справа № 759/5974/16-ц
головуючий у суді І інстанції Шум Л.М.
провадження № 22-ц/824/1963/2020
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
18 вересня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.
суддів: Рейнарт І.М., Слюсар Т.А.,
за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У квітні 2016 року ПАТ «Ідея Банк» звернулось до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль HYUNDAI I30, 2013 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , ДНЗ НОМЕР_2 в рахунок погашення кредитних зобов'язань у сумі 274 692 грн 22 коп., про вилучення у відповідача ОСОБА_1 вказаного вище автомобіля на період його реалізації.
У грудні 2017 року до суду надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 кредитну заборгованість на загальну суму 274 692 грн 22 коп., яка складається з основного боргу - 186 739 грн 21 коп., простроченого боргу - 10 330 грн 83 коп., прострочених процентів - 76 624 грн 39 коп. та строкових процентів - 997 грн 79 коп.; в рахунок погашення вказаної вище заборгованості звернути стягнення на транспортний засіб HYUNDAI I30, 2013 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , ДНЗ НОМЕР_2 , що належить відповідачу ОСОБА_2 , шляхом продажу зазначеного автомобіля позивачем будь-якій третій особі-покупцю від імені власника за ціною не нижче ринкової, визначеної незалежним суб'єктом оціночної діяльності, з наданням AT «Ідея Банк» усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії в органах МВС України та всіх інших державних та недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу-власника, які пов'язані з продажем автомобіля); вилучити у відповідача ОСОБА_2 вказаний вище автомобіль та передати АТ «Ідея Банк» на період до його реалізації; стягнути солідарно з відповідачів судовий збір (а.с. 98-102).
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 05 грудня 2013 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 910.25215, відповідно до якого останньому був наданий кредит у розмірі 192 085 грн на строк до 05 грудня 2021 року зі сплатою відсотків у розмірі 16,99 % річних.
Також, в забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань по договору, останній передав під заставу банку: автомобіль HYUNDAI I30, 2013 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , ДНЗ НОМЕР_2 , на загальну суму 187 400 грн.
В подальшому відповідачу ОСОБА_1 був направлений лист про зміну з 06 червня 2014 року відсоткової ставки по кредитному договору, яка збільшилась до розміру 20,59 %.
Позивачем вимоги договору виконані у повному обсязі, однак відповідачем ОСОБА_1 договірні зобов'язання не виконуються належним чином, останній платіж відповідачем здійснено 14 квітня 2016 року, в результаті чого виникла значна заборгованість по кредиту, яка станом на 14 квітня 2016 року становить 274 692 грн 22 коп. та складається з основного боргу - 186 739 грн 21 коп., простроченого боргу - 10 330 грн 83 коп., прострочених процентів - 76 624 грн 39 коп. та строкових процентів - 997 грн 79 коп.
У зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань по кредитному договору, за вказаною у договорі адресою не проживає, предмет застави для огляду не надає, позивач просив суд позов задовольнити.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року задоволено частково позов ПАТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ідея Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 910.25215 від 05 грудня 2013 року у розмірі 274 692 грн 22 коп., яка складається з основного боргу - 186 739 грн 21 коп., простроченого боргу - 10 330 грн 83 коп., прострочених процентів - 76 624 грн 39 коп. та строкових процентів - 997 грн 79 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ідея Банк» судові витрати у розмірі 4 120 грн 38 коп.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що порушення відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, вимоги позивача про дострокове стягнення з нього усієї суми кредиту разом з нарахованими процентами є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Посилання позивача, що після укладення договору застави транспортного засобу від 05 грудня 2013 року відповідач ОСОБА_1 без отримання на те згоди заставодержателя (позивача) відчужив належний йому автомобіль HYUNDAI I30, 2013 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , ДНЗ НОМЕР_2 на користь відповідача ОСОБА_2 не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи, жодних доказів на підтвердження цього факту позивачем надано не було.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ «Ідея Банк» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави та вилучення транспортного засобу та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити такі позовні вимоги АТ «Ідея Банк»:
· в рахунок погашення кредитних зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 910.25215. укладеним між AT «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , у розмірі 274 692 грн 22 коп., з яких: основний борг -186 739 грн 21 коп., прострочений борг - 10 330 грн 83 коп., прострочені проценти - 76 624 грн 39 коп., строкові проценти - 997 грн 79 коп.;
· звернути стягнення на користь AT «Ідея Банк» на предмет застави, який належить ОСОБА_2 , а саме на автомобіль HYUNDAI І30, 2013 року випуску, колір коричневий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , новий реєстраційний № НОМЕР_2 (надалі - транспортний засіб/предмет застави), шляхом продажу зазначеного автомобіля AT «Ідея Банк» будь-якій третій особі-покупцю від імені власника за ціною не нижче ринкової, визначеної незалежним суб'єктом оціночної діяльності, для чого надати AT «Ідея Банк» усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії в органах МВС України та всіх інших державних та недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу-власника, які пов'язані з продажем автомобіля тощо).
· вилучити у ОСОБА_2 транспортний засіб, який є предметом застави, а саме автомобіль HYUNDAI І30, 2013 року випуску, колір коричневий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , новий реєстраційний № НОМЕР_2 та передати АТ «Ідея Банк» на період до його реалізації.
Крім цього, стягнути з відповідачів на користь AT «Ідея Банк» понесені судові, витрати у розмірі 6 180 грн 57 коп. судового збору, сплаченого за подання цієї апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про вилучення та звернення стягнення на предмет застави, вважає його необґрунтованим, незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції вважає їх необґрунтованими, незаконними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, враховуючи таке:
відповідно до отриманої інформації від органів MBС України, актуальним власником заставного транспортного засобу є ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
саме на підставі отриманої інформації від органів МВС про актуального власника заставного транспортного засобу, судом першої інстанції було залучено ОСОБА_2 співвідповідачем у справі, як нового власника заставного транспортного засобу а саме: автомобіля HYUNDAI І30, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .
відповідно до отриманої інформації від органів МВС України встановлено, що колір заставного транспортного засобу було змінено з чорного кольору на коричневий колір.
проте, судом було проігноровано вищевказані докази наявні в матеріалах справи та ухвалено необґрунтоване та незаконне рішення в частині відмови про звернення стягнення на предмет застави.
саме VІN-код (номер шасі, кузова, рами) с головним ідентифікатором транспортного засобу, і в цьому випадку саме він є ідентичним в транспортному засобі, який було передано в заставу банку ОСОБА_1 та в транспортному засобі власником якого на даний час є ОСОБА_2 , а саме НОМЕР_1 .
суд першої інстанції не правильно визначив обставини, які підлягають встановленню у цій справі, оскільки задоволення вимог банку у цій справі залежать від того, чи був ОСОБА_2 добросовісним набувачем транспортного засобу, чи ні, що встановлюється виключно на підставі того - чи було зареєстроване щодо транспортного засобу (на момент його відчуження) обтяження банку чи ні. Зміна власника транспортного засобу на підставі продажу автомобіля, без згоди банку, при наявності чинного обтяження в ДРОРМ, не припиняє чинність застави на обтяження, яке зареєстровано в реєстрі.
всупереч договору застави відповідно до якого, відчуження предмета застави заставодавцем здійснюється тільки за письмовою згодою заставодержателя, предмет застави заставодавцем було відчужено без письмової згоди позивача.
Оскільки, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, учасниками справи в апеляційному порядку не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.
Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає скаргу не вмотивованою, не обґрунтованою, поданою із порушенням чинних норм ЦПК України та такою що не підлягає задоволенню.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що 05 грудня 2013 року між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 910.25215, відповідно до якого останньому був наданий кредит у розмірі 192 085 грн на строк до 05 грудня 2021 року зі сплатою відсотків у розмірі 16,99 % річних (а.с. 12-16 т. 1).
В забезпечення виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, останній передав під заставу банку: автомобіль HYUNDAI I30, 2013 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , ДНЗ НОМЕР_4 , на загальну суму 187 400 грн (а.с. 20-21 т. 1).
Отже, предметом договору застави транспортного засобу № 910.25215 є саме транспортний засіб HYUNDAI I30, 2013 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , Д.Н.З. НОМЕР_4 , об'єм двигуна 1698, що належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про реєстрацію т/з серії НОМЕР_5 , виданого 03 грудня 2013 року.
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 42784900 від 06 грудня 2013 року в реєстрі наявне обтяження щодо предмету застави, яке було зареєстровано 06 грудня 2013 року з терміном дії до 06 грудня 2018 року, яке в подальшому у 2018 році за заявою обтяжувала було подовжено до 03 грудня 2023 року, тобто було чинним під час кожного відчуження заставного транспортного засобу та є чинним по сьогоднішній час.
З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» змінило власне найменування на Акціонерне товариство «Ідея Банк» у зв'язку із зміною організаційно-правової форми, що підтверджується Статутом Акціонерного товариства «Ідея Банк» (а.с. 76-78 т. 2).
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року витребувано в Головному сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ України інформацію про автомобіль «HYUNDAI І30» 2013 року випуску, чорного кольору, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , а саме: прізвище, ім'я, по-батькові власника зазначеного автомобіля; ідентифікаційний номер фізичної особи; місце реєстрації; державний номерний знак автомобіля.
На виконання вимог ухвали суду Головний сервісний центр МВС України надіслав наявну станом на 22 листопада 2016 року у базі даних ЄДР МВС інформацію, з якої вбачається, що власником автомобіля HYUNDAI I30, 2013 року випуску, колір коричневий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_6 , номерний знак НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1396, є ОСОБА_2 (а.с. 57-58, 60 т. 2). З даної реєстраційної картки транспортного засобу вбачається, що транспортний засіб придбано в торговельній організації.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що інформація надана компетентним органом саме по VIN-коду (номеру кузова), а не об'єму двигуна, кольору транспортного засобу чи реєстраційному номеру.
Ідентифікаційний номер транспортного засобу (англ. Vehicle identification number- VIN) або VIN-код -це унікальний серійний номер, що застосовується в автомобільній промисловості для індивідуального розпізнавання кожного механічного транспортного засобу, причіпного транспортного засобу, мотоцикла та мопеда, визначення яких подані в міжнародному стандарті ISO 3833. Ідентифікаційний номер транспортного засобу наноситься на транспортному засобі у місцях та у відповідності із вимогами міжнародного стандарт) ISO 4030 та заноситься у паспорт транспортного засобу.
Цей міжнародний стандарт встановлює вимоги до місць розташування і кріплення ідентифікаційного номера транспортного засобу на механічних транспортних засобах, причепах, мотоциклах і мопедах. Стандарт розроблений та запроваджений Міжнародною Організацією зі Стандартизації - ICO (англ. International Organization for Standardization - ISO).
Підсумовуючи, колегія апеляційного суду вважає, що саме VIN-код (номер шасі, кузова, рами) є головним ідентифікатором транспортного засобу, і в цьому випадку саме він є ідентичним в транспортному засобі, який було передано в заставу банку ОСОБА_1 та в транспортному засобі власником якого на сьогодні є ОСОБА_2 ..
Тому, колегія апеляційного суду відхиляє доводи відповідача ОСОБА_2 щодо розбіжностей по кольору та об'єму двигуна транспортного засобу, які існують на сьогодні, жодним чином не впливають на його ідентифікацію та дію обтяження та не були зазначені у договорі застави транспортного засобу та кредитному договорі.
Відповідно до частин 3,7 статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Як вбачається у Висновку авто-товарного дослідження №139 від 03 червня 2019 року не зазначено, що судовий експерт-автотоваровед ОСОБА_3 попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, як того вимагає стаття 102 ЦПК України (а.с. 49, 50-69 т. 2). Враховуючи викладене, колегія апеляційного суду не вважає наданий доказ належним для підтвердження обставин щодо кольору та об'єму двигуна транспортного засобу, на які посилається ОСОБА_2 .
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 09 липня 2018 року зобов'язано Територіальний сервісний центр № 5341 Регіонального сервісного центру МВС України в Полтавській області надати
документи на підставі яких здійснювалась реєстрація автомобіля HYUNDAI I30, 2013 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_6 , та видано реєстраційний номер НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_4
інформацію чи здійснювалися зміни в технічні характеристики автомобіля HYUNDAI I30, 2013 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_6 , та видано реєстраційний номер НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_4
зобов'язано Регіональний сервісний центр МВС України в м. Києві надати
документи, на підставі яких здійснювалося зняття з реєстрації автомобіля HYUNDAI I30, 2013 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_6 , ДНЗ НОМЕР_4 , первинний власник - ОСОБА_1
інформацію чи здійснювалися зміни в технічні характеристики автомобіля HYUNDAI I30, 2013 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_6 , ДНЗ НОМЕР_4 , первинний власник - ОСОБА_1
відомості чи було надано власником автомобіля HYUNDAI I30, 2013 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_6 , ДНЗ НОМЕР_4 , первинний власник - ОСОБА_1 під час зняття з реєстрації вказаного автомобіля, письмову згоду (погодження) із ПАТ «Ідея Банк», в заставі якого перебував даний транспортний засіб (а.с. 178-179 т. 1).
На виконання вимог ухвали суду Головний сервісний центр МВС України надіслав інформацію з якої вбачається, що
власник заставного транспортного засобу та відповідно державний номерний знак, а також колір вказаного заставного транспортного засобу змінювалися,
відповідач ОСОБА_2 є вже третім власником заставного транспортного засобу після ОСОБА_1 , оскільки відповідач ОСОБА_1 без отримання на те згоди заставодержателя (позивача) перереєстрував належний йому автомобіль HYUNDAI I30, 2013 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , Д.Н.З. НОМЕР_2 на нового власника ОСОБА_5 , ОСОБА_5 зняла автомобіль з обліку для реалізації, ОСОБА_4 здійснив вторинну реєстрацію транспортного засобу, придбаного в торгівельній організації на своє ім'я, та зняв автомобіль з обліку для реалізації, відповідач ОСОБА_2 здійснив вторинну реєстрацію транспортного засобу, придбаного в торгівельній організації на своє ім'я (а.с. 9 т. 2).
договір про відчуження автомобіля HYUNDAI І30, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 безпосередньо між відповідачами у справі не укладався,
письмова згода позивача, заставодержателя, на відчуження заставного транспортного засобу відсутня (а.с. 1-10 т. 2).
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність відмінностей у основних характеристиках транспортного засобу, який є предметом застави і обтяжений в Державному реєстрі, та транспортним засобом, що знаходиться у власності відповідача ОСОБА_2 . У справі достатньо доказів, які ідентифікують автомобіль за індивідуальним для кожного автомобіля номером шасі (кузова, рами), у даному випадку це номер НОМЕР_1 .
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції встановив, що після укладення договору застави транспортного засобу від 05 грудня 2013 року та обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо заставного транспортного засобу 06 грудня 2013 року (з терміном дії до 06 грудня 2018 року), відповідач ОСОБА_1 без отримання на те згоди заставодержателя (позивача) перереєстрував належний йому автомобіль на іншого власника, новим власником заставного транспортного засобу є відповідач ОСОБА_2 .
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про заставу» від 02 жовтня 1992 року N2654-XII (в редакції станом на день ухвалення оскаржуваного рішення, надалі по тексту Закон N2654-XII) та статтею 572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною четвертою статті 577 ЦК України передбачено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Відповідно до частини другої статті 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.
Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження, за винятком таких випадків:
1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.
За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.
Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах: від 03 квітня 2013 року у справі № 6-7цс13,
від 19 листопада 2014 року у справі № 6-168цс14 та у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 463/3582/17 (провадження № 61?3383св19).
Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що він є добросовісним набувачем, який набував право власності на заставний транспортний засіб є безпідставними, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства України, застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави.
Суд апеляційної інстанції вважає, що застава транспортного засобу була належним чином зареєстрована й автомобіль відчужувався у періоди, коли був під обтяженням, а отже, відсутні підстави для визнання відповідача ОСОБА_2 добросовісним набувачем.
Відмовляючи у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет застави, суд першої інстанції помилково обґрунтував свої висновки наявністю відмінностей у основних характеристиках транспортного засобу, який є предметом застави і обтяжений в Державному реєстрі, та транспортним засобом, що знаходиться у власності відповідача ОСОБА_2 .
Разом з тим, колегія апеляційного суду звертає увагу на таке.
Відповідно до частин 1,6,7 статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.
Відповідно до частини 1 статті 21 цього Закону реалізація заставленого майна здійснюється шляхом його продажу на аукціонах (публічних торгах), у тому числі у формі електронних торгів, якщо інше не передбачено договором.
Відповідно до пунктів 1, 2 пар. 5 договору застави транспортного засобу 910.25215 від 05 грудня 2013 року заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку порушення заставодавцем будь-якого з зобов'язань, передбачених кредитним договором,
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за вибором заставодержателя одним із способів: за рішенням суду або в позасудовому порядку шляхом набуття заставодержателем предмета застави у власність чи шляхом продажу заставодержателем предмету застави третій особі (а.с. 20,21 т. 1).
Вказане кореспондується з положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» N 1255-IV від 18 листопада 2003 року.
Відповідно до частини 1 статті 26 цього Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 цього Закону обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:
1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;
2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;
3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;
4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери.
5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Звернення стягнення на предмет застави шляхом встановлення у рішенні суду права заставодержателя продати предмет застави будь-якій третій особі-покупцю, можливе лише за умови, що сторони договору застави не передбачили цей спосіб задоволення вимог заставодержателя у договорі застави, як позасудовий спосіб звернення стягнення.
Якщо ж сторони договору застави передбачили такий спосіб задоволення вимог заставодержателя у договорі застави, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права заставодержателя продати предмет застави будь-якій третій особі є неналежним способом захисту (аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц, від 29 травня 2018 року у справі № 369/238-15-ц, пункти 6.1, 6.2 постанови від 23 травня 2018 року у справі № 916/5073/15, пункт 51 постанови від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц).
З огляду на викладене суд першої інстанції помилково ототожнив позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет застави, передбачений умовами договору застави транспортного засобу 910.25215 від 05 грудня 2013 року, з правом заставодержателя реалізувати заставлене майно, на яке звернено стягнення на підставі виконавчого листа, на публічних торгах, а також дійшов помилкового висновку про можливість встановлення у рішенні суду права заставодержателя продати предмет застави будь-якій третій особі-покупцю від імені власника у разі визначення його у договорі застави як позасудового способу звернення стягнення на предмет застави.
За правилами пункту 3 частини другої статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду, зокрема, зазначаються заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні.
Проте оскільки правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні, тому відсутні і підстави для вжиття заходів забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження шляхом вилучення у ОСОБА_2 предмету застави та передачі його позивачу на період його реалізації.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року підлягає зміні в мотивувальній частині щодо правового обґрунтування відмови у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині оскаржуване рішення залишається без змін.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 вересня 2020 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді І.М. Рейнарт
Т.А. Слюсар