ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11023/13-к
провадження № 1-кп/753/8/18
"26" червня 2017 р. Дарницкий районний суд м. Києва в складі:
головуючого: - судді ОСОБА_1
за участю секретаря: - ОСОБА_2
розглянувши в судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42013110000000228 по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України
за участю сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_4
сторони захисту - захисника ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_3
В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про визнання відповідно до ч. 3 ст. 89 КК України доказу недопустимим, а саме: протокол огляду місця події від 05 квітня 2013 року, про проведення огляду приміщення кабінету № 320 відділу ВБНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Кошиця 3 А, в ході якого було виявлено та вилучено грошові кошти у національній валюті в сумі 36 000 (тридцять шість тисяч) гривень (Том 1 а.с. 146 - 150), та відеокасети із відеозаписами цього огляду.
Обґрутовуючи клопотання, захисник зазначає, що у вказаному протоколі ОМП зазначено, що на підставі ст. 237 КПК України проводився огляд приміщення кабінету № 320 відділу ВБНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Кошиця 3 А, «За участю власника (користувача) приміщення чи іншого володіння особи начальника ВБНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві Сидоренка» (Том 1 а.с. 147). Як видно із Протоколу ОМП - кабінет № 320 являється службовим приміщенням відділу БНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Кошиця 3 А, і перебуває у володінні наступних осіб: начальника ВБНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві Сидоренка (Том 1 а.с. 147), співробітників ВБНОН ОСОБА_6 (Том 1 а.с. 147), ОСОБА_7 (Том 1 а.с. 148), ОСОБА_8 (Том 1 а.с. 148), де знаходяться їхні робочі місця.
Крім того, як видно із даного Протоколу ОМП, у ньому відсутні відомості про добровільну згоду уповноважених осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, на проведення огляду кабінету № 320, а також відсутні посилання на ухвалу слідчого судді про дозвіл на огляд зазначеного службового кабінету № 320. Крім того, у матеріалах кримінального провадження взагалі відсутня відповідна ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення огляду вказаного службового кабінету, на підставі якої слідчому дозволялося проникати до кабінету № 320 та проводити в ньому огляд.
16 червня 2015 року в судовому засіданні під час допиту свідок ОСОБА_9 підтвердив той факт, що перед проведенням огляду службового кабінету № 320 - ні йому, ні понятим ухвалу слідчого судді про дозвіл на проведення огляду слідчий ОСОБА_10 не пред'являла.
У порушення вимог ч. 1 ст. 86 та ч. 3 ст. 233 КПК України, у самому протоколі ОМП взагалі не зафіксовано жодного невідкладеного випадку, який давав би слідчому право проникати до кабінету № 320 і проводити у ньому огляд, без ухвали слідчого судді. Крім того, у матеріалах кримінального провадження взагалі відсутнє клопотання слідчого або прокурора про проведення огляду кабінету № 320, яке повинно було, у відповідності до ч. 3 ст. 233 КПК України, подано прокурором або слідчим, негайно після закінчення огляду вказаного кабінету № 320. І як наслідок у матеріалах кримінального провадження також відсутня відповідна ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення огляду вказаного кабінету № 320, яка повинна була б винесена за результатами розгляду вищевказаного клопотання, що тягне за собою визнання доказів, отриманих в результаті такого огляду, недопустимими.
На а.с. 154 вказаної ухвали слідчого судді міститься рукописні написи про отримання її копії ОСОБА_11 начальника Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_12 о 17 год 30 хв 05.04.2013 року, та оперуповановаженим ВБНОН ОСОБА_13 05.04.2013 року.
- протокол обшуку від 05 квітня 2013 року, складений слідчим прокуратури м. Києва ОСОБА_14 , за результатами проведення обшуку кабінету № 322 Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Кошиця 3 А, де розташоване робоче місце ОСОБА_13 (Том 1 а.с. 155 - 158).
Вищевказані документи свідчать про те, що слідчими по даному кримінальному провадженню, у відповідності до вимог статтей 233, 234, 235 та 236 КПК України, було отримано ухвалу слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, на підставі якої було проведено обшук у службовому кабінеті № 322 відділу БНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Кошиця 3 А.
Проте вищевказаних вимог закону, слідчими не було дотримано, по відношенню до службового кабінету № 320.
Відповідно до абзацу 3 ч. 7 ст. 223 КПК України понятими не можуть бути працівники правоохоронних органів.
Так у вказаному протоколі ОМП зазначено, що під час огляду приміщення кабінету № 320 приймали участь поняті: 1) ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , та 2) ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 .
Відповідно до відповіді командира військової частики НОМЕР_1 від 21 квітня 2013 року за № 31506 (Том 4 а.с. 60) ОСОБА_15 та ОСОБА_16 являються військовослужбовцями військової служби за контрактом НОМЕР_1 Управління Північного Територіального командування ВВ МВС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, держаної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Так систему органів внутрішніх справ очолює центральний орган управління - Міністерство внутрішніх справ України (абз. 1 ст. 1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України»).
Відповідно до абзацу 7 ст. 1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» до структури Міністерства внутрішніх справ України відносяться з'єднання, військові частини, підрозділи, установи внутрішніх військ.
Згідно ст. 1 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» внутрішні війська - входять до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначенні для охорони та оборони важливих державних об'єктів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.
Законом України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» передбачено: основні завдання внутрішніх військ (ст. 2); обов'язки, які покладенні на внутрішні війська для виконання цих завдань (ст. 9); та права військовослужбовців внутрішніх військ для виконання покладених на них обов'язків (ст. 10).
Всі вищенаведені закони свідчать про те, що будь-які військовослужбовці внутрішніх військ являються працівниками правоохоронних органів, а тому військовослужбовці внутрішніх військ за контрактом - ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , не могли бути залученні в якості понятих для проведення процесуальної дії по вилученню із службового кабінету № 320 грошових коштів в сумі 36 000 (тридцят шість тисяч) гривень, оскільки це прямо суперечить імперативним вимогам абзацу 3 ч. 7 ст. 223 КПК України.
Протокол огляду місця події від 05.04.2013 року (Том 1 а.с. 146 - 150) являється очевидно недопустимим доказом, так як одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, що тягне за собою визнання даного протоколу недопустимим доказом, у відповідності до ч. 2 ст. 89 КПК України.
Відповідно до абзацу 3 п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України у вступній частині будь-якого протоколу повинні міститися відомості про всіх осіб, які були присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання).
У порушення вищевказаної вимоги закону Слідчим ОСОБА_10 не зазначено у Протоколі ОМП - повних імен та по батькові, дат народження та місць проживання учасників даної слідчої дії, саме: «о/у УБВ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_17 », «начальника ВБНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві Сидоренка…», спеціалістів «СБУ ОСОБА_18 , « ОСОБА_19 ».
А тому вказані порушення закону також відносяться до очевидних, що також тягне за собою визнання даного протоколу недопустимим доказом, у відповідності до ч. 2 ст. 89 КПК України.
У протоколі ОМП відсутній детальний опис грошових купюр, виявлених та вилучених під час огляду службового кабінету № 320, із зазначенням серійних номерів кожної грошової купюри окремо, а лише в загальному зазначено, що було вилучено: «… 80 (вісімдесят) купюр номіналом по 50 грн кожна, 141 (сто сорок одна) купюра номіналом по 100 грн. кожна, 87 (вісімдесят сім) купюр номіналом по 200 грн кожна, 1 (одна) купюра номіналом в 500 грн...» (Том 1 а.с. 148).
На відміну від протоколу про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 05.04.2013 року, про вручення ОСОБА_20 грошових коштів у розмірі 40 000 гривень (Том 1 а.с. 121 - 122) та протоколу обшуку особи від 05.04.2013 року (Том 1 а.с. 168 - 172), про вилучення у адвоката ОСОБА_3 , грошових коштів у сумі 40 000 (сорока тисяч) гривень та 3000 (трьох тисяч) доларів США, у яких чітко були зазначені серійні номери кожної грошової купюри, у Протоколі ОМП, взагалі відсутні відомості про серійні номери грошових купюр, що не дозволяє ідентифікувати вилучені під час огляду грошові кошти, із тими, які постановою слідчого визнанні по кримінальному провадженню в якості речових доказів (Том 3 а.с. 85 - 90).
У протоколі ОМП у вступній і у заключній частині міститься запис про те, що під час огляду застосовані технічні засоби: відеокамера Panasonic NV-GS 500 на носій міні-DV.
Проте у цьому протоколі ОМП відсутні відомості про те, що даний носій міні-DV, та сам відеозапис слідчої дії, являються додатком до нього.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 105 КПК України особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки.
Так під час виконання вимог ст. 290 КПК України, стороні захисту було надано для огляду три магнітні відеокасети міні-DV, на яких містився лише рукописний напис: «ОМП каб 320» і дата «05.04.2013 р». Інших пояснювальних написів про те, до якого саме протоколу слідчої дії, вони являються додатком, на цих відеокасетках відсутні.
У порушення ч. 3 ст. 105 КПК України, вказані відеокасети не були упаковані належним чином, та не були засвідчені підписами Слідчого та інших осіб, які брали участь у огляді місця події та підписували Протокол ОМП.
За таких обставин, відеозаписи огляду службового № 320, які зафіксовані на вищевказаних трьох відеокасетках, являються недопустимими доказами.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 та обвинувачений підтримали клопотання та просили його задовольнити.
Прокурор заперечував проти клопотання захисника.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд при ходить до наступного.
Згідно ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Відповідно до ч. 3 ст. 89 КПК України сторони кримінального провадження мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими.
Відповідно до ч. 2 ст. 110 та ст. 369 КПК України, судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку, а судове рішення, у якому суд вирішує інші питання, викладається у формі ухвали.
У протоколі ОМП від 05 квітня 2013 року зазначено, що на підставі ст. 237 КПК України проводився огляд приміщення кабінету № 320 відділу ВБНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Кошиця 3 А, «За участю власника (користувача) приміщення чи іншого володіння особи начальника ВБНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві Сидоренка» (Том 1 а.с. 147).
Відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Згідно ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КПК України під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.
З протоколу вбачається, що кабінет № 320 являється службовим приміщенням відділу БНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Кошиця 3 А, і перебуває у володінні наступних осіб: начальника ВБНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві Сидоренка (Том 1 а.с. 147), співробітників ВБНОН ОСОБА_6 (Том 1 а.с. 147), ОСОБА_7 (Том 1 а.с. 148), ОСОБА_8 (Том 1 а.с. 148), де знаходяться їхні робочі місця.
У протоколі відсутні відомості про добровільну згоду уповноважених осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, на проведення огляду кабінету № 320, а також відсутні посилання на ухвалу слідчого судді про дозвіл на огляд зазначеного службового кабінету № 320. Крім того, у матеріалах кримінального провадження взагалі відсутня відповідна ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення огляду вказаного службового кабінету, на підставі якої слідчому дозволялося проникати до кабінету № 320 та проводити в ньому огляд.
16 червня 2015 року в судовому засіданні під час допиту свідок ОСОБА_9 підтвердив той факт, що перед проведенням огляду службового кабінету № 320 - ні йому, ні понятим ухвалу слідчого судді про дозвіл на проведення огляду слідчий ОСОБА_10 не пред'являла.
Відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України слідчому та прокурору надано право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до іншого володіння особи, без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовився погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 КПК України.
У порушення вимог ч. 1 ст. 86 та ч. 3 ст. 233 КПК України, у самому протоколі ОМП взагалі не зафіксовано жодного невідкладеного випадку, який давав би слідчому право проникати до кабінету № 320 і проводити у ньому огляд, без ухвали слідчого судді. Крім того, у матеріалах кримінального провадження взагалі відсутнє клопотання слідчого або прокурора про проведення огляду кабінету № 320, яке повинно було, у відповідності до ч. 3 ст. 233 КПК України, подано прокурором або слідчим, негайно після закінчення огляду вказаного кабінету № 320. І як наслідок у матеріалах кримінального провадження також відсутня відповідна ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення огляду вказаного кабінету № 320, яка повинна була б винесена за результатами розгляду вищевказаного клопотання, що тягне за собою визнання доказів, отриманих в результаті такого огляду, недопустимими.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні також повідомив, що перед проведення огляду службового кабінету № 320 без ухвали слідчого судді, слідчий ОСОБА_21 не повідомляла присутніх про існування таких невідкладних випадків, які відповідно до закону дозволяли б їй проникати до службового приміщення, без відповідної ухвали слідчого судді, та проводити в ньому огляд.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
Проте вищевказаних вимог закону, слідчими не було дотримано, по відношенню до службового кабінету № 320.
Відповідно до абзацу 3 ч. 7 ст. 223 КПК України понятими не можуть бути працівники правоохоронних органів.
Так у вказаному протоколі ОМП зазначено, що під час огляду приміщення кабінету № 320 приймали участь поняті: 1) ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , та 2) ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 .
Відповідно до відповіді командира військової частики НОМЕР_1 від 21 квітня 2013 року за № 31506 (Том 4 а.с. 60) ОСОБА_15 та ОСОБА_16 являються військовослужбовцями військової служби за контрактом НОМЕР_1 Управління Північного Територіального командування ВВ МВС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, держаної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Так систему органів внутрішніх справ очолює центральний орган управління - Міністерство внутрішніх справ України (абз. 1 ст. 1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України»).
Відповідно до абзацу 7 ст. 1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» до структури Міністерства внутрішніх справ України відносяться з'єднання, військові частини, підрозділи, установи внутрішніх військ.
Згідно ст. 1 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» внутрішні війська - входять до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначенні для охорони та оборони важливих державних об'єктів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.
Законом України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» передбачено: основні завдання внутрішніх військ (ст. 2); обов'язки, які покладенні на внутрішні війська для виконання цих завдань (ст. 9); та права військовослужбовців внутрішніх військ для виконання покладених на них обов'язків (ст. 10).
Всі вищенаведені закони свідчать про те, що будь-які військовослужбовці внутрішніх військ являються працівниками правоохоронних органів, а тому військовослужбовці внутрішніх військ за контрактом - ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , не могли бути залученні в якості понятих для проведення процесуальної дії по вилученню із службового кабінету № 320 грошових коштів в сумі 36 000 (тридцят шість тисяч) гривень, оскільки це прямо суперечить імперативним вимогам абзацу 3 ч. 7 ст. 223 КПК України.
Відповідно до абзацу 3 п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України у вступній частині будь-якого протоколу повинні міститися відомості про всіх осіб, які були присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання).
У порушення вищевказаної вимоги закону Слідчим ОСОБА_10 не зазначено у протоколі ОМП - повних імен та по батькові, дат народження та місць проживання учасників даної слідчої дії, саме: «о/у УБВ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_17 », «начальника ВБНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві Сидоренка…», спеціалістів «СБУ ОСОБА_18 , « ОСОБА_19 ».
У протоколі ОМП відсутній детальний опис грошових купюр, виявлених та вилучених під час огляду службового кабінету № 320, із зазначенням серійних номерів кожної грошової купюри окремо, а лише в загальному зазначено, що було вилучено: «… 80 (вісімдесят) купюр номіналом по 50 грн кожна, 141 (сто сорок одна) купюра номіналом по 100 грн кожна, 87 (вісімдесят сім) купюр номіналом по 200 грн кожна, 1 (одна) купюра номіналом в 500 грн...» (Том 1 а.с. 148).
На відміну від протоколу про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 05.04.2013 р., про вручення ОСОБА_20 грошових коштів у розмірі 40 000 гривень (Том 1 а.с. 121 - 122) та протоколу обшуку особи від 05.04.2013 року (Том 1 а.с. 168 - 172), про вилучення у адвоката ОСОБА_3 , грошових коштів у сумі 40 000 (сорока тисяч) гривень та 3000 (трьох тисяч) доларів США, у яких чітко були зазначені серійні номери кожної грошової купюри, у Протоколі ОМП, взагалі відсутні відомості про серійні номери грошових купюр, що не дозволяє ідентифікувати вилучені під час огляду грошові кошти, із тими, які постановою слідчого визнанні по кримінальному провадженню в якості речових доказів (Том 3 а.с. 85 - 90).
У протоколі ОМП у вступній і у заключній частині міститься запис про те, що під час огляду застосовані технічні засоби: відеокамера Panasonic NV-GS 500 на носій міні-DV.
Проте у цьому протоколі ОМП відсутні відомості про те, що даний носій міні-DV, та сам відеозапис слідчої дії, являються додатком до нього.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 105 КПК України особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 105 КПК України додатками до протоколу можуть бути відеозапис процесуальної дії.
Згідно ч. 3 ст. 105 КПК України додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилучені таких додатків.
Так під час виконання вимог ст. 290 КПК України, стороні захисту було надано для огляду три магнітні відеокасети міні-DV, на яких містився лише рукописний напис: «ОМП каб 320» і дата «05.04.2013 р». Інших пояснювальних написів про те, до якого саме протоколу слідчої дії, вони являються додатком, на цих відеокасетках відсутні.
У порушення ч. 3 ст. 105 КПК України, вказані відеокасети не були упаковані належним чином, та не були засвідчені підписами Слідчого та інших осіб, які брали участь у огляді місця події та підписували Протокол ОМП.
За таких обставин, відеозаписи огляду службового № 320, які зафіксовані на вищевказаних трьох відеокасетках, являються недопустимими доказами.
Виходячи з вищевикладеного, наведенні підстави, як кожна окремо, так і у своїй сукупності, свідчать про те, що протокол огляду місця події від 05 квітня 2013 року, про проведення огляду приміщення кабінету № 320 відділу ВБНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Кошиця 3 А, в ході якого було виявлено та вилучено грошові кошти у національній валюті в сумі 36 000 (тридцять шість тисяч) гривень (Том 1 а.с. 146 - 150), та всі відеокасети із відеозаписами цього огляду, отримані з грубим порушенням вимог закону, що тягне за собою визнання даного протоколу недопустимим доказом, у відповідності до ч. 2 ст. 89 КПК України.
Отже, клопотання захисника ОСОБА_5 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 89, 233, 237 КПК України, суд,-
Клопотання захисника ОСОБА_5 про визнання доказу недопустимим - задовольнити.
Визнати недопустимим доказом протокол огляду місця події від 05 квітня 2013 року, про проведення огляду приміщення кабінету № 320 відділу ВБНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Кошиця 3 А, в ході якого було виявлено та вилучено грошові кошти у національній валюті в сумі 36 000 (тридцять шість тисяч) гривень (Том 1 а.с. 146 - 150), та відеокасети із відеозаписами цього огляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: