вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.09.2020м. ДніпроСправа № 904/3809/20
за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Ралька Петра Маркіяновича, м. Дніпро
про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 12 921,18 грн., пені у розмірі 2749,96 грн., 3% річних у розмірі 1 001,90 грн., інфляційної складової у розмірі 2 259,92 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
Без участі представників сторін.
РУХ СПРАВИ.
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ралька Петра Маркіяновича про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 12921,18 грн., пені у розмірі 2 749,96 грн., 3% річних у розмірі 1 001,90 грн., інфляційної складової у розмірі 2 259,92 грн.
Ухвалою суду від 20.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/3809/20 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Між Міським комунальним підприємством «Дніпровські міські теплові мережі» (правонаступником прав та обов'язків якого є Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради) (надалі - енергопостачальна організація) та Фізичної особи-підприємця Ралька Петра Маркіяновича (надалі - споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 010349 від 29.01.2007 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору, за цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Позивач зазначив, що виконав умови договору, за період з січня 2016 року по квітень 2019 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 19 590,95 грн., що підтверджується актами використання теплової енергії.
Позивач вказав, що виставив відповідачу рахунки на оплату спожитої теплової енергії.
Відповідно до п. 7.4 договору, остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця, слідуючого за розрахунковим.
За твердженням позивача, рахунки на оплату були отримані представниками відповідача нарочно, що підтверджується підписами відповідних осіб у реєстрі вручення рахунків. А саме: рахунок за січень 2016 був отриманий 10.02.2016, за лютий 2016 - 10.03.2016, за березень та квітень 2016 - 05.05.2016, за жовтень 2016 - 10.11.2016, за листопад 2016 - 10.12.2016, за грудень 2016 - 06.01.2017, за січень 2017 - 07.02.2017, за лютий 2017 - 07.03.2017, за березень 2017 - 10.04.2017, за жовтень 2017 - 08.11.2017, за листопад 2017 - 08.12.2017, за грудень 2017 - 11.01.2018, за січень 2018 - 08.02.2018, за лютий 2018 - 07.03.2018, за березень 2018 - 06.04.2018, за квітень 2018 - 08.05.2018, за листопад 2018 - 11.12.2018, за грудень 2018 - 14.01.2019, за січень 2019 - 08.02.2019, за лютий 2019 - 07.03.2019, за березень 2019 - 06.04.2019, за квітень 2019 - 06.05.2019.
Позивач зазначив, що строк виконання відповідачем зобов'язань зі сплати вартості спожитої теплової енергії є таким, що настав.
Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов'язання за договором і не оплатив спожиту теплову енергію у встановлені строки у повному обсязі. Загалом відповідачем було оплачено позивачу суму заборгованості у розмірі 6 669,77 грн.
За таких обставин, за розрахунком позивача, у Фізичної особи-підприємця Ралька Петра Маркіяновича утворилась заборгованість перед Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради зі сплати суми основного боргу у розмірі 12921,18 грн.
За порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, позивачем було нараховано до стягнення пеню у розмірі 2749,96 грн., 3% річних у розмірі 1 001,90 грн. та інфляційну складової у розмірі 2 259,92 грн.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач відзиву на позов не надав.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за договором про постачання теплової енергії № 010349 від 29.01.2007 у розмірі 12 921,18 грн., пені у розмірі 2 749,96 грн., 3% річних у розмірі 1001,90 грн., інфляційної складової у розмірі 2 259,92 грн.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (в які строки і якому розмірі теплова енергія мала бути оплачена), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи оплачена відповідачем вартість спожитої теплової енергії у повному обсязі у встановлені строки), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Між Міським комунальним підприємством «Дніпровські міські теплові мережі» (правонаступником прав та обов'язків якого є Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради) (надалі - енергопостачальна організація) та Фізичної особи-підприємця Ралька Петра Маркіяновича (надалі - споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 010349 від 29.01.2007 (надалі - договір).
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Пунктом 11.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 29.01.2010.
Згідно з п. 11.4 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Відповідно до п. 1.1. договору, за цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Позивач виконав умови договору, за період з січня 2016 року по квітень 2019 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 19 590,95 грн., що підтверджується актами використання теплової енергії (том 1, а.с. 43 - 68).
Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату спожитої теплової енергії.
Відповідно до п. 7.4 договору, остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця, слідуючого за розрахунковим.
Рахунки на оплату були отримані представниками відповідача нарочно, що підтверджується підписами відповідних осіб у реєстрі вручення рахунків (том 1 а.с. 40 - 42). А саме: рахунок за січень 2016 був отриманий 10.02.2016, за лютий 2016 - 10.03.2016, за березень та квітень 2016 - 05.05.2016, за жовтень 2016 - 10.11.2016, за листопад 2016 - 10.12.2016, за грудень 2016 - 06.01.2017, за січень 2017 - 07.02.2017, за лютий 2017 - 07.03.2017, за березень 2017 - 10.04.2017, за жовтень 2017 - 08.11.2017, за листопад 2017 - 08.12.2017, за грудень 2017 - 11.01.2018, за січень 2018 - 08.02.2018, за лютий 2018 - 07.03.2018, за березень 2018 - 06.04.2018, за квітень 2018 - 08.05.2018, за листопад 2018 - 11.12.2018, за грудень 2018 - 14.01.2019, за січень 2019 - 08.02.2019, за лютий 2019 - 07.03.2019, за березень 2019 - 06.04.2019, за квітень 2019 - 06.05.2019.
З урахуванням п. 7.4 договору, строк виконання відповідачем зобов'язань зі сплати вартості спожитої теплової енергії є таким, що настав.
Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором і не оплатив спожиту теплову енергію у встановлені строки у повному обсязі. Загалом відповідачем було оплачено позивачу суму заборгованості у розмірі 6 669,77 грн.
За таких обставин, у Фізичної особи-підприємця Ралька Петра Маркіяновича утворилась заборгованість перед Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради зі сплати суми основного боргу у розмірі 12 921,18 грн.
А отже, позовні вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради про стягнення суми основного боргу у розмірі 12 921,18 грн. - є обґрунтованими.
Пунктом 8.2.3 договору встановлено, що в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, за кожний день прострочки.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
На підставі пункту 8.2.3 договору позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за загальний період з 16.02.2016 по 14.11.2019 у загальному розмірі 2 749,96 грн.
Перевіривши розрахунок суд встановив, що позивачем було допущено такі помилки при здійсненні нарахувань:
- не було враховано вимоги частини шостої статті 232 Господарського кодексу України якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано;
- при визначенні дати порушення зобов'язання з оплати теплової енергії, поставленої у березні 2017 року, позивачем не було враховано, що 17.04.2017 був вихідним днем. За таких обставин, останнім днем виконання відповідачем зобов'язання з оплати є не 18.04.2017, як вказано позивачем, а 19.04.2017;
- правильно зазначаючи у позові, що датою початку порушення зобов'язання з оплати теплової енергії, поставленої у січні 2019 року, є 14.02.2019, згідно розрахунку позивач здійснює нарахування пені з 13.02.2019.
За розрахунком суду, пеня за порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання становить 2 501,72 грн.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені є обґрунтованими у розмірі 2 501,72 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 1 001,90 грн. за загальний період з 16.02.2016 по 19.06.2020 та інфляційну складову у розмірі 2 259,92 грн. за загальний період з березня 2016 року по квітень 2020 року.
Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що позивачем було допущено такі помилки при здійсненні нарахувань:
- при визначенні дати порушення зобов'язання з оплати теплової енергії, поставленої у березні 2017 року, позивачем не було враховано, що 17.04.2017 був вихідним днем. За таких обставин, останнім днем виконання відповідачем зобов'язання з оплати є не 18.04.2017, як вказано позивачем, а 19.04.2017;
- правильно зазначаючи у позові, що датою початку порушення зобов'язання з оплати теплової енергії, поставленої у січні 2019 року, є 14.02.2019, згідно розрахунку позивач здійснює нарахування 3% річних з 13.02.2019;
- позивач здійснює нарахування 3% річних на суму заборгованості за лютий 2017 року за період з 14.03.2017 по 19.09.2020. При цьому, з даним позовом позивач звернувся до суду 16.07.2020. Тобто, позивачем здійснюється нарахування 3 % річних за період, прострочення оплати за який станом на дату звернення до суду ще не настало.
За розрахунком суду, 3% річних за порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання становлять 992,62 грн.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 3% річних є обґрунтованими у розмірі 992,62 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційної складової суд встановив, що сума інфляції за порушення відповідачем строку виконання грошового зобов'язання за заявлений позивачем період становить 2 442,49 грн., тобто суму в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.
Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення інфляційної складової слід задовольнити в заявленому розмірі - 2 259,92 грн.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 010349 від 29.01.2007 з додатками (т. 1 а.с. 12 - 16), актом приймання - передачі № 1 від 06.11.2017 з додатком (т. 1 а.с. 18 - 20), реєстрами вручення рахунків (т. 1 а.с. 40 - 42), актами використання теплової енергії (том. 1 а.с. 43 - 68), актами приймання-передачі теплової енергії (том 1 а.с. 71 - 93, 146 - 148), рахунками (том 1 а.с. 94 - 116, 145).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 12 921,18 грн., пені у розмірі 2 501,72 грн., 3% річних у розмірі 992,62 грн. та інфляційної складової у розмірі 2 259,92 грн.
У задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 248,24 грн. та 3% річних у розмірі 9,28 грн. - слід відмовити.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ралька Петра Маркіяновича (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (місцезнаходження: 49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, 29, оф. 504; ідентифікаційний код: 32688148) суму основної заборгованості у розмірі 12 921,18 грн., пеню у розмірі 2 501,72 грн., 3% річних у розмірі 992,62 грн., інфляційну складову у розмірі 2 259,92 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 073,41 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відмовити у задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 248,24 грн. та 3% річних у розмірі 9,28 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 25.09.2020.
Суддя М.О. Ніколенко