25 вересня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/348/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій.
Позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2020 року №0002643304, за яким за порушення підпунктів 164.1.1, 164.1.3 пункту 164.1, абзацу «е» підпункту 164.2.17 статті 164, пунктів 177.1, 177.2, підпункту 177.4.1 статті 177 Податкового кодексу України ОСОБА_1 донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування у сумі 492563,57 грн та застосовано штрафну санкцію на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України у сумі 123140,89 грн, загальна сума нарахованого платежу за вказаним повідомленням-рішенням становить 615704,46 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2020 року №0002653304, за яким ОСОБА_1 за порушення пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України донараховано 41046,96 грн військового збору та застосовано штрафну санкцію на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у сумі 10261,74 грн, загальна сума нарахованого платежу за вказаним повідомленням-рішенням становить 51308,70 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2020 року №0002683304, за яким ОСОБА_1 за порушення пункту 188.1 статті 188, пунктів 192.1, 192.2 статті 192 Податкового кодексу України зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість на 28917,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2020 року №0002693304, яким за порушення пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України на підставі пункту 54.3.3 статті 54 і пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України до ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію у сумі 510,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2020 року №0002703304, яким за порушення пунктів 44.6, 44.7 статті 44 Податкового кодексу України ОСОБА_1 на підставі пункту 54.3.3 статті 54 і пункту 121.1 статті 121 ПК України застосовано штрафну санкцію у сумі 510,00 грн;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 250770,01 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення №0002663304 від 17 лютого 2020 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 65231,96 грн.
Позов обґрунтовано тим, що оскаржуваними рішеннями позивачу безпідставно донараховані додаткові платежі з податків та зборів та застосовано штрафні санкції, які, на його думку, базуються на відвертому ігноруванні наявних у платника податків первинних документів та невірному застосуванні норм податкового законодавства.
Так, позивач вважає, в порушення статей 23, 44, 163, 177 Податкового кодексу України відповідач безпідставно дійшов висновку в акті перевірки 11 лютого 2020 року про заниження оподатковуваного доходу на 52500,00 грн по операціях з ТОВ «ВГП» та ТОВ «Європродуктіон». Висновки, викладені в зазначеному акті, про порушення вимог пунктів 164.1.1, 164.1.3 статті 164, пунктів 177.1, 177.2 Податкового кодексу України щодо невідображення в податкових деклараціях доходу у сумі 52500,00 грн, у тому числі за 2017 рік в сумі 43000,00 грн, за 2018 рік в сумі 9500,00 грн є таким, що не відповідає дійсності, спростовується наявними у позивача первинними документами, а нарахування податкових зобов'язань з указаної суми за оскаржуваними рішеннями проведено протиправно. В порушення наведених вище норм податкового законодавства відповідачем безпідставно віднесено до складу оподатковуваного доходу позивача за 2017, 2018 роки неіснуючу та неотриману від наведених вище контрагентів виручку на загальну суму 52500,00 грн, в тому числі у 2017 році 43000,00 грн, у 2018 році 9500,00 грн, чим штучно завищено базу оподаткування та створено підстави для незаконного нарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску.
Крім цього, висновок відповідача, наведений в акті перевірки від 11 лютого 2020 року про заниження позивачем загального оподатковуваного доходу на суму 1831704,02 грн (за 2016 рік - 113668,29 грн, за 2017 рік - 628419,02 грн, за 2018 рік - 1089616,71 грн) за рахунок не відображення вартості безоплатно отриманого пального, є таким, що не підтвердженим первинними документами, та доводить безпідставність здійснення нарахувань зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору з указаної суми, що свідчить про протиправність оскаржуваних актів контролюючого органу.
В обґрунтування допущення відповідачем порушень низки норм Податкового кодексу України та безпідставного виключення документально підтверджених витрат, пов'язаних з здійсненням господарської діяльності, позивач вказав, що відповідачем не прийнято до уваги надані позивачем до заперечень первинні документи, які відповідно до норм статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» повністю підтверджують відображені у звітності витрати (відомості про виплату авансових звітів, авансові звіти з розрахунками додано до заперечень). Підставою для виключення зі складу витрат суми коштів відповідач зазначає відсутність у позивача готівкових коштів. Водночас усі суми, зазначені в авансових звітах, мають відповідне підтвердження (касові чеки, квитанції тощо). Факт пов'язаності вказаних витрат з господарською діяльністю перевіряючими не заперечується, а інформація щодо виплати вказаних сум за авансовими звітами підтверджується відповідними платіжними відомостями. Крім цього, вважає, що наведене податковим органом обґрунтування зняття зі складу валових витрат 1018428,53 грн, фактично понесених позивачем витрат, пов'язаних з господарською діяльністю та отриманням доходу, є незаконним та свідчить про безпідставне донарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору з указаної суми за оскаржуваними повідомленнями-рішеннями.
Позивач вказує, що стосовно донарахувань з єдиного соціального внеску у сумі 250770,01 грн, наведених у вимозі про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та 65231,96 грн штрафних санкцій, нарахованих за рішенням №0002663304 від 17 лютого 2020 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, то вказані донарахування здійснено з розрахунку максимальної ставки - 22% єдиного соціального внеску та максимальної бази нарахування, визначених частиною п'ятою статті 8 та пункту 4 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». В якості бази нарахування використані суми заниженого оподатковуваного доходу позивача, наведені в акті позапланової перевірки від 11 лютого 2020 року, на незаконності та безпідставності нарахування яких наголошувалось вище. Аналогічним чином відбувалось донарахування 41046,96 грн військового збору та застосованої штрафної санкції у сумі 10261,74 грн.
Крім цього, позивач зазначає, що висновок податкового органу про заниження платником податків суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 61557,00 грн, в тому числі у грудні 2016 року на 32640,0 грн, в липні 2017 року на 9000,00 грн, у вересні 2017 року на 18000,00 грн, в серпні 2018 року на 1000,00 грн є безпідставним та таким, що суперечить нормам пункту 197.8 статті 197, пунктів 199.4, 199.5 статті 199 Податкового кодексу України, а рішення про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням від 17 лютого 2020 року №0002683304 є незаконним. Позивач вказував, що у поданих відповідачу запереченнях ним, з посиланням на первинні документи та норми податкового законодавства, було доведено безпідставність таких тверджень, але за наслідками їх розгляду ці порушення не усунені, що призвело до ухвалення повідомлення-рішення про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість на 28971,00 грн.
Враховуючи наведене та посилаючись на судову практику Європейського суду з прав людини, позивач вважає, що ухвалені відповідачем повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування фінансових санкцій не відповідають критерію «пропорційності», оскільки не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача та не відповідають встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості. Оскаржувані акти порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування відповідних рішень суб'єкта владних повноважень.
Ухвалою суду від 20 березня 2020 року відкрито провадження у даній справі; вирішено її розгляд проводити за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання; встановлено строк для надання відзиву на позов.
Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив наступне.
Так, посилаючись на надані позивачем банківські виписки, звіти з реєстратора розрахункових операцій, докази оплати послуг за актами виконаних робіт, а також дані обліку позивача, відомості з ЦБД ДРФО, копії заявок, актів виконаних робіт, CMR (TTH), відповідач вважає, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у податкових деклараціях про майновий стан і доходи не відображено в повному обсязі отриманий дохід, внаслідок чого занижено загальний оподаткований дохід на суму 52500,00 грн.
Щодо заниження позивачем суми загального оподаткованого доходу, внаслідок порушень вимог підпунктів 164.1.1, 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, абзацу «є», підпунктів 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 та пунктів177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, відповідач вказав, що при проведенні документальної позапланової перевірки ОСОБА_1 податковим органом враховувалися об'єми баків для дизельного палива вантажних автомобілів, наявних у позивача, в яких могли зберігатися залишки пального. Таким чином, посилання позивача на неврахування зазначеної інформації при проведенні перевірки податковим органом не відповідає дійсності. Крім цього, для перевірки не надані документи, що підтверджували б оприбуткування товарів, залишки яких не підтверджені документально. В ході перевірки встановлено заниження позивачем суми загального оподатковуваного доходу всього у сумі 1831704,02 грн, у тому числі за 2016 рік в сумі 113668,29 грн, за 2017 рік у сумі 628419,02 грн, за 2018 рік у сумі 1089616,71 грн, чим порушено наведені вище норми Податкового кодексу України.
Щодо безпідставного врахування позивачем при визначенні чистого оподаткованого доходу, витрат на оплату авансових звітів, здійснення яких не підтверджено належними розрахунково-платіжними документами, відповідач вказав, що позивачем не надані документи, якими підтверджено реальність видачі готівкових коштів на виплату заборгованості найманим працівникам по авансовим звітам на загальну суму 1018428,53 грн. Внаслідок порушення пункту 177.2 статті 177, підпунктів 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України позивачем завищено суму документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю на суму 1018428,53 грн, у тому числі: за 2017 рік на суму 533146,65 грн, за 2018 рік в сумі 485281,88 грн.
Щодо встановленого факту заниження ОСОБА_1 податкового зобов'язання з ПДВ відповідач вказав, що в ході перевірки встановлено заниження податкових зобов'язань за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року. Зокрема, позивачем проводилось коригування податкових зобов'язань з ПДВ неплатникам податку на суму 34557,00 грн, а також коригування податкових зобов'язань з ПДВ на суму 27000,00 платникам ПДВ. З урахуванням наведеного та внаслідок порушення пункту 188.1 статті 188, пунктів 192.1, 192.2 статті 192 Податкового кодексу України позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 61557,00 грн, в тому числі за грудень 2016 року на суму 32640,00 грн, за липень 2017 року на суму 9000,00 грн, за вересень 2018 року на суму 18000,00 грн, за серпень 2018 року на суму 1000,00 грн, за листопад 2018 року на суму 917,00 грн.
Стосовно податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2020 року №0002693304, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 510,00 грн, відповідач зазначив, що під час перевірки встановлено подання не у повному обсязі позивачем податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги) за 1, 2, 3, 4 квартали 2016 року, 1, 2, З, 4 квартали 2017 року, 1,2, 3,4 квартали 2018 року. Крім цього, в ході перевірки встановлено взаємовідносини між ФОП ОСОБА_1 та фізичними особами-підприємцями, яким було перераховано кошти за придбані товари (згідно наданих первинних документів). Проте, позивачем не відображено в повному обсязі в розрахунках форми 1ДФ за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року виплачені кошти на користь платників податків, чим порушено пункт 51.1 статті 51 Податкового кодексу України.
Стосовно податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2020 року №0002703304, яким до платника податків застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн, відповідач звернув увагу на те, що ОСОБА_1 для перевірки не надано: детальну інформацію щодо структури доходів та витрат, віднесених до граф 4, 5, 6, 7, 8 Додатків Ф2 до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2016 рік, 2017 рік та 2018 рік, інформацію про обороти по постачальникам та покупцям за 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік (загальна сума та в розрізі контрагентів, із зазначенням видів та кількості товарів/робіт/послуг); інформацію про формування ціни на реалізовані товари/роботи/послуги. Вказані обставини призвели до порушенням позивачем положень пункту 85.2 статті 85, пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України.
З урахуванням викладеного, відповідач вважає податкові повідомлення-рішення від 17 лютого 2020 року №0002643304, № 0002653304, №0002683304, №0002703304, №0002693304, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2020 року №Ф-0002673304, рішення про застосування штрафних санкцій №0002663304 від 17 лютого 2020 року є законними і обґрунтованими, прийнятими контролюючим органом у межах наданих повноважень і дотримуючись покладених законом обов'язків, а тому не підлягають скасуванню. Просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
У поданій до суду відповіді на відзив позивач вказав про безпідставність тверджень відповідача про правомірність нарахування додаткової бази оподаткування по контрагентах ПАТ «ВГП» у сумі 43000,0 грн. та ТОВ «Європродукціон» у сумі 9500,0 грн. за даними з ЦБД ДРФО, оскільки такі суперечать наявним у позивача та наданим для перевірки первинним документам та нормам статті 164, 177 Податкового кодексу України.
Крім цього, в акті позапланової перевірки для розрахунків залишків пального податковим органом використані занижені кількісні та вартісні показники щодо списання пального, які не відповідають оборотним відомостям платника податків, які зазначені в акті позапланової перевірки в якості джерела інформації. При цьому відповідачем в акті не зазначено, які саме первинні документи платника податків (акти виконаних робіт та акти на списання пального), на підставі яких було сформовані оборотні відомості, не враховано чи не прийнято. Отже, висновок про існування необлікованих залишків пального є необґрунтованим та базується на непідтверджених документально даних, що наведені в акті позапланової перевірки.
Позивачем також зазначено про те, що перевіркою не встановлено невідповідність наведених у наданих платником авансових звітах відомостей про понесені витрати, фактичним даним. Штучне ігнорування відповідачем первинних документів, наданих на перевірку і не прийнятих до уваги з надуманих підстав, свідчить про свідоме намагання штучно створити неіснуючу базу оподаткування та безпідставного нарахування платнику податків податкових зобов'язань з неіснуючого доходу.
Щодо тверджень про заниження податкового зобов'язання з ПДВ позивач вказав, що застосування при перевірці норм пункту 192.2 статті 192 Податкового кодексу України до спірних правовідносин є безпідставним, оскільки в даному випадку потрібно застосовувати норми пункту 192.1 статті 191 Податкового кодексу України. Отже, висновок відповідача про заниження платником податків суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість є безпідставним та таким, що суперечить нормам податкового законодавства.
Відповідач подав до суду заперечення, згідно з якими вважає, що позовна заява, відповідь на відзив та висновок експерта, наданий позивачем в обґрунтування заявлених вимог, не спростовують розрахунків податкового органу, даних акту перевірки. Вважає оскаржувані рішення правомірними. Наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог.
Крім цього, сторонами справи були надані додаткові письмові пояснення, в яких вони підтримали свої вимоги та заперечення, викладені у поданих заявах по суті справи.
Ухвалою суду від 16 червня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.
У судових засіданнях представники сторін надали пояснення з приводу спірних правовідносин, а також додаткові докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.
Представник позивача просив суд позов задовольнити повністю з підстав, викладених у поданих позивачем заявах по суті справи.
Натомість представник відповідача щодо задоволення позову заперечував з підстав, викладених у поданих ним заявах по суті справи.
У заяві, що надійшла до суду 11 вересня 2020 року, представник позивача не заперечував щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.
У заяві від 15 вересня 2020 року представник відповідача також просив суд справу розглянути в порядку письмового провадження.
За таких обставин та зважаючи на положення частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд приходить до висновку про розгляд цієї справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець з 06 грудня 2005 року із здійсненням основного виду економічної діяльності за КВЕД 35.22 Розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи.
Відповідно до свідоцтва №85549493 від 11 липня 2006 року, виданого Новоселицькою МДПІ Чернівецької області, позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість.
На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.5, пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), пункту 2 частини першої статті 13 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями), наказу ГУ ДПС у Чернівецькій області №202 від 15 листопада 2019 року, направлень, виданих ГУ ДПС у Чернівецькій області: №856 від 28 листопада 2019 року, №857 від 18 листопада 2019 року, проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності платника податків - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року.
Вказана перевірка проводилась у період з 28 листопада 2019 року по 18 грудня 2019 року. Відповідно до наказу ГУ ДПС у Чернівецькій області від 11 грудня 2019 року №262 строк проведення зазначеної перевірки продовжувався на п'ять робочих днів з 12 грудня 2019 року по 18 грудня 2019 року.
За результатами проведеної перевірки Головним управління ДПС у Чернівецькій області складено акт від 24 грудня 2019 року №70/24-13-33-04/ НОМЕР_1 «Про результати документальної планової перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, в якому встановлено наступні порушення:
- підпунктів 2, 6, 8, 9 пункту 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року №481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01 жовтня 2013 року за №1686/24218 та підпункт «а» підпункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в частині невірного відображення отриманого від здійснення господарської із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, суми фактично понесених витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, та суми чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6,7,8);
- підпунктів 164.1.1, 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, абзацу е) підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 та пунктів 177.1, 177.2 статті 177, підпункту 177.4.1, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями), внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення господарської діяльності на загальну суму на загальну суму 560465,59 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 119648,76 грн, за 2017 рік у сумі 207308,55 грн, за 2018 рік у сумі 233508,29 грн;
- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 46705,46 грн, в тому числі за 2016 рік на суму 9970,73 грн, за 2017 рік на суму 17275,71 грн, за 2018 рік на суму 19459,02 грн;
- абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7, пункт 2 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано єдиний внесок, який підлягає нарахуванню з чистого оподатковуваного доходу на суму доходу (прибутку) за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року на загальну суму 315419,50 грн, в тому числі за 2016 рік в сумі 89656,51 грн, за 2017 рік в сумі 100765,54 грн, за 2018 рік в сумі 124997,45 грн;
- пункту 188.1 статті 188, пункти 192.1, 192.2 статті 192 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) - завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, наступного податкового періоду у сумі 61557,00 грн, в тому числі за грудень 2016 рік на суму 32640,00 грн, за липень 2017 року на суму 9000,00 грн, за вересень 2018 року на суму 18000,00 грн, за серпень 2018 року на суму 1000,00 грн, за листопад 2018 року на суму 917,00 грн;
- пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) - платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 не відображено в повному обсязі в розрахунках форми 1ДФ за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року виплачені кошти на користь платників податків;
- пункту 44.6, 44.7 статті 44 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) - не надання посадовими особами контролюючого органу, які проводять перевірку, документів, що підтверджують показники, відображені такими платником податків у податковій звітності.
З матеріалів справи вбачається, що примірник указаного акту отримано позивачем 08 січня 2020 року.
20 січня 2020 року позивач подав заперечення на акт перевірки від 24 грудня 2019 року №70/24-13-33-04/ НОМЕР_1 , у яких, серед іншого, просив здійснити перевірку достовірності, обґрунтованості та правомірності викладеної в акті від 24 грудня 2019 року №70/24-13-33-04/ НОМЕР_1 інформації та прийняти до уваги додані до заперечень первинні документи, які безпідставно не було враховано перевіряючи ми під час проведення контрольного заходу та привести зміст акту перевірки у відповідність до фактичних обставин, підтверджених належними первинними документами та норм податкового законодавства, які повинні застосовуватися до спірних правовідносин.
Листом Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 29 січня 2020 року №728/ФОП/24-13-33-04 позивача повідомлено про те, що оскільки до заперечення від 20 січня 2020 року додатково надані документи, які не були представлені під час проведення перевірки, ГУ ДПС у Чернівецькій області призначено позапланову перевірку згідно наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 29 січня 2020 року №56 та повідомлення від 29 січня 2020 року №11.
На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.5, пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82 та пункту 86.7 статті 86 розділу ІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), пункту 2 частини першої статті 13 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями), наказу ГУ ДПС у Чернівецькій області №56 від 29 січня 2020 року, повідомлень про початок позапланової невиїзної перевірки від 29 січня 2020 року №11 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності платника податків - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року.
Вказана перевірка проводилась у період з 29 січня 2020 року по 04 лютого 2020 року. Строк проведення перевірки не продовжувався.
За результатами проведеної перевірки Головним управління ДПС у Чернівецькій області складено акт від 11 лютого 2020 року №43/24-13-33-04/ НОМЕР_1 «Про результати документальної планової перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, в якому встановлено наступні порушення:
- підпунктів 2, 6, 8, 9 пункту 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року №481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01 жовтня 2013 року за №1686/24218 та підпункт «а» підпункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в частині невірного відображення отриманого від здійснення господарської із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, суми фактично понесених витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, та суми чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8);
- підпунктів 164.1.1, 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, абзацу е) підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 та пунктів 177.1, 177.2 статті 177, підпункту 177.4.1, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями), внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення господарської діяльності на загальну суму на загальну суму 513023,86 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 20460,29 грн, за 2017 рік у сумі 209081,82 грн, за 2018 рік у сумі 283481,75 грн;
- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 42751,98 грн, в тому числі за 2016 рік на суму 1705,02 грн, за 2017 рік на суму 17423,48 грн, за 2018 рік на суму 23623,48 грн;
- абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7, пункт 2 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано єдиний внесок, який підлягає нарахуванню з чистого оподатковуваного доходу на суму доходу (прибутку) за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року на загальну суму 250770,01 грн, в тому числі за 2016 рік в сумі 25007,02 грн, за 2017 рік в сумі 100765,54 грн, за 2018 рік в сумі 124997,45 грн;
- пункту 188.1 статті 188, пункти 192.1, 192.2 статті 192 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) - завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, наступного податкового періоду у сумі 61557,00 грн, в тому числі за грудень 2016 рік на суму 32640,00 грн, за липень 2017 року на суму 9000,00 грн, за вересень 2018 року на суму 18000,00 грн, за серпень 2018 року на суму 1000,00 грн, за листопад 2018 року на суму 917,00 грн;
- пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) - платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 не відображено в повному обсязі в розрахунках форми 1ДФ за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року виплачені кошти на користь платників податків;
- пункту 44.6, 44.7 статті 44 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) - не надання посадовими особами контролюючого органу, які проводять перевірку, документів, що підтверджують показники, відображені такими платником податків у податковій звітності.
Поряд з цим, листом Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 13 лютого 2020 року №1204/ФОП/24-13-33-04 «Про розгляд заперечення» позивача повідомлено про те, що порушення, викладені в акті документальної позапланової перевірки від 11 лютого 2020 року №43/24-13-33-04/ НОМЕР_1 , є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
На підставі акту №43/24-13-33-04/ НОМЕР_1 від 11 лютого 2020 року відповідачем 17 лютого 2020 року винесено:
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002643304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 615704,46 грн, в тому числі за податковим зобов'язанням - 492563,57 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 123140,89 грн;
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002653304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 51308,70 грн, в тому числі за податковим зобов'язанням - 41046,96 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10261,74 грн;
- податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0002683304, згідно з яким сума завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду становить 28917,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0002693304, відповідно до якого застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0002703304, відповідно до якого застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0002673304, якою у зв'язку із наявністю станом на 17 лютого 2020 року заборгованості зі сплати єдиного внеску вимагається сплатити недоїмку у сумі 250770,01 грн;
- рішення №0002663304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, відповідно до якого у зв'язку з донарахуванням 250770,01 грн єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вирішено застосувати до ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 65231,96 грн.
Дослідженням розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, з урахуванням порушень, які вказані в акті від 11 лютого 2020 року №43/24-13-33-04/ НОМЕР_1 встановлено, що позивачу здійснення нарахування таких штрафних (фінансових) санкцій:
- донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 6157041,46 грн, у тому числі основний платіж - 492563,57 грн, штрафна санкція - 123140,89 грн (на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України);
- донараховано всього військового збору в сумі 51308,70 грн, у тому числі основного платежу - 41046,96 грн, штрафна санкція - 10261,74 грн (на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України);
- донараховано всього єдиного внеску в сумі 316001,97 грн, у тому числі основного платежу - 250770,01 грн, штрафна санкція - 65231,96 грн (на підставі абзацу 3 пункту 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI);
- зменшено від'ємне значення з податку на додані вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 28917,00 грн, в тому числі за липень 2017 року на суму 9000,00 грн, за вересень 2017 року на суму 18000,00 грн, за серпень 2018 року на суму 1000,00 грн, за листопад 2018 року на суму 917,00 грн (у відповідності до пункту 102.1 статті 102 та пункту 114.1 статті 114 Податкового кодексу України);
- на підставі пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України застосовано штрафну санкцію у сумі 510,00 грн;
- відповідно до пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України застосовано штрафну санкцію у сумі 510,00 грн.
Листом від 17 лютого 2020 року №1301/ФОП/24-13-13-04 Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області повідомило позивача про направлення на його адресу податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки), а також розрахунок податкових зобов'язань та штрафних санкцій. Додатково повідомлено, що відповідно до статті 129 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) на суму занижених податкових зобов'язань, нарахованих у зазначених податкових повідомленнях-рішеннях, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) буде здійснено нарахування пені.
За таких обставин, не погоджуючись із наведеним вище рішеннями суб'єкта владних повноважень, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02 грудня 2010 року.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно приписів підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави як: платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.
Статтею 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.
Згідно пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.
З обставин справи вбачається, що відповідно до наведених вище норм відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності позивача - фізичної особи-підприємця, за результатом якої контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем низки норм податкового законодавства.
Так, відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем загального оподатковуваного доходу за 2017 рік по операціях з ПАТ «ВГП» в сумі 43000,00 грн та за 2018 рік по операціях з ТОВ «Європродуктіон» на 9500,00 грн, а всього на 52500,00 грн.
Як вбачається з Акту позапланової перевірки, відзиву на позовну заяву та пояснень, наданих представником відповідача в судовому засіданні, до вказаного вище висновку контролюючий орган дійшов з огляду на відомості з ЦБД ДРФО, тобто брались до уваги дані контрагентів по звітах 1ДФ по нарахованих сумах за актами виконаних робіт.
Згідно статті 23 Податкового кодексу України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання. . База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо. У випадках, передбачених цим Кодексом, один об'єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків. У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об'єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, інших документів пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податкові звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків під час складання податкової звітності.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88), згідно з яким, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 164.1.1. 164.1.3. пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Згідно підпункту 164.2.17 «е» пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Згідно пункту 164.3. статті 164 Податкового кодексу України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.
Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. А згідно пункту 167.1 статті 167 названого Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
З матеріалів справи (заявки, рахунки, транспортні накладні, акти виконаних робіт, СМК (ТТН)) вбачається, що за 2017 рік контрагенту ПАТ «ВГП» було надано транспортних послуг на загальну суму 275891,73 грн без ПДВ.
Оплата наданих послуг проведена в безготівковому порядку в сумі 268891,73 грн в 2017 році та 7000,00 грн в 2018 році, що підтверджується відповідними банківськими виписками та відображено в Книзі обліку доходів та витрат.
Згідно акту звірки взаєморозрахунків між СПД ОСОБА_1 та ПАТ «ВГП» в 2017 році надано послуг на суму 275891,73 грн.
Станом на 31 грудня 2017 року існувала заборгованість у сумі 7000,00 грн, яка була погашена в 2018 році, що підтверджено відповідним Актом звірки.
Отримана від ПАТ «ВГП» виручка у сумі 268891,73 грн відображена в Книзі обліку доходів та витрат та включена до оподатковуваного доходу за 2017 рік, а виручка в сумі 7000,0 грн - за 2018 рік.
За таких обставин суд погоджується з доводами позивача про те, що різницю в сумі 43000,0 грн, яку відповідач розрахував між сумою фактично наданих послуг та сумою згідно даних ЦБД ДРФО, безпідставно визначено в Акті позапланової перевірки від 11 лютого 2020 року як суму невідображеного в Декларації доходу за 2017 рік, що призвело до незаконного та безпідставного нарахування позивачу на вказану суму грошових зобов'язань.
Щодо висновку відповідача про заниження позивачем загального оподатковуваного доходу за 2018 рік по операціях з ТОВ «Європродуктіон» на 9500,00 грн, то такий також є безпідставним, оскільки контролюючим органом не було надано належної оцінки первинним документам, наданих позивачем.
Так, в Акті позапланової перевірки від 11 лютого 2020 року безпідставно не враховано оплату акту виконаних робіт №40/Н18 від 26 лютого 2018 року на суму 9500,00 грн з посиланням на те, що оплата перевіркою не встановлена.
Між тим, указані висновки відповідача про не підтвердження оплати акту виконаних робіт №40/Н18 від 26 лютого 2018 року спростовуються наданими позивачем до Заперечень первинними документами, актом виконаних робіт №40/Н18 від 26 лютого 2018 року, Z-звітом та чеками з фіскальної стрічки РРО за 26 лютого 2018 року, оригінали яких долучені судом до матеріалів цієї справи.
Крім цього, Актом звірки з ТОВ «Європродуктіон» підтверджений задекларований позивачем обсяг наданих цьому контрагенту послуг та суму отриманої від нього виручки.
Повнота відображення в податкової звітності позивача отриманих від ТОВ «Європродуктіон» доходів підтверджена відомостями з Книги обліку доходів та витрат.
За таких обставин суд погоджується з доводами позивача про безпідставність та необґрунтованість висновку відповідача щодо не відображення в Декларації за 2018 рік доходу в сумі 9500,00 грн, отриманого від ТОВ «Європродуктіон». Тому донарахування грошових зобов'язань з указаної суми є протиправним.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідачем помилково сума отриманого позивачем доходу по операціях з ПАТ «ВГП» та ТОВ «Європродуктіон» визначалась за даними ЦБД ДРФО, а не за первинним документами, якими підтверджується дотримання платником податку вимог податкового законодавства щодо відображення в Деклараціях про майновий стан і доходи отриманого доходу від названих контрагентів.
Згідно наданого відповідачем на виконання ухвали суду розрахунку податкових зобов'язань за результатом заниження позивачем загального оподатковуваного доходу по операціям з ПАТ «ВГП» та ТОВ «Європродуктіон» на суму 52500,00 грн, в тому числі за 2017 рік - 43000,00 грн та за 2018 рік - 9500,00 грн, контролюючим органом донараховано: податок з фізичних осіб від здійснення господарської діяльності на загальну суму 9450,00 грн, штрафна санкція на суму 2362,50 грн, військового збору від здійснення господарської діяльності на загальну суму 787,50 грн, штрафна санкція на суму 196,88 грн. При цьому указано, що зазначені порушення не вплинули на донарахування по єдиному внеску, оскільки застосовувалась максимальна величина бази нарахування єдиного внеску за 2017 та 2018 роки.
Враховуючи наведене та зважаючи на викладені вище висновки, безпідставним є донарахування контролюючим органом грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 17 лютого 2020 року №0002643304 у сумі 11812,50 грн (9450,00 грн податкове зобов'язання + 2362,50 грн штрафна санкція), та безпідставним є збільшення контролюючим органом грошового зобов'язання з військового збору в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 17 лютого 2020 року №0002653304 у сумі 984,38 грн (787,50 грн податкове зобов'язання + 196,88 грн штрафна санкція).
З матеріалів справи також вбачається, що за результатом проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача контролюючий орган дійшов висновку про існування у платника податків необлікованих залишків пального, отриманого бензовозами, вартість яких віднесена відповідачем до оподатковуваного доходу позивача за перевіряємий період з нарахуванням грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску.
Так, згідно обставин справи ФОП ОСОБА_1 в періоді, за який проводилась відповідачем перевірка, відповідно до видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, договорів поставки нафтопродуктів, придбавалося дизельне пальне на умовах використання смарт-карток та талонів, на умовах СРТ (Інкотермс-2010) (поставка дизельного пального бензовозами відбувалася на адресу здійснення господарської діяльності ОСОБА_1 ).
Відповідно до інформації, наданої ФОП ОСОБА_1 відповідачу під час перевірки щодо залишків товарно-матеріальних цінностей, станом на 01 січня 2016 року у позивача рахувалися залишки по товару: дизельне пальне в кількості 15220.48 л. на суму 189770.25 грн.
Відповідачем встановлено, що згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних, наданих для перевірки видаткових накладних, оборотних відомостей по придбанню та розходу палива, ФОП ОСОБА_1 протягом 2016 року отримано ДП в кількості 227470,82 л. на суму 3002509,36 грн., в тому числі: по смарт-картках в кількості 8817,82 л. на суму 126742,74 грн.; талони на придбання ДП в кількості 33090,0 л. на суму 481636,75 грн.; відповідно документів, наданих для перевірки, поставка ДП бензовозом від постачальників в кількості 185563,0 л. на суму 2394129,87 грн. Згідно оборотних відомостей по придбанню та розходу палива, платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 протягом 2016 року списано дизельного пального в кількості 199837,30 л. на суму 2605960,94 грн., в тому числі: по смарт-картках в кількості 8817,82 л. на суму 126742,74 грн.; по талонах - 36410,48 л. на 524492,42 грн., в тому числі залишок з 2015року в кількості 3320,48 л. у сумі 42855,67 грн.; ДП поставлене постачальниками власними бензовозами, згідно заявок платника в кількості 154609,0 л. на суму 1954725,78 грн.
Залишок ДП згідно інформації, наданої відповідачу ФОП ОСОБА_1 , станом на 31 грудня 2016 року становить 33391,0 л. на суму 472650,38 грн.
Між тим відповідачем встановлено, що згідно з даними перевірки залишок ДП станом на 31 грудня 2016 року становить 42854,0 л. на суму 586318,67 грн. (по операціях з отримання пального від постачальників бензовозами). Різниця складає 9463.00 л. в сумі 113668.29 грн.
В обґрунтування позову у цій частині вимог позивач вказував, що залишки дизельного пального знаходилися в паливних баках власних вантажних автомобілів і не потребували окремої ємності для їх зберігання та посилався на наявність 28 вантажних автомобілів.
Однак такі доводи суд оцінює критично, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, до заперечення на акт перевірки позивачем були надані відповідачу бухгалтерські довідки про місткість баків дизпалива на власні автомобілі та інформацію про наявність власних вантажних автомобілів станом на 01 січня 2017 року, згідно яких у власності ОСОБА_1 перебувало 19 вантажних автомобілів, ємність паливних баків яких становить 25550 літрів.
З обставин справи вбачається, що така інформація була врахована контролюючим органом при перевірці.
Отже, відповідачем обґрунтовано встановлено, що станом на 31 грудня 2016 року у позивача рахуються залишки дизельного пального, які не відображені в податковому обліку та в Податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік в кількості 9463,00 л. на загальну суму 113668,29 грн.
Відповідно до інформації, наданої позивачем відповідачу щодо залишків товарно-матеріальних цінностей, станом на 01 січня 2017 року у нього рахувалися залишки по товару: ДП в кількості 33391,00 л. на суму 472650,38 грн., за даними перевірки - 42854,0 л. на суму 586318,67 грн. (по операціях з отримання пального від постачальників бензовозами).
Відповідачем встановлено, що згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних, наданих для перевірки видаткових накладних, оборотних відомостей по придбанню та розходу палива, позивачем протягом 2017 року отримано ДП в кількості 206821,13 л. на суму 3485377,11 грн., в тому числі придбання: по смарт-картках в кількості 2618,13 л. на суму 45162,57 грн.; талони на придбання ДП в кількості 39570,0 л. на суму 739116,92 грн.; відповідно документів, наданих для перевірки, поставка ДП бензовозом від постачальників в кількості 164633,0 л. на суму 2701097,62 грн.
Згідно оборотних відомості по придбанню та розходу палива позивачем протягом 2017 року списано дизельного пального в кількості 178336,13 л. на суму 2950519,93 грн., в тому числі: по смарт-картках в кількості 2618,13 л. на суму 45162,57 грн.; по талонах - 37570,0 л. на суму 698116,92 грн.; ДП поставлене постачальниками власними бензовозами, згідно заявок платника в кількості 138148,0 л. на суму 2207240,44 грн.
Залишок ДП, згідно інформації наданої відповідачу платником податку, станом на 31 грудня 2017 року становить 28305,00 л. на суму 535756,83 грн.
Проте відповідачем було встановлено, що згідно з даними перевірки залишок ДП станом на 31 грудня 2017 року становить 71339,0 л. на суму 1121175,85 грн., в тому числі: залишок по талонам становить - 2000 л. на суму 41000, грн., залишок по операціях з отримання пального від постачальників поставлене бензовозами становить - 69339 л. на суму 1080175,85 грн. Таким чином, різниця складає 43034,00 л. в сумі 585419,02 грн.
Відповідно до наданих позивачем бухгалтерських довідок про місткість баків дизпалива на власних автомобілях та інформації про наявність власних вантажних автомобілів, станом на 01 січня 2018 року у власності позивача перебувало 18 вантажних автомобілів, ємність паливних баків яких становить 24280 літрів.
З обставин справи вбачається, що така інформація була врахована контролюючим органом при перевірці.
Отже, відповідачем обґрунтовано встановлено, що станом на 31 грудня 201 року у позивача рахуються залишки дизельного пального, які не відображені в податковому обліку та в Податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік в кількості 43034,00 л. в сумі 585419,02 грн.
Відповідно до інформації, наданої позивачем відповідачу щодо залишків товарно-матеріальних цінностей встановлено, що станом на 01 січня 2018 року у позивача рахувалися залишки по товару ДП в кількості: 28305,00 л. на суму 535756,83 грн., за даними перевірки - 71339,0 л. на суму 1121175,85 гри., в тому числі залишок по талонам становить - 2000 л. на суму 41000, грн., залишок по операціях з отримання пального від постачальників бензовозами становить - 69339 л. на суму 1080175,85 грн.
Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних, наданих для перевірки видаткових накладних, оборотних відомостей по придбанню та розходу палива, позивачем протягом 2018 року отримано ДП в кількості 200655,96 л. на суму 4254779,66 грн., в тому числі придбання: по смарт-картках в кількості 1377,97 л. на суму 29949,18 грн.; талони на придбання ДП в кількості 63819,99 л. на суму 1447007,25 грн.; відповідно документів, наданих для перевірки, поставка ДП бензовозом від постачальників в кількості в кількості 135458,0 л. на суму 2777823,23грн.
Згідно наданих для перевірки оборотних відомості по придбанню та розходу палива, платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 протягом 2018 року списано дизельного пального в кількості 170973,96 л. на суму 3628810,84 грн., в тому числі: по смарт-картках в кількості 1377,97 л. на суму 29949,18 грн.; по талонах - 65819,99 л. на суму 1488007,25 грн., в тому числі залишок за 2017 рік в кількості 2000 л. на суму 41000, грн.; ДП поставлене постачальниками власними бензовозами, згідно заявок платника в кількості 103776,0 л. на суму 2110854,41 грн.
Залишок ДП, згідно з інформацією, наданою ОСОБА_1 , станом на 31 грудня 2018 року становить 32922,00 л. на суму 667027,96 грн. Відповідно до даних перевірки залишок ДП станом на 31 грудня 2018 року становить 101021,0 л. на суму 1747144,67 грн. (по операціях з отримання пального від постачальників бензовозами). Різниця складає 68099,00 л. в сумі 1080116,71 грн.
Відповідно до наданих позивачем відповідачу бухгалтерських довідок про місткість баків дизпалива на власних автомобілях та інформації про наявність власних вантажних автомобілів встановлено, що станом на 31 грудня 2018 року у власності 14 вантажних автомобілів, ємність паливних баків яких становить 19030 літрів (інформація відображена у п. 1.6.2 акту перевірки).
З обставин справи вбачається, що така інформація була врахована контролюючим органом при перевірці.
Отже, відповідачем обґрунтовано встановлено, що станом на 31 грудня 2018 року у позивача рахуються залишки дизельного пального, які не відображені в податковому обліку та в Податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік в кількості 68099,00 л. в сумі 1080116,71 грн.
З матеріалів справи убачається, що при проведенні документальної позапланової перевірки позивача податковим органом враховувалися об'єми баків для дизельного палива вантажних автомобілів, наявних у такого платника податків, в яких могли зберігатися залишки пального.
Таким чином, твердження позивача на неврахування зазначеної інформації при проведенні перевірки податковим органом є безпідставними.
З огляду на встановлені обставини суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивачем для перевірки не були надані документи, які підтверджували б оприбуткування товарів, залишки яких не підтверджені документально.
Позивачем в ході перевірки не були надані як документи, які б підтверджували зберігання дизельного пального, так і документи щодо об'єктів чи основних засобів для зберігання пального.
Поряд з цим варто зазначити і те, що списання паливно-мастильних матеріалів в податковому обліку здійснюється згідно із фактичною вартістю витраченого пального з урахуванням даних про пробіг автомобіля, визначених на підставі товарно-транспортних накладних, відповідно до складених актів списання ПММ по кожному автомобілю.
Однак, як вбачається з обставин справи, позивачем облік паливо-мастильних матеріалів у зазначений спосіб по кожному автомобілю окремо не вівся. Для списання ж палива необхідно враховувати відповідну дату заправки конкретного транспортного засобу.
Наявний у справі детальний розрахунок щодо «Придбання та списання дизельного палива, поставленого постачальниками власними бензовозами, згідно наданих для перевірки оборотних відомостей по придбанню та розходу палива за період 01.01.2016р. по 31.12.2018р.», в якому наведено точну кількість придбаного пального, його вартість і дату видаткових накладних, а також точну кількість списаного пального на заправку із зазначенням його вартості, конкретних дат заправки і номерних знаків транспортних засобів, спростовує доводи позивача щодо кількості списаного ним у 2016-2018 роках дизельного пального і твердження щодо залишків дизельного пального у відповідні роки.
Стосовно наданих позивачем на підтвердження своїх вимог «Зведених відомостях по придбанню, списанню та залишках пального», то такі суд оцінює критично, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, такі не надавались відповідачу під час перевірки. До того ж, вони не містять дати їх виготовлення.
Щодо наданого до позову на підтвердження заявлених вимог Висновку судово-економічної експертизи від 07 травня 2020 року №13, то варто зазначити, що згідно статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
Відхиляючи вказаний Висновок експерта суд виходить з того, що за основу для розрахунків експертом було використано неправильні дані, а тому його висновки є хибними. Зокрема, із висновку експерта слідує, що кількість списаного ФОП ОСОБА_1 дизельного пального за певний рік розраховувалась експертом не від точної дати фактичної заправки транспортних засобів, а від дати складання звітів, яка на місяць і більше є віддаленою. Таким чином, експертом помилково розраховано кількість витраченого ФОП ОСОБА_1 дизельного пального за кожний рік і, як наслідок, його залишки.
Крім цього, оцінюючи критично вказаний Висновок експерта, суд зважає і на те, що у його вступній частині відсутні будь-які реквізити досліджуваних документів, а низка висновків стосуються фактично питань права.
До того ж, питання, яке було постановлено на вирішення експертизи (чи підтверджуються документально висновки акту перевірки від 11 лютого 2020 року) фактично означало проведення експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності ФОП ОСОБА_1 , тобто по суті повторне проведення експертом перевірки документів позивача на предмет дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, що уже було зроблено уповноваженим на це контролюючим органом, висновки та рішення якого, прийняті за результатом такої перевірки, є предметом судового розгляду.
В ході судового розгляду справи позивач, не погоджуючись із висновками відповідача про відсутність у нього можливості зберігати відображені ним в обліковій звітності за 2017 рік залишки пального, вказував про наявність у нього засобів для зберігання пального. На підтвердження цього надав суду накладну №13 від 13 серпня 2008 року, згідно якою у власності позивача перебуває 25-тонна цистерна РГС-25 для зберігання пального.
Однак такі суд оцінює критично, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки позивачем не були надані відповідачу документи, що підтверджують зберігання дизельного пального. Платником податків не було надано жодних документів щодо об'єктів чи основних засобів для зберігання пального. В тому числі, не були надані жодні докази наявності основного засобу - цистерни для зберігання пального. Вказана накладна не надавалася податковому органу ні при плановій, ні при позаплановій перевірці.
До того ж, суд звертає увагу і на те, що листом від 17 грудня 2019 року «Щодо надання інформації на запит про надання документів уповноваженої особи ГУ ДПС у Чернівецькій області №2778/ФОП/24-13-33-04 від 05 грудня 2019 року, ФОП ОСОБА_1 зазначив, що всі первинні документи, що стосуються його господарської діяльності, надані у повному обсязі і інших документів немає.
За таких обставин суд відхиляє твердження позивача про безпідставність оскаржуваних висновків контролюючого органу щодо відсутності у ФОП ОСОБА_1 у перевіряємий період засобів для зберігання пального та, відповідно, про те, що позивач не міг заправляти наявні у нього транспортні засоби через місяць після придбання пального, що поставлялось бензовозами.
На переконання суду, вказані вище висновки податкового органу обґрунтовані.
З огляду на викладене, суд вважає правильними висновки відповідача про існування у позивача необлікованих залишків пального, заниження ним суми загального оподатковуваного доходу та, відповідно, про наявність підстав для донарахування податковим органом оскаржуваними рішеннями грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску.
Згідно обставин справи за результатом проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача контролюючий орган дійшов висновку і про безпідставне врахування позивачем при визначенні чистого оподаткованого доходу витрат на оплату авансових звітів, здійснення яких не підтверджено належними розрахунково-платіжними документами.
Так, згідно пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (підпункт 177.4.1. пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України); витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2. пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України); суми податків, зборів, пов'язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов'язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (підпункт 177.4.3. пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4. пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України).
Згідно підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту; документально не підтверджені витрати.
Варто зазначити, що правомірність віднесення будь-яких витрат до складу витрат фізичної особи-підприємця, що враховуються з метою обчислення розміру чистого оподаткованого доходу суб'єкта господарювання, визначається лише за умови фактичного здійснення таких витрат в межах господарської діяльності. При цьому господарські операції, внаслідок яких понесено витрати, мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського і податкового обліку, що відображають реальність таких операцій. Для набуття права на обліковування витрат має бути наявним прямий зв'язок між понесеними витратами з отриманим доходом.
Наведене узгоджується із позицією суду касаційної інстанції щодо застосування вказаних вище норм (постанови Верховного Суду від 29 січня 2019 року по справі №824/118/18-а, від 15 жовтня 2019 року у справі №826/10402/17, від 02 жовтня 2019 року по справі №820/20933/14, від 24 квітня 2018 року по справі №808/1077/17, від 10 квітня 2020 року у справі №826/12171/15).
З матеріалів справи вбачається, що формування витрат здійснювалося позивачем на підставі наданих водіями авансових звітів, в яких зазначалися понесені витрати, а саме: вартість послуг автобанів, митні платежі, митне оформлення, парковки, добові. ФОП ОСОБА_1 віднесено до складу витрат витрати по авансових звітах за 2016 рік в сумі 2456951,42 грн., за 2017 рік в сумі 6333476,45 грн., за 2018 рік в сумі 5866527,14 грн. Оплата водіям заборгованості по авансових звітах здійснювалася готівкою, на підтвердження чого позивачем надано відомості на виплату готівкових коштів по авансовим звітам.
Згідно наданих відповідачу для перевірки банківських виписок, ФОП ОСОБА_1 знято готівкових коштів з рахунків в установах банків на загальну суму 949250,00 грн., в тому числі за 2016 рік - 189750,0 грн., за 2017 рік -494500,00 грн., за 2018 рік -265000,00 грн.
Також позивачем для оплати авансових звітів використовувалася отримана із застосуванням РРО виручка від покупців за реалізовані послуги, а саме: за 2016 рік в сумі 2520000,00 грн., за 2017 рік в сумі 5769455,40 грн., за 2018 рік в сумі 6258588,96 грн. Платником згідно банківських виписок, було внесено торгову виручку в банк за 2016рік. - 0,0 грн., за 2017 рік. - 69000,0 грн., за 2018 рік - 731300,0 грн.
Крім того, виплата заробітної плати найманим працівникам також здійснювалася платником готівковими коштами. ФОП ОСОБА_1 виплачено заробітну плату у сумі: за 2016 рік- 195000,80 грн., за 2017 рік- 394625,60 грн., за 2018 рік - 411043,70 грн.
За таких обставин суд погоджується з висновками податкового органу про те, що надані авансові звіти на частину виплати добових в розмірі 1018428,53 грн не можуть свідчити про реальність здійснення виплат добових найманим працівникам за авансовими звітами у зв'язку із відсутністю у платника готівкових коштів. Відтак, не підтверджено витрати, які фактично позивачем не понесені, тобто не оплачені, за 2017 рік в сумі 533146,65 грн., за 2018 рік в сумі 485281,88 грн.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що інші витрати, зазначені в авансових звітах, які підтверджені розрахунково-платіжними документами податковим органом були враховані в повному обсязі.
Таким чином, суд погоджується із висновками відповідача про ненадання позивачем документів, якими підтверджено реальність видачі готівкових коштів на виплату заборгованості найманим працівникам по авансовим звітам на загальну суму 1018428,53 грн, оскільки при проведенні перевірки на підставі наданих позивачем документів контролюючим органом шляхом додавання сум отриманих ФОП ОСОБА_1 доходів у вигляді готівки до готівкових коштів знятих із банківських рахунків, та шляхом співставлення із зазначеними позивачем витратами готівкових коштів, було встановлено, що у позивача витрати готівкових коштів на 1018428,53 грн більші за реальну кількість готівки, яка у нього була наявна в перевіряємий період.
З огляду на викладене, правомірним є висновки відповідача про завищення позивачем суми документально підтверджених витрат, пов'язаних із господарською діяльністю та про донарахування відповідних грошових зобов'язань оскаржуваними рішеннями.
Щодо оскаржуваних позивачем Вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 250770,01 грн та рішення №0002663304 від 17 лютого 2020 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 65231,96 грн, то такі є законними та скасуванню підлягають, оскільки, як вбачається з обставин справи, прийняті відповідачем у зв'язку із висновками про заниження позивачем оподатковуваного доходу, з якими суд погоджується, про що вказано вище.
При цьому зазначені донарахування здійснено податковим органом з розрахунку максимальної ставки - 22% єдиного соціального внеску та максимальної бази нарахування, визначених частиною п'ятою статті 8 та пунктом 4 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2020 року №0002693304, яким за порушення пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України на підставі пункту 54.3.3 статті 54 і пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафну санкцію у сумі 510,00 грн, суд зазначає наступне.
Так, перевіркою дотримання встановленого порядку заповнення Податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року встановлено порушення пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.
З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки встановлено подання не у повному обсязі ФОП ОСОБА_1 податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника і податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги) за 1, 2, 3, 4 квартали 2016 року, 1, 2, З, 4 квартали 2017 року, 1,2, 3,4 квартали 2018 року.
В ході перевірки встановлено взаємовідносини між ФОП ОСОБА_1 та фізичними особами - підприємцями, яким було перераховано кошти за придбані товари.
Проте позивачем не відображено в повному обсязі в розрахунках форми і 1ДФ за період з з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року виплачені кошти на користь платників податків, чим порушено пункт 51.1 статті 51 Податкового кодексу України.
Відтак, вказане вище оскаржуване рішення скасуванню не підлягає.
До того ж, у поданих позивачем заявах по суті справи відсутні доводи в обґрунтування вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2020 року №0002693304. Отже, вказана позовна вимоги є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Стосовно вимоги про визнання и протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2020 року №0002703304, яким за порушення пунктів 44.6, 44.7 статті 44 Податкового кодексу України позивачу на підставі пункту 54.3.3 статті 54 і пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України застосовано штрафну санкцію у сумі 510,00 грн, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем для перевірки не надано: - детальну інформацію щодо структури доходів та витрат, віднесених до граф 4, 5, 6, 7, 8 Додатків Ф2 до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2016 -2018 роки; інформацію про обороти по постачальникам та покупцям за 2016 -2018 роки (загальна сума та в розрізі контрагентів, із зазначенням видів та кількості товарів/робіт/послуг); інформацію про формування ціни на реалізовані товари/роботи/послуги.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у і платника податків після початку перевірки.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Факт ненадання вищезазначених документів зафіксовано в акті №179/24-13-33-04 від 18 грудня 2019 року та №180/24-13-33-04 від 18 грудня 2019 року «Про ненадання документів для перевірки платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 ».
За таких обставин вказане вище оскаржуване рішення скасуванню не підлягає.
До того ж, у поданих позивачем заявах по суті справи відсутні доводи в обґрунтування вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2020 року №0002703304. Отже, вказана позовна вимоги є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2020 року №0002683304, яким позивачу за порушення пункту 188.1 статті 188, пунктів 192.1, 192.2 статті 192 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість усього на 28917,00 грн, варто зазначити таке.
З обставин справи вбачається, що, на думку контролюючого органу, позивачем в перевіряємий період безпідставно здійснено корегування податкових зобов'язань з ПДВ неплатникам податку та платникам податку без факту повернення раніше поставленого товару, що є порушенням пунктів 192.1, 192.2 статті 192 Податкового кодексу України.
Так, згідно пунктів 192.1, 192.2 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації; отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу. Складені платником податку розрахунки коригування до податкових накладних, складених до 1 лютого 2015 року, розрахунки коригування до податкових накладних, які не підлягали наданню отримувачу (покупцю) - платнику податку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником (продавцем). Зазначене не поширюється на розрахунки коригування, що передбачають зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (зменшення податкового зобов'язання постачальника та податкового кредиту отримувача), складені після 1 липня 2015 року до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року на отримувача (покупця) - платника податку, які підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем (покупцем) товарів/послуг. Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку. Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної (пункт 192.1 статті 192 Податкового кодексу України). Норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок. Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору. Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника - оператора телекомунікацій у разі відмови абонента від передплачених, але не отриманих телекомунікаційних послуг дозволяється при перерахуванні частини суми передоплати телекомунікаційних послуг у якості благодійної пожертви при виконанні благодійного телекомунікаційного повідомлення за дорученням абонента (пункт 192.2 статті 192 Податкового кодексу України).
Поряд з цим варто звернути увагу і на те, що за змістом положень статті 193 Податкового кодексу України ставки податку на додану вартість встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по окремих операціях.
Згідно підпункту 194.1.1. пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України податок становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.
Відповідно до підпункту 195.1.3 пункту 195.1. статті 195 Податкового кодексу України оподаткуванню за нульовою ставкою підлягають міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.
Згідно пункту 197.8. статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням).
Статтею 199 Податкового кодексу України передбачене пропорційне віднесення сум податку до податкового кредиту. У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях (пункт 199.1. статті 199 Податкового кодексу України).
Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року (пункт 199.2 статті 199 Податкового кодексу України).
За пунктом 199.3 статті 199 Податкового кодексу України платник зобов'язаний подати до контролюючого органу розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції.
Платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку (пункт 199.4. статті 199 Податкового кодексу України).
Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2-199.4 статті 199 цього Кодексу, застосовується для проведення коригування сум податкових зобов'язань, зазначених у пункті 199.1 статті 199 цього Кодексу. Результати перерахунку сум податкових зобов'язань відображаються у податковій декларації за останній податковий період року. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, коригування відображається платником податку у податковій декларації останнього податкового періоду, коли відбулося зняття з обліку (пункт 199.5 статті 199 Податкового кодексу України).
Згідно обставин справи, у податковій декларації за грудень 2016 року позивачем було проведено корегування сум податкового зобов'язання по операціях (міжнародні вантажні перевезення), що звільнено від оподаткування, розраховано частку таких послуг в загальному обсязі наданих послуг, обчислено суму податку, що відповідає вартості операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою та звільнені від оподаткування і на цю суму скореговано суму податкового зобов'язання на суму 32640 грн. Подано Додаток 6 до декларації з відповідними первинними документами, що підтверджують підстави для проведення корегування. При цьому корегування прийнято та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Таким чином, корегування зобов'язання з ПДВ у грудні 2016 року здійснено позивачем на виконання вимог статті 199 Податкового кодексу України, а не у зв'язку із правовідносинами, що відбувалися з неплатниками ПДВ, про що вказував відповідач у відзиві.
Відтак, збільшення контролюючим органом зобов'язання з ПДВ за грудень 2016 року на суму 32640,00 грн є безпідставним, а посилання при цьому на положення пункту 192.2 статті 192 Податкового кодексу України, яка не має відношення до змісту господарських операції, по яких проведено корегування, - помилкове.
З матеріалів справи вбачається, що аналогічним чином було проведено корегування за липень 2017 року на 9000,00 грн та вересень 2017 року на 18000,00 грн з підставою корегування- код ставки ПДВ - 902 постачання за ставкою 0% на митній території України.
Також, згідно обставин справи, у серпні 2018 року та листопаді 2018 року позивачем було здійснено корегування податкових накладних відповідно на 1000,00 грн та 916,67 грн у зв'язку із виявленням в цих податкових накладних помилок (дата, номер). При цьому повернення товарів/послуг та грошей по цих операціях не відбувалось, зміни в податкових зобов'язаннях платника податків також не відбувалось.
Як стверджував позивач, чого не спростовано відповідачем, причиною корегування було самостійне виявлення помилки в датах чи номерах складених податкових накладних. Тобто позивач, фактично анулював податкову накладну, в який виявив помилку і виписав нову, в який таку помилку виправив. При цьому руху товарів чи коштів по цих операціях не відбувалось, зміна податкового зобов'язання також не відбулась.
За таких обставин та враховуючи наведені вище положення Податкового кодексу України, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків відповідача про заниження позивачем суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та, як наслідок, про збільшення суми податкового зобов'язання позивачу на вказані вище суми. Відповідач, на переконання суду, помилково дійшов висновку про порушення позивачем пунктів 192.1, 192.2 статті 192 Податкового кодексу України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2020 року №0002683304 підлягає скасуванню.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач частково довів обґрунтованість заявлених вимог, а саме: щодо безпідставності донарахування контролюючим органом грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 17 лютого 2020 року №0002643304 у сумі 11812,50 грн (9450,00 грн податкове зобов'язання + 2362,50 грн штрафна санкція), щодо збільшення контролюючим органом грошового зобов'язання з військового збору в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 17 лютого 2020 року №0002653304 у сумі 984,38 грн (787,50 грн податкове зобов'язання + 196,88 грн штрафна санкція) та щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2020 року №0002683304, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість усього на 28917,00 грн.
Водночас відповідач довів правомірність інших оскаржуваних рішень. Тому позов підлягає частковому задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Згідно частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до наявних у справі платіжних доручень №1270 від 06 березня 2020 року та №1279 від 16 березня 2020 року позивачем при звернені до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 10129,52 (5880,00 грн + 4249,52 грн) грн.
Оскільки заявлено позовні вимоги майнового характеру на суму 1012952,13 грн, а позов підлягає задоволенню частково на суму 41713,88 грн (11812,50 грн + 984,38 грн + 28917,00 грн), тобто на 4,11% від заявлених вимог (41713,88 грн х 100% / 1012952,13 грн), то стягненню з відповідача-суб'єкта владних повноважень, який не здійснював судових витрат у цій справі, на користь позивача підлягає 416,32 грн (10129,52 грн х 4,11% / 100%).
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 17 лютого 2020 року №0002643304 в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 11812,50 грн, з яких 9450,00 грн податкове зобов'язання та 2362,50 грн штрафна санкція.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 17 лютого 2020 року №0002653304 в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 984,38 грн, з яких 787,50 грн податкове зобов'язання та 196,88 грн штрафна санкція.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форм «В4» від 17 лютого 2020 року №0002683304, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість усього на 28917,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 416,32 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 вересня 2020 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 (с. Остриця, Герцаївський район, Чернівецька область, 60250), відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, 58013).
Суддя О.П. Лелюк