Справа № 22-ц/824/10693/2020 Головуючий у 1-й інстанції: Матійчук Г.О.
757/55901/19 Доповідач-Чобіток А.О.
21 вересня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В.,Ящук Т.І.
секрета - Зиль Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною постановою про закриття кримінального провадження ,-
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 пред'явив вищевказаний позову, у якому зазначав, що 07.09.2018 року слідчим Савчук С.О. було закрито кримінальне провадження №42018141090000001 від 03.01.2018 року за відсутністю складу правопорушення, яка ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 24.09.2019 року була скасована. Уважає, що діями слідчого йому було завдано моральних страждань, які виразились у нервовому стресі, переживаннях, порушеннях режиму сну, тощо, яку він оцінює в 250 000 грн..
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю. Уважає що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, оскільки судом проігноровано постанову Пленуму Верховного Суду України, п. 5 постанови від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Зазначає, що позиція суду має відповідати нормам п. 2 ч. 1 ст. 2 Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та узгоджуватися із Постановою Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі №638/6944/16-ц, де викладена правова позиція у подібних правовідносинах, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що 07.09.2018 року слідчим слідчого відділу прокуратури Львівської області Савчук С.О. винесено постанову, якою закрито кримінальне провадження № №42018141090000001 від 03.01.2018 року на підставі п.2 ч.1 ст. 364 КК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 24.09.2019 року постанову слідчого слідчого відділу прокуратури Львівської області Савчук С.О. від 07.09.2018 року про закриття кримінального провадження №42018141090000001 скасовано. Зобов'язано слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження №42018141090000001 від 03.01.2018 року, вчинити передбачені кримінальним процесуальним законом дії направлені на забезпечення повноти досудового розслідування, викладені в ухвалі слідчого судді.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції керувався ст. 56 Конституції України, ст.ст.1173,1174 ЦК України та зазначив, що шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди предметом доказування є не тільки факт неправомірних дій (бездіяльності), а також виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) та заподіяння шкоди.Право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених ЗакономУкраїни «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», виникає у випадку встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.Судом не встановлено, а позивачем не доведено факт заподіяння позивачу шкоди, у зв'язку з винесенням постанови слідчого про закриття кримінального провадження.
Колегія суддів уважає, що судом першої інстанції в даній справі постановлено законне та обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, аргументи апеляційної скарги висновок якого не спростовують.
Звернувшись із даним позовом, ОСОБА_1 зазначав, що повна бездіяльність, протиправність дій слідчого Савчука Л.О. при закритті кримінального провадження №42018141090000001 від 03.01.2018 року доведена та встановлена ухвалою суду від 24.09.2019 року у справі №461/2678/19, якою скасовано постанову слідчого Савчука Л.О. і вказаними діями останнього йому завдано моральну шкоду.
Разом з тим реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінального провадження, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням його прав.
Суд першої інстанції, розглядаючи даний спір, підставно врахував роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, п. 5 постанови від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Винесення слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова за наслідками розгляду скарги позивача ухвали про її задоволення свідчить про реалізацію ним передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень слідчого і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦК України, як це помилково вважає позивач.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.
Сам факт скасування ухвали слідчого про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій слідчого та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені.
При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди предметом доказування є не тільки факт неправомірних дій (бездіяльності), а також виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) та заподіяння шкоди.
Таких доказів ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції позивачем не надано.
Указаної правової позиції притримується Верховний Суд (постанова від 30.01.2019 року №199/1478/17), унаслідок чого посилання позивача на врахування при розгляді даної справи Постанови Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі №638/6944/16-ц та судову практику у даних категоріях справ, зокрема у справі №450/1547/18, на увагу не заслуговують.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність рішення суду першої інстанції та відсутність підстав до його скасування,а тому в силу норм ч. 1 ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України,суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів .
Головуючий: А.О. Чобіток
Судді: О. В. Немировська
Т. І. Ящук