ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.09.2020Справа № 910/10175/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САФАРІ ТРЕЙД" (03141, м. Київ, вул. Миколи Амосова, 4)
до Фізичної особи-підприємця Кулинич Наталії Іванівни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 32 586, 72 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "САФАРІ ТРЕЙД" до Фізичної особи-підприємця Кулинич Наталії Іванівни про стягнення за договором постачання № 3/12-19-2 від 03.12.2019 - 23 875,25 грн. основного боргу, 2 835,12 грн. пені, 426,39 грн. 3 % річних, 449,96 грн. інфляційних втрат та 5 000,00 грн. штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 3/12-19-2 від 03.12.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.07.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв'язку до суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення від 27.07.2020 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 20.07.2020.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
03 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сафарі Трейд» (надалі - постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Кулинич Наталією Іванівною (надалі - покупець, відповідач) укладено Договір постачання № 3/12-19-2 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник поставляє та передає у власність покупцю, а покупець вивчивши прал-лист постачальника, замовляє, приймає у власність та зобов'язується вчасно та повністю оплатити товар, згідно з цим Договором.
Товар поставляється постачальником відповідно до заявки покупця. Покупець направляє постачальнику заявку за допомогою засобів зв'язку (по телефону, в усній формі або факсом) не пізніше, ніж за два календарних дні до дати бажаної поставки товару. Заявка покупця підлягає погодженню з постачальником. В ході погодження сторони мають право вносити зміни в текст заявки. Тільки погоджена заявка покупця приймається до виконання постачальником (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. 2.2 Договору поставка товару оформлюється видатковою накладною (далі - накладна), яка є невід'ємною частиною цього Договору. В накладній зазначаються: дата поставки, асортимент, кількість та ціна товару, а також загальна сума, що підлягає оплаті покупцем за поставлений товар.
Згідно з п. 2.3 Договору накладна складається постачальником у відповідності до погодженої заявки покупця і умов цього Договору та підписується обома сторонами (представниками сторін). Від імені покупця накладна підписується особою, що приймає товар.
У відповідності до п. 2.4 Договору з моменту підписання накладної представниками обох сторін, поставка товару вважається такою, що відбулась належним чином, товар вважається таким, що прийнятий покупцем по кількості і якості, а право власності на товар і ризики випадкового знищення чи випадкового пошкодження товару, такими, що перейшли від постачальника до покупця.
Витрати з транспортування товару від складу постачальника до місця зазначеного покупцем в заявці несе постачальник, при умові, що доставка здійснюється в межах міста Києва, а вартість замовлення перевищу суму в 2 000,00 грн., в інших випадках витрати на транспортування товару несе покупець (п. 2.5 Договору).
Пунктами 2.7-2.11, 2.16 Договору сторонами узгоджено, що постачальник, разом з товаром, передає покупцю документи, що супроводжують товар. Поставка товару здійснюється партіями. Партією товару є кількість товару, що поставляється за окремою накладною. Покупець, може самостійно, власним транспортом і за свій рахунок вивозити товар зі складу постачальника. Місцем поставки товару покупцю є адреси, про які покупець зобов'язаний повідомити постачальника в заявці. Датою приймання товару є дата зазначена в накладній. Приймання товару від постачальник здійснюється особисто покупцем чи уповноваженим приймати товар та підписувати усі документи згідно даного Договору, представником покупця, що вказаний в Додатку № 1.
За умовами п. 3.1 Договору покупець зобов'язується повністю оплатити суму кожної окремої накладної не пізніше, ніж через сім календарних днів з моменту поставки товару. Незалежно від призначення платежу покупець, у першу чергу оплачує товар, що поставлений його раніше (товар поставлений по наступній накладній оплачується покупцем лише після повної оплати загальної суми вартості товару, поставленого за попередньою накладною).
Відповідно до п. 4.1 Договору ціна товару обов'язково вказується в заявці та накладній, якими оформлюється поставка кожної партії товару, а також, при необхідності вказується в інших документах, що супроводжують товар.
Згідно з п. 5.2 Договору у випадку порушення покупцем строку оплати товару (п. 3.1 цього Договору), постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення і до дати повної оплати.
У відповідності до п. 5.3 Договору у випадку порушення покупцем строку оплати товару (п. 3.1 цього Договору), більше ніж на тридцять календарних днів, постачальник має право стягнути з покупця штраф в розмірі 1 000,00 грн. за кожний випадок відповідного прострочення платежу.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020. Але цей Договір вважається сторонами таким, що продовжений на невизначений строк, якщо жодна із сторін, за тридцять календарних днів до дати припинення дії цього Договору, не повідомила іншу сторону про своє бажання припинити дію цього Договору (п. 8.1 Договору).
Пунктом 9.7 Договору сторонами узгоджено, що на вимогу представника постачальника покупець, протягом десяти календарних днів, з моменту надання йому для підписання двох оригінальних примірників акту звірки, зобов'язаний підписати їх належним чином і повернути постачальнику один оригінальний примірник акту звірки. У випадку відмінності сальдо вказаного в акті звірки постачальника від сальдо, що розраховане покупцем, покупець зобов'язаний підписати акт звірки, зазначивши в ньому свої дані сальдо та вказати дату на яку вказано дане сальдо. У випадку не виконання покупцем умов даного пункту цього Договору акт звірки взаємних розрахунків вважається таким, що його схвалено покупцем в редакції постачальника.
Позивач зазначає, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату отриманого згідно видаткових накладних № 12637 від 05.12.2019 на суму 11 243,20 грн., № 12791 від 09.12.2019 на суму 5 151,00 грн., № 12996 від 12.12.2019 на суму 550,10 грн., № 13083 від 13.12.2019 на суму 10 124,35 грн., № 13376 від 19.12.2019 на суму 1 170,00 грн. у повному обсязі не здійснив, сплативши лише 4 363,40 грн. за товар отриманий за видатковою накладною № № 12637 від 05.12.2019 на суму 11 243,20 грн., у зв'язку з чим у ФОП Кулинич Н.І. виникла заборгованість перед позивачем в сумі 23 875,25 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар за Договором на суму 28 238,65 грн. згідно видаткових накладних № 12637 від 05.12.2019 на суму 11 243,20 грн., № 12791 від 09.12.2019 на суму 5 151,00 грн., № 12996 від 12.12.2019 на суму 550,10 грн., № 13083 від 13.12.2019 на суму 10 124,35 грн., № 13376 від 19.12.2019 на суму 1 170,00 грн., підписаних сторонами без заперечень та зауважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 3.1 Договору покупець зобов'язується повністю оплатити суму кожної окремої накладної не пізніше, ніж через сім календарних днів з моменту поставки товару. Незалежно від призначення платежу покупець, у першу чергу оплачує товар, що поставлений його раніше (товар поставлений по наступній накладній оплачується покупцем лише після повної оплати загальної суми вартості товару, поставленого за попередньою накладною).
Як зазначає позивач, відповідач оплату за товар отриманий за Договором у повному обсязі не здійснив, сплативши лише 4 363,40 грн. за товар, отриманий за видатковою накладною № № 12637 від 05.12.2019 на суму 11 243,20 грн., в зв'язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 23 875,25 грн.
В підтвердження заборгованості відповідача перед ТОВ «Сафарі Трейд», позивачем також надано Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 по 22.06.2019, який підписаний лише позивачем, згідно якого, заборгованість відповідача перед позивачем складає 23 875,25 грн.
Так, пунктом 9.7 Договору сторонами узгоджено, що на вимогу представника постачальника покупець, протягом десяти календарних днів, з моменту надання йому для підписання двох оригінальних примірників акту звірки, зобов'язаний підписати їх належним чином і повернути постачальнику один оригінальний примірник акту звірки. У випадку відмінності сальдо вказаного в акті звірки постачальника від сальдо, що розраховане покупцем, покупець зобов'язаний підписати акт звірки, зазначивши в ньому свої дані сальдо та вказати дату на яку вказано дане сальдо. У випадку не виконання покупцем умов даного пункту цього Договору акт звірки взаємних розрахунків вважається таким, що його схвалено покупцем в редакції постачальника.
Однак, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів надання такого Акту відповідачу, суд не приймає до уваги означений Акт.
В свою чергу, статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отриманий за Договором товар в розмірі 23 875,25 грн., в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 23 875,25 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 426,39 грн, інфляційні втрати в розмірі 449,96 грн, штраф в розмірі 5 000,000 грн та пеню у розмірі 2 835,12 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
В свою чергу, такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 5.2 Договору у випадку порушення покупцем строку оплати товару (п. 3.1 цього Договору), постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення і до дати повної оплати.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, у межах визначених позивачем періодів нарахування, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 2 835,12грн.
У відповідності до п. 5.3 Договору у випадку порушення покупцем строку оплати товару (п. 3.1 цього Договору), більше ніж на тридцять календарних днів, постачальник має право стягнути з покупця штраф в розмірі 1 000,00 грн за кожний випадок відповідного прострочення платежу.
В свою чергу, оскільки станом на дату подання позовної заяви до суду, відповідачем порушено строки оплати за п'ятьма видатковими накладними, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5 000,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, у межах визначених позивачем періодів нарахування, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% у розмірі 426,39 грн та інфляційні втрати в розмірі 449,96 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач також просить стягнути з відповідачів витрати, пов'язані з наданням правової допомоги в розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
При цьому, відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У якості понесених витрат позивач надав суду Договір про надання правничої допомоги № 02/06-20 від 02.06.2020, Додаткову угоду № 4 від 26.06.2020 до Договору, рахунок на оплат № 03 від 26.06.2020, платіжне доручення № 4683 від 30.06.2020 на суму 10 000,00 грн. та Ордер серія КС № 612433 від 10.07.2020.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В ст. 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
- договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
- за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
- як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
- адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
- адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
- відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Суд враховує п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони Договору про надання правничої допомоги № 02/06-20 від 26.06.2020 передбачили у Додатковій угоді № 4 від 26.06.2020, договірна ціна (вартість) правничої допомоги, обумовленої п. 1.1 та п. 1.2 Додаткової угоди, визначається за домовленістю сторін та становить 10 000,00 грн., що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та які сплачені позивачем згідно платіжного доручення № 4683 від 30.06.2020 на суму 10 000,00 грн.
Таким чином, оскільки матеріали справи містять докази понесення позивачем реальних витрат у розмірі 10 000,00 грн., як вартості адвокатських витрат, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката, у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кулинич Наталії Іванівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сафарі Трейд» (03141, м. Київ, вул. Миколи Амосова, буд. 4; ідентифікаційний код: 38931560) заборгованість в розмірі 23 875 (двадцять три тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн 25 коп., 3% річних в розмірі 426 (чотириста двадцять шість) грн 39 коп., інфляційні втрати в розмірі 449 (чотириста сорок дев'ять) грн 96 коп., пеню в розмірі 2 835 (дві тисячі вісімсот тридцять п'ять) грн 12 коп., штраф в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 28.09.2020
Суддя Л.Г. Пукшин