номер провадження справи 28/76/20
28.09.2020 Справа № 908/1927/20
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи:
за позовом приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10; адреса для листування (адвокат): 04050, місто Київ, вул. Герцена, буд. 10, офіс 320)
до відповідача приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А)
про стягнення грошових коштів
До Господарського суду Запорізької області звернулося приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» з позовом до приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про стягнення 27.403,74 грн. страхового відшкодування. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст. ст. 1172, 1187, 1191 ЦК України, ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
В прохальній частині позову позивач просив стягнути з відповідача витрати, пов'язані з оплатою професійної правової допомоги у розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.
Ухвалою суду від 31.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1927/20, присвоєно справі номер провадження 28/76/20, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі, але не пізніше 31.08.2020.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
18.08.2020 на адресу суду від позивача на виконання вимог суду надійшла заява вих. №1160-139456 від 12.08.2020 з поясненнями та відповідними доказами.
Відповідач не скористався наданим законом правом на подання письмового відзиву до суду із зазначенням своєї правової позиції щодо заявленого позивачем позову. Будь-яких заперечень, письмових пояснень з боку відповідача до суду не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 29.09.2020.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.10.2019 у справі №752/18849/19 встановлено, що приблизно 30.08.2019 о 16-00 год. в м. Києві на перехресті Залізничне шосе - Наддніпрянське шосе, керуючи автомобілем «Фольксваген» д.н.з НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Форд» д.н.з НОМЕР_2 , який стояв позаду. В результаті ДТП, транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Тобто ОСОБА_1 порушив п. 13.1 ПДР України, чим вчинив дії передбачені ст. 124 КУпАП. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення за ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Власником транспортного засобу «Форд» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2016 року випуску, згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 є ОСОБА_2 .
Згідно з договором № 1900580 серії PKS від 09.04.2019 «Просто-Каско Плюс» (далі - договір) на момент ДТП автомобіль «Форд», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 був застрахований ОСОБА_2 у ПрАТ «Просто-страхування» (позивач).
Строк дії цього договору встановлено з 10.04.2019 по 09.04.2020.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
За приписами ст. 8 зазначеного Закону страхова компанія при настанні страхового випадку зобов'язана здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Судом встановлено, що водій пошкодженого автомобіля «Форд» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (власником якого є ОСОБА_2 ) 02.09.2019 звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку, та заявою на виплату страхового відшкодування за договором страхування (поліс).
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, «Форд» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 проведено його огляд та складено Акт №139456від 02.09.2019, яким зафіксовано деталі та опис пошкодження застрахованого транспортного засобу.
Комісією позивача було складено Страховий Акт №139456 від 01.10.2019, яким визначена сума страхової виплати у розмірі 27.403,74 грн.
Сума страхового відшкодування у розмірі 27.403,74 грн. видана страхувальнику ОСОБА_2 , про що свідчить реєстр безготівкових переказів від суб'єктів господарювання від 08.10.2019 № RGMT-191008132200 та Звіт по завантаженим реєстрам суб'єктів господарювання за період з 01.10.2019 по 31.10.2019.
Так, статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.
Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.
Вказана стаття, яка дублює положення ст. 27 Закону «Про страхування», надає страховикові право звернутися з вимогою до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки. Такий перехід права вимоги до страховика в науці та практиці цивільного права отримав назву суброгація.
Суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування. Якщо страхові виплати спрямовані на покриття збитків, що виникли у зв'язку із завданням шкоди здоров'ю страхувальника, право вимоги до винної особи до страховика не переходить.
Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування. Позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 27.403,74 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правова відповідальність власника легкового транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 (водій ОСОБА_1 ), застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія АСКА» (відповідач у справі), що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/000522379 (згідно роздруківки з бази МТСБУ), який є діючим станом на 30.08.2019. Встановлений ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 100000,00 грн., розмір франшизи - 0,00 грн.
Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування вих. № 04-3072 від 02.12.2019, згідно з якою позивач просив відповідача сплатити суму в розмірі 27.403,74 грн. відшкодування в порядку регресу.
Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивач за захистом порушених прав звернувся з позовом до суду.
Статтею 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки, зокрема, є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальним законом та регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з п. 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Крім того, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежує розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала шкоду, зокрема, сумою франшизи (ст. 12), вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленого законодавством (ст. 29).
Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми - ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленого законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахування зносу на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).
Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.
Пунктами 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів встановлено, що значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для фототехніки.
Винятком, стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
Як встановлено судом, транспортний засіб «Форд Фієста», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 2016 року випуску, тобто строк експлуатації зазначеного автомобіля станом на момент ДТП не перевищував 7 років, а доказів того, що застрахований транспортний засіб підпадає під критерії, визначені п. 7.39 Методики, матеріали справи не містять. Отже, коефіцієнт фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що до позивача, який сплатив страхове відшкодування за договором страхування «Просто-Каско плюс», перейшло право вимоги, в порядку суброгації, з відповідача сплаченого страхового відшкодування, у межах фактичних витрат, оскільки відповідальність власника транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 (водій ОСОБА_1 ), застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія АСКА» (відповідач у справі).
Тобто, позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування.
Позивачем сплачене страхове відшкодування в сумі 27.403,74 грн. Франшиза встановлена полісом № АО/000522379 в розмірі нуль гривень. Таким чином, до стягнення з відповідача належить сума шкоди в розмірі 27.403,74 грн.
Відповідач не надав суду доказів виплати позивачу страхового відшкодування в розмірі 27.403,74 грн. або обґрунтованих заперечень проти позову
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно пред'явив до стягнення з відповідача в регресному порядку страхове відшкодування в розмірі 27.403,74 грн.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 27.403,74 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 2102,00 грн. покладаються на відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 5.000,00 грн.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Позивач надав на підтвердження факту понесення витрат на правову допомогу договір про надання правової допомоги №1 від 02.01.2020, додаток № 1 до договору (Реєстр справ), додаток №2 до договору Акт виконаних робіт від 26.06.20250, платіжне доручення №9142 від 02.06.2020 на суму 93.000,00 грн.
Так, за умовами укладеного між позивачем (клієнт) і адвокатським бюро «Синюк та партнери» в особі керуючого бюро - адвоката Синюка Станіслава Леонідовича договору про надання правничої допомоги №1 від 02.01.2020, клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 2.1.1 цього договору адвокатське бюро на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов'язання з надання юридичної допомоги, зокрема представляти інтереси компанії в господарських судах.
Відповідно до п. п. 4.3, 4.5 договору оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з момент отримання клієнтом рахунку від адвокатського бюро. За результатами надання юридичної допомоги складається акт, в якому вказується обсяг наданої адвокатським бюро юридичної допомоги та її вартість.
На підставі договору про надання правничої допомоги №1 від 02.01.2020 позивач та адвокатське бюро «Синюк та партнери» склали детальний опис від 26.06.2020 робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги у справі про стягнення страхового відшкодування за випадком ДТП за участю страхувальника ОСОБА_4 та учасника ДТП ОСОБА_1 , згідно з яким адвокат надає клієнту такі послуги:
- консультація щодо порядку та строків надання правової допомоги - 1000,00 грн.;
- підготовчі дії (з'ясування обставин справи, збір доказів, аналіз судової практики) - 2000,00 грн.;
- підготовка та подання позовної заяви в сумі - 2000,00 грн., всього - 5000,00 грн.
На виконання вказаних умов договору, позивач та адвокатське бюро «Синюк та партнери» підписали акт виконаних робіт на загальну суму 93000,00 грн., з яких 5000,00 грн. - це вартість правової допомоги у справі про стягнення страхового відшкодування за випадком ДТП за участю страхувальника ОСОБА_4 та учасника ДТП ОСОБА_1 .
Платіжним дорученням №9142 від 02.06.2020 позивач оплатив за рахунком адвокатського бюро «Синюк та партнери» вартість юридичних послуг в сумі 93000,00 грн.
Як свідчать матеріали справи, вищевикладені послуги були виконані, а саме: подано до суду відповідну позовну заяву.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 165 ГПК України, у позовній заяві позивач надавав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зазначаючи розмір на професійну правничу допомогу в сумі - 5000,00 грн.
За висновком суду, розмір витрат на правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), а також часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Беручи до уваги вищевикладене, зважаючи на зазначені положення чинного законодавства, враховуючи принцип диспозитивності та змагальності, співмірність і розумність заявлених витрат, доведеність вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі - 5000,00 грн.
Керуючись статтями 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про стягнення 27.403,74 грн. страхового відшкодування в порядку регресу (суброгації) задовольнити.
2 Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А. ідентифікаційний номер 13490997) на користь приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10; ідентифікаційний код 24745673) 27.403,74 грн. (двадцять сім тисяч чотириста три грн. 74 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу (суброгації), 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) судового збору, 5000,00 грн. (п'ять тисяч 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 28 вересня 2020 року.
Суддя О.В. Федорова