23 вересня 2020року м. Київ
Справа № 753/15096/19
Провадження: № 22-ц/824/9601/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.
секретар Гулієв М.Д.о
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Дем'янюка Віктора Пилиповича в інтересах ОСОБА_1
на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 травня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Коренюк А.С.,
у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В липні 2019 року АТ «Альфа-банк» (далі - банк) звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 11 квітня 2008 року між АТ «Альфа-банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 490063102 з додатками до нього та договором про внесення змін і доповнень, що складають його невід'ємну частину, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в іноземній валюті в сумі 33 936 доларів США для придбання транспортного засобу згідно з договором купівлі-продажу зі сплатою 14,5% річних за користування кредитом з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів згідно з Графіком платежів - 11 квітня 2015 року, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів. Позивач виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, а тому станом на 18 липня 2019 року загальна заборгованість відповідачки перед банком за кредитним договором становить 24 957,56 доларів США, що за офіційний курсом валют НБУ становить 645 454,59 грн, таскладається з: 17 989,47- доларів США заборгованості за кредитом, що за офіційний курсом валют НБУ становить 465 245,24грн, 6 968,09 доларів США заборгованості за відсотками, що за офіційний курсом валют НБУ становить 180 209,35 грн.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13 травня 2020 року позов АТ "Альфа-Банк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк" 24 957, 56 доларів США, що за офіційний курсом валют НБУ становить 645 454, 59 грн, заборгованості за кредитним договором та 9 681, 82 грн судового збору, а всього - 655 136, 41 грн.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Дем'янюк В.П. в інтересах ОСОБА_1 11 червня 2020 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в позові.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що рішенням постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 28.04.2014 року у справі № 1367-1/388/15 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-банк» 477 855,43 грн заборгованості за кредитним договором № 490063102 від 11.04.2008 року. Також рішенням Апеляційного суду м. Києва стягнуто з поручителя по кредитному договору ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 456 733,31 грн. Отже, позивач скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту, а тому відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України втратив право на нарахування процентів по кредитному договору. Суд першої інстанції також залишив поза увагою копію виконавчого напису приватного нотаріуса від 20.09.2017 року про стягнення з відповідачки на користь банку грошових коштів в сумі 20 617,31 доларів США за кредитним договором №4900063102 від 11.04.2008 року та копію постанови про відкриття виконавчого провадження. Перебування вказаного виконавчого напису на виконанні підтверджується роздруківкою з Єдиного реєстру боржників Міністерства юстиції України. Вказував, що відповідачку двічі притягнуто до відповідальності у зв'язку з порушенням виконання умов кредитного договору.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні адвокат Дем'янюка В.П. в інтересах ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, та просив її задовольнити.
Представник АТ «Альфа-банк» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи бувповідомлений належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за відсутностіпредставника позивача.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що 11 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 490063102 з додатками до нього та договором про внесення змін і доповнень, що складають його невід'ємну частину. За умовами даного договору ОСОБА_1 отримала кредит в іноземній валюті в сумі 33 936 доларів США для придбання транспортного засобу згідно з договором купівлі-продажу зі сплатою 14.5 % річних за користування кредитом з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів згідно з графіком платежів - 11 квітня 2015 року (а.с. 6-16).
Відповідачка не сплачує відсотки за користування кредитними коштами та не повертає чергові суми отриманого кредиту, не погашає всю суму кредиту згідно умовами кредитного договору.
Станом на 18 липня 2019 року загальна заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором становить 24 957,56доларів США, що за офіційний курсом валют НБУстановить 645 454,59 грн, та складається з: 17 989,47 доларів США заборгованості за кредитом,що за офіційний курсом валют НБУстановить 465 245,24 грн та 6 968,09 доларів США заборгованість за відсотками, що за офіційний курсом валют НБУстановить 180 209, 35 грн(а.с. 17-19).
Задовольняючи позов АТ «Альфа-банк» суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка порушила свої зобов'язання за кредитом, а тому відповідно до положень ст.ст. 1050, 1054 ЦК України позивач має право достроково стягнути заборгованість за договором кредиту, відсоткам та комісії. Заперечення відповідачки суд вважав такими, що не заслуговують на увагу, оскільки спрямовані на уникнення виконання зобов'язання.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Тобто, повторне стягнення кредиту всупереч положень статті 61 Конституції України призведе до подвійного стягнення заборгованості.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 175/4753/15-ц.
Вважаючи обґрунтованими позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором кредиту, суд першої інстанції не врахував, що за рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-банк» як поручителя стягнуто заборгованість за кредитним договором № 490063102 у розмірі 456 733,31 грн.
В рамках даної справи встановлено, що 12 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. видано виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфабанк» заборгованості за кредитним договором № 490063102 від 11 квітня 2008 року у розмірі 20 617, 31 доларів США (а.с. 44).
Даний виконавчий напис пред'явлено до виконання, про що свідчить постанова про відкриття провадження ВП №56988545, винесена 14.08.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бердар М.М. (а.с.45)
Згідно даних Єдиного державного реєстру боржників, які містяться у вільному доступі, наразі виконавче провадження ВП №56988545 перебуває на виконанні у приватного виконавця Бердар М.М.
Даних про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню матеріали справи не містять.
Тобто, банк скористався правом на стягнення з боржника заборгованості, отримав виконавчий напис та пред'явив його до виконання.
Отже, повторне стягнення кредиту в судовому порядку суперечить положенням статті 61 Конституції України та призведе до подвійного стягнення заборгованості за одне й те ж саме зобов'язання, а тому позовні вимоги ПАТ «Альфа банк» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Суд першої інстанції помилково не взяв до уваги заперечення ОСОБА_1 , викладені у її відзиві на позов, та розцінив їх як такі, що спрямовані на уникнення від виконання зобов'язання, оскільки дані заперечення ґрунтуються на належних та допустимих доказах, що позивачем спростовані не були.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно п. 2.3 кредитного договору, даний договір закінчив свою дію 11.04.2015 року.
Із розрахунку заборгованості, наданого ПАТ «Альфабанк», убачається, що проценти за користування кредитом та пеня нараховані банком включно до 18.07.2019 року.
Таким чином, у справі, яка переглядається, вимоги банку про стягнення процентів та пені після отримання виконавчого напису відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Суд першої інстанції, встановивши, що строк дії закінчився 11 квітня 2015 року, не надав правової оцінки розрахунку щодо правомірності нарахування банком штрафних санкцій після закінчення строку дії договору.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції невірно встановлені фактичні обставини у справі, висновки суду не відповідають наданим сторонами доказам, судом неправильно застосовано норми матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції у відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню, а апеляційна скарга адвоката Дем'янюка В.П. в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Дем'янюка Віктора Пилиповича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 травня 2020 року скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 25 вересня 2020 року.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді Д.Р. Гаращенко
А.А. Пікуль