25 вересня 2020 року м. Рівне №460/5897/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області про зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області (далі - відповідач), в якому просить зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі що дорівнює 40 % від прожиткового мінімуму для осіб відповідного віку з урахуванням проведених виплат. За змістом позовної заяви, позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проживає у с. Степангород, Володимирецького району Рівненської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення. Тому, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, позивач, починаючи з 17 липня 2018 року, має право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі, що дорівнює 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. На звернення позивача, відповідач повідомив про відсутність підстав для нарахування та виплати йому такої компенсації, оскільки на підставі Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VII було виключено, зокрема, статтю 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач не погоджується з такими діями відповідача та вважає їх протиправними, позаяк, вказаним вище рішенням Конституційного Суду України з 17 липня 2018 року відновлено дію статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому вона підлягає застосуванню без будь-яких обмежень. З наведених підстав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався.
Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:
10 серпня 2020 року позовна заява надійшла до суду.
14 серпня 2020 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
03 вересня 2020 ухвалою суду позов залишений без руху.
21.09.2020 від позивача надійшло додаткове клопотання про поновлення строків звернення до суду.
25 вересня 2020 ухвалою суду позов в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для осіб відповідного віку з урахуванням проведених виплат за період з 17.07.2018 по 05.02.2020, - залишено без розгляду.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач проживає в с. Степангород, Володимирецького району Рівненської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення, та перебуває на обліку у відповідача.
Після прийняття Конституційним Судом України рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась позивачу щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачена статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796), внаслідок чого останній звернувся до суду з даним позовом.
Таким чином, предметом спору в даній адміністративній справі є нарахування та виплата щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796.
Суд звертає увагу на те, що дана справа та зразкова адміністративна справа № 240/4946/18 є типовими, а відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Згідно з правовими висновками, викладеними в рішенні Верховного Суду від 21 січня 2019 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року по справі № 240/4946/18, громадянин, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 № 6-р/2018, з 17 липня 2018 року має право на нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796 (в редакції, чинній з 9 липня 2007 року).
Так, статтею 37 Закону № 796 (в редакції, чинній з 9 липня 2007 року) встановлено, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 % від мінімальної заробітної плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 % від мінімальної заробітної плати;
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 % від мінімальної заробітної плати.
При цьому, у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ, яким на даний час для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат установлено розрахункову величину в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону № 796 щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у відсотковому співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, а застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 1 січня календарного року.
Суд звертає увагу на те, що в ході судового розгляду справи відповідач не реалізував своє право на подання відзиву на позов, що, з урахуванням приписів частини четвертої статті 159 КАС України, кваліфікується судом як визнання позову.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що не здійснюючи нарахування та виплату позивачу щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796, відповідач допустив протиправну бездіяльність, внаслідок якої порушив гарантоване статтею 46 Конституції України право позивача на соціальний захист.
Враховуючи, що доказів виплати позивачу спірної грошової допомоги за період з 06 лютого 2020 року відповідачем суду не надано та судом в ході розгляду справи не здобуто, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вказане, сплачена сума судового збору в розмірі 840,80грн відповідно до квитанції від 06 серпня 2020 року № 14, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 263 КАС України, суд
Позовну заяву задовольнити повністю.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 з 06 лютого 2020 року щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для осіб відповідного віку з урахуванням проведених виплат.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області судовий збір у сумі 840,80грн (вісімсот сорок гривень, 80коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
2) відповідач - Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області (34300, Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Соборна, 23, ЄДРПОУ 25797471).
Суддя Т.О. Комшелюк