справа № 760/34634/19 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Оксюта Т.Г.
25 вересня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
судді-доповідача - Саліхова В.В.
суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.,
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК Українив м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору, повернення коштів сплачених за товар та відшкодування моральної шкоди,
У грудні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 та просила розірвати договір №040917 від 04.09.2017 у зв'язку з його фактичним невиконанням. Стягнути з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 158 295,00 грн. сплаченої попередньо за товар суми, витрати пов'язані з проведенням товарознавчої експертизи в сумі 17 069,00 грн., моральну шкоду в сумі 10000,00 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилається на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх доводів вказує на відсутність доказів направлення акту виконаних робіт позивачу та додатку №1 та необхідних технічних знань позивача, що свідчить про ухилення відповідача від надання усієї необхідної інформації. Звертає увагу на те, що відповідно до технічного звіту вбачається технічна неможливість використання обладнання відеоспостереження.
Зазначає, що судом порушення вимоги ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів».
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9940/2020
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 просить рішення районного суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що позивач своєю поведінкою фактично підтвердила, що їй відомо про обладнання, яке буде поставлятися і роботи, які будуть виконуватись. Відсутні докази на підтвердження звернення позивача з вимогою надати Специфікацію №1. Вказує, що у позивача взагалі відсутні підстави для звернення до суду з позовом про розірвання договору.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позову.
З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 04 вересня 2017 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 був укладений договір №040917.
Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, поставити та передати у власність замовника обладнання «Систему відеоспостереження, охоронну сигналізацію периметру, світлодіодне освітлення периметру», а також провести монтаж обладнання згідно заяв замовника, а замовник зобов'язаний в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити обладнання.
Відповідно до п. 2.1 договору сума договору складає 217 060,00 грн.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що замовник оплачує 159 452,00 грн. у якості передплати перед початком монтажних робіт на об'єкті замовника.
Замовник оплачує 57 608,00 грн. після впровадження «Системи відеоспостереження, охоронної сигналізації периметру, світлодіодне освітлення периметру» в експлуатацію та підписання Акт прийому-передачі обладнання та виконання робіт.
Позивачем була сплачена попередня оплата за договором в розмірі 6 100,00 доларів США, що станом на день оплати за офіційним курсом НБУ становило 158 295,00 грн.
Пунктами 4.1, 4.3 укладеного між сторонами договору відповідач, як виконавець, зобов'язався поставити замовнику обладнання «Системи відеоспостереження» не пізніше 10-ти робочих днів з моменту отримання коштів від замовника.
Монтаж обладнання здійснюється в строк до 30-ти робочих днів з моменту поставки обладнання замовнику за умови відсутності атмосферних опадів (дощ, град, сніг тощо).
В цьому випадку строк монтажних робіт може збільшитись на кількість днів, у які були атмосферні опади.
Відповідно до п. 4.4 Договору перехід до замовника права власності на обладнання «Системи відеоспостереження, охоронної сигналізації периметру, світлодіодне освітлення периметру», що поставляється за цим Договором, відбувається в момент підписання Акт прийому передачі обладнання та виконаних робіт.
Позивач зазначила, що відповідачем, всупереч умовам договору, не було надано на узгодження та підписання Специфікації, яка була невід'ємною частиною договору та мала містити перелік обладнання, його характеристики та вартість.
На день звернення до суду Додаток № 1 до договору так підписаний і не був, відповідач перелік обладнання та його вартість не узгодив, специфікації договору з зазначенням вартості та технічних даних, проектної документації на узгодження, даних про сертифікацію, а також актів виконаних робіт не надав.
В зазначений в договорі строк продавець не поставив та не інсталював Систему відеоспостережання у кількості відповідно до Специфікації, чим порушив умови договору та умови виконання зобов'язань.
Частину обладнання відповідач поставив, але це не узгоджене обладнання, без документації, без сертифікатів та підтверджень вартості обладнання та його походження.
На вимогу позивача про надання відповідних документів та інформації про обладнання, відповідач повідомив, що інформацію та документи надасть лише за фактом сплати нею всієї вартості за договором.
Представник позивача звернувся до відповідача з пропозицією виготовлення товарознавчої експертизи з метою встановлення технічних можливостей обладнання, його характеристик та оцінки вартості обладнання та вартості його інсталювання, на що отримав відмову.
Відповідач умисно не надав вичерпної інформації про обладнання «Система відеоспостереження» та її інсталювання, та виконував умови договору по принципу розрахунку по факту, розуміючи її необізнаність у технічних тонкощах обладнання, інсталювання обладнання та його вартості використав у нечесній підприємницькій діяльності та введення в оману.
Зазначила, що свої обов'язки за договором виконала в повному обсязі, сплативши суму попередньої оплати, в той час як відповідач своїх зобов'язань не виконує, суму попередньої оплати повертати відмовляється.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_3 звернулася до суду із відповідним позовом.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Матеріали справи свідчать, що 04 вересня 2017 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 був укладений договір №040917, за предметом якого виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, поставити та передати у власність замовника обладнання «Систему відеоспостереження, охоронну сигналізацію периметру, світлодіодне освітлення периметру», а також провести монтаж обладнання згідно заяв замовника, а замовник зобов'язаний в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити обладнання.
Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду, згідно з яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконати роботу (стаття 865 ЦК України).
Згідно зі ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.
Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Наслідки порушення умов договору щодо якості виконаних робіт передбачено ч.ч. 1-3 ст. 858 ЦК України.
Зокрема, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
Аналогічні положення містяться і у ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», якою, зокрема, передбачено, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Зазначені вимоги можуть бути пред'явлені споживачем протягом строків, передбачених нормативно-правовими актами та нормативними документами, умовами договору, а в разі відсутності таких строків - протягом десяти років.
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника, зокрема, розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми.
Встановлено, що позивачем була сплачена попередня оплата за договором в розмірі
6 100,00 доларів США, що станом на день оплати за офіційним курсом НБУ становило 158 295,00 грн.
Пунктами 4.1, 4.3 укладеного між сторонами договору відповідач, як виконавець, зобов'язався поставити замовнику обладнання «Системи відеоспостереження» не пізніше 10-ти робочих днів з моменту отримання коштів від замовника.
Монтаж обладнання здійснюється в строк до 30-ти робочих днів з моменту поставки обладнання замовнику за умови відсутності атмосферних опадів (дощ, град, сніг тощо).
В цьому випадку строк монтажних робіт може збільшитись на кількість днів, у які були атмосферні опади.
Разом з тим, відповідачем, всупереч умовам договору, не було надано на узгодження та підписання Специфікації, яка була невід'ємною частиною договору та мала містити перелік обладнання, його характеристики та вартість.
Відповідач перелік обладнання та його вартість не узгодив, специфікації договору з зазначенням вартості та технічних даних, проектної документації на узгодження, даних про сертифікацію, а також актів виконаних робіт не надав.
В зазначений в договорі строк продавець не поставив та не інсталював Систему відеоспостережання у кількості відповідно до Специфікації, чим порушив умови договору та умови виконання зобов'язань.
Частину обладнання відповідач поставив, без документації, без сертифікатів та підтверджень вартості обладнання та його походження, без узгоджено відповідного узгодження із замовником, що є істотним порушенням стороною договору.
На вимогу позивача про надання відповідних документів та інформації про обладнання, відповідач повідомив, що інформацію та документи надасть лише за фактом сплати всієї вартості за договором.
Представник позивача звертався до відповідача з пропозицією виготовлення товарознавчої експертизи з метою встановлення технічних можливостей обладнання, його характеристик та оцінки вартості обладнання та вартості його інсталювання, на що отримано відмову.
Відповідно до експертного висновку обстеження інженерних конструкцій і елементів системи відео спостереження (СВС), охоронної системи (ОС), оцінки технічного стану об'єкту приватний будинок, смт. Козин, Кихвська область, виконаного на підставі замовлення №11086 від 26.10.2018 для виконання приватним підприємством «Кластер-люс» для приватної персони ОСОБА_3 встановлено:
Відсутня проектна документація на систему відеоспостереження та охоронну систему. Плани територій з розташуванням камер мають низьку інформативність не відповідають діючим ДБН А.2.2-3_2014.
Прийняті проектні рішення суперечать діючим ДБН, та рекомендаціям виробників обладнання, що встановлене на об'єкті.
Відсутність виконавчої документації по факту завершення робіт (чи/або пояснювальної записки) унеможливлює обслуговування системи та заміну її конструктивних елементів.
Монтаж обладнання та кабельної мережі не відповідає вимогам діючим ДБН та вимогам виробників обладнання. Крім того електромережа СВС несе безпосередню загрозу ураження електричним струмом для обслуговуючого персоналу чи/або користувача.
Розміщення обладнання не є ефективним та не виконує завдань Замовника.
Елементи систем потребують заміни, а самі системи потребують модернізації чи повної заміни на нові рішення (а. с. 12-36).
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Конвенція не встановлює норми про докази як такі. Відтак, Суд не може, в принципі, виключати, що докази, отримані з порушеннями національного законодавства, можуть бути прийняті до розгляду. Національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак, Суд має пересвідчитись, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 (рішення у справі «Шнек проти Швейцарії» від 12 липня 1988 року).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вищевказаний експертний висновок належним та допустимим доказом у справі, враховуючи відсутність підтвердження зі сторони відповідача про перелік обладнання, його вартість й узгодження з позивачем.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до п. 10.3 Договору №040917 від 04.09.2017 дострокове розірвання цього Договору може мати місце за згодою Сторін або на підставах, передбачених чинним в Україні законодавством, з відшкодуванням понесених збитків.
Згідно з ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем були порушені істотні умови договору, щодо належного повідомлення замовника про поставлене обладнання відповідачем, без документації, без сертифікатів та підтверджень вартості та його походження. Як наслідок позивачу було встановлено обладнання неналежної якості, неможливості належним чином його експлуатації.
Встановлено, що ОСОБА_3 була сплачена попередня оплата за договором в розмірі 6 100,00 доларів США, що станом на день оплати за офіційним курсом НБУ становило 158 295,00 грн.
Таким чином, вищевказаний договір №040917, укладений 04 вересня 2017 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 підлягає розірванню із стягненням з відповідача сплаченої за обладнання позивачем грошової суми.
Встановлено, що ОСОБА_3 за проведення експертного висновку було сплачено17 069 грн. (а. с. 46), тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.
Висновки суду першої інстанції про те, що визначений спосіб захисту порушених прав позивача, чинним законодавством не передбачений є необґрунтований, враховуючи вищевикладене.
Посилання на постанову Київського апеляційного суду від 04.11.2019 є хибним, оскільки у останній встановлено факт виконання системи відеоспостереження та охоронної системи на замовлення позивача, однак у даній ситуації виявлено порушення істотних умов договору - поставлення обладнання відповідачем, неналежної якості, неможливості належним чином його експлуатації.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження встановлення системи відеоспостереження та охоронної системи належної якості.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Враховуючи вищевикладене та порушення прав позивача на встановлення обладнання належної якості, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення із відповідача 10 000 грн. завданої моральної шкоди підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи.
На вищевикладене суд першої інстанції уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов невірних висновків з неповним з'ясуванням обставин справи та порушенням норм матеріального права.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374, 376, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору, повернення коштів сплачених за товар та відшкодування моральної шкоди задовольнити.
Визнати Договір №040917, укладений 04 вересня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірваним.
Стягнути з ОСОБА_4 (місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (місце проживання АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 158 295,00 грн. сплаченої попередньо за товар суми, витрати пов'язані з проведенням експертного висновку в сумі 17 069,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: І.М. Вербова
О.В. Шахова