Справа № 700/740/20
Провадження № 2-о/700/31/20
25 вересня 2020 року Лисянський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Пічкур С.Д.,
за участю секретаря судового засідання Сіденко Н.П.,
розглянувши у порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в смт.Лисянка цивільну справу за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа: Лисянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території,
Заявник звернувся з заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території.
В обґрунтування своїх заявлених вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Саки Автономної Республіки Крим , на тимчасово окупованій і не підконтрольній території України, померла його мама ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . За даним фактом відповідними установами, які знаходяться на території непідконтрольній українській владі, були видані медичне свідоцтво про смерть серії 3532 № 016000 від 02.04.2020 року, довідка про смерть №С-00764, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 02.04.2020, довідка про кремацію № 2553/7/040420/692332 від 06.04.2020 року. Рішення суду про встановлення факту смерті є єдиною підставою для проведення державної реєстрації смерті мами в органах державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, що і стало причиною звернення до суду із вказаною заявою.
У судове засідання заявник не з'явився, в заяві просив про розгляд заяви без його участі.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, на адресу суду подали заяву про розгляд справи без їх участі, заперечень щодо встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території не мають.
Зважаючи на вимоги ст.ст. 223, 317 ЦПК України, суд ухвалив проводити розгляд справи у відсутності заявника та заінтересованої особи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про те, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, НОМЕР_2 від 12.08.1972 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 , на тимчасово окупованій території України в м. Саки, померла мати заявника - ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою про смерть № С-00764 від 02.04.2020 року, свідоцтвом про смерть, видане 99100028 Сакським районним відділом запису актів цивільного стану Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим серії НОМЕР_1 від 02.04.2020 року та довідкою про кремацію від 06.04.2020 року.
Таким чином, надані заявником докази у своїй сукупності підтверджують вказані ним обставини.
Згідно із п.8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ч.1 п.1,2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документавстановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом; Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсними і не створює правових наслідків.
Разом з тим, оцінюючи наданий заявником документ, виданий установою, що розташована на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, суду зазначає таке.
Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі.
Практикою Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Таким чином, під час розгляду даної категорії справ необхідно враховувати висновки Європейського суду з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці, зокрема, у справах ЄСПЛ « Кіпр проти Туречиини » ( Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» ( Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зокрема, ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документу про народження особи, виданого закладом, що знаходиться на окупованій території, як доказу, оскільки розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що встановлення факту має для заявника важливе юридичне значення, а також те, що цей факт ніким не спростований та підтверджується належними, і допустимими доказами, суд вважає заявлені вимоги необхідно задовольнити.
Встановлення даного факту необхідно заявнику для отримання свідоцтва про смерть його матері.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану», ст.ст. 293 ч. 5, 315 п.8 ч.1, ст. 317, ст. 319 ЦПК України
Заяву ОСОБА_1 заінтересована особа: Лисянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: Україна, Черкаська область, Лисянський район, с. Кам'яний Брід, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Саки Автономної Республіки Крим, на тимчасово окупованій території України, у віці 68 років. На час смерті ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення підлягає негайному виконанню.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.Д.Пічкур