24 вересня 2020 року Чернігів Справа № 620/2787/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування» від 09.07.2003 № 1058- IV.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058- IV у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем протиправно не було виплачено їй допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, врахувавши до стажу, який дає право на її призначення лише 7 років і 11 місяців, в той час як вона має стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, а як наслідок і на призначення спірної допомоги, складає 41 рік 11 місяців 10 днів. Відмова відповідача обґрунтована довідкою Управління освіти Чернігівської міської ради від 21.05.2020, відповідно до якої позивач в період з 03.01.1994 по 05.10.2011 працювала на посаді методиста дошкільного закладу, а ця посада не відносить до посад, що дають право на призначення пенсії за вислугу років. Однак, позивач не погоджується із такою відмовою, оскільки її трудова книжка містить записи, що у спірний період вона працювала саме на посаді вихователя-методиста.
Відповідач у встановлений судом строк надав відзив на позов, в якому зазначив, що відповідно до довідки Управління освіти Чернігівської міської ради від 21.05.2020 у період з 03.01.1994 по 05.10.2011 позивач працювала на посаді методиста дошкільного навчального закладу №74 м. Чернігова. Посада методиста дошкільного закладу не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909. Отже, робота на такій посаді не дає право на призначення пенсії за вислугу років, та, відповідно, на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення.
Ухвалою судді від 27.07.2020 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Також надано відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі на надання відзиву на позов.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов має бути задоволений у повному обсязі, враховуючи таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 24.09.2019 отримує пенсію за віком, обчислену, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що не заперечується відповідачем.
З огляду на матеріали справи загальний трудовий стаж ОСОБА_1 становить 41 рік 11 місяців 10 днів, що також не заперечується відповідачем та підтверджується копією трудової книжки (а.с. 10-12).
Так, вказаний стаж підтверджується записами трудової книжки позивача, зокрема:
- 01.09.1977-25.06.1981 - навчання в Рівненсвкому державному педінституті ім. Мануїльського;
- 17.08.1981 - прийнята вихователем в Д/к 69;
- 21.11.1983 - переведена вихователем - методистом в Д/к 75;
- 01.06.1991 - переведена вихователем-методистом 1 категорії;
- 01.07.1992 - переведена вихователем-методистом в Д/к 74;
- 02.01.1994 - звільнена по переводу в Деснянський районну раду, п. 5 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з переданням дитячого закладу у власність Чернігівської міської ради;
- 03.01.1994 - Дошкільний заклад № 74 м. Чернігова. Прийнята по переводу на посаду вихователя-методиста, в зв'язку з передачею д/з у відомство Деснянської районної ради згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України;
- згідно рішення міськвиконкому № 21 від 11.02.1997 відділ освіти Деснянського райвиконкому реорганізований в управління освіти Чернігівської міської ради;
- 27.04.1998 - встановлено кваліфікаційну категорію "спеціаліст вищої категорії";
- 24.04.2003 - підтверджено кваліфікаційну категорію "спеціаліст вищої категорії";
- 17.04.2008 - підтверджено кваліфікаційну категорію "спеціаліст вищої категорії", встановлено звання "старший вихователь";
-11.01.2010 - найменування дошкільного навчального закладу "Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад № 74 "Будинок добра і радості" змінено на "Чернігівський дошкільний навчальний заклад № 74 "Будинок добра і радості" Чернігівської міської ради Чернігівської області" Управління освіти Чернігівської міської ради;
- 12.06.2010 - переведена на посаду завідувача Чернігівського дошкільного навчального закладу № 74 "Будинок добра і радості".
22.05.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії та виплати їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України № 1522-1451/П-02/8-2500/20 від 01.06.2020 позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій (а.а. 32-33).
Свою відмову відповідач обґрунтовує тим, що за документами пенсійної справи страховий стаж позивача, що визначає право на виплату грошової допомоги складає 7 років 11 місяців. До вказаного стажу відповідачем не зараховано період роботи з 03.01.1994 по 05.10.2011, у який, згідно Довідки Управління освіти Чернігівської міської ради № 01-25/280 від 21.05.2020, позивач працювала на посаді методиста дошкільного закладу № 74 м. Чернігова. Посада методиста дошкільного закладу не відноситься до посад, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, визначених Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Не погоджуючись із такою відмовою, ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
Так, відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Перелік №909).
Згідно абзацу 5 "Дошкільні навчальні заклади" пункту 1 "Освіта" Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою № 909 передбачено наступні найменування посад: директори (завідуючі), вихователі - методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних; закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі - дефектологи, вчителі - логопеди, практичні психологи.
Так, судом встановлено, що в трудовій книжці позивача наявний запис 03.01.1994 про прийняття ОСОБА_1 по переводу на посаду вихователя - методиста Дошкільного 'закладу № 74 м. Чернігова в зв'язку з передачею д/з у відомство Деснянської районної ради згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України, а з 12.06.2010 - переведена на посаду завідувача Чернігівського дошкільного навчального закладу № 74 "Будинок добра і радості". Тобто згідно запису трудової книжки позивач у спірний період працювала на посаді вихователя - методиста, як і передбачено Постановою № 909.
Водночас, суд зауважує, що відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі - Постанова № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, суд погоджується із доводами позивача, що відповідач безпідставно не взяв до уваги запис трудової книжки, де вказано, що позивач працювала на посаді вихователя - методиста.
Натомість, відповідач обраховує стаж позивача не на підставі записів трудової книжки, а довідки Управління освіти Чернігівської міської ради.
Своєю чергою, суд звертає увагу на те, що третім абзацем довідки Управління освіти Чернігівської міської ради від 21.05.2020 № 01-25/280, яка і слугувала підставою для відмови позивачу у призначенні спірної виплати, зазначено, що згідно наказу № 375 від 04.06.1990 "Про вдосконалення організації заробітної плати та введення нових ставок посадових окладів працівників закладів та організацій народної освіти" Державного комітету СССР по народній освіті, на підставі постанови № 193/7-69 від 15.05.1990 Державного комітету СССР з праці та соціальних питань, а також Секретаріату Всесоюзної Центральної ради професійних спілок, в дошкільних закладах посада "старший вихователь" була виключена, а введена посада "вихователь - методист". Тому, згідно наказу позивач з 03.01.1994 дійсно була прийнята на посаду "вихователя - методиста" (а.с. 14-15).
Окрім того, слід також зазначити, Рішенням Виконавчого комітету Деснянської районної ради народних депутатів твід 24.01.1994 № 21 "Про передачу дитячих дошкільних установ № 43, 69, 72, 73, 74, 76, 77 ВО "ЧРЛЗ" на баланс Деснянського району затверджено штатний розклад згідно з додатком. По типовому штату дошкільної установи № 74 не було передбачено посади методиста, натомість була посада вихователя-методиста (а.с. 16-21).
Отже, посада позивача в період роботи ОСОБА_1 з 03.01.1994 по 05.10.2011 щодо якого виник спір, була саме «вихователь-методист», що в повній мірі підтверджено матеріалами справи, а враховуючи зазначений період позивач має достатній стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788, а відповідно і право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
При цьому, оскільки інших доводів щодо відсутності підстав для отримання позивачем грошової допомоги ГУПФ України в Чернігівській області не зазначало, суд вважає відмову відповідача в призначенні і виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги протиправною.
У свою чергу, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Завдання судочинства досягаються шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Одночасно, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналогічна правова позиція у спорі, що розглядається, викладена в постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 та від 20.02.2016 у справі № 804/14800/14.
Пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на позовну заяву, ОСОБА_1 просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058- IV у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Однак, як встановлено судом, призначення та виплата спірної допомоги невідривно пов'язана із стажем, що визначає право на її виплату, а тому, керуючись статтями 6, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплатити грошову допомогу ОСОБА_1 відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058- IV у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, врахувавши для цього період роботи позивача з 03.01.1994 по 05.10.2011 на посаді вихователя-методиста дошкільного закладу № 74 м. Чернігова.
Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява №28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), підпункту 2836, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції.
Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).
Ураховуючи наведене, та те, що листом від 01.06.2020 №1522-1451/П-02/8-2500/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області фактично відмовило позивачу у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, чим порушило право ОСОБА_1 на отримання гарантованих державою коштів, суд вважає, що її позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення у повному обсязі адміністративного позову ОСОБА_1 .
Відповідно до частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування» від 09.07.2003 № 1058- IV.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплатити грошову допомогу ОСОБА_1 відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058- IV у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, врахувавши для цього період роботи ОСОБА_1 з 03.01.1994 по 05.10.2011 на посаді вихователя-методиста дошкільного закладу № 74 м. Чернігова.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940.
Дата складення повного рішення суду - 24.09.2020.
Суддя Ю. О. Скалозуб