24 вересня 2020 року м. Київ
Унікальний номер справи № 761/36347/19
Апеляційне провадження № 22-ц/824/11371/2020
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Добровольської Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Кондратенко О.О., по справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про стягнення сум, -
У вересні 2019 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на її користь грошові кошти у розмірі 4 043,38 грн. та 208 033,22 євро (а.с. 1-6).
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 04 жовтня 2011 року між нею та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір №001-09505-041011 на відкриття карткового рахунку та обслуговування дебетної платіжної картки, 18 червня 2013 року було укладено договір №006-09508-180613 на відкриття поточного рахунку та 30 жовтня 2013 року було укладено договір №004-09508-301013 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів на яких, станом на 02 жовтня 2015 року обліковувались суми грошових коштів у розмірі 22 167,77 євро, 0,02 євро, 54,64 грн. та 3 988,74 грн.
Крім того, 09 лютого 2015 року між ПАТ «Дельта Банк» та нею було укладено ряд договорів, а саме: договір №00001010252652 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний оn-line» у євро, договір №20001010222658 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний оn-line» у євро, договір №00003010242662 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний оn-line» у євро, договір №00006010242660 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний оn-line» у євро, договір №20003010202666 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний оn-line» у євро, договір №10008010212665 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний оn-line» у євро, договір №00001010272649 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний оn-line» у євро, договір №10006010292654 зі строком залучення вкладу до 11 березня 2015 року кожний. Згідно з п. 11.1 зазначених договорів передбачена їх автоматична пролонгація на той же строк, але не більше двох періодів продовження строку. Станом на 02 жовтня 2015 року згідно договорів банківських вкладів обліковувалась загальна сума (вклади та нараховані відсотки) у розмірі: 25 116,95 євро, 25 116,95 євро, 25 116,95 євро, 25 116,95 євро, 10 046,78 євро, 25 116,95 євро, 25 116,95 євро, 25 116,95 євро.
Зазначала, що 27 жовтня 2015 року звернулася з письмовою вимогою до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осібна ліквідацію АТ «Дельта Банк» про повернення їй вищезазначених грошових коштів та включення до реєстру кредиторів, однак, відповідачем грошові кошти, що знаходяться на рахунках у сумі 4 043,38 грн. та 208 033,22 євро так і не були повернуті, тому просила стягнути ці грошові кошти.
У відзиві на позовну заяву представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Герасименко Т.В. просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначала, що на виконання вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» було прийнято від позивача заяву про визнання її кредитором та акцептовано у реєстрі вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк». Підстави для стягнення грошових коштів з відповідача відсутні, оскільки таке стягнення прямо суперечить вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та може стати підставою для подвійної виплати грошових коштів на користь позивача, що є недопустимим (а.с. 29-37).
Представник ПАТ «Дельта Банк» Русскіна О.В. подала до суду письмові пояснення, в яких звертала увагу на те, що 21 липня 2015 року позивач через відділення ПАТ «Ощадбанк» отримала виплату гарантованої суми вкладу у загальній сумі 200 000,00 грн. за договорами №001-09505-041011 - 35,32 грн., №006-09508-80613 - 100 129,66 грн., №017-09509-04114 - 98 187,50 грн., №004-09508-301013 - 1 647,52 грн. Враховуючи сказане, позовні вимоги є передчасними, ліквідація банку та задоволення вимог кредиторів відбувається у повній відповідності із Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тому просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с. 52-53).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: ПАТ «Дельта Банк» про стягнення сум залишено без задоволення (а.с. 59-65).
Не погодившись з рішенням районного суду, 27 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов (а.с. 67-72).
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції до спірних правовідносин не застосовано норми законів, які підлягали застосуванню, а саме ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 323 ЦК України. Вказані норми гарантують, що право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності. Стягнення грошових коштів, розміщених позивачем на рахунках банку, має здійснюватися з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки відповідно з приписами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» саме Фонд приймає рішення про відшкодування коштів та виконує функції з управління банком.
Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. ОСОБА_1 було сповіщена врученням повідомлення особисто 08 вересня 2020 року та її представнику - адвокату Пекельному В.В. про що є відмітка працівників пошти про вручення рекомендованих відправлень (а.с. 86-94).
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб лише здійснював владні повноваження щодо введення тимчасової адміністрації (ліквідації) банку та виплати відшкодування за вкладами в порядку, встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому, ОСОБА_1 , як вкладник банку, та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в договірні відносини не вступали, Фонд не є виконавцем будь-яких робіт та послуг, а тому, підстави для стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заявлених позивачем коштів відсутні.
З такими висновками суду колегія суддів погодилась з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04 жовтня 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір №001-09505-04011 на відкриття карткового рахунку та обслуговування дебетної платіжної картки, відповідно до п. 1.2. якого, банк, відкриває держателю картковий рахунок № НОМЕР_1 в євро, оформлює та надає держателю в користування картку міжнародної платіжної системи, а також здійснює обслуговування держателя, згідно з умовами цього договору та Правилами (а.с. 9).
18 червня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір №006-09508-180613 на відкриття поточного рахунку, відповідно до п. 1.2. якого, банк, відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривнях, оформлює за ініціативою клієнта та надає в його користування платіжну картку (а.с. 11).
30 жовтня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір №004-09508-301013 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, відповідно до п. 1.2. якого, банк, відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_3 у гривнях, оформлює за ініціативою клієнта та надає в його користування платіжну картку (а.с. 10).
Крім того 09 лютого 2015 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено ряд договорів, а саме:
- договір №00001010252652 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний - оn-line» у євро, відповідно до п. 1.2. якого, банк прийняв від вкладника суму вкладу у розмірі 25 000,00 євро на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_4 у користування на строк до 11 березня 2015 року, з процентною ставкою у розмірі 4,5% річних (а.с. 12);
- договір №20001010222658 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний - оn-line» у євро, відповідно до п. 1.2. якого, банк прийняв від вкладника суму вкладу у розмірі 25 000,00 євро на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_5 у користування на строк до 11 березня 2015 року, з процентною ставкою у розмірі 4,5% річних (а.с. 13);
- договір №00003010242662 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний - оn-line» у євро, відповідно до п.1.2. якого, банк прийняв від вкладника суму вкладу у розмірі 25 000,00 євро на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_6 у користування на строк до 11 березня 2015 року, з процентною ставкою у розмірі 4,5% річних (а.с. 14);
- договір №00006010242660 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний - оn-line» у євро, відповідно до п.1.2. якого, банк прийняв від вкладника суму вкладу у розмірі 25 000,00 євро на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_7 у користування на строк до 11 березня 2015 року, з процентною ставкою у розмірі 4,5% річних (а.с. 15);
- договір №20003010202666 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний - оn-line» у євро, відповідно до п.1.2. якого, банк прийняв від вкладника суму вкладу у розмірі 10 000,00 євро на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_8 у користування на строк до 11 березня 2015 року, з процентною ставкою у розмірі 4,5% річних (а.с. 16);
- договір №10008010212665 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний - оn-line» у євро, відповідно до п.1.2. якого, банк прийняв від вкладника суму вкладу у розмірі 25 000,00 євро на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_9 у користування на строк до 11 березня 2015 року, з процентною ставкою у розмірі 4,5% річних (а.с. 17);
- договір №00001010272649 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний - оn-line» у євро, відповідно до п.1.2. якого, банк прийняв від вкладника суму вкладу у розмірі 25 000,00 євро на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_10 у користування на строк до 11 березня 2015 року, з процентною ставкою у розмірі 4,5% річних (а.с. 18);
- договір №10006010292654 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний - оn-line» у євро, відповідно до п.1.2. якого, банк прийняв від вкладника суму вкладу у розмірі 25 000,00 євро на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_11 у користування на строк до 11 березня 2015 року, з процентною ставкою у розмірі 4,5% річних (а.с. 19).
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02 березня 2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно якого з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» - Кадирова В.В.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 71 від 08 квітня 2015 року внесено зміни до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02 березня 2015 №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк». Згідно з даним рішення тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено строком на шість місяців з 03 березня 2015 року до 02 вересня 2015 року включно.
03 серпня 2015 року дирекція Фонду прийняла рішення № 147 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» до 02 жовтня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. до 02 жовтня 2015 року.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181, «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
11 січня 2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення про затвердження Реєстру кредиторських вимог АТ «Дельта Банк».
20 лютого 2017 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 619 відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» на два роки до 04 жовтня 2019 року.
У подальшому рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04 квітня 2019 року № 772 продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» строком на один рік з 05 жовтня 2019 року до 04 жовтня 2020 року включно.
27 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» з кредиторською вимогою, в якій просила визнати її кредитором за заборгованістю за всіма договорами у сумі всіх належній їй коштів (а.с. 20).
Щодо юрисдикції спору.
За змістом ч. 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI)з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Частиною 2 ст. 37 Закону № 4452-VI визначені права Фонду або уповноваженої особи Фонду у разі делегування їй повноважень.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб як самостійна юридична особа є особою публічного права (ч. 1, 2 ст. 3 Закону України № 4452-VI).
Тому юрисдикція спору, однією зі сторін якого є Фонд, визначається з огляду на зміст правовідносин та функції Фонду або його уповноваженої особи.
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 тис. грн. (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону № 4452-VI не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов'язаний з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16 (провадження № 11-126апп18), від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16 (провадження № 11-409апп18), від 23 січня 2019 року у справі № 285/489/18-ц (провадження № 14-470цс18) та інших.
Натомість спір про включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів і стягнення за договором банківського вкладу коштів, що перевищують граничну суму відшкодування, є приватноправовим і залежно від суб'єктного складу має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства. Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц (провадження № 14-180цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 752/17889/17-ц (провадження № 14-239цс19) та від 15 січня 2020 року у справі № 334/452/18 (провадження № 14-527цс19) та інших. Від цього правового висновку Велика Палата Верховного Суду не відступала і підстав для відступу від такого суд апеляційної інстанції не вбачає.
У даній справі позивач просила стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб грошові кошти поза межами гарантованого державою відшкодування за вкладами, яке позивачу було виплачено.
Таким чином, даний спір є приватно-правовим та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Положеннями ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або в безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Тобто випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені у спеціальному законі.
Процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульовано Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що унормовує дані правовідносини.
Згідно з п. 16 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI, тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
З матеріалів справи вбачається, що з 03 березня 2015 року по 04 жовтня 2020 року включно було запроваджено процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк».
ОСОБА_1 є вкладником ПАТ «Дельта Банк» та має відкриті рахунки в цьому банку, та просила стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на її користь грошові кошти у розмірі 4 043,38 грн. та 208 033,22 євро(а.с. 9-19).
Згідно з підпунктами 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку).
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 4452-VI з дня початку процедури ліквідації банку: банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.
За змістом наведених норм після запровадження у банку тимчасової адміністрації та початку процедури ліквідації, задоволення вимог кредиторів поза межами гарантованої Фондом суми вкладів, відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку.
Установивши, що на момент звернення ОСОБА_1 з позовом до суду у ПАТ «Дельта Банк» введено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру його ліквідації, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що позивач отримала гарантовану суму відшкодування у розмірі 200 000,00 грн., суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення решти грошових коштів (вкладів) понад зазначену гарантовану суму задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги про наявність у позивача права на стягнення вкладу у розмірі, що перевищує суму, виплачену їй Фондом, спростовуються наведеними вище нормами права та обставинами справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не можуть бути визнані підставою для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, тому колегія суддів їх відхилила.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 25 вересня 2020 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
В.М. Ратнікова
О.В. Борисова