Справа № 755/16524/19 Головуючий у суді І інстанції Савлук Т.В.
Провадження № 22-ц/824/13073/2020 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.
25 вересня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Ігнатченко Н.В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Київтранспарксервіс», третя особа - директор комунального підприємства «Київтранспарксервіс» Німас Олександр Ярославович, про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації відпускних, інфляційних втрат, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 12 вересня 2020 року позивач через представника за довіреністю Кузьміна Д.В. звернувся з апеляційною скаргою із пропуском строків, встановлених статтею 354 ЦПК України.
Згідно із вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В апеляційній скарзі зазначено, що з повним текстом оскаржуваного рішення представник позивача ознайомився в ЄДРСР 27 серпня 2020 року, а саме рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2020 року було оприлюднене тільки 14 серпня 2020 року.
Однак, початок перебігу строку на апеляційне оскарження обчислюється не з дня вручення учаснику справи відповідного судового рішення чи ознайомлення з його змістом, а з дня його постановлення або з дня складення повного судового рішення, зокрема й у разі оголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення.
За наведених в апеляційній скарзі обставин позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у відповідності до положень частини другої статті 354 ЦПК України, утім такого клопотання в апеляційній скарзі заявлено не було, а в силу диспозитивності цивільного судочинства суд не може самостійно поновити цей процесуальний строк.
Відповідно до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачу або його уповноваженому представнику необхідно надати суду апеляційної інстанції заяву, в якій, вказавши на підстави поважності причини пропуску установленого законом строку на апеляційне оскарження, порушити питання про поновлення цього строку.
Подана апеляційна скарга також не може бути прийнята до провадження, оскільки не відповідає вимогам статті 356 ЦПК України.
Згідно із пунктом 3 частини четвертої та частини п'ятої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
В апеляційній скарзі зазначено, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Проте, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Аналогічний висновок про правильне застосування норм права висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року в справі № 910/4518/16.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Пільг щодо сплати судового збору за позовні вимоги про зобов'язання вчинити певні дії Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI також не передбачено.
За таких обставин, позивач відповідно до закону звільнений від сплати судового збору лише в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації відпускних, інфляційних втрат, однак повинен оплати судовий збір за подання апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду щодо відмови у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов'язання вчинити певні дії.
Разом з тим, до апеляційної скарги додано клопотання, в якому, серед іншого, уже порушується питання про звільнення від сплати судового збору на підставі статті 8 Закону України «Про судовий збір», яке мотивоване тим, що позивач є безробітним, у зв'язку з чим не має фінансової можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги. На підтвердження зазначених обставин представник послався на копію трудової книжки позивача та довідку з Пенсійного фонду України форми ОК-5, які долучалися до позовної заяви.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статті 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Таким чином у клопотанні про звільнення відсплати судового збору заявник повинен не лише навести обставини, які свідчать про його незадовільне (скрутне) матеріальне становище, але й подати до суду відповідні докази.
Відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справах за таких умов: якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці, батьки які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитинну віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Крім того, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї ж статті.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, апеляційний суд бере до уваги, що наведені представником позивача доводи не підтверджені належними доказами, які б свідчили про неможливість сплати судового збору, зокрема доказів про доходи чи їх відсутність за 2019 рік.
Тобто, у суду відсутні підстави вважати, що за попередній календарний рік ОСОБА_1 мав дохід, який не дозволяє йому сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є здоровою особою працездатного віку без розумових та фізичних вад, працював у відповідача контролером служби паркування та робітником з благоустрою, згідно паспортних даних в шлюбних відносинах не перебуває (шлюбу розірвано), тому спроможний займатися трудовою діяльністю для отримання доходів та покращення свого матеріального становища.
При цьому, заявляючи клопотання про звільнення від сплати судового збору слід було надати докази, що розмір судового збору перевищує 5 % розміру його річного доходу за 2019 рік або надати докази про відсутність доходів зокрема: довідки про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунках коштів чи депозитів, документи про відсутність придбання рухомого чи нерухомого майна тощо, що перешкоджає йому виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої апеляційної скарги судовим збором.
Обставини, зазначені у клопотанні, не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки не підтверджують з достовірності скрутного майнового стану позивача, що перешкоджає йому виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої апеляційної скарги судовим збором.
Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
У рішенні у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення у справі «Шишков проти Росії» від 20 лютого 2014 року).
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи встановлений законом обов'язок сплатити судовий збір та відсутність у відповідача пільг щодо його сплати, можна зробити висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами позивача стосовно можливості звернення до суду апеляційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо оплати апеляційної скарги судовим збором) у даній справі дотримано.
За таких обставин у задоволенні клопотаня про звільнення від сплати судового зборунеобхідно відмовити.
Відповідно до підпункту 1.2. пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено підпунктом 2.2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону Закон № 3674-VI, за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому положеннями частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
За підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду установлена у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Враховуючи категорію спору та характер незадоволених позовних вимог, розмір судового збору в даному випадку повинен становити 2 114,40 грн (1 057,20 грн /майнова вимога/ + 1 057,20 грн /немайнова вимога/).
Апеляційна скарга повинна бути оплачена судовим збором на рахунок отримувача: UA548999980313101206080026010; код класифікації доходів бюджету: 22030101; отримувач коштів: УК у Солом. р-ні/Соломян. р-н, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38050812.
Призначення платежу: *;101; код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір, за а/с ОСОБА_1 , на рішення від 26 травня 2020 року по справі № 755/16524/19, Київський апеляційний суд.
Документи, що підтверджують сплату судового збору подаються до Київського апеляційного суду в оригіналі.
За правилом частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для подання обгрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та усунення наведених вище недоліків апеляційної скарги.
Керуючись статтями 127, 136, 185, 354, 356, 357 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року залишити без руху та встановити строк десять днів з моменту отримання копії ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, в іншому випадку буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження, а у разі несплати судового збору апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Н.В. Ігнатченко