Справа № 620/1845/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л.
24 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 100563 грн 46 коп.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити йому грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 100563 грн 46 коп. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при звільненні з військової служби йому протиправно не було виплачено грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно, з посиланням на відсутність коштів.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 100563 грн. 46 коп.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 100563 грн. 46 коп. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 11 червня 2020 року позивачу було виплачено належні до сплати кошти, що підтверджується платіжним дорученням від 09.06.2020 №1368, як наслідок, апелянт просить закрити провадження у справі.
Окрім того, військова частина вказує, що компенсація за неотримане речове майно при звільненні не входить до грошового забезпечення, на цю виплату згідно Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 грошова компенсація суми податків з доходів фізичних осіб не поширюється, тобто вона оподатковується податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що військовослужбовці після звільнення з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.10.2018 у справі №803/756/17.
Крім того, апелянт звертає увагу, що відсутність бюджетного асигнування не може бути підставою для ненарахування позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2020 № 91 (по стройовій частині) позивача з 08 квітня 2020 року було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Перед звільненням з військової служби позивач звернувся з відповідним рапортом про виплату йому грошової компенсації за не отримане речове майно.
Однак, після звільнення з військової служби у в/ч НОМЕР_1 позивачу не було виплачено грошову компенсацію за неотримане за час проходження військової служби речове майно.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки грошова компенсація вартості за неотримане речове майно не була виплачена позивачу, тому наявні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 100563 грн. 46 коп. та зобов'язання виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 100563 грн. 46 коп.
Колегія суддів не погоджується у повній мірі з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон України №2232-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
У відповідності до статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Статтею 9-1 вказаного Закону передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються зокрема, Міністерством оборони України, а порядок грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16 березня 2016 року затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі Порядок № 178).
У відповідності до пункту 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна згідно норм забезпечення в разі: звільнення з військової служби, загибелі (смерті) військовослужбовця.
Згідно з пунктом 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) за наказом командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), в якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Таким чином, на день виключення зі списків особового складу військової частини звільненому з військової служби військовослужбовцю має бути виплачено грошове забезпечення.
При цьому, умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація), визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок №44).
Згідно з пунктом 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця або є особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції.
Пунктом 3 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб.
За змістом пунктів 4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Разом з тим, пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
З наведених приписів законодавства випливає, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 814/142/17.
З матеріалів справи вбачається, що перед звільненням з військової служби позивач звернувся з відповідним рапортом про виплату йому грошової компенсації за не отримане речове майно.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2020 № 91 (по стройовій частині) позивача з 08 квітня 2020 року було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Однак, на момент прийняття вище вказаного наказу, з позивачем не проведено повного розрахунку за матеріальним забезпеченням.
При цьому, Конституційний Суд України у рішеннях від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Посилання скаржника на те, що грошова компенсація за неотримане речове майно повинна оподатковуватися на загальних підставах, в зв'язку з тим, що вказана компенсація була виплачена позивачу після виключення його зі списків особового складу військової частини, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, несвоєчасна виплата зазначених коштів (не в день звільнення і проведення розрахунку) сталася з вини відповідача, а тому позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, які спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №826/2922/17.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить висновку про порушення відповідачем свого обов'язку з не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Разом з тим, задовольняючи вказані позовні вимоги шляхом зобов'язання виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно у сумі 100563 грн 46 коп., судом першої інстанції не враховано, що до вирішення справи по суті відповідачем було проведено розрахунок з позивачем у червні 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням від 09.06.2020 №1368 та наданою до суду першої інстанції відомістю на виплату компенсації за неотримане речове майно військовослужбовцям військовою частиною НОМЕР_1 від 09.06.2020.
У той же час, з зазначеної відомості вбачається, що ОСОБА_1 здійснено виплату компенсації у розмірі 100563 грн. 46 коп., втім утримано податок на доходи з фізичних осіб у розмірі 18 101,42 грн та військовий збір у розмірі 1508, 45 грн.
Відтак, слід зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 18 101,42 грн відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, а в іншій частині позовних вимог слід відмовити.
При цьому, заява апелянта про закриття провадження зважаючи на виплату грошової компенсації за недоотримане майно колегія суддів оцінює критично, оскільки підстави для застосування п. 8 частини першої статті 238 КАС України згідно якого суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення - відсутні, враховуючи не виплату позивачу компенсації сум податку з доходів фізичних осіб за неотримане речове майно.
За змістом частини першої ст. 317 КАС України підставами для зміни судового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною четвертою вказаної статті закріплено, що зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни судового рішення в резолютивній частині, виклавши абзац другий та третій резолютивної частини рішення в редакції, з урахуванням вищевикладених мотивів судом.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року - змінити, виклавши абзац другий та третій резолютивної частини рішення у наступній редакції:
«Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 18 101,42 грн.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 18 101,42 грн відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44».
В іншій частині - рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук