вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.09.2020м. ДніпроСправа № 904/2998/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ладас", м. Дніпро
про стягнення 100 039,38 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
Без участі представників сторін.
РУХ СПРАВИ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ладас" про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 16 468,44 грн., вартості послуг, пов'язаних з поверненням предмета лізингу його власнику, у розмірі 40 055,58 грн., неустойки у розмірі 18 809,49 грн., пені у розмірі 2 994,45 грн., 35% річних у розмірі 4 339,21 грн. та штрафу у розмірі 17 372,21 грн.
Ухвалою суду від 10.06.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" №б/н від 26.05.2020 залишено без руху.
Ухвалою суду від 26.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/2998/20 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-Ліз" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна") (надалі - лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Ладас" (надалі - лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 036-ЛВ-МСБ-Ф-094 від 07.07.2017 (надалі - договір).
Пунктом 2.1 договору визначено, лізингодавець на підставі замовлення на ТЗ зобов'язується купити та передати лізингоодержувачу в строкове платне користування ТЗ на умовах фінансового лізингу (надалі - лізинг), а лізингоодержувач зобов'язується вчасно та у повному обсязі відповідно до графіку платежів сплачувати на користь лізингодавця лізингові та інші платежі, а також виконувати інші зобов'язання, визначені цим договором.
Відповідно до п. 2.2 договору, ТЗ передається лізингодавцем лізингоодержувачу по акту прийому-передачі ТЗ. Лізингоодержувач користується ТЗ протягом всього строку лізингу.
Позивач зазначив, що на виконання умов договору, 11.01.2019 між сторонами було підписано замовлення № 036-ЛВ-МСБ-Ф-094/2 на отримання ТЗ: вантажний автомобіль Ford Transit та пристрій спостереження за рухомими об'єктами ВІ-820 TREK загальною вартістю 487 002 грн.
Позивач вказав, що виконав умови договору, за актом прийому - передачі об'єкту лізингу №036-ЛВ-МСБ-Ф-094/2 від 11.01.2019 передав лізингоодержувачу об'єкт лізингу.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що за переданий у лізинг ТЗ з дати надання до завершення строку лізингу лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингодавцю лізингові платежі.
Відповідно до п. 4.2 договору, розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в графіку платежів.
За твердженням позивача, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором зі сплати 12-го лізингового платежу у розмірі 16 468,44 грн. є таким, що настав.
Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов'язання за договором і не оплатив вказаний лізинговий платіж у встановлені договором строки.
Крім того, за розрахунком позивача, відповідачем було порушено строки сплати лізингових платежів № 1 - 11. За таких обставин, у Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ладас" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" зі сплати лізингових платежів у розмірі 16 468,44 грн.
За порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань позивачем було нараховано до сплати пеню у розмірі 2 994,45 грн. та 35% річних у розмірі 4 339,21 грн.
Відповідно до п. 7.4 договору, лізингодавець має право достроково розірвати цей договір повністю або відповідний графік платежів стосовно одного, декількох, або всіх ТЗ, а також вилучити ТЗ з володіння та користування лізингоодержувача, про що складається акт повернення ТЗ або в судовому порядку стягнути з лізингоодержувача ринкову вартість ТЗ, визначену незалежним експертом, на час звернення до суду, якщо, зокрема, лізингоодержувач не здійснює сплату лізингових платежів, передбачених графіком платежів повністю або частково протягом 30 календарних днів з дати виникнення зобов'язання щодо здійснення оплати лізингового платежу.
Позивач зазначив, що 27.01.2020 ним було направлено на адресу відповідача повідомлення №390/20/01 від 23.01.2020 про відмову від договору фінансового лізингу №036-ЛВ-МСБ-Ф-094 від 07.07.2017.
Згідно з пп. 11.8.2 договору, договір повністю або відповідний графік платежів може бути достроково розірвано (припинено його дію) з ініціативи лізингодавця, якщо лізингоодержувач не виконує будь-якого або декількох зі своїх зобов'язань, передбачених п.п. 6.1, 6.2, 6.3, 6.7, 6.8, 6.13, 6.18, 6.19, 6.20, 6.21, 11.1 цього договору або графіком платежів.
В такому випадку лізингодавець письмово повідомляє лізингоодержувача про розірвання (припинення дії) цього договору або відповідного графіку платежів, які вважаються розірваними (дія яких вважається припиненою) на третій день з дати направлення письмового повідомлення.
За таких обставин, позивач стверджує, що для припинення дії договору з ініціативи лізингодавця достатньо факту направлення лізингоодержувачу повідомлення про розірвання такого договору. А отже, на думку позивача, спірний договір є розірваним з 31.01.2020.
Відповідно до п. 11.2 договору, в разі дострокового розірвання цього договору та/або Графіку платежів, лізингоодержувач зобов'язаний повернути ТЗ лізингодавцю в день дострокового розірвання договору, в місці, узгодженому сторонами, разом з обладнанням та іншими елементами, які були надані лізингоодержувачу, в належному технічному стані та з дотримання умов п. 11.3, про що сторони складають та підписують акт повернення ТЗ.
Згідно з п. 11.6.1 договору, якщо лізингоодержувач не повертає ТЗ у встановлений даним договором строк, то лізингодавець має право вжити всіх заходів для визначення місцезнаходження ТЗ та повернення його в своє володіння. Лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати лізингодавцю всі витрати, пов'язані з несвоєчасним поверненням ТЗ, згідно рахунку, виставленого лізингодавцем. Крім того, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю неустойку в розмірі подвійного середньомісячного лізингового платежу за кожен місяць прострочення повернення ТЗ до дати фактичного повернення (включно), при цьому, розрахунок неустойки здійснюється пропорційно кількості днів прострочення повернення ТЗ.
Пунктом 13.10 договору визначено, що у випадку порушень лізингоодержувачем зобов'язань за договором, що призвело до дострокового розірвання договору та/або відповідного графіку платежів відповідно до п. 11.8.2, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю протягом 10 календарних днів з дати отримання відповідної вимоги штраф у розмірі 3 середньомісячних комісій лізингодавця.
На підставі вищевказаних положень договору, позивачем нараховано відповідачу до сплати вартість послуг, пов'язаних з поверненням предмета лізингу його власнику, у розмірі 40 055,58 грн. - вартість нотаріальних послуг, витрати виконавчого провадження та витрати на консультації з приводу повернення майна, неустойку за прострочення повернення предмета лізингу у розмірі 18809,49 грн. та штраф у розмірі 17 372,21 грн.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог.
Відповідач підтвердив наявність у нього простроченої заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 16 468,44 грн. Разом з тим відповідач вказав, що таке прострочення виникло внаслідок неузгоджених дій бухгалтерій обох сторін.
Відповідач заперечив факт отримання ним повідомлення позивача про відмову від договору. Відповідач зазначив, що звернувся до Дніпропетровської дирекції АТ «Укрпошта» з вимогою про надання інформації про отримання представниками Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ладас" поштової кореспонденції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна", зокрема, з номером відправлення №0420518318062. Чи було отримано вказаний лист, ким саме та на підставі яких документів.
Листом № 39-Л-04-607 від 17.07.2020 органом поштового зв'язку було повідомлено, що згідно інформації, розміщеної в пошуковій системі, поштове відправлення Укрпошта стандарт з описом №0420518318062 на адресу ТОВ "Ладас" 49051, м. Дніпро, вул. Винокурова, 5, оф. 401 до відділення поштового зв'язку № 51, м. Дніпро надійшло 30.01.2020 та значиться врученим. Підтвердити факт вручення зазначеного поштового відправлення не є можливим, так як у відділенні поштового зв'язку № 51, м. Дніпро відсутні підтверджуючі документи.
Виконавчий напис, на думку відповідача, нотаріусом було зроблено неправомірно, оскільки у останнього не було доказів вручення відповідачу повідомлення позивача про повернення об'єкту лізингу.
Проти покладення на нього витрат позивача під час виконавчого провадження відповідач заперечив, оскільки, на його думку, приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження з порушенням правил територіальної підвідомчості.
Проти покладення на нього витрат позивача на послуги, надані ФОП Марковим І.П. відповідач заперечив, оскільки, ФОП Марковим І.П. були надані консультаційні послуги, а не послуги з розшуку та вилучення майна.
Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 16 468,44 грн. та штрафних санкцій за порушення виконання такого зобов'язання відповідач зазначив про таке. Оскільки, за твердженням позивача, спірний договір є розірваним з 31.01.2020, а предмет лізингу примусово відчужений, то відповідач стверджує, що у нього відсутні будь-які грошові зобов'язання за спірним договором.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 036-ЛВ-МСБ-Ф-094 від 07.07.2017 у розмірі 16 468,44 грн., вартості послуг, пов'язаних з поверненням предмета лізингу його власнику, у розмірі 40 055,58 грн., неустойки у розмірі 18 809,49 грн., пені у розмірі 2994,45 грн., 35% річних у розмірі 4 339,21 грн. та штрафу у розмірі 17 372,21 грн.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (у які строки та якому розмірі лізингоодержувачем мали бути сплачені лізингові платежі), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи були сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі у встановлені строки та розмірі), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником (чи дотримано лізингодавцем процедури одностороннього розірвання договору та чи є спірний договір розірваним).
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-Ліз" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна") (надалі - лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Ладас" (надалі - лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 036-ЛВ-МСБ-Ф-094 від 07.07.2017 (надалі - договір).
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України, а також положення Закону України "Про фінансовий лізинг".
Відповідно до п. 15.2 договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та скріплення печатками.
Згідно з п. 15.2 договору, даний договір є безстроковим та діє до дати повного надежного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором або дати укладення додаткової угоди про його розірвання (припинення його дії).
Пунктом 2.1 договору визначено, лізингодавець на підставі замовлення на ТЗ зобов'язується купити та передати лізингоодержувачу в строкове платне користування ТЗ на умовах фінансового лізингу (надалі - лізинг), а лізингоодержувач зобов'язується вчасно та у повному обсязі відповідно до графіку платежів сплачувати на користь лізингодавця лізингові та інші платежі, а також виконувати інші зобов'язання, визначені цим договором.
Відповідно до п. 2.2 договору, ТЗ передається лізингодавцем лізингоодержувачу по акту прийому-передачі ТЗ. Лізингоодержувач користується ТЗ протягом всього строку лізингу.
Так, на виконання умов договору, 11.01.2019 між сторонами було підписано замовлення №036-ЛВ-МСБ-Ф-094/2 на отримання ТЗ: вантажний автомобіль Ford Transit та пристрій спостереження за рухомими об'єктами ВІ-820 TREK загальною вартістю 487 002 грн.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Позивач виконав умови договору, за актом прийому - передачі об'єкту лізингу №036-ЛВ-МСБ-Ф-094/2 від 11.01.2019 передав лізингоодержувачу об'єкт лізингу.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що за переданий у лізинг ТЗ з дати надання до завершення строку лізингу лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингодавцю лізингові платежі.
Відповідно до п. 4.2 договору, розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в графіку платежів.
З урахуванням зазначених положень договору, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором зі сплати 12-го лізингового платежу у розмірі 16 468,44 грн. настав 11.01.2020.
Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором і не оплатив вказаний лізинговий платіж у встановлені договором строки. Даний факт підтверджується самим відповідачем у відзиві.
За таких обставин, у Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ладас" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" зі сплати лізингових платежів у розмірі 16 468,44 грн.
А отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 16 468,44 грн. - є обґрунтованими.
Щодо твердження позивача про те, що спірний договір є розірваним з 31.01.2020.
Відповідно до п. 7.4 договору, лізингодавець має право достроково розірвати цей договір повністю або відповідний графік платежів стосовно одного, декількох, або всіх ТЗ, а також вилучити ТЗ з володіння та користування лізингоодержувача, про що складається акт повернення ТЗ або в судовому порядку стягнути з лізингоодержувача ринкову вартість ТЗ, визначену незалежним експертом, на час звернення до суду, якщо, зокрема, лізингоодержувач не здійснює сплату лізингових платежів, передбачених графіком платежів повністю або частково протягом 30 календарних днів з дати виникнення зобов'язання щодо здійснення оплати лізингового платежу.
Нормами частини другої ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Позивачем, 27.01.2020 було направлено на адресу відповідача повідомлення №390/20/01 від 23.01.2020 про відмову від договору фінансового лізингу № 036-ЛВ-МСБ-Ф-094 від 07.07.2017.
При цьому, відповідно до наданого позивачем розрахунку, відповідачем було порушено строки сплати лізингових платежів № 1 - № 12. Зокрема, станом на 23.11.2020 - дату складання повідомлення про відмову від спірного договору, у відповідача було прострочення з оплати 11-го лізингового платежу на 43 дні.
Щодо надсилання відповідачу повідомлення про відмову від договору та отримання ним такого повідомлення слід зазначити про таке.
Згідно з пп. 11.8.2 договору, договір повністю або відповідний графік платежів може бути достроково розірвано (припинено його дію) з ініціативи лізингодавця, якщо лізингоодержувач не виконує будь-якого або декількох зі своїх зобов'язань, передбачених п.п. 6.1, 6.2, 6.3, 6.7, 6.8, 6.13, 6.18, 6.19, 6.20, 6.21, 11.1 цього договору або графіком платежів.
В такому випадку лізингодавець письмово повідомляє лізингоодержувача про розірвання (припинення дії) цього договору або відповідного графіку платежів, які вважаються розірваними (дія яких вважається припиненою) на третій день з дати направлення письмового повідомлення.
Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Тобто, чинне законодавство пов'язує можливість одностороннього розірвання договору фінансового лізингу з фактом повідомлення іншої сторони про припинення дії такого договору.
Дане правило є імперативним та не підлягає зміні за згодою сторін.
За таких обставин, твердження позивача про те, що для припинення дії договору з ініціативи лізингодавця достатньо факту направлення лізингоодержувачу повідомлення про розірвання такого договору, не відповідає вимогам чинного законодавства.
Так, за твердженням позивача, факт направлення лізингоодержувачу повідомлення №390/20/1 від 23.01.2020 про відмову від договору підтверджується: фіскальним чеком ФН 3000470091 від 27.01.2020, списком згрупованих поштових відправлень № 475 від 27.01.2020 та описом вкладення у цінний лист від 27.01.2020 (поштове відправлення №0420518318062).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначаються та відносини між ними регулюються Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (надалі - Правила).
Відповідно до п. 2 Правил, реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку.
Як вбачається з поданих позивачем до матеріалів справи документів, повідомлення про відмову від договору було направлено відповідачу саме реєстрованим поштовим відправленням.
Пунктом 96 Правил встановлено, що реєстровані поштові відправлення (крім рекомендованих), адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об'єкті поштового зв'язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об'єкті поштового зв'язку.
Пунктом 105 Правил визначено, що одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред'явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред'явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.
Під час встановлення факту направлення/отримання особою поштового відправлення має місце презумпція добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов'язків. Однак, таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано.
Так, відповідач звернувся до Дніпропетровської дирекції АТ «Укрпошта» з вимогою про надання інформації про отримання представниками Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ладас" поштової кореспонденції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна", зокрема, з номером відправлення №0420518318062. Чи було отримано вказаний лист, ким саме та на підставі яких документів.
Листом № 39-Л-04-607 від 17.07.2020 органом поштового зв'язку було повідомлено, що згідно інформації, розміщеної в пошуковій системі, поштове відправлення Укрпошта стандарт з описом №0420518318062 на адресу ТОВ "Ладас" 49051, м. Дніпро, вул. Винокурова, 5, оф. 401 до відділення поштового зв'язку № 51, м. Дніпро надійшло 30.01.2020 та значиться врученим. Підтвердити факт вручення зазначеного поштового відправлення не є можливим, так як у відділенні поштового зв'язку № 51, м. Дніпро відсутні підтверджуючі документи.
Відповідно до частини першої статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, позивач, як заінтересована особа, мав вжити усіх залежних від нього засобів для повідомлення лізингоодержувача про відмову від договору лізингу та забезпечити наявність достатніх та належних доказів такого повідомлення.
Однак, позивачем не надано до суду жодних доказів отримання відповідачем повідомлення № 390/20/1 від 23.01.2020 про відмову від договору (рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з підписом повноважного представника відповідача, листа органу поштового зв'язку із відповідною інформацією) чи ухилення відповідача від отримання такого поштового відправлення (поштового повернення внаслідок закінчення встановленого терміну зберігання/відмови від отримання тощо).
При цьому, копію витягу з веб - сайту АТ «Укрпошта», як доказ вручення відповідачу поштового відправлення №0420518318062, суд не приймає до уваги, оскільки само підприємство поштового зв'язку не змогло підтвердити зазначену у такому витягу інформацію.
За таких обставин, факт вручення відповідачу повідомлення про відмову від договору чи наявності у відповідача можливості отримати таке поштове відправлення є недоведеним.
А отже, станом на дату розгляду цієї справи, договір фінансового лізингу № 036-ЛВ-МСБ-Ф-094 від 07.07.2017 є чинним.
Щодо вимог позивача про стягнення вартості послуг, пов'язаних з поверненням предмета лізингу його власнику, у розмірі 40 055,58 грн., неустойки у розмірі 18 809,49 грн. та штрафу у розмірі 17 372,21 грн.
Відповідно до п. 11.2 договору, в разі дострокового розірвання цього договору та/або Графіку платежів, лізингоодержувач зобов'язаний повернути ТЗ лізингодавцю в день дострокового розірвання договору, в місці, узгодженому сторонами, разом з обладнанням та іншими елементами, які були надані лізингоодержувачу, в належному технічному стані та з дотримання умов п. 11.3, про що сторони складають та підписують акт повернення ТЗ.
Згідно з п. 11.6.1 договору, якщо лізингоодержувач не повертає ТЗ у встановлений даним договором строк, то лізингодавець має право вжити всіх заходів для визначення місцезнаходження ТЗ та повернення його в своє володіння. Лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати лізингодавцю всі витрати, пов'язані з несвоєчасним поверненням ТЗ, згідно рахунку, виставленого лізингодавцем. Крім того, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю неустойку в розмірі подвійного середньомісячного лізингового платежу за кожен місяць прострочення повернення ТЗ до дати фактичного повернення (включно), при цьому, розрахунок неустойки здійснюється пропорційно кількості днів прострочення повернення ТЗ.
Пунктом 13.10 договору визначено, що у випадку порушень лізингоодержувачем зобов'язань за договором, що призвело до дострокового розірвання договору та/або відповідного графіку платежів відповідно до п. 11.8.2, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю протягом 10 календарних днів з дати отримання відповідної вимоги штраф у розмірі 3 середньомісячних комісій лізингодавця.
Як встановлено судом вище, станом на дату розгляду цієї справи, договір фінансового лізингу № 036-ЛВ-МСБ-Ф-094 від 07.07.2017 є чинним. А отже, зобов'язання з повернення лізингодавцю предмет лізингу у лізингоодержувача не виникло.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення вартості послуг, пов'язаних з поверненням предмета лізингу його власнику, у розмірі 40 055,58 грн.,неустойки за прострочення повернення предмета лізингу у розмірі 18 809,49 грн. та штрафу у розмірі 17 372,21 грн. є передчасними та необґрунтованими.
Щодо вимог позивача про стягнення пені у розмірі 2 994,45 грн. та 35% річних у розмірі 4339,21 грн.
Згідно з п. 13.3 договору, в разі несвоєчасної сплати лізингового платежу та/або інших платежів, передбачених цим договором, повністю або частково, лізингоодержувач сплачує пеню в сумі, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ від суми простроченого лізингоодержувачем платежу за кожен день прострочки.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
На підставі пункту 11.3. договору позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 12.10.2019 по 25.05.2020 у розмірі 2 994,45 грн. (Позивачем було, в тому числі, нараховано пеню за порушення відповідачем строків оплати лізингових платежів № 1 -11).
Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що він зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства. А отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 994,45 грн. є обґрунтованими.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 13.14 договору, якщо у лізингоодержувача виникає обов'язок по сплаті будь-якого платежу, у тому числі (але не виключно): лізингового платежу, відшкодування витрат лізингодавця, які він поніс у рамках виконання договору і які підлягають відшкодуванню лізингоодержувачем, але не були ним своєчасно сплачені, то лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф в розмірі 35 % річних від суми боргу по простроченим платежам за весь строк такого прострочення.
Отже, вищевказаним пунктом договору, сторони встановили інший розмір процентів річних, ніж передбачено ст. 625 ЦК України.
Позивач нарахував відповідачу до сплати 35% річних у розмірі 4 339,21 грн. за загальний період з 12.10.2019 по 25.05.2020.
Перевіривши розрахунок 35% річних суд встановив, що він зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства. А отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 35% річних у розмірі 4 339,21 грн. є обґрунтованими.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором фінансового лізингу з додатками (том 1, а.с. 7 - 18), повідомленням про відмову від договору та доказами його відправлення (том 1, а.с. 19-20, 142 - 144), претензією з доказами направлення (том 1, а.с. 21 - 26), виконавчим написом нотаріуса та доказами оплати нотаріальних послуг (том 1, а.с. 27 - 30), документами виконавчого провадження (том 1, а.с. 31 - 31 - 35), рахунками на відшкодування додаткових витрат та штрафних санкцій (том 1, а.с. 36, 42 - 43), договором № 2 від 29.03.2019 з додатками (том 1, а.с. 37 - 41).
Обставини, на які посилається відповідач, доводяться Листом № 39-Л-04-607 від 17.07.2020 (том 1, а.с. 135).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 16 468,44 грн., пені у розмірі 2 994,45 грн. та 35% річних у розмірі 4339,21 грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення вартості послуг, пов'язаних з поверненням предмета лізингу його власнику, у розмірі 40 055,58 грн., неустойки у розмірі 18 809,49 грн. та штрафу у розмірі 17 372,21 грн. - слід відмовити.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору розподіляються пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ладас" (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Винокурова, буд. 5, оф. 401; ідентифікаційний код: 21940919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" (місцезнаходження: 04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, буд. 9; ідентифікаційний код: 33942232) заборговість зі сплати лізингових платежів у розмірі 16468,44 грн., пеню у розмірі 2 994,45 грн., 35% річних у розмірі 4339,21 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 500,12 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення вартості послуг, пов'язаних з поверненням предмета лізингу його власнику, у розмірі 40 055,58 грн., неустойки у розмірі 18809,49 грн. та штрафу у розмірі 17 372,21 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 28.09.2020.
Суддя М.О. Ніколенко