ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/23500/19
провадження № 2/753/2110/20
"14" вересня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Лужецької О.Р.,
при секретарі - Григораш Н.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Павекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У грудні 2019 року Акціонерне товариство «Павекс-Банк» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 03.06.2005 року між АКБ «Павекс-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 726-010/05Р, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 9 400 Євро, зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 10,5 % річних з кінцевим терміном повернення до 03.06.2025 року. Зазначає, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20.06.2017 р. стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за даним кредитним договором в сумі 9 346 Євро 25 євроцентів, що за курсом НБУ станом на 08.04.2016 р. складає 241 184 грн. 91 коп. Оскільки відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує за ним утворилась заборгованість, у зв'язку із чим позивач був змушений звернутися з відповідним позовом до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 449 Євро 12 євроцентів та витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02.01.2020 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позов просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із хворобою.
Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права, зокрема, на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 210 ЦПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.06.2005 року між АКБ «Павекс-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 726-010/05Р, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 9 400 Євро, зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 10,5 % річних з кінцевим терміном повернення до 03.06.2025 року.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20.06.2017 р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Павекс-Банк» заборгованість за кредитним договором № 726-010/05Р від 03.06.2005 р. в сумі 9 346 Євро 25 євроцентів, що за курсом НБУ станом на 08.04.2016 р. складає 241 184 грн. 91 коп., з яких: заборгованість по кредиту - 5200,00 Євро, відсотки - 2496,95 Євро, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків - 1649,30 Євро.
В обґрунтування своїх вимог позивач у позовній заяві зазначив, що наявність рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20.06.2017 р. не є підставою для припинення зобов'язань за кредитним договором та не звільняє відповідача від виконання його умов, а позивача не позбавляє права на нарахування відсотків за користування кредитними коштами.
Як зазначено у позові, взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, зокрема, з погашення суми кредиту та відсотків відповідачем не були виконані, в зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість, яка станом на 30.10.2019 року становить 13 449 Євро 12 євроцентів, з яких: 2 704, 22 Євро - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 3 474,52 Євро - заборгованість за відсотками; 7 270, 38 Євро - пеня за несвоєчасну сплату відсотків.
Разом з тим, суд критично ставиться до вищенаведеного позивачем, з огляду на наступне.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом статей 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
АТ «Павекс-Банк» використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, звернувшись до суду із позовом про примусове стягнення цих коштів у судовому порядку із боржника ОСОБА_1 , про що свідчить рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20.06.2017 р.
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги АТ «Правекс-Банк».
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до п.4.1 Кредитного договору, позичальник зобов'язується погашати заборгованість по кредиту рівними частками в розмір 40 євро щомісячно, до 10 числа наступного місяця.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. (справа № № 444/9519/12) та від 31.10.2018 року (справа № 1202/4494/16).
Враховуючи викладене, з огляду на те, що позивач використав право вимоги дострокового повернення заборгованості, суд відхиляє аргументи позивача про те, що він мав право нараховувати передбачені договором проценти та пеню до повного погашення заборгованості за кредитом, у зв'язку із чим позов задоволенню не підлягає.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинстава є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинстава - принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов'язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, належних доказів наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 726-010/05Р від 03.06.2005 р. в сумі 13 449 Євро 12 євроцентів, позивачем не подано та не встановлено судом в ході розгляду справи.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 78, 81, 265, 268 ЦПК України
В задоволенні позову Акціонерного товариства «Павекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА