Провадження №2/242/790/20
Справа №242/1175/20
Іменем України
16 вересня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Капітонова В.І., секретар судового засідання Нарижна О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Селидівського міського суду Донецької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Військово - цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
встановив:
Позивачі 18.03.2020 року звернулися до суду із позовом до Військово - цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області про визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів - ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачів - ОСОБА_4 . Після смерті батьків відкрилася спадщина у вигляді будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 58,8 м.кв., житловою площею 18,9 м.кв, та земельної ділянки на якій розташовано будинок площею 459 м.кв. Позивачі своєчасно звернулися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. 28.01.2020 року позивачі звернулися до нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину, але їм було відмовлено у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. Просили визнати право власності на спадкове майно по 1/2 частині будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки на якій розташовано будинок, що залишилося після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за кожним.
Ухвалою суду від 19.03.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи проводиться в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 21.05.2020 року підготовче засідання закрито, призначено розгляд справи по суті.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 надали суду заяву про розгляд справи без їх участі. Просити позов задовольнити.
Представник Військово - цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області надав заяву, де просив розглянути справу без його участі та прийняти рішення на розсуд суду.
Відзиву від представника до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть НОМЕР_1 , видане 01.10.2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції Донецької області.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане Авдіївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
Той факт, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підтверджує копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , видана 16.05.1961 року Авдіївським міським ЗАГС Сталінської області, копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , видана 11.01.1965 року у м.Ясинувата, та копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , видана Авдіївською міською радою м.Ясинувата 23.07.1988 року.
З витягу про реєстрації в Спадковому реєстрі, сформованого 23.07.2019 року вбачається, що у Спадковому реєстрі зареєстрована спадкова справа після смерті ОСОБА_4 за №140/2019 (номер у Спадковому реєстрі 64500334). Спадкова справа заведена приватним нотаріусом Авдіївського міського нотаріального округу Василенко В.А.
Звертаючись до суду із даним позовом позивачі зазначали, що після смерті батьків відкрилася спадщина у виді будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 58,8 м.кв., житловою площею 18,9 м.кв, та земельної ділянки на якій розташовано будинок площею 459 м.кв.
На підтвердження даних обставин позивачами надано, зокрема технічний паспорт від 29.01.2020 року на будинок АДРЕСА_1 , домову книгу.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
Згідно ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті , той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до положень частини першої та п'ятої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно із ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов'язок спадкоємців, а їх право.
Так, при вирішенні справ даної категорії суд має встановити:
- місце відкриття спадщини;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України.
Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі відповідно ч. 1 ст. 229 ЦПК України. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України встановлено обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Суд звертає увагу, що позивачі у судове засідання не з'явилися.
У зв'язку з неявкою позивачів до суду, суд позбавлений можливості з'ясувати обставини, що підлягають доказуванню у повному обсязі, визначити коло учасників справи, зокрема встановити осіб, які звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , та відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України роз'яснити позивачам їх процесуальні права та обов'язки, та наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.
Крім того, у постанові про відмову у видачі свідоцтва на спадкове майно у виді будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки на якій розташовано зазначений будинок, приватним нотаріусом Авдіївського міського нотаріального округу Василенком В.А. від 28.01.2020 року зазначено, що свідоцтво про право на спадщину за законом не може бути видане, оскільки ОСОБА_1 не надано правовстановлюючих документів на належне спадкодавцю майно.
Згідно положень статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Згідно із ст. 49. Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: зокрема, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Як передбачено п.4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Право власності відповідно до ст.328 ЦК України набувається на підставах, що не заборонені законом.
Як вже зазначалося, відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З листа Військово-цивільної адміністрації м.Авдіївка Донецької області від 05.03.2020 року №06-19/020-з20 вбачається, що Військово-цивільна адміністрація м.Авдіївка Донецької області не може встановити реальні факти прийняття рішень органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для будівництва та ввода будинку в експлуатацію розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . У листі зазначено, що в архівному відділі ВЦА м.Авдіївка на зберіганні знаходяться документи з 1992 по 2011 рік та у відділі архітектури та містобудування ВЦА м.Авдівка відсутні запитувані документи.
Отже, якщо будівництво об'єкта нерухомого майна здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини на підставі статті 1216 ЦК України.
З наданих суду доказів вбачається, що технічний паспорт на будинок виданий 29.01.2020 року, та складений після смерті ОСОБА_4 . Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що вказаний будинок було побудовано у порядку визначеному законом, на земельній ділянці, що була виділена спадкодавцю для забудови. Також, відсутні документи щодо введення вказаного будинку до експлуатації.
Наявність будинку, без належного його технічного оформлення на земельній ділянці, що не була виділена спадкодавцю для забудови, не може бути підставою для включення до складу майна спадкодавця, та відповідно передаватись у спадщину.
Згідно з статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.
Підтвердження в суді права власності на майно здійснюється шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншого речового права.
Відповідно до частини третьої ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 цього ж Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Проте, за відсутності доказів, що свідчать про належність на праві власності померлому ОСОБА_4 за життя будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позбавляє суд можливості вирішити питання, що вказане майно входить до складу спадщини та визнати за позивачами право власності на вказане майно в порядку спадкування.
Проаналізувавши представлені сторонами в силу вимог ст.ст. 76,77 ЦПК України докази та оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 12,13,81,259,258,263-265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Військово - цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовити.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до Донецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 25.09.2020 року.
Суддя В.І.Капітонов