Справа № 620/1838/20 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
24 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М, при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року у справі за позовом Комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови,
Комунальне підприємство «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради звернулось до суду з позовом, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати постанову старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Глушкової Л.С. про відкриття виконавчого провадження №61897063 від 23.04.2020 року в частині стягнення з Комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради виконавчого збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що станом на момент отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, судове рішення було виконано. В свою чергу, жодних дій державний виконавець на здійснення при сумового виконання судових рішень не здійснив.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року позов задоволено частково.
Скасовано постанову Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) ВП №61897063 від 23.04.2020 року про стягнення з Комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради виконавчого збору у розмірі 17 659,40 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, вважаючи таке рішення суду першої інстанції необґрунтованим, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Зокрема, апелянт наголошує, що рішення виконано після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому, виконавчий збір підлягає стягненню з боржника.
Перевіривши повноту встановлення місцевим загальним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.01.2020 року у справі № 751/8355/19 з Комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.12.2017 року по 02.05.2019 року в сумі 176 594, 00 грн. (обов'язкові платежі з даної суми не утримувалися).
14.04.2020 року на виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова виданий виконавчий лист № 2/751/124/20.
23.04.2020 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на підставі заяви стягувача постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №61897063 від 23.04.2020 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2/751/124/20, зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно, а також стягнуто з Комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради виконавчий збір у розмірі 17659,40 грн. та 142 грн. витрати на організацію та проведення виконавчих дій.
Цього ж дня, 23.04.2020 року, старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) винесено окрему постанову про стягнення виконавчого збору в межах ВП №61897063 від 23.04.2020 року, якою з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 17659,40 грн.
Вважаючи протиправною та такою, що підлягає скасуванню постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження ВП №61897063 від 23.04.2020 року, в частині стягнення з боржника виконавчого збору, Комунальне підприємство «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради звернулось до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції дійшов висновку про можливість вийти за межі позовних вимог та скасував постанову Центрального відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про стягнення виконавчого збору в межах ВП №61897063 від 23.04.2020 року.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду попередньої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту та прохальної частини позовної заяви вбачається, що Комунальне підприємство «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради вважає протиправною та просило скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з останнього виконавчого збору. Тобто, предметом спору даній справі є постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та правомірність стягнення виконавчого збору з боржника при відкритті виконавчого провадження.
В даному випадку, суд першої інстанції фактично розглянув та скасував постанову державного виконавця, законність та правомірність якої позивачем не оскаржувалась.
Тобто, вийшовши за межі позовних вимог, суд першої інстанції фактично змінив предмет спору, що, на думку колегії суддів, суперечить вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
Надаючи правову оцінку обставинам справи в межах позовних вимог, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIІІ) виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Відповідно до частини п'ятої вказаної статті, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За приписами частини першої статті 27 Закону №1404-VIІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до частини другої статті 27 Закону №1404-VIІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
З огляду на частину дев'яту статті 27, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Пунктом 9 частини першої статті 39 визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Зміст викладених правових норм дає підстави для висновку про те, що умовою для стягнення виконавчого збору (за виключенням визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) є початок примусового виконання, відкриття якого здійснюється з огляду на відповідний виконавчий документ. При цьому виконавець одночасно із відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
Стягнення з боржника витрат виконавчого провадження є обов'язком виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України.
В даному випадку, постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 23.04.2020 року.
Матеріалами справи підтверджується, що з 23.04.2020 року по 28.04.2020 року, тобто коли виконавче провадження вже фактично було відкрито, позивачем на виконання рішення суду стягувачу перерахововані кошти в сумі 176 594,00 грн.
21.05.2020 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч .1 ст. 39 Закону №1404-VIІІ, у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Аналіз положень Закону №1404-VIІІ та факт невиконання боржником судового рішення до відкриття виконавчого провадження дають підстави для висновку про те, що відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом та стягнення виконавчого збору не суперечить вимогам чинного законодавства.
В даному випадку, виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII, однак, рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження боржником виконано не було, що є підставою для стягнення державним виконавцем виконавчого збору.
За такого правового регулювання та обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на дату відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у державного виконавця не було законних підстав для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за вказаним виконавчим документом. Як наслідок, у відповідача були всі законні підстави для прийняття оскаржуваної постанови.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем правомірно було прийнято оскаржувану постанову, державний виконавець діяв на підставі та в межах своїх повноважень, тому вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору не підлягають задоволенню.
З урахуванням наведеного, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя В.П.Мельничук
суддя О.М.Оксененко