/19).
Позов мотивовано безпідставністю відмови відповідача у перерахунку та виплаті позивачу, як особі, яка приймала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, пенсії в розмірі, встановленому частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19).
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано, зазначено, що не зважаючи на прийняття Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19), згідно якого втратили чинність положення щодо застосування статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за обов'язкової умови участі особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби, незмінною залишилась умова про наявність у особи статусу військовослужбовця. При цьому, позивачем не надано Пенсійному фонду жодних доказів на підтвердження його належності до військовослужбовців під час участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без надання вірної правової оцінки обставинам справи та без повного дослідження обставин справи. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно розповсюдив можливість нарахування передбаченої ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» основної (держаної) пенсії для військовослужбовців на всіх осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у якості працівників підприємств, які були залучені до складу невоєнізованих формувань Цивільної оборони, проте не перебували на військовій службі та не призивались на військові збори або навчання.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.
Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Фастівським МРВ ГУ МВС України в Київській області 04.11.1997 (а.с.11).
04.05.1973 позивачу видано військовий квиток серії НОМЕР_2 (а.с.19).
Позивач працював робітником у Фастівському автотранспортному підприємстві 11066 Київського обласного управління вантажного автотранспорта.
Наказом від 24.09.1986 №83 виданого Фастівським автотранспортним підприємством 11066 Київського обласного управління вантажного автотранспорта, зокрема, робітника ОСОБА_1 командировано в Чорнобиль для виконання роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧЕАС з 25.09.1986 строком на 2 тижні.
ОСОБА_1 є особою, що приймала участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань цивільної оборони, що підтверджується витягом з протоколу №18/2008 від 24.09.2008 та довідкою №01-08/96/969 від 24.09.2008 (а.с.21-22, 20).
Відповідно до витягу із акту огляду МСЕК до довідки серії КИО-1 №186719 ОСОБА_1 з 25.02.2003 встановлено довічно 2 групу інвалідності, причиною інвалідності вказано професійне захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.15).
Згідно експертного висновку Київської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку хвороб і інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС №43 від 28.01.2003, встановлено, що захворювання позивача пов'язане з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС (а.с.14).
25.03.2003 Київська обласна державна адміністрація видала позивачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1) серії НОМЕР_3 (а.с.12).
25.04.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії відповідно до п.3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)2019 у справі № 3-14/2019(402/19, 1737/19) (а.с.16).
У листі від 20.06.2019 №174/У-01, відмовляючи у перерахунку пенсії, відповідач вказує про неможливість здійснення перерахунку, оскільки, Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)2019 не містить положень щодо порядку його виконання (а.с.18).
Позивач вважаючи неправомірною відмову відповідача у перерахунку пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», звернувся до суду зданим адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки положення частини третьої статті 59 Закону № 796 в частині словосполучення дійсної строкової втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, а відтак позивач має право на перерахунок пенсії у п'ятикратному розмірі згідно частини третьої статті 59 Закону № 796 з 25 квітня 2019 року.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796).
Відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796 (у редакції Закону України від 05.10.2006 №231-V) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, частина третя статті 59 Закону № 796 (у редакції Закону України від 05.10.2006 №231-V) регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIIІ частину третю статті 59 Закону №796 викладено у такій редакції:
«Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Порівняльний аналіз попередньої та чинної редакцій частини третьої статті 59 Закону № 796 свідчить про те, що дана норма регулювала та регулює порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу, але, в результату внесення зміни до частини 3 цієї статті, законодавець, на виконання мети та основних завдань закону, розширив перелік осіб, які мають право на обчислення пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановивши у переліку окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, ще й інших осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
У згаданому рішенні Конституційного Суду України наголошується, що закріплений у Конституції України обов'язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.
Викладене свідчить, що положення частини третьої статті 59 Закону №796 в частині «дійсної строкової» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення 25 квітня 2019 року.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що для виникнення права на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою незмінною залишилась умова щодо наявності у особи статусу військовослужбовця, на яких і розповсюджується норма статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у чинній редакції.
Наведе підтверджується навіть самою назвою статті 59 Закону №796 - «Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи».
Крім того, статтею 10 Закону №796 встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно примітки до статті 10 Закону № 796 тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Втім, позивачем не надано доказів проходження ним військової служби під час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, про їх існування суду не повідомлено, клопотань про витребування не заявлено.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів позивач працював робітником у Фастівському автотранспортному підприємстві 11066 Київського обласного управління вантажного автотранспорта та у період з 25 вересня 1986 року по 10 жовтня 1986 року, перебуваючи у складі невоєнізованого формування цивільної оборони Чорнобильського району, виконував завдання по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
При цьому, матеріали справи свідчать про те, що позивач отримав ІІ групу інвалідності саме внаслідок його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Отже, позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, працюючи робітником у Фастівському автотранспортному підприємстві 11066 Київського обласного управління вантажного автотранспорта, а тому не може бути віднесений до категорії військовослужбовців відповідно до зазначених вище положень законодавства.
Таким чином, оскільки позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не як військовослужбовець, колегія суддів дійшла висновку про те, що дія статті 59 Закону №796 на нього не поширюється.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що ними врегульовано питання призначення пенсій військовослужбовцям, яка обчислюється з їх грошового забезпечення, а також питання призначення додаткових пенсій у зв'язку з втратою годувальника та внаслідок отримання інвалідності.
Отже, наведена норма не поширюється на позивача, який не проходив військову службу (постанова Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №360/572/19 (85774506).
Оскільки на момент участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач не проходив військову службу, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність позивача критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796-XII, позаяк участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася поза межами проходження військової служби, у зв'язку з чим положення частини третьої статті 59 Закону №796-XI та пункт 9-1 «Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на позивача не поширюються.
Позивачем не надано доказів участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження військової служби або під час військових навчань.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.
Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року - скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 28.09.2020.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Н.В. Безименна