Справа № 703/2187/20
2/703/1244/20
24 вересня 2020 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Кирилюк Н.А.
з участю секретаря Сороки О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла в порядку спрощеного провадження справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 06 квітня 2010 року ПАТ КБ «Приватбанк» уклало з ним договір, яким надало кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява на отримання кредиту разом із запропонованими ПАТ КБ «Приватбанк» Тарифами банку і Умовами та правилами надання банківських послуг складають між ним та банком кредитний договір.
Позивач стверджує, що ОСОБА_1 станом на 31 березня 2020 року має заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4722 грн. 55 коп. та за процентами у розмірі 129427 грн. 92 коп., в зв'язку з чим йому було нараховано 2500 грн. 00 пені.
Оскільки відповідач в добровільному порядку не погашає свій борг, банк просив стягнути його в примусовому порядку.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в направленій до суду заяві просив розглядати справу у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання також не з'явився з невідомих суду причин, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
За таких обставин суд проводить розгляд справи у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
В зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача розгляд справи проведено в порядку, передбаченому гл. 11 ЦПК України.
Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання зобов'язань.
Згідно з п. 1 Статуту АТ КБ «Приватбанк» рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк». Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» став правонаступником всіх прав та зобов'язань публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».
Як встановлено з оглянутої судом анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку від 06 квітня 2010 року, довідки про зміну кредитного ліміту та про надані картки ОСОБА_1 оформив в ПАТ КБ «Приватбанк» платіжну картку «Універсальна» та отримав кредит.
Відповідно до виписки за договором відповідач активно користувався кредитним коштами.
Згідно наданого суду розрахунку позивач станом на 31 березня 2020 року нарахував ОСОБА_1 4722 грн. 55 коп. заборгованості за тілом кредиту, 129427 грн. 92 коп. за процентами та 2500 грн. 00 коп. пені.
Норми права, які застосовує суд.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Позиція суду щодо заявлених вимог та відхилені судом докази.
Оскільки фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не були повернуті, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в розмірі 4722 грн. 55 коп.
Щодо стягнення процентів та пені, то суд зазначає наступне.
У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Позивач просить стягнути відсотки і неустойку як такі, що ґрунтуються на вимогах договору.
Проте, у анкеті-заяві позичальника від 06 квітня 2010 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
На підтвердження умов договору АТ КБ «ПриватБанк» надало суду, крім анкети-заяви, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Ці документи не підтверджують погодження сторонами умов кредитування.
Як вбачається з матеріалів справи ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису ОСОБА_1 .
Витяг з тарифів банку є універсальним і містить відомостей щодо умов кредитування за чотирма видами кредитних карт «Універсальна». З наданих позивачем доказів суд не зміг встановити яку з чотирьох видів кредитних карт отримав відповідач.
Частиною 1 статті 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У відповідності з ч. 1 ст. 79, ч.1 ст. 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Умови та правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника, та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.
Суд зазначає, що надані банком Витяг з Тарифів та Умов достовірно не підтверджують обставини про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг та домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами.
Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження строку дії договору, відповідно суд позбавлений перевірити порядок і правильність нарахування відсотків.
Оскільки позивачем не доведено умов, на яких надавався кредит, суд вважає що вимоги про стягнення боргу за процентами не підлягають до задоволення.
При цьому, зазначає, що наданий позивачем розрахунок не може слугувати підтвердженням умов кредитного договору, оскільки по суті є письмовим обґрунтуванням заявлених вимог.
Суд зазначає, що у відповідності до ст. 76 ЦПК України письмові пояснення сторони не є доказами.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати пропорційно до задоволеної частини вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України суд,-
вирішив:
Позов акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення боргу задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 4722 грн. 55 коп. боргу за тілом кредиту та 72 грн. 64 коп. судового збору, а всього 4795 грн. 19 коп.
В решті позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: Н. А. Кирилюк