24 вересня 2020 року м. Київ
Унікальний номер справи № 361/392/20
Апеляційне провадження № 22-ц/824/12159/2020
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Добровольської Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Петришин Н.М., по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа: Приватне акціонерне товариство «ПЗУ Україна страхування життя» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору та договору страхування, -
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним Кредитний договір № Z06.00612.004112309 від 16 липня 2018 року, укладений між ним та АТ «Ідея Банк» із застосуванням наслідків недійсності та визнати недійсним Договір добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку № Z06.00612.004112309 від 16 липня 2018 року, укладений між ним та АТ «Ідея Банк».
Позов обґрунтовував тим, що 16 липня 2018 року між ним та АТ «Ідея Банк» укладено Кредитний договір № Z06.00612.004112309, за яким було погоджено суму кредиту у розмірі 74 999,00 грн., з яких 67 024,40 грн. позивач отримав готівкою в касі банку, а залишок коштів було перераховано на рахунок ПАТ «ПЗУ Україна страхування життя» в якості оплати за договором страхування життя № Z06.00612.004112309 від 16 липня 2018 року. Вказував, що загалом сплатив по кредиту 71 955,00 грн., проте, відповідач жовтні 2019 року повідомив про те, що в нього існує заборгованість по кредиту у сумі 71 540,00 грн. Вважає, що відповідач не ознайомив його з умовами кредитування, а через дрібний шрифт та неможливість прочитати умови договору кредиту, скористався його необізнаністю та ввів останнього в оману. При укладенні кредитного договору не дотримано вимог ст. 14 Закону України «Про споживче кредитування», ст.. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо заборони банкам вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг, як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Також зазначав, що в оспорюваних договорах відсутня інформація про погодження між сторонами використання факсимільного підпису та факсимільної печатки при укладенні даних договорів. Крім того, в Кредитному договорі відсутня інформація про особу, яка представляє інтереси відповідача та її підпис, а також відповідач дав на підпис Договори про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки без пояснень з якою метою укладається даний договір. Тож при оформленні Кредитного договору, відповідач примусив позивача укласти договір страхування життя з обраною ним компанією, при цьому порушив норми чинного законодавства щодо укладення правочинів та недотримався обов'язкових умов щодо оформлення первинних документів, що свідчить про недійсність оспорюваних договорів. Таким чином, надання позивачу вказаних фінансових послуг на підставі недійсного кредитного договору є порушенням прав споживача, передбачених ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» (а.с. 1-7).
У відзиві на позовну заяву представник АТ «Ідея Банк» Трофімова Л.А. просила у задоволенні позову відмовити повністю та зазначала, що 16 липня 2018 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z06.00612.004112309, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 74 999,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов'язався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами, передбаченими вказаним договором. Перед укладенням договору позивача ознайомлено з умовами кредитування, про що свідчить Паспорт споживчого кредиту та додаток до цього паспорту, підписаний позивачем. Позивач мав право протягом чотирнадцять календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту, проте, ОСОБА_1 не відмовився від одержаного кредиту, надану згоду на укладення кредитного договору не відкликав, за додатковими роз'ясненнями положень кредитного договору до банку не звертався, що спростовує посилання позивача про введення останнього в оману щодо умов кредитування. Також підписаними заявами про акцепт публічної оферти на укладення договорів про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки факсимільним способом, позивач підтвердив свою згоду на їх використання при укладенні оспорюваних договорів. Крім того, посилання позивача на порушення його права щодо добровільного страхування є необґрунтованим, оскільки ОСОБА_1 не був позбавлений можливості відмовитися від Договору страхування у будь-який час, однак наданим правом не скористався (а.с. 45-63).
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк», третя особа: ПрАТ «ПЗУ Україна страхування життя» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору та договору страхування відмовлено (а.с. 99-107).
Не погодившись з рішенням міськрайонного суду, 25 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (а.с. 117-126).
На обґрунтування скарги зазначив, що суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності, оскільки суд збирав докази на користь відповідача поза межами судового розгляду, а саме посилався на інформацію з Інтернету без зазначення конкретного сайту. Також суд не надав оцінки встановленому факту відсутності в оспорюваному кредитному договорі прізвища, ім'я та по-батькові уповноваженої особи на підписання кредитного договору з боку відповідача, підпису уповноваженої особи банку та не перевірив правомірність підписання документів за допомогою факсиміле. Крім того, суд не надав оцінки положенням пункту 1.11 кредитного Договору, яким встановлені платежі за обслуговування кредиту та не взяв до уваги правові позиції Верховного Суду при вирішенні таких спорів. Вважав, що наявний факт умисних дій банку з метою обману позивача, як позичальника, шляхом замовчування банком наявності обставин щодо збільшення вартості кредитних ресурсів за рахунок вартості обслуговування кредиту, які могли перешкодити вчиненню кредитного договору позичальником, якби він знав про ці обставини, а позивач, як споживач, був введений в оману щодо істотних умов договору.
Представник третьої особи подав відзив, в якому апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (а.с. 140-146).
Особи, якіберуть участьу справідо судуне прибули,про часта місцерозгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Позивач ОСОБА_1 був сповіщений повідомленням повнолітньому члену сім'ї - ОСОБА_2 . Відповідач АТ «Ідея Банк» та третя особа - ПрАТ «ПЗУ Україна страхування життя» були сповіщені врученням повідомлення уповноваженим особам, про що є відмітки працівників пошти про вручення поштового відправлення (а.с. 135-139 ).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).
Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 16 липня 2018 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № Z06.00612.004112309, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 74 999,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов'язався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору. Банк надав кредит у день підписання даного договору строком на 36 місяців (а.с. 11-13).
Відповідно до п.п. 1.3. та 1.4. Кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 12,49 % (Маржу Банку). Станом на день укладення договору змінна частина ставки визначена за Рішенням Правління Банку становить 9,5 %, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 21,99 %.
Згідно з п.п. 1.13 Кредитного договору, позичальник надав свою згоду на укладення за рахунок позичальника як страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя. Цим Договором позичальник доручає та дає розпорядження Банку: переказати страховику, в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу, належного страховику, через транзитний рахунок Банку. Позичальник погоджується на страхування своїх, як застрахованої особи, пов'язаних із життям майнових інтересів, що не суперечать чинному законодавству України, згідно договору страхування, вигодонабувачем за яким виступає Банк. Детальна інформація щодо страхування міститься у заяві на страхування, яка додається до даного Договору.
Позичальник заявив та гарантував, що уся інформація, відомості та документи (у тому числі ті, що містяться в даному Договорі та кредитній справі позичальника у Банку), які повідомлені та надані ним Банку з метою одержання кредиту, є достовірними і відповідають дійсності; кредит одержується ним на поточні потреби та не пов'язаний із підприємницькою діяльністю; Банк перед укладенням кредитного договору повідомив йому в належній формі в повному обсязі інформацію, передбачену законодавством України, зазначена інформація йому відома та зрозуміла, він ознайомився з тарифами Банку і згоден з ними; належний йому примірник оригіналу даного договору йому вручено Банком при підписанні даного Договору; умови даного Договору він вважає справедливими і такими, що відповідають його інтересам, а також надає свою згоду на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації про нього, а також третім особам, у випадку невиконання Позичальником взятих на себе зобов'язань (п.п. 5.1. Кредитного договору).
Згідно з п.п. 5.14. Кредитного договору цей договір складений у двох оригінальних примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу.
Також 16 липня 2018 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 укладено угоду № С-612-005696-18 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки (а.с. 14).
Зі змісту Паспорта споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 16 липня 2018 року встановлено, що до укладення договору про споживчий кредит ОСОБА_1 повідомлено про основні умови кредитування, а саме: про суму/ліміт кредиту - 74 999,00 грн.; строк кредитування - 36 місяців; процентну ставку, відсотків річних - 21,99 %; плата за обслуговування кредитної заборгованості - 2,50% щомісячно від початкової суми кредиту; загальні витрати за кредитом - 102 646,20 грн.; орієнтовну загальну вартість кредиту - 171 138,44 грн.; реальну річну процентну ставку, відсотків річних - 103,7387848 %; та інші умови (а.с. 49-50).
У Паспорті споживчого кредиту підтверджено отримання та ознайомлення з інформацією про умови та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних позичальником умов кредитування.
Додатком до Паспорту споживчого кредиту позивачу є Графік щомісячних платежів за кредитним договором (а.с. 51).
Із заяви № С-612-005696-18-980 від 16 липня 2018 року про приєднання до договору добровільного страхування життя вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до вказаної заяви підтвердив, що ознайомлений в усній та письмовій формі та погодився з умовами Правил страхування життя, умовами Договору добровільного страхування життя № ПБ КК 1 від 03 квітня 2017 року та засвідчив своє повне та безумовне розуміння їх змісту та свій свідомий і компетентний вибір страхової послуги (а.с. 15).
Того ж дня, 16 липня 2018 року між ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку № Z06.00612.004112309. Відповідно до умов вказаного договору застрахованою особою за цим Договором є ОСОБА_1 . Договір укладається строком на 12 (дванадцять) місяців. Страхова сума встановлюється у розмірі 68 492,24 грн. Розмір одноразового страхового тарифу визначається у відсотках від страхової суми і встановлюється у розмірі 9.50 %. Розмір страхового внеску за Договором становить 6 506,76 грн. Сплата страхового внеску здійснюється страхувальником одноразово при укладенні Договору (а.с. 18).
Підписанням цього Договору Страхувальник/Застрахована особа підтверджує, що з умовами страхування, Правилами страхування, що розміщені на офіційному сайті Банку та Страховика, він ознайомлений та погоджується, повністю розуміє їх зміст та безумовно приймає; отримав від Страховика всю інформацію в обсязі та в порядку, що передбачені частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та свідомо обрав страхову послугу (п.п. 11.1.2 та п.п. 11.1.5 Договору добровільного страхування життя).
Пунктом 11.2 Договору добровільного страхування життя визначено, що Страхувальник має право відмовитися від Договору шляхом повідомлення Страховика у письмовій формі протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня укладення Договору за умов отримання попередньої письмової згоди Вигодонабувача на таку відмову. Страховик зобов'язаний протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня отримання від Страхувальника письмового повідомлення про відмову від Договору повернути Страхувальнику сплачений ним страховий внесок у повному обсязі.
Крім того, 16 липня 2018 року ОСОБА_1 підписано заяву про акцепт на укладення Договору про використання аналога власноручного підпису уповноваженої особи Страховика та відтиску печатки Страховика та заяву № Z06.00612.004112309 про акцепт публічної оферти ПАТ «Ідея Банк» на укладання договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку, згідно якої позивач виявив бажання акцептувати публічну оферту Банку на укладання Договору про використання аналогу власноручного підпису та відтиску печатки банку від 16 вересня 2015 року, розміщеної на сайті ПАТ «Ідея Банк», на умовах, запропонованих Банком. Аналогічна заява про акцепт підписана ОСОБА_1 на укладення договору про використання аналога власноручного підпису уповноваженої особи Страховика та відтиску печатки Страховика (а.с. 53-54).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частинами першою - третьої, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (тут і далі у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) у договорі про споживчий кредит зазначаються:
1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника);
2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту;
3) загальний розмір наданого кредиту;
4) порядок та умови надання кредиту;
5) строк, на який надається кредит;
6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності);
7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення);
8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів;
9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені;
10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);
11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит;
12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;
13) порядок дострокового повернення кредиту;
14) відповідальність сторін за порушення умов договору.
У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.
Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено право споживача протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
З матеріалів справи вбачається, що перед укладенням договору про надання кредиту відповідач повідомив позивача у письмовій формі про усі умови кредитування, передбачені ч. 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», про що свідчать підписані позивачем Кредитний договір, угода про відкриття Кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, паспорт споживчого кредиту. Позивач отримав інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартна форма) та відображена у Паспорті споживчого кредиту, в якому наявна уся інформація стосовно: суми кредиту, строку кредитування; процентної ставки, відсотків річних; плати за обслуговування кредитної заборгованості; орієнтовної загальної вартості кредиту; реальної річної процентної ставки, відсотків річних та інша інформація передбачена Законом України «Про споживче кредитування» (а.с. 11-14, 49-50).
Із загальних умов укладеного між сторонами Кредитного договору від 16 липня 2018 року вбачається, що сторонами досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов кредитного договору, зокрема, суми кредиту, дати видачі кредиту, річної відсоткової ставки, сплати усіх платежів за кредитним договором, умов повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, порядку їх сплати, порядку зміни та припинення дії договору, відповідальності сторін за невиконання чи неналежне виконання умов договору, умов забезпечення кредиту.
Встановивши, що Банк у письмовій формі надав позичальнику у повному обсязі всю необхідну інформацію, кредитний договір містить усі умови, передбачені положеннями Закону України «Про споживче кредитування», сторони узгодили всі істотні умови договору, а саме: суму кредиту, дату видачі кредиту, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, порядок сплати за кредит, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, тощо, ОСОБА_1 особистими підписами засвідчив, що він погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним в цілому.
Посилання позивача на те, що кредитний договір надруковано дуже дрібним шрифтом, як на підставу для визнання кредитного договору недійсним, є безпідставними, оскільки відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача, зазначених у договорі про споживчий кредит або в додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його шрифтом меншого розміру, ніж основний текст, злиття кольору шрифту з кольором фону.
Тобто вказана норма права забороняє друкувати інформацію щодо реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача шрифтом меншого розміру ніж основний текст. Проте у даному випадку весь кредитний договір надруковано однаковим розміром шрифту.
При цьому, даних про те, що, підписуючи спірний кредитний договір, позивач ОСОБА_1 вимагав від банку викласти його більшим шрифтом і йому було відмовлено у такій вимозі, апелянтом надано не було.
Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зміст договору є зрозумілим до прочитання і не може розцінюватися як надання інформації у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб.
До того ж ОСОБА_1 , підписавши Кредитний договір та ознайомившись з його умовами, перевагами і недоліками, мав реальну можливість не укладати цей кредитний договір, тобто відмовитися від його укладення, однак на момент його підписання додаткових вимог щодо умов спірного договору не заявляв, у подальшому виконував його умови та покладені на нього договірні зобов'язання, сплачуючи кредит, що свідчить про свідоме визнання позивачем умов оспорюваного договору.
Позивач також просив визнати недійсним Договір добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку № Z06.00612.004112309 від 16 липня 2018 року, укладений між ним та АТ «Ідея Банк» з тих підстав, що відповідач ввів його в оману та примусив укласти даний договір з обраною ним компанією.
За змістом ч. 1 ст. 979 ЦК України (у редакції, чинній на час укладення договору) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 982 ЦК України (у редакції, чинній на час укладення договору).
Статтею 998 ЦК України встановлено, що договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом. Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо: 1) його укладено після настання страхового випадку; 2) об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації. Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Проте позивачем не доведено, що при укладенніДоговору добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку № Z06.00612.004112309 від 16 липня 2018 року його було введено в оману щодо істотних умов договору, з якими він погодився, про що свідчить його підпис.
Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
З матеріалів справи вбачається, що 16 липня 2018 року ОСОБА_1 було підписано заяву про акцепт на укладення Договору про використання аналога власноручного підпису уповноваженої особи Страховика та відтиску печатки Страховика та заяву № Z06.00612.004112309 про акцепт публічної оферти ПАТ «Ідея Банк» на укладання договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку, згідно якої позивач виявив бажання акцептувати публічну оферту Банку та Страховика на укладання Договору про використання аналогу власноручного підпису та відтиску печатки банку від 16 вересня 2015 року, розміщеної на сайті ПАТ «Ідея Банк», на умовах, запропонованих Банком. Аналогічна заява про акцепт підписана ОСОБА_1 на укладення договору про використання аналога власноручного підпису уповноваженої особи Страховика та відтиску печатки Страховика (а.с. 53-54).
Таким чином, сторони за письмовою згодою сторін, погодили використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою аналога власноручного підпису та відтиску печатки Банку та Страховика, тому доводи апелянта щодо неправомірності підписання оспорюваних договорів за допомогою факсиміле колегія суддів відхилила.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками районного суду про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки суд першої інстанції не звернув увагу, що умови оспорюваного позивачем кредитного Договору містять положення пункту 1.11, а також пункту 6 (Графік щомісячних платежів) кредитного договору від 16 липня 2018 року щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості, які підлягають визнанню недійсними, зважаючи на таке.
За положеннями частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору, цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
Згідно з пунктом 1.11 кредитного договору від 16 липня 2018 року позичальнику було встановлено плату за обслуговування кредиту, що включає в себе плату за: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо.
Тобто пунктом 1.11 оспорюваного кредитного договору позичальнику фактично було встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
При цьому, надання інших послуг за вказану плату умовами договору не передбачено.
Вказана щомісячна плата за обслуговування міститься й у пункті 6 кредитного договору, а саме у графіку щомісячних платежів.
Відповідно до положень частин першої-п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача
Частиною третьою цієї статті визначено перелік несправедливих умов договору.
Вказаний перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.
Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Враховуючи наведене, оскільки позичальнику ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу Банку, яка за законом повинна надаватися позичальнику безоплатно, вказаний пункт кредитного договору є несправедливим та підлягає визнанню недійсним.
Доводи Банку, що Законом України «Про споживче кредитування» прямо не передбачено заборону на встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості не спростовують наведених висновків колегії суддів та не впливають на правильність вирішення справи, оскільки, у даному випадку, Банком у кредитному договорі була встановлена плата за ті послуги, які за вказаним законом повинні надаватися безоплатно.
Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19.
Отже, суд першої інстанції не врахував, що положення пункту 1.11 і пункту 6 спірного кредитного договору від 16 липня 2018 року № Z06.00612.004112309, зокрема обов'язок позичальника щомісячно сплачувати Банку плату (винагороду) за обслуговування кредиту, що включає в себе плату за: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо, є платою, встановлення якої заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частинами першою і другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів є незаконним.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не можуть бути визнані підставою для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, тому колегія суддів їх відхилила.
На підставі ст. 141 ЦПК України, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач звільнений від сплати судового збору за розгляд справи судом, тому із Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь держави підлягає стягненню 840,80 грн. (одна немайнова вимога) судового збору за розгляд справи районним судом та 1261,20 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 367, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2020 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання недійсними пункту 1.11 та пункту 6 кредитного договору від 16 липня 2018 року № Z06.00612.004112309 щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Визнати недійсними положення пункту 1.11 та пункту 6 кредитного договору від 16 липня 2018 року № Z06.00612.004112309, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк» щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором.
В іншій частині рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2020 року - залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819) на користь держави 840 грн. 80 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 1261 грн. 20 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 25 вересня 2020 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
В.М. Ратнікова
О.В. Борисова