24 вересня 2020 рокум. ПолтаваСправа № 440/4587/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України /далі - відповідач/, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 /далі - третя особа, ІНФОРМАЦІЯ_2 / про:
- визнання протиправним та скасування пункту 9 протоколу №97 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 09 серпня 2020 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" №975 від 25 грудня 2013 року;
- зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року, як інваліду ІІ групи з 08 лютого 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017 року, та вжити заходів до її виплати /а.с. 1-11/.
Позов обґрунтований тим, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах в період з 20 липня 1986 року до 27 липня 1987 року та приймав участь в бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан. У квітні 1987 року при виконанні службового завдання в результаті обстрілу гвинтокрилу ПЗРК «Свінгер» позивач отримав осколкове поранення голови та контузію. З 08 лютого 2017 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності у зв'язку з наявністю поранення, контузії та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а тому у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі № 440/4909/20 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року заяву позивача із доданими до неї документами надіслано на розгляд до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. За результатами розгляду заяви позивача Комісією прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, яке оформлене пунктом 9 протоколу №97 від 09 липня 2020 року. Рішення обґрунтоване тим, що заявником не подано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння. З вказаним рішенням комісії позивач не погоджується та вважає, що до заяви про отримання одноразової грошової допомоги ним додавалися всі необхідні документи, передбачені пунктом 11 Порядку №975.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Полтавський обласний військовий комісаріат, витребувано докази.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 54-57/ посилався на те, що заявником не було надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння. Акт судово-медичного дослідження (обстеження) та витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України не є документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії), що підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №822/220/18. За змістом пункту 11 Порядку №975 витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України є окремим документом, що додається до заяви про виплату одноразової грошової допомоги поряд з документом, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), а відтак не може свідчити про такі причини та обставини. Пунктом 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за №177/386, наведено перелік документів, які можуть свідчити про причини та обставини одержання поранення (травми), контузії військовослужбовцем, до яких належать документи, які складалися під час отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема: довідка про обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) та записи про первинне звернення по медичну допомогу; записи в медичних документах (витяг із історії хвороби, архівна довідка, медична картка), записи у військово-медичних документах (матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми)) та інші медичні або військово-облікові документи. Позовна вимога про зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги є втручанням у дискреційні повноваження міністерства.
Третя особа надала до суду пояснення щодо позову, в яких просила у задоволенні позову відмовити на тій підставі, що відповідачем прийнято правомірне рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги /а.с. 37/.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
У період з 19 березня 1979 року по 18 жовтня 1979 року та з 23 грудня 1980 року по 19 травня 1994 року ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах, у тому числі в період з 20 липня 1986 року по 27 липня 1987 року надавав допомогу народу Демократичної Республіки Афганістан, що підтверджується копіями військового квитка серії НОМЕР_1 /а.с. 44-45/ та довідки Котелевського районного військового комісаріату №1 від 02 березня 2017 року /а.с.43/.
В Акті судово-медичного дослідження (обстеження) № 77 від 18 січня 2017 року /а.с.42/ зафіксовано, що при огляді ОСОБА_1 виявлені: на нижній повіці зовнішнього краю правого ока шрам шкіри білісуватого кольору, м'який на дотик, неспаяний з підлеглими тканинами дугоподібної форми шириною від 0,2 см до 0,3 см довжиною до 1,5 см випуклістю, направлений в сторону перенісся; на верхній повіці ближче до брови подібний до вищеописаного шрам шкіри розміром 0,3х0,8 см; в тім'яній ділянці на 0,3 см лівіше від середньої лінії, подібний до вищеописаних, шрам розміром 0,3х2,0 см, які є результатом загоєння ран і по своїх морфологічних характеристиках не вступають в протиріччя з механізмом їх утворення внаслідок вогнепальних поранень та давністю їх утворення в період бойових дій, на які вказує обстежуваний.
У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 275 від 26 січня 2017 року) /а.с. 41/ зазначено, що вогнепальні осколкові поранення голови (контузія 1987 року) колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , 1960 року народження, наслідком яких стали рубці на нижній та верхній повіках правого ока, в тім'яній ділянці, що підтверджується актом судово-медичного дослідження (обстеження) Полтавського обласного бюро СМЕ № 77 від 18 січня 2017 року, які у подальшому призвели до розвитку: "Хронічної дисциркуляторної енцефалопотії на фоні гіпертонічної хвороби, перенесеної ЧМТ (1987) з цефалгічним, атактичним синдромами. ІХС: стенокардії напруги стабільної. ФК ІІ. Кардіосклерозу атеросклеротичного. СН ІІ А.ФК ІІ. Гіпертоничної хвороби ІІІ ст., ступінь 2, ризик-3", що підтверджується медичними документами, - поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
08 лютого 2017 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, про що видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0563255 від 22 лютого 2017 року /а.с. 40/.
Враховуючи вказані обставини, ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою від 23 квітня 2020 року /а.с.39/, в якій просив виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності ІІ групи, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Полтавський обласний військовий комісаріат склав та надіслав до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок № 12/1475 від 04 червня 2020 року про наявність у ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги та наступні документи: заяву; копію рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі № 440/4909/19; копію постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року у справі № 440/4909/19; копію довідки МСЕК про встановлення інвалідності серії АВ №0563255 від 22 лютого 2017 року; копію витягу з протоколу ВЛК про встановлення причинного зв'язку поранення (травми, контузії, каліцтва); копію акта судово-медичного дослідження (обстеження); витягу з наказу про виключення зі списків особового складу; довідку про призов (проходження служби); копію військового квитка; заяви; довідку про призов (проходження служби); заяву; копію паспорта серії НОМЕР_2 від 11 грудня 1998 року та копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера /а.с.38/.
Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом № 97 від 09 липня 2020 року (пункт 9) /а.с. 51/, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі №440/4909/19 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року скасовано пункт 4 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №162 від 22 листопада 2019 року. Під час розгляду документів враховано позицію суду першої інстанції стосовно того, що до введення в дію Положення військово-лікарської експертизи та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №2 від 04 січня 1994 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за №177/386, нібито не існувало нормативної бази щодо визначення документа про обставини травми, але у додатку 18 до Положення, затвердженого наказом Міністра оборони СРСР №260 від 09 вересня 1987 року, яке діяло з 01 січня 1988 року, передбачено форму довідки про обставини поранення, контузії, травмах, каліцтва. До 01 січня 1988 року діяло Положення про медичний огляд у Збройних Силах СРСР, яке затверджено наказом Міністра оборони СРСР №185 від 03 вересня 1973 року, яким також передбачалась видача довідки про обставини поранення. Стосовно того, що судом враховано показання свідків (щодо обставин отримання травми заявником) зазначається, що судом не враховано Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджене наказом Міністра оборони України №402 від 14 серпня 2008 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року №1109/15800, яким передбачено, що показання свідків не підставою встановлення у військовослужбовців (колишніх військовослужбовців) факту перенесеного захворювання, травми (контузії, каліцтва, поранення). Під час розгляду висновків суду щодо подання заявником витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв враховано позицію Верховного Суду, який зазначив, що висновок військово-лікарського комісії не є документом про обставини травми. Правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №822/220/18, від 31 липня 2019 року у справі №440/3614/18, від 29 квітня 2020 року у справі №520/8686/18, від 04 березня 2020 року у справі №806/2879/18, від 12 червня 2020 року у справі №622/19/17. Таким чином, дослідивши висновки суду, нормативні документи та врахувавши судову практику, вирішено відмовити в призначенні одноразової грошової допомоги капітану в запасі ОСОБА_1 , оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), який передбачений пунктом 11 Порядку, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року. Висновок спеціаліста з питань судово-медичної експертизи №77 від 18 січня 2017 року, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України №275 від 26 січня 2017 року, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення (травми, каліцтва).
Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 №12/2255 від 12 серпня 2020 року /а.с. 52/ повідомлено ОСОБА_1 про те, що рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол № 97 від 09 липня 2020 року, пункт 9) йому відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.
Не погодившись з рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом № 97 від 09 липня 2020 року (пункт 9), позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІ від 25 березня 1992 року виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з частиною дев'ятою статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20 грудня 1991 року /далі - Закон №2011-XII/ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві /далі - Порядок №975/.
Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
У довідці МСЕК серії АВ №0563255 від 22 лютого 2017 року зазначено, що позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок отримання ним поранення, контузії та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, - з 08 лютого 2017 року.
Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", виникає у позивача з 08 лютого 2017 року.
З огляду на це, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу інвалідності, яка настала внаслідок отримання поранення (контузії) під час виконання обов'язків військової служби.
Пунктом 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" /у редакції, чинній на момент встановлення позивачу інвалідності/ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
У відповідності до статті 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Таким чином, необхідною умовою для призначення одноразової грошової допомоги, обумовленою необхідністю перевірити відсутність обмежень, встановлених статтею 16-4 Закону №2011-XII, є подання документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Згідно з витягом з протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, №97 від 09 липня 2020 року підставою для прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу слугували висновки відповідача про те, що позивачем не надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення, а акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 77 від 18 січня 2017 року, який складено зі слів заявника, та витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України №275 від 26 січня 2017 року, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії) заявника.
Надаючи правову оцінку такій підставі для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, суд виходить з наступного.
Порядок № 975, який у пункті 11 встановлює вимогу до подання документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), не визначає який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК тощо) свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
В той же час пунктом 21.21 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року (далі - Положення № 402), передбачено, що за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд військово-лікарськими комісіями з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з іншими документами, що підтверджують факт отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних військово-лікарських комісій для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).
Відповідно до пункту 21.3 Положення № 402 причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19. У випадку відсутності підстав для зміни або визначення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв) у формулюваннях, передбачених пунктами 21.5, 21.6 цієї глави, протокол не складається, а заявнику надається письмове роз'яснення.
Згідно з пунктом 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402 постанови військово-лікарських комісій про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення; г)"Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.
Відповідно до пункту 21.7 цього Положення постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).
Пункт 21.8 Положення № 402 встановлює, що при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи). Показання свідків не є підставою для встановлення у військовослужбовців (колишніх військовослужбовців) факту перенесеного захворювання, травми (контузії, каліцтва, поранення).
З такого правового регулювання слідує, що наведений у пункті 21.8 цього Положення перелік документів є примірним та обставини отриманого позивачем поранення можуть бути підтверджені будь-якими документами, що містять достовірні відомості про причини та обставини поранення. При цьому показання свідків не є підставою для встановлення у військовослужбовців (колишніх військовослужбовців) факту перенесеного захворювання, травми (контузії, каліцтва, поранення).
Дослідивши зміст документів, наданих позивачем на підтвердження причин та обставин поранення (контузії), суд доходить висновку, що акт судово-медичного дослідження (обстеження) №77 від 18 січня 2017 року та витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України №275 від 26 січня 2017 року не містять достовірних відомостей про обставини поранення (контузії) позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Так, в акті судово-медичного дослідження (обстеження) № 77 від 18 січня 2017 року зазначено, що про обставини поранення (контузії) заявив та вказав обстежуваний, а відтак акт вказує лише на ймовірність отримання позивачем поранення (контузії) у 1987 році та не містить категоричного та однозначного висновку про отримання поранення (контузії) саме у 1987 році. Крім того, висновок лікаря-експерта про наявність у позивача шрамів шкіри голови, що викладений в акті судово-медичного дослідження (обстеження) № 77 від 18 січня 2017 року, не вказує на вид предмета, яким обстежуваному завдано поранення (контузію), та механізму утворення таких шрамів з огляду на відсутність у заявника будь-яких інших документів, зокрема первинної медичної документації.
В свою чергу витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України №275 від 26 січня 2017 року складений на підставі цього акта судово-медичного дослідження (обстеження).
З огляду на положення пункту 21.8 Положення № 402 щодо неможливості встановлення факту перенесеного військовослужбовцем (колишнім військовослужбовцем) захворювання, травми (контузії, каліцтва, поранення) на підставі показань свідків, суд доходить висновку про відсутність у відповідача підстав для врахування заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Таким чином, позивачем не додано до заяви належного документа, який свідчить про достовірні причини та обставини поранення (контузії) та який дає право на отримання ним одноразової грошової допомоги.
Вищенаведені висновки суду щодо оцінки документів позивача відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 05 жовтня 2018 року у справі № 265/7930/16-а та від 10 квітня 2019 року у справі №822/220/18, від 31 липня 2019 року у справі №440/3614/18, від 29 квітня 2020 року у справі №520/8686/18, від 04 березня 2020 року у справі №806/2879/18, від 12 червня 2020 року у справі №622/19/17.
Так, згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 822/220/18, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міноборони обов'язку щодо їх витребовування.
У вказаній справі Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, у ході розгляду справи відповідач довів, що у спірних правовідносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та прийняв рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання комісії №97 від 09 липня 2020 року (пункт 9), у відповідності до вимог частини другої статті 2 КАС України, а тому підстави для визнання протиправним та скасування цього пункту рішення та зобов'язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу відсутні.
Отже, у задоволенні позову слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, буд. 6, м.Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк