24 вересня 2020 року м. Рівне №460/5785/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач 1), ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 (далі - позивач 2), ОСОБА_3 (далі - позивач 3), звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації (далі - відповідач), про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка призвела до ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також зобов'язання відповідача провести ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з 17 липня 2018 року нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особам, віднесеним до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі, що дорівнює 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі проживають в населеному пункті, який розташований та території зони радіоактивного забруднення, а тому вони мають право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Разом з тим, позивачі стверджують, що нарахування та виплату вказаної вище грошової допомоги відповідач здійснював в менших розмірах, аніж було передбачено чинним законодавством. Зокрема, позивачі звертають увагу на те, що положення законів України, якими обмежувалася дія норми статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 17 липня 2018 року, були визнані неконституційними. З огляду на вказане, в спірний період відповідач мав нарахувати та виплачувати позивачам щомісячну грошову допомогу в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі, передбаченому безпосередньо нормою статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не встановленому Кабінетом Міністрів України. З наведених підстав, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався.
Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:
05 серпня 2020 року позовна заява надійшла до суду.
10 серпня 2020 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
04 вересня 2020 року ухвалою суду позовна заява залишалася без руху.
22 вересня 2020 року до суду від позивачів надійшла заява про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
24 вересня 2020 року ухвалою суду позов залишено без розгляду в частині позивних вимог про: визнання протиправною бездіяльності Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації, яка призвела до ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з 17 липня 2018 року по 2 лютого 2020 року щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також зобов'язання Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації провести ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з 17 липня 2018 року по 2 лютого 2020 року нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особам, віднесеним до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі, що дорівнює 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачі проживають в селі Кідри Володимирецького району Рівненської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення, та перебуває на обліку у відповідача.
Після прийняття Конституційним Судом України рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась позивачам щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачена статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796), внаслідок чого останні звернулися до суду з даним позовом.
Таким чином, предметом спору в даній адміністративній справі є нарахування та виплата щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796.
Суд звертає увагу на те, що дана справа та зразкова адміністративна справа № 240/4946/18 є типовими, а відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Згідно з правовими висновками, викладеними в рішенні Верховного Суду від 21 січня 2019 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року по справі № 240/4946/18, громадянин, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 № 6-р/2018, після 17 липня 2018 року має право на нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796 (в редакції, чинній з 9 липня 2007 року).
Так, статтею 37 Закону № 796 (в редакції, чинній з 9 липня 2007 року) встановлено, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 % від мінімальної заробітної плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 % від мінімальної заробітної плати;
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 % від мінімальної заробітної плати.
При цьому, у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ, яким на даний час для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат установлено розрахункову величину в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону № 796 щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у відсотковому співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, а застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 1 січня календарного року.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачам у здійсненні нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796, починаючи з 03 лютого 2020 року, внаслідок чого порушив гарантоване статтею 46 Конституції України право позивачів на соціальний захист.
Враховуючи, що доказів виплати позивачам спірної грошової допомоги за період з 03 лютого 2020 року відповідачем суду не надано та судом в ході розгляду справи не здобуто, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на вказане, сплачена сума судового збору в розмірі 840,80грн відповідно до квитанції від 03 серпня 2020 року № 18, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 263 КАС України, суд
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльності Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації, яка призвела до ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з 3 лютого 2020 року щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації провести ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з 3 лютого 2020 року нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особам, що проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі, що дорівнює 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації судовий збір в сумі 840,80грн (вісімсот сорок гривень, 80коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач 1 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
2) позивач 2 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 );
3) позивач 3 - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 );
4) відповідач - Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації (34300, Рівненська обл., Володимирецький р-н, смт. Володимирець, вул. Соборна, 23; код ЄДРПОУ 25797471).
Суддя Т.О. Комшелюк