ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.09.2020Справа № 910/2693/20
За позовом Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ільїн Консалт"
про стягнення 37 500 000,00 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Микитин О.В.
Представники учасників сторін:
від позивача Короєд С.О.
від відповідача не прибули
В судовому засіданні 24.09.2020 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.
Публічне акціонерне товариство "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ільїн Консалт" про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 37500000,00 грн на підставі ст. 1212, 1213 ЦК України.
Ухвалою суду від 03.03.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
16.03.2020 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 03.03.2020 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 28.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18.06.2020.
Ухвалою суду від 18.06.2020 підготовче засідання відкладено на 16.07.2020.
Ухвалою суду від 16.07.2020 підготовче засідання відкладено на 20.08.2020.
Ухвалою суду від 20.08.2020 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті на 24.09.2020.
В судове засідання 24.09.2020 представник відповідача не з'явився, про причини неявки, суд не повідомив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 28.04.2020, 18.06.2020, 16.07.2020, 20.08.2020 були направлена судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 66, офіс 319.
Однак, конверти з ухвалами суду були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
В судовому засіданні 24.09.2020 позивач підтримав обставини, викладені в заявах по суті справи на підтвердження позовних вимог.
Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
В судових дебатах позивач підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.
Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Публічне акціонерне товариство "Донецькоблгаз" відповідно до платіжних доручень №22293 від 16.01.2018 на суму 3000000,00 грн, №22291 від 12.01.2018 на суму 3000000,00 грн, №22288 від 11.01.2018 на суму 3000000,00 грн, №22287 від 10.01.2018 на суму 1000000,00 грн, №22286 від 05.01.2018 на суму 5500000,00 грн, №58285 від 31.01.2018 на суму 4000000,00 грн та №22280 від 26.12.2017 на суму 4000000,00 грн, № 22281 від 27.12.2017 на суму 3000000,00 грн, № 22295 від 17.01.2018 на суму 1000000,00 грн, № 22294 від 17.01.2018 на суму 2000000,00 грн, № 22296 від 18.01.2018 на суму 2000000,00 грн, № 22302 від 29.01.2018 на суму 3000000,00 грн, № 22299 від 25.01.2018 на суму 3000000,00 грн було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ільїн Консалт" грошові кошти у загальному розмірі 37500000,00 грн. Призначеннями платежу за зазначеними платіжними дорученнями визначено "Передплата за природний газ згідно договору №26/12-17 від 26.12.2017".
Позивач вказує, що у договірних відносинах з відповідачем він не перебуває, усних домовленостей стосовно істотних умов договору щодо предмету договору у позивача з відповідачем не було, у встановленому законом формі не укладено.
16.09.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією №15/1-2233 про повернення безпідставно отриманих відповідачем коштів. Докази направлення долучені до матеріалів справи.
Спір у справі виник у зв'язку з відсутністю, на думку позивача, підстав для володіння відповідачем грошових коштів у розмірі 37500000,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Виходячи з системного аналізу зазначеної норми, суд дійшов висновку, що зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої; 2) відсутність для цього правових підстав, або коли така підстава згодом відпала.
Частинами 1 та 2 ст. 11, ст. ст. 205, 207 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Водночас, відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження обставин укладення між сторонами договору про поставку товарів, робіт та послуг загальною вартістю 37500000,00 грн. у будь-який із передбачених законом спосіб, а саме шляхом підписання письмового договору або шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами.
Водночас, за приписами ст. ст. 640, 642, 646 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.
Таким чином, дії позивача щодо надіслання відповідачу платіжних доручень, та сплата відповідних сум за цими платіжними дорученнями, не засвідчують ані обставин надіслання пропозиції укласти договір, ані обставин його укладення, адже договір вважається укладеним саме з моменту надання повної і безумовної відповіді на пропозицію.
Жодні дії сторін вказаного спору, у тому числі і перерахування позивачем відповідачу коштів, не свідчать про те, що сторони робили одна одній пропозиції укласти договір та, відповідно, надавали на таку пропозицію повну і безумовну відповідь.
Отже, суд дійшов висновку, що перерахування позивачем за платіжними дорученнями №22293 від 16.01.2018 на суму 3000000,00 грн, №22291 від 12.01.2018 на суму 3000000,00 грн, №22288 від 11.01.2018 на суму 3000000,00 грн, №22287 від 10.01.2018 на суму 1000000,00 грн, №22286 від 05.01.2018 на суму 5500000,00 грн, №58285 від 31.01.2018 на суму 4000000,00 грн та №22280 від 26.12.2017 на суму 4000000,00 грн, № 22281 від 27.12.2017 на суму 3000000,00 грн, № 22295 від 17.01.2018 на суму 1000000,00 грн, № 22294 від 17.01.2018 на суму 2000000,00 грн, № 22296 від 18.01.2018 на суму 2000000,00 грн, № 22302 від 29.01.2018 на суму 3000000,00 грн, № 22299 від 25.01.2018 на суму 3000000,00 грн на рахунок відповідача коштів у загальному розмірі 37500000,00 грн. є помилковим, оскільки здійснено без достатньої правової підстави, а відповідним чином проведені платежі не породжують для відповідача жодних обов'язків з постачання товарів/надання робіт та послуг тощо.
З огляду на викладене, враховуючи обставини відсутності між сторонами будь-яких господарських правовідносин, як правових підстав для виникнення у позивача обов'язку по перерахуванню відповідачу 37500000,00 грн., в тому числі у якості оплати вартості послуг/матеріалів тощо, суд дійшов висновку, що відповідач є особою, яка набула майно (грошові кошти) без достатньої правової підстави у розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України, і, як наслідок, зобов'язана повернути позивачу це майно кошти у розмірі 37500000,00 грн.
Пунктами 1.24, 1.23 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
У відповідності до пунктів 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (далі Інструкція № 22), помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.
Згідно п. 2.35 Інструкції № 22 (в редакції чинній на момент вчинення переказу) кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 37500000,00 грн. помилково перерахованих коштів з підстав ст. 1212 Цивільного кодексу України є правомірною та обґрунтованою, а тому задовольняється судом у повному обсязі.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73, 76 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач під час розгляду справи не скористався своїм правом, відзиву та докази в спростування доводів позивача не подав, про наслідки не подання відзиву був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі. За таких умов вимоги позивача визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ільїн Консалт" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 66, офіс 319; ідентифікаційний код 40570224) на користь Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Південна, 1; ідентифікаційний код 03361075) грошові кошти у розмірі 37500000 (тридцять сім мільйонів п'ятсот тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 562500 (п'ятсот шістдесят дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 28.09.2020
Суддя І.В. Усатенко