Апеляційного провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/10054/2020
м. Київ Справа № 752/8437/19
23 вересня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Олійника В.О.
- Желепи О.В.
при секретарі - Климчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Гаврилюк Юлії Ігорівни на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 квітня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Хоменко В.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про захист прав споживачів, шляхом відшкодування збитків та моральної шкоди,-
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Нова Пошта» про захист прав споживачів, шляхом відшкодування збитків та моральної шкоди, в якому просив стягнути з останнього на свою користь відшкодування оголошеної вартості у сумі 15 000,00 грн., провізної плати відправлення у розмірі 132,00 грн. та штрафу у розмірі 24,23% від суми, що дорівнює 3 667,00 грн., та у відшкодування моральної шкоди - 10 000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначив про те, що 12.03.2019 року між ним та ТОВ «Нова пошта» був укладений договір про надання послуг з організації перевезення відправлень, відповідно до якого він здав на перевезення до відділення № 65 ТОВ «Нова Пошта» у м. Одеса, вул. Степанова, 28, магазин «Обжора» на ім'я ОСОБА_2 , товар - вантаж кількістю 1 місце, оголошеною вартістю 15 000,00 грн., а саме: телефонний апарат Iphone 7 Plus imei НОМЕР_1 , про що зазначено в експрес-накладній № 59000406380950 від 12.03.2019 року.
13.03.2019 року відправлення прибуло на відділення № 9 ТОВ «Нова Пошта» у м. Києві, пров. В'ячеслава Чорновола, 54а, р-н Жулянського мосту, однак вказаний вантаж ОСОБА_2 не отримав, оскільки вантаж було видано працівниками ТОВ «Нова Пошта» іншій невстановленій особі за номером експрес-накладної.
На його обґрунтовані претензії ТОВ «Нова пошта» відповіло відмовою, тому змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17 квітня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гаврилюк Юлія Ігорівна подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 квітня 2020 року скасувати та ухвалити новее судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційну скаргу обгрунтовувала тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначала, що судом безпідставно не задоволено клопотання позивача про витребування доказів та виклик свідка, що позбавило позивача довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Вказувала на те, що суд дійшов помилкового висновку про те, що відсутня вина відповідача, оскільки його дії щодо видачі вантажу особі, яка повідомила номер експрес-накладної та надала документ, який посвідчує особу, були правомірними, не врахувавши, що співробітники ТОВ «Нова Пошта» повинні були перевірити та встановити особу, за допомогою документу, що підтверджує особу одержувача, зазначеного в експрес-накладній, тоді як такої перевірки, встановленої Умовами співробітками ТОВ «Нова Пошта» не зроблено, що могло бути підтверджено відеозаписами з камери відділення, клопотання про витребування якої було направлено до суду проте проігноровано.
Посилалася на те, що ТОВ «Нова Пошта» недотримано обов'язку забезпечити збереження відправлення з моменту його прийняття для надання послуг до моменту його видачі одержувачу. При цьому, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт отримання посилки одержувачем ОСОБА_2
ТОВ «Нова Пошта» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17.04.2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, представник позивача надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, доводи апеляційної скарги підтримує та просить їх задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи судом не встановлено, та позивачем не доведено протиправність дій відповідача, внаслідок яких позивачу завдано шкоду, позивачем не було доведено того факту, що вантаж було передано іншій особі, а не особисто одержувачу, у зв'язку з чим суд вважав, що позов в частині відшкодування матеріальної шкоди є безпідставним та недоведеним. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з недоведеності таких вимог.
Такі висновки суду ґрунтуються на встановлених обставинах справи, наданих сторонами доказах, нормах матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Згідно ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про автомобільний транспорт» на автомобільного перевізника покладено обов'язок забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених договором та законодавством; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) в пункті призначення; відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.
Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.
Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.
Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.
Судом встановлено та це вбачається з матеріалів справи, що відповідно до експрес-накладної № 59000406380950 від 12.03.2019 року ОСОБА_1 з відділення ТОВ «Нова Пошта» № 65 в м. Одеса за експрес-накладною № 59000406380950 здійснив відправлення вантажу: тип відправлення: посилка, вага - 1 кг (фактична), місць - 1 ( 1709539326 ), опис: телефонний апарат, оголошена вартість 15 000,00 грн., додаткова інформація про відправлення: imei НОМЕР_1 до відділення № 9 ТОВ «Нова Пошта» м. Києва, визначивши одержувачем ОСОБА_2 . Додаткова інформація: imei НОМЕР_1 , відправлення під час приймання не оглядалось. Доставку сплачує відправник: 132,00 грн., готівковий розрахунок (а.с. 12).
При складанні експрес-накладної відправник, позивач у справі, передавши вантаж для перевезення, погодився з умовами Публічного договору (публічна оферта, надалі - Публічний договір) про надання послуг з організації перевезення відправлень, оприлюдненого у вільному доступі, шляхом розміщення на офіційному сайті http://novaposhta.ua.
Зазначене відправлення, відповідно до даних експрес-накладної - було отримане 13.03.2019 року о 17 год. 27 хв., що не заперечувалось сторонами.
Звернувшись 16.03.2019 року до відповідача із претензією, позивачу була надана відповідь ТОВ «Нова Пошта» № 3346 від 20.03.2019 року, відповідно до якої позивача було проінформовано про те, що 13.03.2019 року відправлення було видано отримувачу за накладною, який у встановленому порядку підтвердив свою особу. Крім того, відповідачем було повідомлено про те, що проведеним внутрішнім розслідуванням порушень та протиправних дій з боку співробітників компанії не виявлено, а тому відсутні підстави для задоволення вимог претензії (а.с. 13).
Звертаючись до суду, в обґрунтування позову позивачем зазначено, що ОСОБА_2 особисто посилку не отримував, та співробітниками відповідача було видано посилку іншій (невідомій особі), тому, відповідач, як перевізник, мав пересвідчитись, що видає вантаж належному одержувачу, вказаному в експрес-накладній, а також мав вжити усіх необхідних заходів щодо належного збереження посилки.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 3.4. Публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень ТОВ «Нова Пошта» (далі - Публічний договір) визначено: шляхом передачі замовником відправлення Експедитору для надання послуг, передбачених договором, замовник підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з положеннями договору, Умовами надання послуг, чинними на момент передачі відправлення для транспортування, та зобов'язується їх виконувати незалежно від наявності/відсутності в експрес-накладній підпису відправника.
Пунктом 4.3.2 Публічного договору визначено, що замовник зобов'язаний відповідно до вимог Експедитора чітко та правильно заповнити експрес-накладну (заповнити всі обов'язкові поля, зазначити достовірну інформацію тощо) на кожне окреме відправлення, засвідчити її підписом та надати заповнену та підписану експрес-накладну Експедитору. Відправник несе відповідальність за інформацію, вказану ним в експрес-накладній.
Отже, саме на відправника покладено обов'язок вірно зазначити, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові відправника та одержувача, номер телефону одержувача пересилання.
Матеріалами справи встановлено, що по експрес-накладній № 59000406380950 від 12.03.2019 року відправником був ОСОБА_1 , а одержувачем зазначено ОСОБА_2 .
При складенні експрес-накладної відправник, передавши вантаж для перевезення, погодився з умовами Публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень ТОВ «Нова Пошта», оприлюдненому на офіційному сайті http:// novaposhta.ua, який є у вільному доступі.
З матеріалів справи вбачається, що зазначене вище відправлення було доставлене до відділення № 9 ТОВ «Нова Пошта» у м. Києві, пров. Вячеслава Чорновола, 54а, р-н Жулянського мосту, де 13.03.2019 року після повідомлення номеру експрес-накладної та перевірки документів отримувача, які посвідчують його особу, посилку було видано клієнту.
Відповідно до п. 10.7 Умов надання послуг ТОВ «Нова Пошта» відправник повідомляє одержувачу номер експрес-накладної, термін доставки та ознайомлює одержувача з цими Умовами.
З наведеного вбачається, що на ТОВ «Нова Пошта» покладено обов'язок повідомлення одержувача за номером телефону, який визначено відправником, номеру експрес-накладної, при пред'явленні якого можливо отримати відповідний вантаж.
Розділом 11 Умов надання послуг ТОВ «Нова Пошта» (далі-Умови) урегульовано Умови одержання відправлення у відділенні.
Відповідно до п. п. 11.1, 11.2 Умов для отримання відправлення отримувачу слід надати представнику ТОВ «Нова пошта» номер експрес-накладної (обов'язкова умова для випадків, передбачених п. 11.4 та п. 11.6 цих Умов) або номер мобільного телефону, на який надійшло СМС-повідомлення про прибуття відправлення. Одержувач фізична особа або фізична особа-підприємець пред'являє представнику ТОВ «Нова пошта» будь-який із наведених нижче документів, що підтверджує особу одержувача, зазначеного в експрес-накладній, а саме: 11.2.1. Паспорт громадянина України. 11.2.2. Тимчасове посвідчення громадянина України. 11.2.3. Тимчасове посвідчення, що підтверджує особу громадянина України. 11.2.4. Посвідку на постійне проживання. 11.2.5. Посвідку на тимчасове проживання. 11.2.6. Посвідчення біженця, видане в Україні. 11.2.7. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон. 11.2.8. Посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон. 11.2.9. Паспорт іноземного громадянина, у якому відомості про особу вказані кирилицею та/або латиницею. У разі використання іншої абетки - надає апостиль (офіційний переклад паспорта українською мовою).
Наведеними умовами передбачено, що для отримання відправлення отримувач для ідентифікації своєї особи може надати представнику ТОВ «Нова Пошта» відповідний документ, однак, до кола обов'язків представника ТОВ «Нова Пошта» не входить перевірка його дійсності, а тому доводи позивача про те, що представником при видачі посилки не було належним чином перевірено особу одержувача, що призвело до видачі відправлення сторонній особі, ґрунтуються на припущеннях.
Працівник відділення, встановивши особу одержувача, зважаючи на належні його дії, згідно Умов надання послуг ТОВ «Нова Пошта», видав вантаж у повному обсязі.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Пунктом 2 Постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6 Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що, шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Зазначена вище норма ст. 924 ЦК України передбачає принцип винності у разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що стороною позивача не доведено наявність вини відповідача, оскільки його дії щодо видачі вантажу особі, яка повідомила номер експрес-накладної та надала документ, який посвідчує особу, були правомірними.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки відповідачем було видано вантаж відповідно до Умов, тобто за пред'явленням одержувачем номеру експрес-накладної та документу, який посвідчує особу, тому порушень закону чи договору не відбулося, протиправності поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між його протиправною поведінкою та завданими збитками не доведено, з урахування чого, відсутні правові підстави для настання наслідків у вигляді відшкодування шкоди та сплати штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Положеннями п. 9 вказаної Постанови роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.
В пункті 10 зазначеної Постанови зазначено, що при заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Позивач як на підставу для стягнення з відповідача моральної шкоди посилається на те, що протиправна поведінка відповідача призвела до хвилювань та порушення його звичайного способу життя, чим заподіяно йому моральну шкоду, розмір якої ним оцінено в 10 000,00 грн.
Проте, доказів на підтвердження вказаних ним обставин в розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України, позивачем надано не було та матеріали справи не містять, а відтак висновок суду про необґрунтованість вимог позивача про стягнення моральної шкоди є вірним.
Відтак доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає їх безпідставними та необґрунтованими.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності позовних вимог.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно не задоволено клопотання позивача про витребування доказів та виклик свідка, що позбавило позивача довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Так, з матеріалів справи вбачається, що представник позивача до позовної заяви долучив клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача на підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26.04.2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 10.09.2019 року (а.с. 35-36).
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.09.2019 року судовий розгляд справи відкладено на 28.11.2019 року (а.с. 40-41).
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28.11.2019 року судовий розгляд справи відкладено на 17.02.2020 року (а.с. 45-46).
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17.02.2020 року судовий розгляд справи відкладено на 17.04.2020 року (а.с. 62).
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили. Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
З огляду на зазначене, позивач чи його представник не скористався процесуальним правом заявити клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 квітня 2020 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Гаврилюк Юлії Ігорівни.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гаврилюк Юлії Ігорівни залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 квітня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 24 вересня 2020 року.
Головуючий: Судді: