Справа № 444/1083/20
Провадження № 2-а/444/39/2020
18 вересня 2020 року Жовківський районний суд Львівської області в складі :
головуючого судді Зеліско Р. Й.,
секретар судового засідання Мамедова Г. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Жовква Львівської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління ПП у Львівській області (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Перфецького, 19), інспектора рядового патрульної поліції взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 УПП у Львівській області (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Перфецького, 19) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 02.05.2020 року серії ЕАК № 2477165,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом та просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 02.05.2020 року серії ЕАК № 2477165. Мотивує свої позовні вимоги тим, що він 02.05.2020 року о 21 годині 20 хвилин рухався на автомобілі марки MITSUBISHI L400 д/н НОМЕР_1 по вулиці Равська м. Жовква у напрямку міста Рава-Руська, де його було зупинено працівником поліції, ОСОБА_2 та повідомлено, що на його автомобілі не горить ліва лампа ближнього світла та було ним складено постанову про адміністративне правопорушення, про те, що позивач нібито їхав у темну пору доби в умовах недостатньої видимості і на його авто не горіла ліва лампа ближнього світла. Вважає, що постанова є протиправною та підлягає скасуванню виходячи з наступного. 02 травня 2020 року о 21.20 год. позивач прямував по А/Д М09 Львів - Рава- Руська. Він дійсно керував автомобілем у зазначений час та його зупинив інспектор патрульної поліції у зв'язку з тим, що нібито автомобіль має технічні несправності, а саме: не горіла лампа лівої фари в режимі ближнього світла. Однак,перед початком руху, він перевірив справність автомобіля, а тому вважає, що фара могла перестати працювати під час руху транспорту, (можливо у зв'язку з поганим станом дорожнього покриття), а в умовах добре освітлених вулиць міста, він міг не помітити пошкодження фари. Зазначає, що вказаний пункт ПДР ним був би порушений, якщо би він навмистно почав керувати транспортним засобом, точно знаючи про несправну лампу лівої фари в режимі ближнього світла, а тому вважає, що застосування до нього покарання передбаченого ч. ст.121 КУпАП як за «Керування ... транспортними засобами, що мають несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби)» є неправомірним. Несправність позивач виявив після зупинки автомобіля інспектором, але незважаючи на це і на його незгоду у вчиненні правопорушення, інспектор відразу ж виніс постанову про притягнення його до відповідальності у вигляді штрафу 340 грн. Зазначив, що інспектор при винесенні постанови не керувався жодними допустимими доказами, які б підтверджували його вину у скоєнні правопорушення, оскільки в п.31.6 ПДР України, за порушення якого його притягнуто до адміністративної відповідальності, мова йде про заборону подальшого руху транспортних засобів, у яких, зокрема, у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів. Про жодну заборону мова не йшла. Враховуючи вищевикпадені обставини, вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення і він безпідставно притягнутий до відповідальності. Окрім того, вважає, що відповідачем винесено оскаржувану постанову із істотним порушенням його прав, а саме, розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням відповідного органу, та без надання часу на реалізацію відповідних прав,, вважає є порушенням права особи, яка притягається до відповідальності. Окрім цього, зазначає що якщо адміністративне правопорушення не було зафіксоване в автоматичному режимі, працівник поліції не має права виносити постанову без складання відповідного протоколу. Додає, що не складання відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення не дало позивачу можливості ніяким чином висловити свою незгоду із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення оскільки ніде, окрім протоколу, він свою позицію зафіксувати не зміг би. Жодного пояснення відповідачем у нього не відбирались. У оскаржуваній постанові ніяким чином його пояснення або незгода із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення не відображені. Він не міг подати клопотання, скористатися правовою допомогою, тощо, за такої процедури. Крім того, вважає постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, так як в ній не зазначено порядок її оскарження. Вважає, що інспектор упереджено та не об'єктивно поставився до з'ясування обставин справи, незаконно визнав його винним у вчиненні адмінправопорушення та піддав адмінстягненню. Були порушені мої права на захист, справу було розглянуто на місці, у зв'язку із чим я не зміг дати обґрунтовані пояснення та представити докази своєї невинності. Під час винесення постанови не дотримано вимог ст. ст. 245, 276, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи, не було враховано про ступінь провини, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність. Зазначаю, що у даному випадку поліцейський зобов'язаний був скласти протокол. Вважає постанову посадової особи про притягнення мене до адміністративної відповідальності незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Просить визнати дії інспектора рядовий патрульної поліції взводу №2 роти №1 батальйону №4 УПП у Львівській області Шукост Олега Васильовича, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - протиправними та постанову від 02 травня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122 КУпАП, - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього, ОСОБА_1 - закрити. Просить позов задоволити.
Позивач в судове засідання не прибув, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак від нього на адресу суду надійшла заява з проханням слухати справу у його відсутності. Позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити.
Відповідач інспектора рядовий патрульної поліції взводу №2 роти №1 батальйону №4 УПП у Львівській області Шукост Олега Васильович в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомив. Клопотань не подавав.
Представник відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Відзвиву на позовну заяву не подав.
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. П. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Так як відповідачі в судове засідання не з'явилися без повідомлення причин неявки, жодних відомостей про поважність причин неявки відповідачів у суду немає, відзиву на позовну заяву не подали, позивач не заперечив проти розгляду справи у їх відсутності, суд приходить до переконання про можливість розгляду справи у відсутності відповідачів.
У зв'язку із неявкою всіх учасників справи у відповідності до положень ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а від так, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Ст. 19 Конституцією України закріплено норму щодо обов'язку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 12.05.2020 року інспектором рядовим патрульної поліції взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 УПП у Львівській області Шукост О.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАК № 2477165 від 02.05.2020 року, якою водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 02.05.2020 року о 21 годині 30 хвилин в м. Жовква по вул. Равська, 20 керував т.з. в темну пору доби у якого не горіла ліва лампа ближнього світла, чим порушив п. 31.6 б ПДР,чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, за яке на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн., що вбачається із копії такої постанови в матеріалах справи..
Відповідно до 31.6 "б" Правил дорожнього руху, забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів.
Суд враховує, що позивач заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а саме за порушення ним п. 31.6 б ПДР, що ставлять йому до вини, оскільки стверджує, що перед початком руху, він перевірив справність автомобіля, а тому вважає, що фара могла перестати працювати під час руху транспорту, (можливо у зв'язку з поганим станом дорожнього покриття), а в умовах добре освітлених вулиць міста, він міг не помітити пошкодження фари. Зазначає, що вказаний пункт ПДР ним був би порушений, якщо би він навмистно почав керувати транспортним засобом, точно знаючи про несправну лампу лівої фари в режимі ближнього світла.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Представником відповідача УПП у Львівській області ДПП відзиву на позовну заяву не подано, свого відношення до позову не висловлено.
Суд надає віру поясненням ОСОБА_1 , що він перед початком руху перевірив справність автомобіля, та вважає, що фара могла перестати працювати під час руху транспорту, можливо у зв'язку з поганим станом дорожнього покриття, а в умовах добре освітлених вулиць міста, він міг не помітити пошкодження фари.
Підстав не вірити ОСОБА_1 у суду немає, його пояснення не спростовані будь-якими іншими доказами. А тому, суд вважає такі пояснення правдивими і покладає їх в основу рішення.
Судом при вирішенні справи враховано, що в ході судового розгляду відповідачем не надано належних доказів на спростування позовних вимог щодо факту вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд приходить до висновку, що в діянні позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки стороною відповідача як під час винесення оскаржуваної постанови, так і під час розгляду справи в суді, не доведено наявність протиправної, винної (умисної або необережної) дії чи бездіяльності, яка б охоплювалася нормою ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто не доведено сам факт вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З метою забезпечення гарантії, свобод і інтересів особи і громадянина, виходячи із наданих ст. 245 КАС України суду повноважень при прийнятті рішення та враховуючи положення ст. 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 286 КАС України, суд приходить до переконання, що задоволення позовних вимог в повному обсязі буде найбільш доцільним способом захисту порушеного права позивача, а тому оскаржувану постанову слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Керуючись ч. 4 ст. 229, 241, 245, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати дії інспектора рядового патрульної поліції взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 УПП у Львівській області Шукост Олега Васильовича, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - протипраними.
Скасувати постанову від 02.05.2020 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп.
Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп.- закрити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 295 КАС України). Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень КАС України.
За умовами ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Жовківський районний суд Львівської області.
Суддя: Р. Й. Зеліско