"24" вересня 2020 р.
м. Київ
справа № 755/13256/20
провадження № 4с/755/228/20
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,
учасник справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
представник заявника - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на дії державного виконавця, -
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, в якій просить скасувати складений старшим державним виконавцем Святошинського РВДВС у м. Києві ЦМУЮ (м. Київ) Барановським В.Б. розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 06.06.2020 року ВП № 41193555, відповідно до якої визначена заборгованість заявника по аліментам у розмірі ј частин доходу від ціни продажу квартири заявника.
Заявник мотивує свою скаргу тим, що на виконанні у Відділі знаходиться виконавчий лист Дніпровського районного суду м. Києва № 2-2306/08 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј часини зі всіх виді заробітку щомісячно, починаючи з 20.06.2008 року і до досягнення сином повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. За весь період виконавчого провадження аліменти сплачувались заявником своєчасно, добровільно і в повному обсязі. 08.07.2020 року старшим державним виконавцем Барановським Б.В. Святошинського РВДВС у м. Києві ЦМУЮ (м. Київ) було вручено заявнику розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ВП № 41193555, відповідно до якого заявнику було донараховано у 2020 році заборгованість зі сплати аліментів за 2019 рік в сумі 246 562,50 грн. Заявник не згоден із розрахунком заборгованості по аліментам, оскільки суд присудив стягнути аліменти із заробітку заявника, а не з його доходів, тому виконавець не мав права відраховувати кошти на аліменти із проданої заявником квартири АДРЕСА_1 , яка ним була успадкована. При цьому, на кошти, отримані заявником ним було придбано інше житло, у якому заявник наразі проживає, компенсовано витрати на передпродажну підготовку квартири, на догляд, лікування, поховання спадкодавця. Задля здійснення продажу квартири заявником було отримано кредит в сумі 48 640,00 грн. для здійснення передпродажного ремонту. Таким чином, всі кошти, отримані заявником від продажу придбаної квартири були заявником витрачені на погашення кредиту, догляд, лікування, поховання спадкодавця, компенсацію власних витрат та придбання іншого житла. Крім того, заявником наголошено, що донарахування заборгованості по аліментам виконавцем проведено на підставі заяви стягувача, жодних документів, що відображають отримання заявником доходу, матеріали виконавчого провадження не містять, а інформація про ціну продажу квартири є конфіденційною інформацією, яка захищена законом.
Заявник ОСОБА_1 та його уповноважений представник ОСОБА_2 в судовому засіданні скаргу підтримали в повному обсязі з підстав, що містить зміст скарги.
Представник заінтересованої особи Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, поважні причини неявки суду невідомі, письмові заперечення проти скарги до суду не надав.
Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлялась належним чином, поважні причини неявки суду невідомі.
Згідно положення частини другої статті 450 Цивільного процесуального кодексу України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до наступного.
Згідно положення ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби має відбуватися згідно зі статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»)
Згідно положення ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Так, судом встановлено, що на виконанні у Святошинському районному відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться виконавчий лист Дніпровського районного суду м. Києва № 2-2308/08 (ВП № 41193555) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини зі всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 20.06.2008 року і до досягнення сином повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. (а.с. 5-6)
06.06.2020 року державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Барановським Б.В. складено Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів в межах виконавчого провадження ВП № 41193555 та станом на червень 2020 року заборгованість по аліментам з боку боржника ОСОБА_1 становить 247 535,67 грн., зокрема, у грудні 2019 року виконавцем нараховано суму, яка підлягає стягненню у якості аліментного зобов'язання, у розмірі 246 562,50 грн., що є доходом боржника, нарахованим з продажу нерухомого майна. (а.с. 9-11)
Відповідно до частини першої статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною 3 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
За змістом статті 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.
Згідно частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 3 та 14 частини 3, частиною 5 статті 18 цього Закону передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
За статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії проводяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.
Статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна (частина перша стаття 24 Закону України «Про виконавче провадження»).
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (частина друга, п'ята, шоста стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини першої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до статті 81 Сімейного кодексу України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Аналіз положень Сімейного кодексу України, зокрема положень статті 81, частини третьої статті 181, частини другої статті 182, статті 183 Сімейного кодексу України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів. Аналогічна ситуація відображена і в положеннях ЦК України, який також ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», зокрема у відносинах щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. (постанова Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі № 234/15413/17)
Таким чином, законодавець гарантував можливість захисту прав та фактичного задоволення інтересів найменш захищених категорій осіб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.
Так, Верховним Судом у постанові від 31 липня 2020 року у справі № 234/15413/17 зауважено, що з урахуванням системного способу тлумачення вищевказаний Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому тлумачення його положень має здійснюватися з урахуванням дійсного змісту норм закону, на розвиток та виконання якого він прийнятий (розширювальне тлумачення норм права).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року по справі № 760/4569/18-ц (провадження № 61-45100сво18), відступаючи від висновку, викладеному у постанові від 07 травня 2018 року у справі № 640/537/14-ц (провадження № 61-15685св18), ухваленої Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зробив висновок про те, що «Положення статті 81 СК України та частини третьої статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження ж змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно-правових актів є неприпустимим. При цьому зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб включає до поняття «заробітку» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів, тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин. Крім того, у пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним. З урахуванням системного способу тлумачення вищевказаний Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому тлумачення його положень має здійснюватися з урахуванням дійсного змісту норм закону, на розвиток та виконання якого він прийнятий.».
З огляду на вищенаведений аналіз діючого законодавства колегія суддів Верховного суду у постанові від 31 липня 2020 року у справі № 234/15413/17 дійшла висновку, що «суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів встановили, що дохід від відчуження нерухомого майна підпадає під дію Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб та на який, згідно вказаного Переліку може бути здійснено стягнення в межах виконавчого провадження, зробили правильний висновок про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій державного виконавця відносно здійснення нарахування з усіх видів заробітку (доходу), що належать боржнику оскільки оскаржувані дії державного виконавця, були вчинені відповідно до закону, бездіяльність відсутня, державним виконавцем вжито всіх необхідних виконавчих дій з метою забезпечення належного виконання рішення суду про стягнення аліментів з боржника.»
Обґрунтовуючи вимоги за поданою скаргою, заявник ОСОБА_1 вказує на порушення державним виконавцем його прав, нарахувавши заборгованість по аліментам від продажу заявником нерухомого майна (кватири), отриманої ним у спадок, що не є заробітком, з якого можливо здійснити утримання на погашення аліментних зобов'язань. При цьому заявник вважає, що отримана державним виконавцем інформація про продаж заявником квартири, яка повідомлена стягувачем, не може бути використана виконавцем як законно ним отримана.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналізуючи зміст поданої скарги, надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 - оскільки дохід від відчуження нерухомого майна підпадає під дію Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб та на який, згідно вищенаведеного Переліку може бути здійснено стягнення в межах виконавчого провадження, - що є висновком Верховного Суду у постанові від 31 липня 2020 року по справі № 243/15413/17, тому державним виконавцем правомірно здійснено відрахування сум аліментів у розмірі 246 562,50 грн. від продажу заявником/боржником ОСОБА_1 нерухомого майна. При цьому суд визнає необґрунтованими твердження заявника щодо незаконності вчинення дій виконавцем на підставі інформації, довідок тощо, отриманих від сторони стягувача, оскільки таке право делеговано виконавцеві відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у м. києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на дії державного виконавця, - є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 55 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року № 6, ст.ст. 258-261, 268, 352-354, 447-453 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у м. києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на дії державного виконавця - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасники судового розгляду мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 24 вересня 2020 року.
Суддя: В.І. Галаган