Справа № 640/192/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.
25 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М, при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гройтер груп» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гройтер груп» (надалі - ТОВ «Гройтер груп») звернулось до суду з позовом, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у м.Києві від 20 червня 2019 року №0038361409.
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у м.Києві від 20 червня 2019 року №0038371409.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про хибність висновків щодо не оприбуткування позивачем готівкових коштів, оскільки останній їх не отримував, так як не проводив реалізацію дизельного палива за готівку. В свою чергу, мав місце відпуск палива при поверненні зі зберігання власнику палива, що підтверджується договорами відповідального зберігання нафтопродуктів.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Зокрема, скаржник зазначає, що підприємством не оприбутковано готівкові кошти у касовій книзі, реалізація дизельного палива здійснена без застосування реєстратора розрахункових та видачі розрахункових документів (фіскальних чеків) .
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.06.2019 р. посадовцями Головного управління ДФС у Львівській області проведено фактичну перевірку АЗС за адресою: Яворський район, с. Рясне - Руське, вул. Вузька, 8, за період діяльності з 28 травня 2018 року по день завершення перевірки з метою дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За результатами перевірки складено акт (довідку) фактичної перевірки № 1182/13/33/РРО/42501985 від 03.06.2019 р.
Згідно цьому акту позивачем допущено порушення:
- пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме - згідно акту позмінного прийому - передачі дизельного палива між операторами АЗС №4, що знаходиться за адресою: Яворський район, с. Рясне - Руське, вул. Вузька, 8, здійснювалась реалізація дизельного палива 01 червня 2019 року в кількості 3450,16 літрів та 02 червня 2019 року в кількості 2404,04 літрів по ціні 25, 19 грн. на загальну суму 147 467, 30 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та видачі розрахункових документів (фіскальних чеків). Згідно даних фіскальних звітних чеків виторг за зазначений період відсутній;
- пункту 11 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148. Так, позивачем не оприбутковано готівкові кошти в сумі 147 467, 31 грн., отримані за реалізацією дизельного палива 01 червня 2019 року та 02 червня 2019 року (згідно даних Акту позмінного прийому - передачі дизельного палива між операторами АЗС №4), а саме - не занесено інформацію в книгу обліку розрахункових операцій про зазначену суму розрахунків за 01 червня 2019 року та 02 червня 2019 року.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 червня 2019 року №0038361409, яким до позивача, за порушення пункту 11 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148, застосовано фінансові санкції у розмірі 737 336 грн. 50 коп.; №0038371409, яким до позивача, за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», застосовано фінансові санкції у розмірі 1, 00 грн.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР), реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Згідно статті 3 Закон № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема: проводити розрахункові операції на повну суму покупку (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Таким чином, суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.
Отже, на суб'єкта господарювання покладається обов'язок застосовувати РРО при здійсненні операції, яка полягає у продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу.
У відповідності до підпунктів 14 та 18 пункту 3 розділу І Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148 (далі - Положення №148) книга обліку доходів і витрат/книга обліку доходів - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форми відповідних книг обліку доходів і витрат/книг обліку доходів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, відповідно до вимог Податкового кодексу України.
Оприбуткування готівки - проведення суб'єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі/книзі обліку доходів і витрат/книзі обліку доходів/фіскальному звітному чеку/розрахунковій квитанції.
З метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі по тексту - Інструкція №281/171/578/155).
Згідно з пунктом 10 Інструкції №281/171/578/155 розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року №1315.
ПРК мають забезпечувати індикацію ціни нафтопродукту, кількості та загальної вартості виданої дози нафтопродукту.
Облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою №17-НП.
Готівка, отримана від реалізації нафтопродуктів на АЗС, здається до каси підприємства або перераховується на поточний рахунок через відділення зв'язку або інкасується до банківської установи.
Як встановлено судом попередньої інстанції та підтверджується матеріалами справи відпуск дизельного палива позивачем 01 та 02 червня 2019 року відбувався на виконання договору відповідального зберігання нафтопродуктів від 15 травня 2019 року, укладеного між ТОВ «АРКАДІЯ ТРЕЙД СІСТЕМ» та ТОВ «ГРОЙТЕР ГРУП».
Пунктом 1.2 зазначеного договору передбачено, що товар вважається переданим на зберігання з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі товару. При цьому, право власності на товар до зберігача не переходить.
При цьому, підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Таким чином, матеріалами справи спростовується встановлений відповідачем факт реалізації (в розумінні пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України) позивачем дизельного палива за готівку, оскільки останнім не надано доказів на підтвердження того, що після відпуску вказаного товару відбувся перехід права власності на нього.
За таких обставин, слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що висновки акта (довідки) фактичної перевірки не відповідають встановленим судом обставинам. А тому, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі вищезазначеного акта, - скасуванню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративний судом при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи чи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя О.М.Оксененко
суддя В.П.Мельничук