25 вересня 2020 рокум. ПолтаваСправа № 440/3567/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради" про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради" /далі - відповідач, КП "ПОЦМСЕ"/ про визнання протиправним та скасування рішення Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи Полтавської області від 22 січня 2020 року про огляд хворого ОСОБА_1 в повторному порядку за його скаргою на рішення районної МСЕК /а.с.1-2/.
Позов обґрунтований тим, що рішенням Полтавської міжрайонної МСЕК №1 від 18 грудня 2019 року вирішено припинити лікування хворого ОСОБА_1 . Вказане рішення позивачем оскаржено в адміністративному порядку. Полтавським обласним центром медико-соціальної експертизи Полтавської області розглянуто його скаргу та прийнято рішення від 22 січня 2020 року. З вказаним рішенням позивач не погоджується та вважає, що його скаргу розглянуто неуповноваженою особою, оскільки Полтавська міжрайонна МСЕК №1 є структурним підрозділом Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи Полтавської області, а тому вказані суб'єкти є однією і тією ж юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 41467163.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, а також вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано докази.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 45-47/ зазначив, що на підставі направлення КП « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» від 05 грудня 2019 року проведено медико-соціальну експертизу з метою підтвердження інвалідності позивача та рішенням Полтавської міжрайонної МСЕК №1 загального профілю від 18 грудня 2019 року позивачу підтверджено ІІ групу інвалідності. За заявою позивача від 18 грудня 2019 року та його скаргою від 20 грудня 2019 року Обласною транспортно-радіологічною МСЕК прийнято рішення від 22 січня 2020 року, яким безтерміново підтверджено позивачу ІІ групу інвалідності по загальному захворюванню. Медико-експертна справа позивача на вимогу Департаменту реалізації політики Міністерства охорони здоров'я України №03-06/Г-1662/3848-зв від 20 березня 2020 року з урахуванням доручення Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації від 06 травня 2020 року та відповідно до пункту 13 Положення про медико-соціальну експертизу та пункту 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03 грудня 2009 року, була надіслана до Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України». У ході розгляду справи Центральною МСЕК МОЗ України не встановлено підстав для зміни рішень медико-соціальних експертних комісій КП "ПОЦМСЕ" щодо встановлення позивачу ІІ групи інвалідності загального захворювання без терміну переогляду. Відтак, твердження позивача про протиправність рішень відповідача і порушення процедури їх оскарження є безпідставними.
У відповіді на відзив /а.с.56-57/ позивач зазначив, що він оскаржує рішення Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи Полтавської області від 22 січня 2020 року про огляд хворого ОСОБА_1 з підстави відсутності у відповідача повноважень здійснювати перегляд рішення свого структурного підрозділу, тоді як відповідач у відзиві на позовну заяву жодним чином не спростовує вказаного доводу.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12, статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
З 18 червня 2015 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок загального захворювання, що підтверджується копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0477799 від 24 червня 2015 року /а.с. 20/.
Згідно з направленням на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), виданим КП « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» 05 грудня 2019 року та направленим за вих.№1899 від 12 грудня 2019 року /а.с. 64, 68-70/, ОСОБА_1 направлено для огляду МСЕК з метою вирішення питання щодо продовження чи не продовження листка непрацездатності.
Відповідно до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради" №16/3 від 18 грудня 2019 року /а.с.62-63/ 18 грудня 2019 року Полтавською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією загального профілю Східного госпітального округу КП "ПОЦМСЕ" проведено огляд ОСОБА_1 , за результатами якого медико-соціальною експертною комісією вирішено підтвердити ІІ групу інвалідності внаслідок загального захворювання з ураженням ОРА безтерміново. Тривалість тимчасової непрацездатності згідно лікарняного листа з 03 березня 2019 року по 27 червня 2019 року та з 15 липня 2019 року по цей час, становить 268 днів.
ОСОБА_1 звернувся до Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради" зі скаргою на рішення Полтавської міжрайонної МСЕК №1 від 18 грудня 2019 року (вх. від 20 грудня 2019 року) /а.с.25-28/, в якій він відповідно до пунктів 12 та 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03 грудня 2009 року, оскаржив рішення Полтавської міжрайонної МСЕК №1 від 18 грудня 2019 року та зазначив, що цим рішенням припинено лікування хворого ОСОБА_1 у зв'язку з закриттям лікарняного листка з причини визнання його з 12 грудня 2019 року інвалідом ІІ групи. Також зазначив, що відповідно до положень Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України №455 від 13 листопада 2001 року, направлення його для огляду МСЕК повинно було бути здійснено у випадку, коли хворий був звільнений від роботи безперервно протягом чотирьох місяців або протягом п'яти місяців у зв'язку з одним і тим самим захворюванням чи його ускладненням за останні дванадцять місяців, тобто не раніше 20 грудня 2019 року, тоді як КП « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» направило його на огляд МСЕК 12 грудня 2019 року. Відтак, у Полтавської міжрайонної МСЕК №1 були відсутні підстави для його огляду. Крім того, підставою для припинення його лікування, закриття листка непрацездатності серії АДЦ №139994 став висновок Полтавської міжрайонної МСЕК №1 про встановлення йому з 12 грудня 2019 року ІІ групи інвалідності, що не відповідає дійсності, оскільки ІІ група інвалідності йому встановлена з 18 червня 2015 року, тобто вже понад 4,5 років назад. Отже, закриття листка непрацездатності серії АДЦ №139994 та припинення його лікування створило умови, за яких він був змушений стати до роботи, хоча стан його здоров'я не дозволяв йому приступити до виконання своїх обов'язків, внаслідок чого виникла загроза його звільнення роботодавцем АТ «Полтаваобленерго» у зв'язку з прогулом.
ОСОБА_1 звернувся до Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради" із повторною скаргою на рішення Полтавської міжрайонної МСЕК №1 від 18 грудня 2019 року (вх.№17 від 17 січня 2020 року) /а.с.30/, в якій він зазначив, що відповідно до пункту 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03 грудня 2009 року, упродовж місяця повинно бути проведено повторний його огляд, проте станом на 17 січня 2020 року не вчинено жодних дій щодо підготовки повторного огляду, у зв'язку з чим вдруге просить провести повторний його огляд та прийняти відповідне рішення про визнання його тимчасово непрацездатним до відновлення працездатності.
Відповідно до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради" №168 від 22 січня 2020 року /а.с.60-61/ 22 січня 2020 року Обласною транспортно-радіологічною медико-соціальною експертною комісією КП "ПОЦМСЕ" проведено повторний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого медико-соціальною експертною комісією вирішено безтерміново підтвердити ІІ групу інвалідності внаслідок загального захворювання з ураженням ОРА.
ОСОБА_1 повторно звернувся до Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради" зі зверненням від 27 січня 2020 року /а.с. 29/ про надання рішення Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи про результати його огляду, що відбувся 22 січня 2020 року.
Листом Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради" №89 від 30 січня 2020 року /а.с.31/ ОСОБА_1 на його скаргу, звернення і запит від 17 січня 2020 року та від 27 січня 2020 року повідомлено, що Полтавською міжрайонною МСЕК №1 загального профілю йому була встановлена друга група інвалідності по загальному захворюванню з ураженням ОРА. На підставі цього рішення йому було видано довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією сер. АВ №0551839. 12 грудня 2019 року Полтавська міжрайонна МСЕК №1 за результатами проведеної медико-соціальної експертизи підтвердила наявну у нього групу інвалідності, оскільки згідно з критеріями встановлення інвалідності наявні на момент медико-соціальної експертизи функціональні порушення в його організмі відповідали ступеню втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому ІІ ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи. Підстав для видачі чергової довідки про встановлення групи інвалідності у комісії не було.
Не погодившись з винесенням відповідачем рішення від 22 січня 2020 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-XII від 21 березня 1991 року /далі - Закон № 875-XII/ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно зі статтею 3 Закону № 875-XII інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю.
Статтею 6 Закону № 875-XII встановлено, що захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.
Громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю.
За визначеннями, наведеними у частині першій статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» № 2961-IV від 06 жовтня 2005 року /далі - Закон № 2961-IV/, особа з інвалідністю - особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист; інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист; медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.
Відповідно до частин першої - третьої статті 7 Закону № 2961-IV медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.
Огляд повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров'я, осіб з інвалідністю (за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу), дітей з порушеннями стану здоров'я та дітей з інвалідністю проводиться після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму у зв'язку з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями, зумовленими захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами.
Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров'я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Згідно з частинами восьмою та дев'ятою вказаної статті медико-соціальні експертні комісії визначають: групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності; види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров'я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли особу з інвалідністю визнано недієздатною); причинний зв'язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою; ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання; ступінь втрати здоров'я, групу інвалідності, причину, зв'язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи; медичні показання на право одержання особами з інвалідністю спеціального автомобільного транспорту і протипоказання до керування ним.
Медико-соціальні експертні комісії: встановлюють компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації; складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми; вивчають виробничі, медичні, психологічні, екологічні, соціальні причини виникнення інвалідності, її рівня і динаміки та беруть участь у розробленні комплексних заходів щодо профілактики і зниження рівня інвалідності серед повнолітніх осіб, удосконалення реабілітаційних заходів; забезпечують своєчасний огляд (переогляд) повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров'я, осіб з інвалідністю. У разі якщо особа, яка звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд (переогляд) до комісії за станом здоров'я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії, огляд (переогляд) проводиться за місцем її проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров'я, в яких така особа перебуває на лікуванні; вносять до централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про повнолітніх осіб, яких визнано особами з інвалідністю.
Частиною дванадцятою цієї ж статті передбачено, що положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» №1317 від 03 грудня 2009 року затверджено Положення про медико-соціальну експертизу /далі - Положення про МСЕ/ та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності /далі - Положення №1317/.
Так, Положення про МСЕ визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Відповідно до пункту 4 Положення про МСЕ медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.
Міські та районні комісії утворюються з розрахунку одна комісія на 100 тис. чоловік віком 18 років і старше, міжрайонні - у районах і містах з кількістю населення менш як 100 тис. чоловік.
МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, яку очолює головний лікар.
Утворення, реорганізація та ліквідація Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, Кримської республіканської, обласних, центральних міських, міських, міжрайонних, районних медико-соціальних експертних комісій та призначення і звільнення їх керівників визначається Положенням про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ та Положенням про Кримський республіканський, обласний, Київський та Севастопольський міський центр (бюро) медико-соціальної експертизи, які затверджуються МОЗ.
Відповідно до пункту 10 Положення про МСЕ залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.
Пунктом 11 Положення про МСЕ встановлено, що міські, міжрайонні, районні комісії, зокрема: 1) визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; 2) складають та корегують індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються види реабілітаційних заходів та строки їх виконання, і контролюють ефективність її виконання; 4) ведуть облік громадян, які пройшли медико-соціальну експертизу, вносять відповідно до компетенції до Централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про громадян, які пройшли медико-соціальну експертизу.
Згідно з пунктом 12 Положення про МСЕ Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема: здійснюють організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю відповідно районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють правомірність прийнятих ними рішень і в разі визнання їх безпідставними змінюють їх; повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання.
Відповідно до пункту 15 Положення про МСЕ комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.
Пунктами 17, 18, 19, 22 Положення про МСЕ передбачено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я.
Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Рішення Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, Кримської республіканської, обласних, центральних міських комісій (у тому числі в разі проведення огляду у складних випадках) приймається більшістю голосів членів комісій. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії. Член комісії, не згодний з прийнятим рішенням, викладає свою думку в письмовому вигляді, яка додається до акта огляду. На вимогу такого члена комісії акт огляду надсилається МОЗ.
Положення № 1317 визначає порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями (далі - комісії).
Відповідно до пунктів 23 та 24 Положення № 1317 у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.
Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ. Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи. В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.
Відповідно до пункту 25 Положення №1317 рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
Можливість оскарження в судовому порядку рішень медико-соціальних експертних комісій передбачена й у пункті 9 частини першої статті 19 КАС України.
З системного аналізу наведених положень слідує, що спеціальним законодавством встановлено систему органів медико-соціальної експертизи, а саме: передбачено утворення обласних та міжрайонних МСЕК, а пунктами 11 та 12 Положення про МСЕ встановлено та розмежовано їх повноваження.
При цьому до повноважень міських, міжрайонних, районних комісій належить визначення ступеня обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, та встановлення їм інвалідності, а до повноважень обласних МСЕК - здійснення контролю за діяльністю районних, міжрайонних, міських комісій шляхом перевірки правомірності прийнятих ними рішень, а також повторного огляду осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржують рішення районних, міжрайонних, міських комісій.
Судовим розглядом встановлено, що 18 грудня 2019 року Полтавською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією загального профілю Східного госпітального округу КП "ПОЦМСЕ" проведено огляд ОСОБА_1 , за результатами якого складено акт огляду медико-соціальною експертною комісією №16/3 від 18 грудня 2019 року та прийнято рішення про безтермінове підтвердження ІІ групи інвалідності внаслідок загального захворювання з ураженням ОРА.
Із вказаним рішенням ОСОБА_1 не погодився та оскаржив його відповідно до пункту 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03 грудня 2009 року
22 січня 2020 року Обласною транспортно-радіологічною медико-соціальною експертною комісією КП "ПОЦМСЕ" проведено повторний огляд ОСОБА_1 за результатами розгляду його скарги на рішення міжрайонної МСЕК, внаслідок якого складено акт огляду медико-соціальною експертною комісією №168 від 22 січня 2020 року та прийнято рішення про безтермінове підтвердження ОСОБА_1 . ІІ групу інвалідності внаслідок загального захворювання з ураженням ОРА.
Враховуючи вищевикладені норми та встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що Обласна транспортно-радіологічна медико-соціальна експертна комісія КП "ПОЦМСЕ" уповноважена здійснювати перегляд рішення Полтавської міжрайонної медико-соціальною експертної комісії загального профілю Східного госпітального округу КП "ПОЦМСЕ" від 18 грудня 2019 року за результатом проведеного огляду ОСОБА_1 .
Також суд враховує, що у подальшому медико-експертна справа позивача на вимогу Департаменту реалізації політики Міністерства охорони здоров'я України №03-06/Г-1662/3848-зв від 20 березня 2020 року з урахуванням доручення Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації від 06 травня 2020 року була надіслана листом КП "ПОЦМСЕ" №324 від 12 травня 2020 року до Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України». За результатами розгляду справи Центральною МСЕК МОЗ України встановлено відсутність підстав для зміни рішень медико-соціальних експертних комісій КП "ПОЦМСЕ" щодо встановлення позивачу ІІ групи інвалідності загального захворювання без терміну переогляду, про що було повідомлено Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи листом», а також ОСОБА_1 листами №56-13(16)-328 від 01 червня 2020 року та №Г0119/1106/5040/26 від 11 червня 2020 року відповідно.
Довід позивача про те, що перегляд рішення районної МСЕК Полтавською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією загального профілю Східного госпітального округу КП "ПОЦМСЕ" суперечить положенням Закону України «Про звернення громадян», суд відхиляє як неспроможний, з огляду на наступне.
Закон України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 02 жовтня 1996 року регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливість для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Норми Закону України «Про звернення громадян» є загальними положеннями законодавства щодо регулювання порядку звернення громадян по відношенню до норм Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні", а також Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» №1317 від 03 грудня 2009 року, які є спеціальними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Під час судового розгляду справи інші доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення позивачем не заявлялися.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про правомірність прийняття відповідачем рішення Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи Полтавської області від 22 січня 2020 року про огляд хворого ОСОБА_1 в повторному порядку за його скаргою на рішення районної МСЕК.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради" (вул. Миколи Дмитрієва, буд. 7, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 41467163) про визнання протиправним та скасування рішення Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи Полтавської області від 22 січня 2020 року про огляд хворого ОСОБА_1 в повторному порядку за його скаргою на рішення районної МСЕК .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк